ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2023 року справа №200/4732/22
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Казначеєва Е.Г., суддів Блохіна А.А., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/4732/22 (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду Укрaїни в Донецькій області відновити нарахування та виплату пенсії та сплатити заборгованість з пенсії, починаючи з 01.06.2022 року; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058) від 09.08.2022 року № 914430172075; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву від 03.08.2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058) з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 року № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану".
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2022 року; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 , та сплатити заборгованість з пенсії, починаючи з 01.06.2022 року; визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 09.08.2022 року № 914430172075 про відмову ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності за Законом № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.08.2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058), з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 року № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану"; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з судового збору у розмірі 496 гривень 20 копійок; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати з судового збору у розмірі 496 гривень 20 копійок.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, не погодившись з таким судовим рішенням, звернулось до суду апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 03.08.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою №12321 про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №1788 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058. За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області. Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 09.08.2022 № 914430172075 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки заявник отримував соціальну пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення» по 31.05.2022 року, станом на час звернення з заявою позивач не є особою з інвалідністю, право на даний перерахунок відсутнє.
Враховуючи вказані вимоги Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про перерахунок пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зауважує, що п. 4.10 Порядку № 22-1 не регулює питання призначення пенсії.
На підставі викладеного, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області приходить до помилковості висновку суду першої інстанції про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058) оскільки подана позивачем 03.08.2022 заява з документами Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області по суті взагалі не розглядалась і рішення про відмову у призначенні пенсії не приймалось.
У даному випадку спірне рішення про відмову в призначенні пенсії прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Щодо рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 та сплатити заборгованість з пенсії, починаючи з 01.06.2022 року, апелянт зазначає, що з 27.10.1994 позивач отримує соціальну пенсію по 3 групі інвалідності з дитинства відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
За даними пенсійної справи, позивачу згідно виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 418279 (дата огляду 15.05.2019) на період по 31.05.2022 встановлена III група інвалідності.
З 01.06.2022 виплату соціальної пенсії припинено у зв`язку з закінченням терміну групи інвалідності.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.10.2022 №14736-13556/0-15/8-0500/22 повідомлено позивача про підстави припинення виплати пенсії з 01.06.2022 року та рекомендовано для забезпечення подальшої виплати пенсії, пройти повторний огляд медико-соціальної експертизи та отримати довідку МСЕК, якою буде визнано особою з інвалідністю.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, з 27.10.1994 отримує соціальну пенсію по 3 групі інвалідності з дитинства відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення".
Згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 418279 (дата огляду 15.05.2019) на період по 31.05.2022 встановлена ІІІ група інвалідності.
З 01.06.2022 виплату соціальної пенсії позивачу припинено у зв`язку з закінченням терміну групи інвалідності.
03.08.2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою №12321 про переведення з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України №1788 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058.
За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
Рішенням Головного управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області від 09.08.2022 № 914430172075 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії , оскільки заявник отримував соціальну пенсію по інвалідності згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення" по 31.05.2022 року, станом на час звернення з заявою позивач не є особою з інвалідністю, право на даний перерахунок відсутнє.
17.08.2022 року через вебпортал ПФУ позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зі скаргою на дії посадових осіб органів Фонду та вимогою про продовження виплати пенсії по інвалідності, строк дії якої продовжений автоматично. У скарзі наявне посилання на нормативно-правові акти, якими регулюється продовження строку дії довідки МСЕК на період дії воєнного стану.
Згідно відповіді Головного управління від 12.09.2022 року, 03.10.2022 року, позивача повідомлено, що з 27.10.1994 року він отримує соціальну пенсію по 3 групі інвалідності з дитинства відповідно до Закону № 1788. З 01.06.2022 року виплату соціальної пенсії припинено у зв`язку з закінченням терміну групи інвалідності. Виплату пенсії буде продовжено після надходження довідки медико-соціальної експертної комісії. Для забезпечення подальшої виплати пенсії позивачу рекомендовано пройти повторний огляд медико-соціальної експертизи та отримати довідку МСЕК, якою буде визнано особою з інвалідністю.
Як вбачається зі скріншоту з Вебпорталу Пенсійного фонду, страховий стаж позивача складає 7 років 3 місяці 3 дні.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
За статтею 34 Закону 1788-ХІІ соціальні пенсії призначаються та виплачуються за весь час інвалідності, встановленої органами медико - соціальної експертизи.
За Преамбулою Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону, на Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом, соціальні та інші виплати, передбачені законодавством України, та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст. 30 Закону № 1058-ІV, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Згідно ст. 34 цього Закону, пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Особам з інвалідністю, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, пенсії по інвалідності призначаються довічно. Повторний огляд цих осіб з інвалідністю провадиться тільки за їх заявою.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону № 1058-ІV, у разі якщо особа не з`явилася в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому вона мала з`явитися на повторний огляд.
Згідно ч. 3 ст. 35 Закону, у разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.
Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв`язку з відновленням здоров`я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. Якщо минуло більше п`яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах.
Органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що у разі нез`явлення в органи медико-соціальної експертизи на повторний огляд у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється. Якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, та лише в тому випадку, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її особою з інвалідністю в тому числі, за період, за який пропущено строк повторного огляду МСЕК.
Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено внаслідок нез`явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років.
Таким чином, право на пенсію по інвалідності нерозривно пов`язано із наявністю в особи, якій призначається пенсія, статусу "особа з інвалідністю". При цьому, втрата статусу "особа з інвалідністю" у зв`язку із закінченням строку, на який встановлена інвалідність, є підставою припинення виплати пенсії по інвалідності.
Проте суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в України» від 21.03.1991 № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) особи з інвалідністю в Україні володіють усією повнотою соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 2 Закону № 875-ХІІ визначено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється.
Як слідує з приписів статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю.
Відповідно до статті 4 Закону № 875-XII, діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає у: виявленні, усуненні перепон і бар`єрів, що перешкоджають забезпеченню прав і задоволенню потреб, у тому числі стосовно доступу до об`єктів громадського та цивільного призначення, благоустрою, транспортної інфраструктури, дорожнього сервісу (далі - об`єкти фізичного оточення), транспорту, інформації та зв`язку, а також з урахуванням індивідуальних можливостей, здібностей та інтересів - до освіти, праці, культури, фізичної культури і спорту; охороні здоров`я; соціальному захисті; забезпеченні виконання індивідуальної програми реабілітації осіб з інвалідністю; наданні пристосованого житла; сприянні громадській діяльності.
Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування сприяють забезпеченню прав осіб з інвалідністю щодо включення до суспільного життя нарівні з іншими громадянами.
Згідно ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» № 2961-IV від 06.10.2005 (далі - Закон №2961-IV), інвалідність - це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров`я України.
Відповідно до с. 7 Закону № 2961-IV, медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.
Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 1.9 наказу Міністерства охорони Здоров`я України № 561 від 05.09.2011 "Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності" (ділі - Наказ № 561), огляд осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, проводиться згідно з Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року N 1317.
Відповідно до п. 1.12. Наказу № 561, датою встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності потерпілому від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання (у відсотках) вважається день надходження до комісії документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.
Інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) такого потерпілого встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.
Переогляд інвалідів з нестійкими, оборотними морфологічними змінами та порушеннями функцій органів і систем організму з метою визначення ефективності відновного лікування та реабілітаційних заходів, стану здоров`я і ступеня соціальної адаптації проводиться через 1-3 роки.
Якщо строк переогляду особи пропущено з поважних причин, інвалідність поновлюється МСЕК з дня її зупинення, але не більше ніж за три роки.
Аналогічні норми закріплені у статті 35 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV.
Відповідно до Положення про медико-соціальну експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.
Отже, причина, група, час настання інвалідності, строк, на який встановлюється інвалідність, визначаються органом медико-соціальної експертизи.
Разом з цим, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. Воєнний стан у подальшому продовжувався та наразі діє.
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 8 березня 2022 р. № 225 «Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України», якою, з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 р. № 390, відповідно до статті 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" Кабінет Міністрів України, у п.3 постановлено, що повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666).
При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд.
У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров`я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.
Отже, особи яким була встановлена інвалідність та строк повторного огляду якої припав на період дії воєнного стану на території України, інвалідність продовжується.
Виплату пенсії позивачу проведено по 31.05.2022 року, з 01.06.2022 року виплата пенсії припинена у зв`язку із закінченням строку інвалідності. Суд зазначає, що з урахуванням вимог Закону № 1058 відповідачем припинено лише виплату позивачу пенсії, яка поновлюється після проходження повторного огляд.
Як зазначалось, згідно виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААБ № 418279 дата огляду 15.05.2019 позивачу на період по 31.05.2022 встановлена ІІІ група інвалідності.
Отже, оскільки повторний огляд позивача припав на період дії воєнного стану, інвалідність позивача вважається продовженою.
Таким чином, відповідач посилаючись на невиплату пенсії позивачу у зв`язку з відсутністю правових підстав для виплати пенсії за час, коли стосовно позивача був відсутнім факт наявності у нього інвалідності, не врахував положення Постанови від 8 березня 2022 р. № 225 з урахуванням змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2022 р. № 390, оскільки у розумінні вищенаведених норм Законів та Постанов, позивач вважався особою з інвалідністю.
З огляду на викладене, оскільки позивач на час припинення пенсії вважався особою з інвалідністю, дії відповідача не відповідають приписам ст. 35 Закону № 1058-ІV, ст. 34 Закону 1788-ХІІ, які пов`язують виплату пенсії по інвалідність саме з наявністю такого статусу.
З огляду на викладене, суд погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.06.2022.
Щодо рішення суду в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 03.08.2022 року про переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058), з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 року № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану"; та посилання апелянта на розгляд заяви позивача за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Тернопільській області, суд зазначає наступне.
За ст. 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (ч.5 ст.45 Закону №1058-IV).
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій урегульовано «Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (зі змінами внесеними Постановою Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України») (далі - Порядок №22-1).
Згідно п. 4.1 Порядку № 22-1 заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
За п. 4.2 Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно п. 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Згідно з пояснювальною запискою Фонду до проекту Постанови № 25-1 Указом Президента України від 04.09.2019 року №647/2019 «Про деякі заходи із забезпечення надання якісних публічних послуг» для забезпечення належної реалізації прав осіб y сфері надання адміністративних послуг передбачено забезпечення Кабінетом Міністрів України, зокрема, спрощення процедури надання та отримання послуг. Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2019 року № 681 «Про оптимізацію надання адміністративних послуг у сфері пенсійного забезпечення» визначено перелік державних реєстрів, відомості з яких враховуються органами Пенсійного фонду при зверненні осіб за призначенням, перерахунком, поновленням, припиненням, продовженням виплати пенсій, надбавок, допомог, доплат та компенсацій або переведенням з одного виду пенсії на інший.
У зв`язку з цим постала необхідність у приведенні актів Пенсійного фонду України у відповідність до вимог чинного законодавства Єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства, централізована прозора система контролю за процесами призначення та перерахунків пенсій, мінімізація корупційних ризиків, зумовлених особистими контактами з громадянами, попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, оптимізація навантаження на працівників, розширення способів звернень до територіальних органів Пенсійного фонду України стало результатом запровадження принципу екстериторіальності щодо призначення пенсії.
Таким чином, впровадження принципу екстериторіальності передбачає опрацювання заяв про призначення пенсій будь-яким з територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає заявник.
Як зазначалось, позивач звернувся з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший (перерахунок пенсії по інвалідності з Закону № 1788 на пенсію по інвалідності за Законом № 1058).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області за принципом екстериторіальності прийняло рішення яким відмовило позивачеві в переведенні з одного виду пенсії на інший.
У межах цієї справи позивач оскаржував саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в переведенні з одного виду пенсії на інший .
Враховуючи вказані вимоги Закону та Порядку № 22-1, органом, що приймав рішення за заявою позивача про призначення пенсії визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області.
З огляду на неналежне виконання визначеним Пенсійним органом повноважень щодо розгляду заяви позивача, це потягло за собою порушення прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення.
Оскільки подана позивачем заява з документами по суті розглядалась за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області і рішення про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший приймалось саме ним, апеляційний суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку є зобов`язання саме Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача, що обумовлює помилковість висновків суду першої інстанції, оскільки, судом не вірно визначено суб`єкта владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/4732/22 - задовольнити частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/4732/22 - змінити.
Змінити в абзаці п`ятому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/4732/22 слова та цифри «Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010)» словами та цифрами «Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (код ЄДРПОУ 14035769)»
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2022 р. у справі № 200/4732/22 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 21 червня 2023 року.
Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв
Судді А.А. Блохін
І.В. Геращенко
