Номер провадження: 22-з/813/235/23
Справа № 522/20418/18
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.09.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Князюка О.В., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря судового засідання: Трофименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , за участю третьої особи Акціонерного Товариства «Райффайзен банк Аваль» про припинення правовідношення за іпотечним договором, визнання незаконним рішення державного реєстратора, скасування запису про реєстрацію права власності на квартиру, витребування майна з незаконного володіння,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано незаконним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №40432861 від 02.04.2018 року державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
Витребувано з володіння ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 та повернуто її у власність ОСОБА_2 .
Встановлено порядок виконання рішення суду, визначивши, що це рішення є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію на користь ОСОБА_2 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано припиненим іпотечний договір від 24.10.2007 року, який укладений з метою забезпечення кредитного договору №014/0018/82/84820 від 24.10.2007 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», з однієї сторони, та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , з другої сторони.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Переглядаючи рішення в апеляційному порядку, апеляційний суд в мотивувальній частині дійшов до висновків, що зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним та забезпечувальним договорами не припинилися, оскільки заборгованість боржниками, яка виникла на підставі рішення суду від 23.09.2010 року, не погашена, а ухвала суду від 23.06.2015 року про відмову у видачі дублікатів виконавчих листів та поновленні строку на пред`явлення їх до виконання свідчить лише про неможливість виконання судового рішення у примусовому порядку, однак не спростовує право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку (наприклад на підставі виконавчого напису нотаріуса або договору про задоволення вимог іпотекодержателя). Твердження позивача про припинення зобов`язань не ґрунтуються на законі та зводяться до неправильного його тлумачення позивачем, а висновок районного суду про визнання припиненим правовідношення за іпотечним договором є безпідставним, тому рішення суду у зазначеній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог у цій частині.
Разом з тим, апеляційний суд погодився з рішенням районного суду в частині визнання незаконним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої висновки тим, що ОСОБА_3 не могла отримати вимогу кредитодавця від 23.02.2018 року, оскільки померла ще ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому іпотекодержатель не з`ясував коло спадкоємців останньої та не скерував вимогу за їхньою адресою. За вказаних обставин відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 надав державному реєстратору при здійсненні за собою реєстрації права власності на предмет іпотеки - спірну квартиру, належні докази отримання обома іпотекодавцями вимоги іпотекодержателя і відповідно наявності у державного реєстратора законних підстав для здійснення реєстраційних дій.
Щодо висновків суду першої інстанції про встановлення порядку виконання рішення суду шляхом поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності ОСОБА_2 , то апеляційний суд вказав, що встановлення такого порядку не потрібно, оскільки скасування рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на квартиру є підставою для відновлення рішення про державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за попереднім її власником. За вказаних обставин апеляційний суд вважав, що рішення суду в частині встановлення порядку виконання рішення підлягає скасуванню.
Крім того, апеляційний суд прийшов і до висновку, що вимога про витребування майна не є ефективним способом захисту порушеного права позивача. В даному випадку правомірним та ефективним способом захисту є скасування рішення державного реєстратора, оскільки державний реєстратор одночасно з державною реєстрацією припинення права власності відповідача на відповідне нерухоме майно проводить державну реєстрацію набуття права власності на спірне нерухоме майно за позивачем. З огляду на наведене апеляційний суд вважав, що рішення районного суду про витребування майна підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні таких вимог. При цьому, одночасно зауважив, що у разі відсутності у позивача доступу до спірної квартири, таке порушення його права підлягає захисту шляхом пред`явлення позову про усунення перешкод у користуванні квартирою та про вселення до квартири.
Разом з тим, посилаючись на практику Верховного Суду, апеляційний суд зазначив, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно, треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Тобто, позовні вимоги про скасування, визнання недійсним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно, не можуть заявлятися до державного реєстратора, а відтак рішення районного суду у частині вимог ОСОБА_2 до Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні вимог, як до неналежного відповідача.
Разом з тим, дійшовши до таких висновків в мотивувальній частині постанови, апеляційний суд в резолютивній частині вказав лише про скасування рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині вимог до державного реєстратора та про скасування цього ж рішення в частині встановлення порядку виконання рішення, а в іншій частині рішення залишив без змін.
09.05.2023 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про виправлення описки в постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року, в якій останній звертаючи увагу на вищенаведені обставини - невідповідність резолютивної частини постанови висновкам, які суд зробив в мотивувальній частині, просить внести до постанови виправлення, шляхом викладення її резолютивної частини у наступній редакції: «Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 до Державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова Ігоря Олександровича, ОСОБА_1 , за участю третьої особи Акціонерного Товариства «Райффайзен банк Аваль» про визнання незаконним рішення державного реєстратора, визнання припиненим іпотечного договору, витребування майна скасувати, ухвалити у зазначеній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог. Це ж рішення в частині встановлення порядку виконання рішення суду скасувати. В решті рішення суду залишити без змін».
Дослідивши заяву ОСОБА_1 та матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Так, Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 у справі № 521/1074/17 зазначив, що описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо.
При цьому, в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Тобто, при виправленні описки, суд не повинен змінювати зміст судового рішення, однак, як вбачається з прохальної частини заяви ОСОБА_1 , останній фактично просить змінити рішення апеляційного суду, шляхом відмови позивачу у вимогах до ОСОБА_1 про визнання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 незаконним.
Однак, відповідно до постанови від 11.04.2023 року, апеляційний суд погодився з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року про задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 незаконним та залишив оскаржуване рішення в цій частині без змін, визнавши дані вимоги обґрунтованими.
Одночасно, ухвалою від 25.04.2023 апеляційний суд роз`яснив, що відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року - рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року в частині вимог до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення державного реєстратора залишено без змін. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2022 року у незміненій частині постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року є підставою для державної реєстрації припинення права власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 та відповідно проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру за попередніми власниками.
Тобто рішення суду першої інстанції про задоволення вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення державного реєстратора, яке ОСОБА_1 у спосіб виправлення описки просить скасувати, - постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року залишено без змін.
Таким чином, оскільки заява ОСОБА_1 про виправлення описки містить ознаки зміни судового рішення, вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.269 ЦПК України, Одеський апеляційний суд -
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в постанові Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено: 15.09.2023 року.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: О.В. Князюк
С.О. Погорєлова
