Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 420/1491/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бжассо Н.В.,
за участі секретаря судового засідання Музики І.О.,
за участі сторін:
позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Маракущева І.О. (за ордером),
представника відповідача Сокуренко І.О. (згідно Витягу з реєстру),
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одеса за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за результатом розгляду якого, позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області № 21 о/c від 12.01.2023 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника кінологічного центру Головного управління Національної поліції в Одеській області, зарахувавши час вимушеного прогулу до вислуги років;
Зберегти за ОСОБА_1 вислугу років у календарному обчисленні, які на день звільнення складали 15 років 02 місяці 06 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 04 роки 11 днів, та зберегти спеціальне звання працівника національної поліції;
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.01.2023 року по день поновлення на посаді.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він проходив службу в поліції. 12.01.2023 року, у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області № 21 (по особовому складу), ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 15 липня 2022 року. Підставо звільнення став Наказ Головного управління Національної Поліції в Одеській області від 04.01.2023 р. № 14 «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб відділу поліції ГУ НП в Одеській області», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось в порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, пунктів 1, 5 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2, абзацу другого пункту 3 розділу IV, абзацу другого пункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 1.3, підпункту «г» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 2.1 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в Одеській області від 01.02.2021 № 177, розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 14/A-2022 (зі змінами), підпунктів 6.2 та 6.7 пункту 6 посадової інструкції, до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Позивач вважає вказаний наказ незаконним. Представник позивача зазначає, що позивача звільнено зі служби в поліції за нібито вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, але до встановлення вини позивача у судовому порядку, до нього не могло бути застосоване жодне дисциплінарне стягнення. Також, представник позивача вказує, що позивач знаходився на вулиці під час комендантської години через те, що був зупинений поліцейськими. Також, доводи відповідача про те, що позивач назвав пароль у приступності осіб, які були у нього в автомобілі не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 13.03.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.04.2023 року.
13.04.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, згідно з яким, ГУ НП в Одеській області позовні вимоги не визнає. Представник відповідача зазначає, що нарядом УПП під час комендантської години було зупинено автомобіль під керуванням позивача з ознаками алкогольного сп?яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння на місці позивач відмовився та виявив бажання проїхати до медичного закладу. Але прибувши туди, ОСОБА_1 всіляко затягував час, у зв`язку із чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. Також, позивач надав комісії неправдиві пояснення щодо наявності страхового полісу.
24.05.2023 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій представник позивача вказує, що відзив на позов і матеріали службового розслідування містять велику кількість суперечностей та помилок.
30.05.2023 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 15.06.2023 року, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 05.07.2023 року.
15.08.2023 року, 28.08.2023 року та 11.09.2023 року від представника відповідача надійшли письмові пояснення у справі, в яких представник відповідача аналізує надані відеозаписи з місця події.
Під час судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Суд вислухав думку сторони позивача та відповідача, розглянув матеріали справи, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками справи докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
ОСОБА_1 проходив службу в органах поліції на посаді заступника начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області,.
Відповідно до наказу № 2463 від 23.12.2022 року, з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки інформації щодо порушення службової дисципліни, зокрема неналежного виконання службових обов`язків заступником начальника кінологічного центру ГУНП в області капітаном поліції П. Злагоднюком, що призвело до керування 05.12.2022 року з ознаками алкогольного сп`яніння транспортним засобом, вивчення ефективності проведення відповідної профілактичної роботи безпосереднім та прямими керівниками щодо останнього, керуючись вимогами статей 14, 15 та 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України», призначено службове розслідування.
Відповідно до доповідної записки начальника УГІ ГУНП в Одеській області полковника поліції В. Капуляка від 22.12.2022 року, 04.12.2022 року о 23:18 год. нарядом УПП під час комендантської години було зупинено автомобіль під керуванням заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп?яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп?яніння за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці ОСОБА_1 відмовився та виявив бажання проїхати до медичного закладу. Але прибувши туди, ОСОБА_1 все ж відмовився пройти медичний огляд, у зв`язку із чим щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
04.01.2023 року начальником ГУ НП в Одеській області затверджено висновок службового розслідування за відомостями, викладеними в доповідній записці начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції в Одеській області полковника поліції В. Капуляка від 22.12.2022 року.
З огляду на вказаний висновок, за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, пунктів 1, 5 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2, абзацу другого пункту 3 розділу IV, абзацу другого пункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 1.3, підпункту «г» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 2.1 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в Одеській області від 01.02.2021 № 177, розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 14/A-2022 (зі змінами), підпунктів 6.2 та 6.7 пункту 6 посадової інструкції, до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з п. 1 наказу № 14 від 04.01.2023 року «Про застосування дисциплінарних стягнень до посадових осіб ГУНП в Одеській області», за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1, частини п`ятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VII, пунктів 1, 5 частини першої статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію України», пункту 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.11.2018 № 893, абзацу восьмого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 розділу II, абзацу другого пункту 2, абзацу другого пункту 3 розділу IV, абзацу другого пункту 3 розділу VI Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 1.3, підпункту «г» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, пункту 2.1 розділу II Правил внутрішнього службового розпорядку ГУНП в Одеській області, затверджених наказом ГУНП в Одеській області від 01.02.2021 № 177, розпорядження Одеської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 № 14/A-2022 (зі змінами), підпунктів 6.2 та 6.7 пункту 6 посадової інструкції, до капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області, застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
З зазначеним наказом позивач ознайомлений 05.01.2023 року.
Відповідно до наказу ГУ НП в Одеській області від 12.01.2023 року № 21 о/с, капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру ГУНП в Одеській області, звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) з13.01.2023 року.
Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію», завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Національну поліцію», поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію», поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків.
Згідно з ч.ч.2-4 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук. Додаткові обов`язки, пов`язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію», у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Законом України від 15.03.2018 року № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі Дисциплінарний статут), який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження.
Приписами ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного Статуту передбачено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Частиною 3 ст.1 Дисциплінарного Статуту передбачено, зокрема пунктами 1, 2, 5, 9, 13 визначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Відповідно до пункту 3 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2036 року № 1179, 3. Поліцейський повинен дотримуватись субординації у стосунках з колегами, з повагою ставитись до старших за віком.
Згідно з абз. 2 п. 2, абз. 2 п. 3 розділу IV Правил, незалежно від посади чи звання у відносинах із населенням поліцейський зобов`язаний: висловлювати вимоги чи зауваження, що стосуються особи, у ввічливій та переконливій формі. При зверненні до особи поліцейському заборонено бути зверхнім, погрожувати, іронізувати, використовувати ненормативну лексику та допускати дискримінацію в будь-якій формі.
Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно з ст. 13 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (частина перша та друга статті 16 Дисциплінарного статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено статтею 19 Дисциплінарного статуту.
Так, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського.
Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
У разі вчинення поліцейським незначного проступку керівник може обмежитися його попередженням про необхідність дотримання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського, який має дисциплінарне стягнення і вчинив дисциплінарний проступок, дисциплінарне стягнення, що застосовується, повинно бути суворішим, ніж попереднє.
У разі повторного вчинення поліцейським незначного проступку з урахуванням його сумлінного ставлення до виконання обов`язків за посадою або нетривалого перебування на посаді (до трьох місяців) керівник може обмежитися раніше застосованим до такого поліцейського дисциплінарним стягненням.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 21 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з ч.ч.2-3 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію», днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Суд зазначає, що з огляду на висновок службового розслідування, підставами для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції стало зупинення нарядом УПП автомобіля під час дії комендантської години, за кермом якого був ОСОБА_1 , заступник начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, з ознаками алкогольного сп?яніння та небажання позивача проходити огляд на стан сп?яніння. Комісія встановила незнання позивачем нормативно-правових актів, якими передбачено обов`язки водія та порядок проходження медичного огляду, з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, а також, надання неправдивих пояснень щодо причетності пасажирів зупиненого автомобіля до служби в поліції та чинності страхового полісу.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний: не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно з пунктом 1.3, підпунктом «ґ» пункту 2.1, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дослідивши матеріали справи, дослідив відеофайли, які надані відповідачем, суд встановив, що ОСОБА_1 наведених вище положень законодавства щодо обов?язку водія пройти медичний огляд на стан алкогольного сп?яніння не порушував. Позивач згодився пройти медичний огляд. Той факт, що він тривалий час не проходив за патрульними поліцейським в медичну установу для проходження огляду не доводить факту відмови від проходження такого огляду, оскільки ОСОБА_1 пояснював, чому не йде одразу до медичного закладу, на який вказує поліцейський (з?ясовував, до якого закладу його доставили). В подальшому, саме працівники наряду УПП вказали позивачеві, що покидають територію медичного закладу та їдуть на місце зупинки. Проте, позивач все одно, наполягав на тому, щоб залишитись та пройти огляд, але поліцейські не згодилися.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 17.02.2023 року у справі № 521/1065/23, яка набрала законної сили 28.02.2023 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрито на підставі п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. У вказаній постанові суд зазначив, що з долучених до матеріалів справи та досліджених судом відеозаписів з відеореєстратору № 474501, 471527, вбачається, що руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме порушення координації рухів, порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, не зафіксовано. Жодним доказом у справі не доведено, що ОСОБА_1 зупинили під час керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, про які зазначено в протоколі. Разом з тим, наданий суду відеозапис не надає вичерпної інформації про обставини складання протоколу, оскільки не містить інформації щодо здійснення керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , не містить моменту зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням останнього та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Тобто, наявними в матеріалах справи доказами, не доведено факту порушення позивачем ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», пункту 1.3, пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем підпункту «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, суд зазначає, що позивач надав комісії під час службового розслідування чинний страховий поліс на автомобіль Mersedes-Benz E280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Матеріали справи не містять доказів щодо вимоги працівників УПП до позивача надати страховий поліс на вказаний автомобіль під час зупинки автомобіля 04.12.2022 року. Тому доводи сторони відповідача щодо відсутності станом на 04.12.2022 року та станом на 27.12.2022 року чинного полісу суд не приймає до уваги, оскільки працівники УПП не перевіряли страховий поліс під час зупинки автомобіля, а в подальшому, під час службового розслідування, позивач його надав.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо відсутності у позивача страхового полісу працівниками УПП не складався.
Відповідно до п. 6.2 та п. 6.7 Посадової інструкції заступника начальника кінологічного центру капітана поліції ОСОБА_1 , затвердженої начальником кінологічного центру ГУ НП в Одеській області, заступник начальника КЦ повинен знати: Закон України «Про Національну поліцію»; культуру спілкування, службову етику, правила поведінки на службі та в побуті.
Суд зазначає, що під час проведення службового розслідування, члени комісії зазначили позивачу про необхідність процитувати ч. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: « 3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов`язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред`явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.»
На що позивач відповів: «Повага щодо прав і свобод людини».
Тобто позивач дійсно не володіє належними знаннями ЗУ «Про Національну поліцію», що є порушенням п. 6.2 Посадової інструкції.
Проте, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення позивачем п. 6.7 Посадової інструкції, оскільки з огляду на досліджені відеоматеріали, позивач поводив себе пристойно, спілкувався з поліцейськими культурно, не вживав лайливих чи образливих слів.
Щодо поведінки пасажирів зупиненого автомобіля Mersedes-Benz E280 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , суд зазначає, що позивач неодноразово пояснював, що це знайомі його знайомого, яких він підвозив. Як зазначає сам відповідач, позивач не був при виконанні службових обов?язків 04.12.2022 року, а тому не був зобов?язаний стримувати негативну поведінку вказаних осіб. Також, суду не надано доказів на підтвердження факту складання адміністративних матеріалів щодо будь-кого з пасажирів зупиненого автомобіля.
Відповідач наполягає на тому, що позивач приховав той факт, що пасажири автомобіля були поліцейськими, проте, не надає жодного доказу на підтвердження вказаного факту та не надає доказів щодо встановлення осіб, які знаходились в автомобілі та встановлення їх причетності до служби в поліції. Також, відповідач зазначає, що позивач назвав пароль при сторонніх цивільних особах, тобто пасажирах зупиненого транспортного засобу, що суперечить твердженням про те, що ці особи є працівниками поліції.
Відповідач не довів суду, що позивач, назвавши пароль, розголосив його цивільним особам, які не повинні знати цю інформацію.
З огляду на норми Дисциплінарного статуту, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
В той же час, за Дисциплінарним статутом, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.
Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
В контексті наведеного суд зазначає, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. При цьому, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, такий суб`єкт повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в НП України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте, його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
В даному випадку, за наслідком судового розгляду, обставин притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності знайшло своє підтвердження виключно одне порушення - щодо відсутності у позивача належних знань Закону України «Про Національну поліцію».
Однак, вказане порушення службової дисципліни за своїм характером не може бути визначено, як підстава для застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу без наведення належного аргументації відхилення всіх попередніх менш суворих стягнень.
Таким чином, суд робить висновок, що застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є неспівмірним з вчиненим проступком, у зв`язку із чим, вимоги позивача про визнання протиправними та скасування наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області № 21 о/c від 12.01.2023 року в частині звільнення капітана поліції ОСОБА_1 за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв?язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
За приписами ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
У постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 зазначено, що з аналізу ст. 235 КЗпП України вбачається, що у разі встановлення незаконного звільнення суд обмежений правами щодо поновлення такого працівника на посаді, а саме суд може поновити таку особу лише на роботі, з якої працівника було звільнено.
Таким чином, враховуючи, що суд зробив висновок про протиправність наказу відповідача про звільнення зі служби, наявні правові підстави для поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника кінологічного центру ГУ НП в Одеській області з 14.01.2023 року.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд зазначає наступне.
Згідно з абз.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Відповідно до абз.3 п.2 Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 Порядку).
Довідка про середньо грошове забезпечення позивача, представлена суду стороною відповідача, та містить такі значення: листопад 2022 р. 19290,39 грн; кількість робочих днів та фактично відпрацьованих - 30; грудень 2022 р. 19379,35 грн кількість робочих днів та фактично відпрацьованих 31. (т.3 а.с.89). Тобто, середньоденна заробітна плата позивача, за цією довідкою, складала (19290,39 грн + 19379,35 грн) / 61 (день) = 633,93 грн, а середньомісячна (19290,39 грн + 19379,35 грн) / 2 (місяця) = 19 334,87 грн.
За період з 14 січня 2023 року по 13 вересня 2023 року (день ухвалення рішення) вимушений прогул позивача становить 243 дні. Таким чином, сума стягнення за вимушений прогул становить 243 х 633,93 грн =154 045,03 грн.
Відповідно до п.п.2-3 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Тобто, суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на службі з 14.01.2023 року та в частині стягнення грошового забезпечення за один місяць у розмірі ____ грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.
Щодо вимоги позивача про зобов?язання відповідача зберегти за ОСОБА_1 вислугу років у календарному обчисленні, які на день звільнення складали 15 років 02 місяці 06 днів, на пільгових умовах (без урахування календарної вислуги) 04 роки 11 днів, та зберегти спеціальне звання працівника національної поліції, суд зазначає, що вказана вимога до задоволення не належить, як передчасна. Суд не може задовольняти позовні вимоги на майбутнє. Доказів щодо порушення відповідачем обрахунку вислуги років як станом на час звільнення зі служби, так і у майбутньому позивач суду не надав. Навпаки, з огляду на зміст позовних вимог погоджується із проведеним обрахунком.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 295, 371 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 12.01.2023 № 21 о/с про звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) з 13 січня 2023 року капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника кінологічного центру Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Поновити ОСОБА_1 на службі в поліції на посаді заступника начальника кінологічного центру Головного управління Національної поліції в Одеській області з 14 січня 2023 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області (код ЄДРПОУ: 401108740) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) середньо грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме з 14 січня 2023 року по день ухвалення рішення суду, 13 вересня 2023 року 154 045 грн (сто п`ятдесят чотири тисячі сорок п`ять гривень) 03 копійки, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 19 334 грн (дев`ятнадцять тисяч триста тридцять чотири гривень) 87 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Відповідач Головне управління Національної поліції в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014; код ЄДРПОУ: 40108740).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 28 вересня 2023 року, з урахуванням знаходження судді на лікарняному.
Суддя Н.В. Бжассо
