30.06.2023 Справа № 756/8623/22
Унікальний номер справи 756/8623/22
Номер провадження 2/756/1219/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2023 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.
секретар судового засідання - Гаврилко Д.О.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
третьої особи - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання договору довічного утримання та зустрічними позовними вимогами ОСОБА_6 до ОСОБА_5 , третя особа: ОСОБА_4 про розірвання (припинення) договору довічного утримання та визнання права власності на частку нерухомого майна,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2022 року позивач ОСОБА_5 через свого представника - адвоката Болдирєву Д.І., звернулась до суду й просила розірвати договір довічного утримання укладений 16 серпня 2018 року між нею та ОСОБА_6 , визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_6 працювала разом з ОСОБА_5 та була обізнана про стан її здоров`я, потребу у сторонній допомозі. Оскільки у позивача відсутні родичі, відповідач запропонувала доглядати її, в обмін на квартиру, яка на праві власності належала позивачу. Після проходження позивачем курсу хіміотерапії, 16 серпня 2018 року відповідач запропонувала укласти договір довічного утримання, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Мельник Л.С.
Укладаючи договір позивач, розраховувала на догляд та допомогу по господарству. Проте, тривалий час набувачем не виконуються умови договору в повному обсязі, а саме: відсутній постійний догляд, не надаються побутові послуги, щодо прибирання квартири, прання білизни, забезпечення продуктами харчування, одягом, допомога у приготуванні їжі, догляд за особистою гігієною, інша допомога по господарству.
Починаючи з 24 лютого 2022 року, стан здоров`я позивача дуже погіршився, проте відповідачем не вжито жодного заходу задля забезпечення позивача безпечним місцем перебування під час військової агресії, а також не виконувались обов`язки по договору. На телефонні вимоги про допомогу, отримувала від відповідача відповідь, ми не можемо, подумаємо. Позивач хвора людина, залишилася одна, на самоті зі своєю хворобою та не має можливості купити продукти харчування, та прибрати у квартирі. Єдине, що виконує відповідач, сплату щомісячного утримання 2000 грн. та комунальні платежі.
Позивач через представника, 09 серпня 2022 року звернулася письмово до набувача з вимогою належного виконання умов договору, а саме: особисто, без залучення третіх осіб на вимогу позивача надавати побутові послуги (прибирання квартири, прання білизни) раз на тиждень; забезпечувати продуктами харчування 2 рази на тиждень; забезпечувати сезонним одягом; постійно допомагати у приготуванні їжі; забезпечувати догляд за особистою гігієною; забезпечувати засобами лікування.
У відповідь на звернення, що надійшов на адресу представника 01 вересня 2022 року відповідач посилаючись на відсутність об`єктивної можливості особисто виконувати взяті на себе зобов`язання, пропонувала з метою виконання послуги з прибирання залучити клінінгову компанію, залучити третю особою з метою виконання інших обов`язків. Проте, ці умови не влаштовують позивача та суперечать умовам договору. З метою досудового врегулювання 08 вересня 2022 року відповідачу надіслана вимога розірвання договору за угодою сторін з компенсацією понесених витрат, проте відповідь не отримана.
Від відповідача ОСОБА_6 28 листопада 2022 року надійшов зустрічний позов до ОСОБА_5 в якому ставить вимоги:розірвати договір довічного утримання від 16 серпня 2018 року укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Л.С; визнати право власності ОСОБА_5 на частину квартири АДРЕСА_1 , а решту частини зазначеної квартири залишити у власності ОСОБА_6 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що до укладання договору довічного утримання сторони тривалий час були знайомі, працювали разом у СБУ, мали дружні стосунки. Позивач через погіршення стану здоров`я, наявність онкологічного захворювання, запропонувала укласти договір, усвідомлюючи що у родині відповідача є автомобіль, можливість фінансово щомісячно допомагати. Чоловік відповідача ОСОБА_4 весь час проходження курсу хіміотерапії возив позивача на лікування.
Відповідач добросовісно виконувала свої зобов`язання, у серпні 2022 р. несподівано для себе отримала досудову вимогу за підписом адвоката Болдирєвої Д.І., жодних претензій, незадоволення від ОСОБА_5 ані усно, ані через засоби месенжеру не отримувала.
Зауважує, що позивач ОСОБА_5 з відповідачем пропрацювали в СБУ, тому мала розуміти, що набувач є військовослужбовцем, починаючи з 24 лютого 2022 року, в результаті здійснення збройної агресії РФ, введенню воєнного стану на всій території України, який продовжується по даний час, має ненормований робочий день, часто перебуває на чергуваннях, виконує інші обов`язки з підвищення обороноздатності, з об`єктивних причин не може особисто, без залучення третіх осіб виконувати у щоденному режимі вимоги ОСОБА_5 про виключно особистий догляд.
У відповіді на вимогу, запропонувала розумні та добросовісні кроки, які вона могла б вчинити для задоволення вимог ОСОБА_5 , залучити в допомогу фахових спеціалістів (послуги клінінгової компанії для прибирання в квартирі, компанії з надання побутових послуг) на період воєнного стану в Україні; збільшити грошове утримання ОСОБА_5 для самостійного вибору помічника по господарству з числа осіб, яким вона довіряє, на період воєнного стану в Україні; переїзд ОСОБА_5 до місця дислокації родини набувача на період воєнного стану в Україні; направляти у вигляді замовлення (мессенджером Вайбер) перелік продуктів харчування, які потребує ОСОБА_5 . Проте врегулювання розбіжностей на підставах засад справедливості та розумності досягнуто не було.
Набувач вважає, що весь цей час належним чином виконувала свої обов`язки за договором. Загалом на користь ОСОБА_5 нею сплачено на час подання зустрічного позову 169168,21 грн., з яких 52095,74 грн - за комунальні послуги, 104452,30 грн - щомісячні перерахування на утримання, 10328,17грн - додаткові замовлення на її картковий рахунок, та 2292 грн - інші потреби. Зазначені витрати не враховують вартості наданої їжі, витраченого пального та амортизації автомобіля, який використовувався для задоволення потреб відчужувача. Крім вищезазначеного набувачем та членами її родини, витрачено багато особистого часу задля спілкування, відвідування, допомоги по дому.
Обставинами, що мають істотне значення та унеможливлюють подальшого особистого виконання набувачем обов`язків за договором є перебування відповідача у лавах СБУ під час дії воєнного стану на території України, що унеможливлює особисте виконання частини обов`язків; та небажання ОСОБА_5 погодитись на будь-які дії із залучення третіх осіб (п. 4.2 Договору) для виконання частини обов`язків, свідоме наполягання тільки на особистому виконанні набувачем обов`язків. Враховуючи визначену позивачем у позовній заяві вартість квартири, відповідач із нею погоджується, тому просить суд врахувати обсяг затрачених коштів, часу, період належного виконання умов укладеного договору, що дані обставини виникли не через дії відповідача, за об`єктивних причин пов`язаних із військовим станом в країні, задовольнити зустрічний позов.
Рух справи
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 вересня 2022 року справу передано на розгляд судді Банасько І.М.
Ухвалою суду від 03 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху на надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14 жовтня 2022 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено до підготовчого судового розгляду.
Згідно з розпорядженням керівника апарату Оболонського районного суду м. Києва від 21 листопада 2022 року № 116, у зв`язку з перебуванням судді Банасько І.М. на тривалому лікарняному, у зв`язку з вагітністю та пологами, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 756/8623/22 (2/756/4653/22).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 листопада 2022 року справу передано судді Шролик І.С.
Ухвалою суду від 25 листопада 2022 року суддею Шролик І.С. справу прийнято справу до свого провадження та призначено до підготовчого розгляду на 21 грудня 2022 року.
Ухвалою суду від 21 грудня 2022 року прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 та об`єднано в одне провадження до спільного розгляду із позовною заявою ОСОБА_5 .
Ухвалою суду 09 лютого 2023 року, занесеною до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача за зустрічним позовом чоловіка ОСОБА_6 - ОСОБА_4 .
Від представника позивача - адвоката Болдирєвої Д.І. 02 січня 2023 року надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. Заперечуючи проти зустрічного позову представник позивача зауважує, що умовами укладеного договору передбачений саме обов`язок відповідача по догляду за ОСОБА_5 допомога по господарству, а не співфінасування. Відповідач визнає доведеними витрати, які понесла ОСОБА_6 в сумі 104452,30 грн. - щомісячне перерахування на утримання, 49520,20 грн. - оплата комунальних послуг, та 700 грн-додаткових витрат. Решта витрат, зокрема, як сплата за комісію з переказу коштів по сплаті комунальних послуг в сумі 2374,30 грн. не відносяться до витрат, тому можуть бути стягнуті, й решта не доведені, щодо особи на рахунок якої сплачувались ці кошти. Вважає вимоги відповідача про визнання за нею частини квартири не співмірні із вартістю квартири, ринкова вартість якої становить 48000-50000 дол. США, враховуючи розмір грошових коштів витрачених відповідачем та обсяг наданих послуг. Спірна квартира єдине житло й майно позивача. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні. Пояснила, що обов`язки по договору не виконувались у повному обсязі, просила повернути їй квартиру. Сповістила, що не усвідомлювала, що квартира не буде їй належати після укладання договору. Її не влаштовує таке положення справ. Вона потребує фізичної допомоги, закупки ліків, харчів та не зобов`язана про це просити відповідачів. Відповідач не турбувалась про її стан здоров`я. Позивач сама себе забезпечує, усі процедури та харчі купує та сплачує сама. Стверджує, що не зверталась до відповідача за допомогою, нічого не просила. Визнає вимоги по зустрічній заяві в частині коштів, що були на неї витрачені, оплата квартплати та щомісячно по 2000 грн., що сплачувала відповідач. Також сповістила, що з 2019 року вона не лікувалася в медичній установі, спостерігається у знайомого лікаря, якому довіряє. Хіміотерапію проходила у 2018 та закінчила у 2019 роках. З того часу до медичних закладів не зверталась. До відповідачів за допомогою медичного забезпечення не зверталася, потреби не було, обходилась власними зусиллями. Між сторонами склалися відносини, коли почувала себе добре, їй нічого не було потрібно. Позивач сама відвідувала магазини, навіть іноді купувала продукти відповідачу. Просила помити вікна, мені відповідач повідомила, що будуть думати. У березні 2022 року просила принести води, бо ліфт не працював, через відсутність світла, але їх не було в Києві. Помили вікна один раз. Особисті відносини зіпсувалися через військову агресію з лютого 2022 року. Були обіцянки, дій не було. Дзвонила в березні 2022 року сповістила про поганий стан здоров`я, відповідач порадила викликати швидку. Вони втратили довіру, не бажала спілкуватися. Відносини за вимогою їй не потрібні. Сповістила, що зламався бойлер, але не для того, щоб відремонтували, а що за гарячу воду будуть сплачувати більше. В березні 2022 року були перебої зі світлом, їжею, не могла виходити на вулицю, допомагали сусіди та знайомі. На запитання представника відповідача сповістила, що із вимогою в вайбері, або в телефоні вона не зверталась, не писала, лікування після 2019 року за захворюванням в медичному закладі не проходила. В неї був екземпляр договору, але вона його не вивчала. На запитання суду надала відповідь, що компенсацію витрачених відповідачем коштів може виплачувати частинами з отриманої нею пенсії, яка становить до 10000 грн. на місць, інших доходів немає. Може сплатять нові набувачі. Пояснила, що не бажає виконання умов договору будь-якими іншими особами, вона має обмежене коло знайомих. Після початку бойових дій вона не змогла розраховувати на особисту допомогу відповідачів, яку потребувала періодично, по дзвінку, саме із цією метою укладався договір, тому просить його розірвати.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав і мотивів зазначених у позовній заяві. Пояснила, що позивач не бажає виконання умов договору третіми особами. Вона за характером й специфікою роботи не бажає, щоб її житло відвідували незнайомі люди, тому ретельно підходила із вибором набувача. Відповідач не виконувала умови договору. З початком воєнних дій з лютого 2022 року залишила позивача саму. Не піклувалась про неї, не вивезла разом зі своєю родиною, залишила в безпорадному стані. На вимогу про поганий стан здоров`я сповістила, щоб позивач викликала швидку. Вартість квартири зазначена в позові, виходячи з вартості зазначеної в договорі. Ринкова вартість квартири є більшою, тому сума витрачена відповідачем не є співмірною із вартістю квартири. Просить задовольнити первісний позов й відмовити в задоволенні зустрічного. Іноді ОСОБА_5 купувала шось ОСОБА_6 , за що остання перераховувала їй кошти.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_6 підтримала заявлені зустрічні позовні вимоги. Й зауважила, що саме позивач запропонувала їй укласти договір, тому що між ними склалися дружні стосунки, вони разом працювали. Через онкологічне захворювання позивач у 2018 році проходила хімію, чоловік мав автомобіль, тому допомагали возили на процедури, після яких позивач себе погано відчувала. Коли позивач просила, через стан здоров`я, забирали її собаку до себе, здійснювали догляд. Купували собаці їжу, підстригали нігті. Ніколи ні в чому не відмовляла. Привозила продукти харчування домашнього приготування. Позивач вимоглива до їжі, через стан шлунку, готувала страви, які вона просила. Коли позивач просила, то все необхідне купували, в тому числі й ліки. З долучених до справи переписок в месенжері вайбер видно, що майже кожного дня спілкувалися, відносини рівні. Усі побутові потреби вирішували, якщо щось зламається, чинив чоловік, жодних вимог не залишали без реагування. Через особливу роботу й введення в Україні військового стану ніхто не міг розраховувати, що за наказом мали негайно виїхати з Києва. Проживали за межами міста в скрутних умовах понад 13 осіб. Пропонували позивачу також її вивести, але за наявних в нас житлових умов, вона відмовилась. Чоловік при першій можливості приїздив й привозив позивачу харчі. В травні 2022 повернулися до Києва. Завжди привітне спілкування, несподіваним стало сповіщення від представника позивача про намір розірвати договір. Ніколи претензій щодо виконання договору не надходило. Зауважила, що через звернення позивача до керівництва СБУ у чоловіка та неї, зіпсувалися особисті стосунки із позивачем. Вона та чоловік через воєнний стан в країні переведені на посилений режим несення служби, тому особисто, як того вимагає позивач, не має можливості виконувати деякі пункти договору, пропонувала різні варіанти. Тому не заперечує проти розірвання договору. Але з урахуванням витраченого часу, зусиль, продуктів, приготування їжі, витрачених коштів, бензину на поїздки, амортизації машини, часу належного виконання умов договору, просить суд залишити в її власності частку квартири.
Представник відповідача, підтримав вимоги зустрічного позову з мотивів викладених у ньому. Звернув увагу, що умови договору п.п. 2.1.2, 2.2.1-2.2.4, на які позивач посилається в обґрунтування позову не конкретизовані належним чином. Їх не виконання відповідачем не знайшло свого документального підтвердження. В якому обсязі вони мають надаватися, з якою періодичністю. Не забезпечення позивача засобами лікування не доведено. Позивач не проходила лікування й жодних призначень лікаря не надавала. Саме по собі твердження позивача про поганий стан самопочуття, не свідчить невиконання відповідачем обов`язку по договору. Саме через воєнний стан в країні, через військовий обов`язок відповідача та її чоловіка, що викликано об`єктивними причинами, унеможливило особисто ними виконувати деякі умови договору, проте пропонували врегулювання розбіжностей на підставах засад справедливості та розумності, згідно п. 4.2 Договору, через неможливість подальшого виконання набувачем своїх обов`язків, але позивач відмовилась від будь-яких запропонованих варіантів. За час розгляду справи в суді, обсяг витрачених відповідачем коштів збільшився до 195000 грн., що становить сплачене щомісячне утримання та витрати на комунальні послуги. З урахуванням визначеної ціни позову позивачем, цей розмір є спів мірним із вартістю майна.
Третя особа ОСОБА_4 - чоловік відповідача ОСОБА_6 просив задовольнити зустрічні вимоги та пояснив, що приїжджав на вимогу позивача проводив поточні ремонтні роботи в квартирі ОСОБА_5 , в месенжері писала, що необхідно полагодити, привозив харчі, їжу, що готувала дружина, возив позивача на хімію, гуляв із собакою, коли позивач погано себе почувала, забирали її собаку до себе. Проте, його викликало керівництво й сповістило про скаргу, яка надійшла від ОСОБА_5 , він був ображений та збентежений. Повідомив, що в березні 2022 року та в квітні 2022 року коли були перебої з продуктами в Києві він двічі приїздив до позивача й привозив їй харчі, овочі, усе що мали для її забезпечення, в той час родиною проживали поза межами міста.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що разом із позивачем працювала в СБУ, підтримує дружні стосунки з 1971 року. Восени 2018 року дізналась про онкологічне захворювання ОСОБА_8 , надавала їй додаткову підтримку разом проходили медичні обстеження. Вона сповістила у 2019 році, що має додаткову підтримку від інших осіб, в них є автотранспорт. Під час війни дізналась, що вона залишилась одна в Києві без допомоги. Позивач іноді зверталась, щоб приїхала та завжди щось їй купувала. Позивач скаржилася, що в неї не були вимиті вікна у період воєнного часу. Позивач має такий характер, що вона не буде просити про допомогу. Після початку бойових дій повернулась до Києва навесні та її відвідувала.
В якості свідка допитаний за клопотанням позивача ОСОБА_9 суду повідомив, що вже біля 30 років знає позивача, працювали разом, проживають поряд. Біля 5 років тому позивач захворіла, іноді вона дзвонила й просила про допомогу, принести їй харчі, позичав їй грошові кошти. Позивач пропонувала укласти із ним договір довічного утримання, але через сімейні обставини та відсутність значних коштів для щомісячної оплати, відмовився. Стала частіше звертатися під час військових дій, коли почали виключали світло, вона живе на десятому поверсі, тому заносив воду, допомагав через власну ініціативу. Вона подекуди просила в мене взайми кошти до пенсії, спілкувалися на вулиці, зустрічалися біля магазину.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що із позивачем разом працювали з 1995 року. У 2018 році ОСОБА_8 зверталася до мене із пропозицією укласти договір довічного утримання, вона відмовилася через сімейні обставини. Проте, пообіцяла їй завжди допомагати. Вона розповідала, що уклала договір зі ОСОБА_11 , з якою працювала. Кожного тижня через подружні відносини приходила, бо поряд проживає, купувала деякі продукти, іноді допомагала грошима, спілкувалися, ходили гуляли. З початком війни у ОСОБА_12 11 березня 2022 року почалися перебої зі здоров`ям. Позивач повідомляла, що вона вирішила змінити набувачів.
За клопотанням відповідача допитаний, як свідок ОСОБА_13 пояснив, що з початком війни з 25 лютого 2022 року жили на дачі за межами міста у відповідачів, разом 18 осіб із дітьми. 11 березня 2022 року їздив разом із ОСОБА_4 до Києва, загалом два рази в березні завозили овочі й харчі на адресу позивача, допомагав піднімати на десятий поверх.
Свідок ОСОБА_14 надала пояснення, що є матір`ю ОСОБА_4 . Обізнана, що діти уклали у 2018 році договір та допомагали ОСОБА_5 . Вона також знайома із позивачем, приходила до неї, у випадку коли діти не було в місті, вона завжди залишалась, щоб бути на зв`язку з ОСОБА_5 , за потреби будь-чим допомогти, спілкувалися з ОСОБА_15 . Як почалась війна, усі родиною виїхали на дачу, було дуже багато до двадцяти осіб із дітьми, але діти пропонували позивачу вивести її також на дачу, ми хотіли їй готувати окрему кімнату. Також піклувалася про собаку позивача, коли ОСОБА_5 захворіла. Також спілкувалася із позивачем, готувала їжу.
ОСОБА_16 , як свідок сторони відповідача повідомила суду, що знає сторони, разом із позивачем та відповідачем працювала. Разом із відповідачем відвідували ОСОБА_5 спілкування було доброзичливе. Позивач чимось пригощала, ОСОБА_6 привозила їй якісь харчі.
Фактичні обставини справи
Між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 16 серпня 2018 року укладений договір довічного утримання, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Л.С.
За умовами укладеного договору ОСОБА_5 , непрацездатна за станом здоров`я, передала у власність ОСОБА_6 належну їй на праві власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Відчужувана квартира належить ОСОБА_5 на підставі договору міна від 06 червня 2007 року (пункти 1.1., 1.2). Ціна відчужуваної за цим договором квартири визначається сторонами у розмірі 598590 грн. (пункт 1.4).
Розділом 2 Договору передбачено, що матеріальне забезпечення з утримання (догляду), яке щомісячно набувач має надавати відчужувану визначається у вигляді: 2.1.1 забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання в квартирі, 2.1.2 надання побутових послуг (прибирання квартири,прання білизни), 2.1.3 оплати комунальних послуг, електроенергії та послуг зв`язку, 2.1.4 щомісячно перераховувати на рахунок відчужувача суму 2000 грн.
За згодою сторін утримання визначається у вигляді: 2.2.1 придбання необхідних лікувальних засобів за рекомендаціями лікарів; 2.2.2 у випадку хвороби відчужувача організація соціального медичного догляду, забезпечення належного догляду за місцем перебування (проживання) відчужувача, забезпечення належного харчування (за спеціально визначеним лікарем режимом); 2.2.3 забезпечення належного догляду у разі перебування у лікарні; 2.2.4 забезпечення продуктами харчування, одягом, допомоги з приготування їжі. Догляду, особистою гігєною.
Положеннями п. 3.1., п.п. 3.1.1., 3.1.2 передбачено, що відчужувач має право: вимагати своєчасного та повного здійснення утримання та матеріального забезпечення від набувача; вимагати розірвання договору та повернення квартири у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором.
Набувач має обов`язки, передбачені розділом 3.2 у встановлені строки та в необхідному обсязі здійснювати утримання та надавати матеріальне забезпечення згідно з розділом 2 Договору. В разі смерті відчужувача поховати її, до смерті відчужувача не укладати щодо квартири,яка отримана ним за цим договором, правочини купівлі-продажу. Міни, дарування, ренти, оренди, іпотеки, іншим способом не передавати її у власність іншій особі, не здійснювати жодних перепланувань, а також не надавати згоду іншім особам на реєстрацію та проживання у відчужуваній квартирі.
Згідно умов п. 4.2. Договору уразі неможливості подальшого виконання набувачем своїх обов`язків за цим договором з підстав, що мають істотне значення, обов`язки набувача можуть бути передані за згодою відчужувача члену сімї набувача або іншій особі за їх згодою. Відмова відчужувача у наданні згоди на передання обов`язків набувача за цим договором іншій особі може бути оскаржена до суду.
Цей договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку не виконання його умов та відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку (п. 4.5).
У разі розірвання цього договору з вини однієї із сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані збитки, а також матеріальне забезпечення виплачене набувачем відчужувачу відповідно до п. 2.1. договору (п. 4.7).
Згідно висновку центральної ЛКК від вересня 2022 року ОСОБА_5 через наявне загальне захворювання потребує сторонньої допомоги у побуті.
З довідки управління роботи з особовим складом СБУ за № 11/6-3203 від 18 листопада 2022 року встановлено, що ОСОБА_6 проходить військову службу в СБУ.
З досліджених судом квитанцій встановлено, що за період з 16 серпня 2018 року по 18 листопада 2022 року відповідачем ОСОБА_6 за комунальні послуги сплачено 52095,74 грн.; в рахунок щомісячного утримання за зазначений період сплачено 104452,30 грн- щомісячне перерахування на утримання. Також судом досліджені й інші перерахування особистих грошових коштів ОСОБА_6 через АТ «Універсал банк» додаток моно банк на рахунок одержувача без імені - власника карткового рахунку НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , як встановлено судом з дослідженого мобільного додатку. Ці картки належать позивачу ОСОБА_5 .
Представнику відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні 15 червня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання про приєднання доказів: квитанцій про проведення оплати комунальних послуг та щомісячної оплати по утриманню на час розгляду справи за період з листопада 2022 року по червень 2023 року на суму 26047,90 грн., з яких 10047, 90 грн. за комунальні послуги та 16000 грн. щомісячне утримання, через порушення строків подання доказів.
Судом досліджено вимогу адвоката Болдирєвої Д.І., в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про обов`язок виконати умови укладеного договору. А також, лист- відповідь ОСОБА_6 на вимогу, про узгодження обсягу обов`язків по договору та порядку й терміни їх виконання.
Також судом досліджено переписку засобами телефонного зв`язку за допомогою месенжера Вайбер між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а також між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в судовому засіданні досліджено телефон ОСОБА_6 , та підтверджено достовірність електронних доказів наданих у роздруківках та приєднаних до матеріалів справи.
Застосовані норми права, з яких виходить суд при ухваленні рішення
Спір між сторонами виник з приводу наявності правових підстав для розірвання договору довічного утримання укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 й визнання за відчуджувачем позивачем право власності на квартиру, через не виконання в повному обсязі набувачем умов договору. А також спірне питання за зустрічними вимогами розірвання договору з підстав об`єктивної неможливості набувача виконувати частину вимог договору та небажання позивача, щоб ці обов`язки виконувала інша особа й залишення частини квартири у власності набувача з урахуванням тривалості часу належного виконання зобов`язання.
Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частин першої та другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Статтею 744 ЦК України встановлено, що за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або її частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.
Договір довічного утримання є однією із правових форм забезпечення непрацездатних за віком або за станом здоров`я фізичних осіб. Недієздатна особа, відчужуючи квартиру (домоволодіння), має на меті отримання утримання, догляду і інших послуг, яких вона потребує внаслідок непрацездатності та похилого віку.
Закон чи договір не ставить в залежність факт належності здійсненого забезпечення утриманням чи доглядом від прийняття виконання таких дій відчужувачем. Відтак зобов`язання за договором довічного утримання вважається належно виконаним з моменту вчинення набувачем передбачених договором дій. Мотиви неприйняття виконання, як і сам факт такого неприйняття не мають правового значення до вирішення питання про належність виконання набувачем своїх обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 749 ЦК України у договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.
За правилами статті 751 ЦК України матеріальне забезпечення, яке щомісячно має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.
Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання, у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 ЦК України).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що відчужувачу за договором довічного утримання законом надано право ініціювати питання розірвання такого правочину у судовому порядку у випадку невиконання набувачем його умов, при цьому саме відповідач має убезпечити себе від подальших претензій відчужувача шляхом ведення відповідного обліку та на виконання вимог статей 12, 81 ЦПК України повинен надати суду докази відсутності цих обставин, на які посилається позивач. Такі висновки щодо застосування положень статей 755, 756 ЦК України узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 21.06.2021 у справі № № 644/1566/19, від 25.02.2021 у справі №686/13821/19, від 28.03.2018 у справі № 509/513/16-ц, від 29.08.2018 у справі № 755/1226/17-ц та від 06.05.2020 у справі № 755/1750/19.
Згідно з вимогами статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Порушення є істотним, якщо тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати у реальних збитках і (або) упущеної вигоди; її розмір, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 199/3846/19 (провадження № 61-11407св20).
Також розірвання у судовому порядку договору довічного утримання, передбачено положенням п.4.5 Договору, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Договір може бути розірвано за згодою сторін, а у випадку не виконання його умов і відмови від добровільного розірвання однією із сторін - у судовому порядку.
У разі розірвання договору з вини однієї із сторін, винна сторона зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані збитки, а також матеріальне забезпечення виплачене набувачем відчужувану відповідно до пункту 2.1 цього договору (п. 4.6 договору).
Згідно ч. 2 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору у зв`язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов`язки за договором.
Мотиви та висновки суду
На підставі досліджених письмових доказів наявних у матеріалах справи, пояснень учасників процесу та показів свідків, суд прийшов до переконання, що як первісний так й зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору довічного утримання, суд виходив з наступного.
Обсяг обов`язків, які має виконувати відповідач за укладеним договором, визначний розділом 2.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено матеріалами справи у позивача немає зауважень з приводу виконання набувачем п. 2.1.1 -забезпечення відчужувача житлом шляхом збереження права безоплатного по життєвого проживання в квартирі, 2.1.3 - оплати комунальних послуг, електроенергії та послуг зв`язку, 2.1.4 - щомісячно перераховувати на рахунок відчужувача суму 2000 грн.
Спірні питання стосуються належного виконання, положень п. 2.1.2 - надання побутових послуг (прибирання квартири,прання білизни), 2.2.1- придбання необхідних лікувальних засобів за рекомендаціями лікарів; 2.2.2 - у випадку хвороби відчужувача організація соціального медичного догляду, забезпечення належного догляду за місцем перебування (проживання) відчужувача, забезпечення належного харчування (за спеціально визначеним лікарем режимом); 2.2.3 -забезпечення належного догляду у разі перебування у лікарні; 2.2.4 - забезпечення продуктами харчування, одягом, допомоги з приготування їжі. Догляду, особистою гігієною.
Досліджуючи положення п. 2.2 Договору, суд погоджується із доводами сторони відповідача, що приписи укладеного між сторонами договору довічного утримання (догляду) не містять чітко визначеного порядку утримання, строків та періодичності виконання, їх обсягу.
З приводу чого, як досліджено судом сторони намагались врегулювати це питання шляхом досудових вимог та відповідей. Як досліджено відповідач пропонувала узгодити ймовірні варіанти належного виконання на вимогу представника позивача.
Щодо невиконання відповідачем положення п. 2.1.2 - надання побутових послуг (прибирання квартири,прання білизни), позивач в судовому засідання пояснювала, що за станом здоров`я вона потребує допомоги з прибирання житла, вона має пилосос та пральну машинку, й обходилась власними зусиллями. Але просила відповідача вимити вікна, проте вимога залишилась без задоволення. Пояснення відповідача щодо поважності не виконання нею обов`язків з прибирання житла відчужувача стосуються відсутності фізичної можливості, вільного часу через військовий стан та режим роботи. Пропонувала, додаткові кошти за послуги клінінгової компанії з приводу прибирання та миття вікон. Як досліджено переписку, й підтверджено позивачем до 24 лютого 2022 року, відповідач мила один раз на рік вікна в її квартирі та коли просила допомагала з прибиранням (а.с. 110, том 1). Щодо прання білизни, позивач обходилась власними зусиллями, ніколи не просила.
Позивач не надала суду докази, щодо порушення ОСОБА_6 п. 2.2.1 договору, яким передбачено придбання необхідних лікувальних засобів за рекомендацією лікаря.
По-перше, суду не надано доказів призначення лікарем медичного лікування ОСОБА_5 , а по-друге, як досліджено з переписки вайбері, ліки, які просила позивач купувалися та привозилися ОСОБА_6 або її чоловіком (а.с. 97,106, том 1).
Забезпечення належного догляду у разі перебування у лікарні п 2.2.3, відсутні порушення зі сторони відповідача, позивач не надала доказів перебування в лікарні.
Щодо належного виконання положення п. 2.2.4 - забезпечення продуктами харчування, одягом, допомоги з приготування їжі. Догляду, особистою гігієною. Суд дослідив наявну переписку, з якої встановлено, що на прохання ОСОБА_5 набувач готували їжу, яку просила позивач, купували продукти та вона або її чоловік, завозили. Після настання військового стану на території України досліджені переписки не містять відомостей, що б ОСОБА_5 просила про надання продуктів харчування, або приготування їжі, і їй відмовляли. З пояснень третьої сторони та свідка судом встановлено що за березень - травень лише двічі приїздив чоловік набувача із продуктами, позивач не заперечувала. Проте, відповідач визнала, що через повномасштабне вторгнення рф на територію Украхїни та ведення бойових дій в Києві та Київської області лютий - травень 2022 року, унеможливило виконання нею обов`язків по договору, вона із родиною була поза межами міста.
Отже, факт неналежного виконання ОСОБА_6 положень п. 2.2.4 Договору знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.
Проте, суд звертає увагу, що дані обставини виникли з незалежних від набувача причин і вона не мала можливості на них вплинути. Також судом не встановлено істотності порушення набувачем обов`язків за договором довічного утримання у вигляді неповного чи неналежного забезпечення доглядом, допомогою, харчуванням відчужувача або у вигляді свідомого невиконання вказаних дій.
Судом враховано, що позивач за станом здоров`я й забезпеченістю не вимагала постійного, систематичного догляду. Виконання його умов впродовж тривалого часу відбувався за вимогою, коли в цьому у позивача виникала потреба, що позивач підтвердила в судовому засіданні. Як досліджено з переписки й встановлено в судовому засіданні, набувач виконувала деякі вимоги відчужувача що не передбачені умовами укладеного договору, зокрема догляд за твариною, її прання, стрижка, деякий час тварина проживала у набувача, що свідчить про добросовісність дій набувача й прагнення допомогти у побуті ОСОБА_5 . Також дослідженими доказами встановлено, що на вимогу позивача - чоловік набувача ОСОБА_4 здійснював ремонтні роботи з приводу поточного полагодження побутової техніки, сантехніки, шафи, тощо, що свідчить про належність та добросовісність дій набувача в період, що передував лютому 2022 року. Коли фізично не було змоги полагодити, витрати позивача на виклик сантехніка компенсовані їй набувачами (а.с. 98, 99, 100, 104, 105, том 1).
Так в судовому засіданні позивач ОСОБА_5 пояснила суду, що вона не бажає подальших відносин із ОСОБА_6 , зазначила, що відносини зіпсувалися. В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 не заперечувала про бажання й можливість подальшого виконання умов договору, проте зауважила, що через військовий стан частину зобов`язань щодо догляду, прибирання та гігієни не може здійснювати особисто, через підвищений рівень несення служби, проте зауважила, що дійсно дружніх відносин, які існували між сторонами немає. Тим більше після скарги до керівництва чоловіка, не бажала продовжувати та виконувати умови договору.
Хоча судом й не встановлено істотних, порушень набувачем умов укладеного договору, так дійсно доведено неналежне виконання деяких пунктів договору ОСОБА_6 викликано наявністю непереборної сили - воєнного стану в країні, проте суд на підставі досліджених доказів, пояснень учасників процесу та свідків дійшов висновку, що між сторонами склалися відносини, коли жодна із сторін укладеного договору не бажають продовження його виконання, тому його збереження є недоцільним, на підставі обоюдної вимоги як за первісним так й за зустрічним позов, суд дійшов до переконання про необхідність розірвати договір довічного утримання, укладений 16 серпня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Щодо вимог відчужувача про визнання права власності на квартиру за нею, та зустрічних вимог набувача про залишення їй частини квартири, суд виходить з наступного.
Судом досліджені квитанції на оплату комунальних послуг, перерахування коштів щомісячного утримання по 2000 грн., витрати за оплату комунальних послуг, інші витрати набувача, пов`язані із виконанням умов договору, з серпня 2018 року по червень 2023 року становить 195000 грн.
Як зазначила позивач в судовому засіданні та підтверджується показами свідків, в неї відсутні грошові кошти на виплату компенсації витрачених набувачем коштів. Посилаючись на розмір пенсійного забезпечення в середньому розмірі 10000 грн., позивач зазначила що буде виплачувати набувачу витрачені кошти з пенсії, іншого джерела доходу, або майна в неї немає. На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність у позивача фінансової можливості компенсувати відповідачу витрачені нею грошові кошти на виконання умов договору.
Суд вважає недоведеними твердження представника позивача про не співмірність вартості квартири із обсягом витрачених відповідачем коштів, з посиланням на відомості сайту продажі нерухомості (а.с.9 9, том 2). Суду не відомо які умови проживання в квартирі, якість ремонту, облаштування, наявність побутової техніки та меблів, тощо, тому суд не можна визначати, що вартість квартири в якій проживає позивач є аналогічною. Висновки ж суду, згідно положення ч.6 ст.81 ЦПК України, не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
При зверненні до суду із позовом, саме позивач визначила ціну позову, виходячи з вартості квартири, визначеної в договорі 598590 грн.(а.с. 1,41, том 1). З якою при поданні зустрічного позову погодилась відповідач. Позивач та її представник не надали належних та допустимих доказів ринкової вартості квартири АДРЕСА_2 , на час розгляду справи, що є їх процесуальним обов`язком.
Розглядаючи даний спір, суд повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість, достовірність кожного наданого сторонами доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, ураховуючи значний проміжок часу належного виконання відповідачем умов договору з серпня 2018 року, значний розмір грошових коштів які відчужувач отримала під час виконання договору, також зусилля, час, витрачені набувачем та членами її родини, в тому числі окрім іншого транспортні витрати продовж 2018-2019 року на відвідування лікарні під час проходження лікування позивачем, приготування їжі, відвідування, догляд й спілкування, піклування про тварину, витрачений час, що не можна оцінити в грошовому еквіваленті; неможливість подальшого виконання набувачем своїх обов`язків, з підстав, що не залежать він неї, мають об`єктивний характер, істотне значення, й вплинули на ситуацію та неможливість виконання особисто набувачем деяких умов договору; працевлаштування набувача та її чоловіка в СБУ, наявність військового зобов`язання, воєнний стан в країні, небажання позивача, отримання виконання деяких умов договору іншими, окрім відповідача, особами, суд приходить до переконання, що на підставі положення ч. 2 ст. 756 ЦК України, справедливим, обґрунтованим й співмірним буде залишити за набувачем право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 , за позивачем ОСОБА_5 слід визнати право власності на 2/3 частини даної квартири.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 209-211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Первісний позов ОСОБА_5 та зустрічний позов ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Розірвати договір довічного утримання укладений 16 серпня 2018 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , серія та номер: 1526, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мельник Л.С.
Визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/3 частини за ОСОБА_6 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 30 червня 2023 року.
Суддя І.С. Шролик
