Єдиний державний реєстр судових рішень
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2023 рокуЛьвівСправа № 460/9136/23 пров. № А/857/16340/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року в справі №460/9136/23 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-
суддя в 1-й інстанції Щербаков В.В.,
час ухвалення рішення 04.08.2023 року,
місце ухвалення рішення м.Рівне,
дата складання повного тексту рішення 04.08.2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2023 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради (далі відповідач), в якому просив визнати протиправною відмову Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради у продовженні паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 виданого 26.07.2012 року замовнику ФОП ОСОБА_1 та зобов`язати Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради здійснити продовження строку дії паспорта прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 виданого 26.07.2012 року замовнику ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову відповідача у продовженні паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 виданого 26.07.2012 року замовнику ФОП ОСОБА_1 .
Зобов`язано Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради повторно розглянути заяву ФОП ОСОБА_1 про продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 26 липня 2012 року №01-ТС/23 - з урахуванням висновків суду.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що копія оригіналу примірника паспорта прив`язки ТС №01-ТС/23, який зберігається у відповідача не містить будь-яких відміток про продовження дії паспорта прив`язки, відтак, вважає, що строк дії паспорту прив`язки ТС №01-ТС/23 на дату звернення позивача із заявою про продовження строку його дії є таким, що закінчився. Зазначає апелянт, що оригінал примірника паспорта прив`язки вилучений правоохоронними органами, у зв`язку з чим продовжити строк дії паспорта прив`язки ТС шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки на ньому неможливо.
Твердить скаржник, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 18 березня 2022 року №314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» не заслуговує на увагу, оскільки паспорти прив`язки не відносяться до документів дозвільного характеру, строки дії яких автоматично продовжуються зазначеною постановою.
Звертає увагу апеляційного суду, що вирішення питання про продовження паспорта належить до дискреційних повноважень відповідача.
Також апелянт наводить заперечення на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), оскільки вважає, що така ухвала постановлена в порядку ст.262 КАС України, однак заявником подано клопотання в порядку ст.260 КАС України, що судом першої інстанції не враховано.
Висловлює заперечення також щодо ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року про відмову в об`єднанні адміністративних справ в одне провадження, позаяк така ухвала винесена за відсутності ініціативи відповідача, без відповідної заяви.
Заперечує скаржник щодо ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, оскільки вважає, що ГУ НП в Рівненській області могло б подати пояснення щодо обставин даної справи, позаяк здійснюється досудове розслідування, а ухвалене рішення може вплинути на виконання службових обов`язків посадовими особами Національної поліції.
Апелянт наводить заперечення на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від10 липня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки вважає, що проведення такого експертного необхідне для встановлення автентичності підпису посадової особи на спірному паспорті прив`язки тимчасової споруди.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Так,статтею 55 Основного Закону України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Вказаним положенням Конституції України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, яка наділяє кожну особу правом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. При цьому, за змістом цієї норми процесуального закону, таке звернення відбувається в порядку, встановленому КАС України, який, в свою чергу, у відповідності до його статті 1, визначає, зокрема, повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.
Зокрема, частина третя статті 2 КАС України, серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, визначає змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради ФОП ОСОБА_1 було видано Паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на вул. Театральній (біля ринку «Дикого») в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012 року.
Паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 від 26.07.2012 року діяв до 15.10.2017 року.
Надалі 02.03.2016 року строк дії Паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 від 26.07.2012 року було продовжено до 11.10.2022 року, про що у зазначеному паспорті зроблено відповідний запис, завірений печаткою та підписом начальника Управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року по справі №460/4055/21 визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 26.01.2021 року №5 «Про звільнення території міста Рівне від незаконно встановлених тимчасових споруд» в частині, що стосується демонтажу належних ФОП ОСОБА_1 тимчасових споруд, на встановлення яких ФОП ОСОБА_1 було видано в т.ч.відповідний паспорт прив`язки.
При прийнятті зазначеного рішення судом були встановлені наступні обставини:
« 02.03.2016 року Паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на АДРЕСА_1 від 26.07.2012 було продовжено Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради до 11.10.2022 року, про що в Паспорті міститься відповідний запис за підписом начальника Управління містобудування та архітектури ОСОБА_2 , засвідчений печаткою Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради. Тобто, Паспорти прив`язки № 01-ТС/19 від 15.06.2012 та № 01-ТС/23 від 26.07.2012 р. були продовжені з дотриманням положень 2.12, 2.18 Порядку №244.»
Зазначене судове рішення а апеляційному /касаційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.
05.01.2023 року ФОП ОСОБА_1 через Центр надання адміністративних послуг у місті Рівному до Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради була подана заява про продовження строку дії паспорта прив`язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 26 липня 2012 року №01-ТС/23.
31 січня 2023 року ФОП ОСОБА_1 отримав лист Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 31.01.2023 року №01-ТС/1, в якому Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради повідомило, що підстави для прийняття рішення щодо продовження строку дії такого паспорту прив`язки у Відповідача відсутні.
Підставою для відмови у вказаному листі зазначено, що строк дії паспорту привязки на момент звернення Позивача вже закінчився; в документах поданих Позивачем наявні ознаки підробки, оскільки оригінал паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди за реєстраційним №01-ТС/23, що зберігався у Відповідача не містить запису про продовження строку дії паспорта від 02.03.2016 року; оригінал паспорту прив`язки стаціонарної тимчасової споруди за реєстраційним №01-ТС/23, який був поданий ФОП ОСОБА_1 для продовження строку дії вилучений слідчим відповідно до ухвали Рівненського міського суду Рівненської області, винесеної в рамках кримінального провадження №12023186010000055.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі по тексту Закон № 280/97-ВР) відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Частинами першою, третьою статті 24 Закону № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону.
Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно частин першої та другої статті 11 Закону № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів визначені також статтею 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі по тексту Закон № 2807-ІV), згідно частини другої якої до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить: 1) забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 2) організація забезпечення на території населеного пункту чистоти і порядку, дотримання тиші в громадських місцях; 3) організація місць відпочинку для населення; 4) затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів; 5) здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо; 6) визначення місць стоянок транспортних засобів та майданчиків для паркування на об`єктах благоустрою; 7) визначення графіків роботи зовнішнього освітлення території; 8) визначення на об`єктах благоустрою місць розміщення громадських вбиралень; 9) залучення на договірних засадах коштів і матеріально-технічних ресурсів юридичних та фізичних осіб для здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 10) визначення обсягів пайової участі власників тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення в утриманні об`єктів благоустрою; 11) визначення в установленому порядку розміру відшкодувань юридичними та фізичними особами за забруднення довкілля та інші екологічні збитки, спричинені порушенням законодавства у сфері благоустрою та охорони навколишнього природного середовища; 12) інформування населення про здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; 13) участь у проведенні щорічного всеукраїнського конкурсу "Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку"; 14) видача дозволу на порушення об`єктів благоустрою у випадках та порядку, передбачених цим Законом.
Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VІ (далі по тексту - Закон № 3038-VІ) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Статтею 28 Закону № 3038-VІ передбачено, що тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Отже, тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності є елементом благоустрою, розміщення якої має відповідати Єдиним правилам ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 30.03.94 року N 198, та здійснюватися на підставі дозвільного документу - паспорта прив`язки, який видає (продовжує строк дії) відповідний орган з дотриманням вимог вищевказаної постанови.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 18.10.2018 року по справі N 821/140/18, від 24.01.2020 року по справі N 821/235/18.
Згідно статті 14 Закону № 2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності» на виконання частини четвертої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, що додається (далі по тексту Порядок № 244), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1330/20068.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку № 244 тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Відповідно до визначення наданого у пункті 1.4 Порядку № 244, замовник - суб`єкт господарювання, який реалізує право розмістити ТС на підставі паспорта прив`язки ТС;т паспорт прив`язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності;
Пункт 2.1 Порядку № 244 передбачає що підставою для розміщення ТС є паспорт прив`язки ТС (додаток 1).
Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС (пункт 2.2 Порядку № 244).
До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив`язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування, П.І.Б., адреса, контактна інформація).
Цей перелік документів є вичерпним (пункт 2.3 Порядку № 244).
Відповідність намірів щодо місця розташування ТС комплексній схемі розміщення ТС (у разі її наявності), будівельним нормам визначає відповідний орган з питань містобудування та архітектури, який утворено у складі виконавчого органу відповідної сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації, протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви (абзац перший пункту п.2.4. Порядку № 244).
Приписами пункту 2.6 Порядку № 244 обумовлено, що для оформлення паспорта прив`язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив`язки ТС, до якої додає: схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб`єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж. Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Пунктом 2.7 Порядку № 244 обумовлено, що паспорт прив`язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Як зазначено у пунктах 2. 10 та 2.11 Порядку № 244 паспорт прив`язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, та включає: титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім`я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж. Цей перелік документів є вичерпним.
Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації (п. 2.18 Порядку № 244).
Пунктом 2.29 Порядку № 244 передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив`язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу.
Як вже зазначалося судом раніше, 15.06.2012 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради видано ФОП ОСОБА_1 . Паспорт прив`язки стаціонарної тимчасової споруди (торговий павільйон) на вул. Театральній (біля ринку «Дикого») в м. Рівне № 01-ТС/23 від 26.07.2012 року. Паспорт прив`язки дійсний до 15.10.2017 року. Згідно відомостей вказаного паспорта прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності паспорт прив`язки продовжено по 11.10.2022 року.
Відмовляючи в продовженні дії паспорт прив`язки ТС, відповідач посилається на закінчення строку дії паспорта прив`язки, оскільки позивач звернувся з відповідною заявою 05.01.2023 року
Разом з тим, позивач посилаючись на необґрунтованість спірного рішення вказує на ту обставину, що відповідно до підпункту 5 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 року № 314, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.
Приписами пунктів 2.17, 2.18 Порядку № 244 обумовлено, що строк дії паспорта прив`язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні.
Продовження строку дії паспорта прив`язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив`язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації.
В даному контексті слід зазначити, що у зв`язку з розпочатою військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1статті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ.
У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб; Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента № 573/2022 від 12.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, Указом Президента №757/2022 від 07 листопада 2023 року строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Отже, суд першої інстанції слушно звернув увагу, що на дату відмови відповідача щодо продовження строку дії паспорта прив`язки діяв воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII. Також діє він і на час розгляду даної справи в суді.
Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 06.09.2005 № 2806-ІV визначає правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлює порядок діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та адміністраторів.
Відповідно до абзацу 4,5 п.1 ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов`язаний видати суб`єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб`єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності; об`єкт, на який видається документ дозвільного характеру (далі - об`єкт), - природні ресурси, земельна ділянка, ґрунтовий покрив земельних ділянок, споруда, будівля, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються, окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга, а також документи, які використовуються суб`єктом господарювання у процесі проходження погоджувальної (дозвільної) процедури (проектна документація на будівництво об`єктів, землевпорядна документація, містобудівна документація, гірничий відвід).
Оскільки, відповідно до п. 2.30. Порядку № 244, розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється, паспорт прив`язки тимчасової споруди є документом дозвільного характеру.
18.03.2022 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні Кабінетом Міністрів прийнято постанову № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану», підпунктом 5 пункту 1 якої установлено, що строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану. При цьому, підпунктом 4 пункту 1 вказаної Постанови обумовлено, що на період воєнного стану зупиняється перебіг строків звернення за отриманням публічних послуг, визначених законодавством. З дня припинення чи скасування воєнного стану перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням часу, що минув до їх зупинення
Частиною першою статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» обумовлено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Разом з цим, відповідно до підпункту 5 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 року № 314, строки дії діючих строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.
Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, вказана постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану опубліковане у Офіційному віснику України від 05.04.2022 №26, 1399 та Урядовому кур`єрі, 19.03.2022 № 62.
Також, відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 18.03.2022 № 314 ця постанова набирає чинності з дня її опублікування та діє до дня припинення чи скасування воєнного стану.
Крім того, згідно відомостей Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, постанова Кабінету Міністрів України від 18.03.2022 № 314 «Деякі питання забезпечення провадження господарської діяльності в умовах воєнного стану» внесена до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 24.03.2022 за реєстраційним кодом акта: 110613/2022.
Указом Президента України від 27.06.1996 № 468/96 «Про єдиний державний реєстр нормативних актів» запроваджено в Україні Єдиний державний реєстр нормативних актів - автоматизовану систему збирання, накопичення та опрацювання актів законодавства (далі - Державний реєстр).
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 № 376 «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним» затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним. Пунктом 3 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним обумовлено, що держатель Реєстру - Мін`юст, який розробляє організаційні та методологічні принципи ведення Реєстру, приймає рішення про включення нормативно-правових актів до Реєстру, здійснює їх опрацювання, ідентифікацію, класифікацію, відповідає за автентичність та контрольний стан еталонних текстів, забезпечує внесення нормативно-правових актів до еталонного фонду і його збереження та здійснює контроль за наданням інформації з Реєстру.
Згідно із приписами пункту 6 вказаного Порядку до Реєстру включаються: нормативно-правові акти, видані починаючи з дня прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), - чинні, опубліковані та неопубліковані, у тому числі з обмежувальними грифами, закони України, постанови Верховної Ради України, укази і розпорядження Президента України, декрети, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення і висновки Конституційного Суду України, зареєстровані в Мін`юсті нормативно-правові акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, Національного банку, а також міжнародні договори України; нормативно-правові акти, видані до прийняття Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.), що не втратили чинності та не суперечать законодавству України; тимчасові нормативно-правові акти з терміном дії рік і більше та з терміном дії менше року в разі наступного його продовження.
Приписами пункту 10 вказаного Порядку обумовлено, що нормативно-правові акти, які підлягають державній реєстрації відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. № 493 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», включаються до Реєстру після їх державної реєстрації у Мін`юсті.
Відтак, оскільки Постанова № 314 набрала чинності 19.03.2022, а обставини, з якими пов`язується втрата нею чинності (припинення чи скасування воєнного стану) ще не настали, то станом на час прийняття відповідачем рішення про відмову в продовженні паспорту прив`язки, ця постанова підлягала застосуванню у всіх врегульованих нею правовідносинах.
Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що посилання відповідача, як на підставу відмови у продовженні терміну дії паспорта прив`язки тимчасової споруди закінчення терміну дії останнього - є неправомірним, враховуючи введення воєнного стану на час прийняття спірного рішення та ту обставину, що у відповідності до приписів пп.5 п. 1 постанови КМУ від 18.03.2022 № 314, строк дії строкових ліцензій та документів дозвільного характеру автоматично продовжуються на період воєнного стану.
В контексті доводів апелянта про наявність підстав для відмови у продовженні строку дії паспорту прив`язки через наявність ознак підробки у поданих позивачем документах, колегія суддів погоджується із думкою суду першої інстанції про хибність таких, зважаючи на наступне.
Відсутність відмітки про продовження строку дії паспорта прив`язки на екземплярі паспорта прив`язки, який зберігався у відповідача не свідчить про підробку відповідної відмітки в належному Позивачем оригіналі паспорту прив`язки, оскільки наявність такої відмітки на екземплярі паспорта прив`язки, який зберігався у відповідача, залежить виключно від добросовісного виконання своїх повноважень працівниками відповідача, зокрема, належного ведення останніми діловодства.
Судова колегія зауважує, що висновок про фальшивість документа особа може зробити, якщо ознаки фальшування (підробки) видно неозброєним оком або така фальшивість переконливо підтверджена іншими доказами у справі.
Крім цього, суд звертає увагу скаржника, що підроблення документів є кримінально караним діянням, тому встановлюється лише вироком суду.
Водночас зважаючи на відсутність вироку в кримінальному провадженні, в якому була б встановлена обставина підробки позивачем даних у відповідному документі, відмова відповідача у продовженні строку дії паспорта прив`язки не базується на положеннях чинного законодавства.
Як наслідок, з урахуванням тих обставин, що паспорт прив`язки був виданий позивачу правомірно, і він був чинний на час звернення позивача про продовження його дії, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що у відповідача існував обов`язок продовжити строк дії спірного паспорта прив`язки.
При цьому така обставина, як вилучення паспорта прив`язки тимчасової споруди правоохоронними органами не перешкоджає відповідачеві вчинити передбачені чинним законодавством дії щодо продовження строку паспорта прив`язки, в тому числі шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки на дублікаті відповідного документа.
Також, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено посилання відповідача на дискреційність повноважень останнього щодо прийняття рішення про продовження строку дії паспорта прив`язки.
Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді (Recommendation № R(80)2 of the Committee of Ministers concerning the exercise of discretionary powers by administrative authorities), під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У пункті 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року № 1395/5, дискреційні повноваження визначаються як сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Здійснюючи судочинство, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні ЄСПЛ від 17 грудня 2004 року у справі «Pedersen and Baadsgaard v. Denmark» (заява № 49017/99) зазначено, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, відміняти замість нього рішення, яке визнається протиправним, приймати інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.
Разом з тим, у рішенні ЄСПЛ від 2 червня 2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру» (набирає чинності 15 грудня 2023 року) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.
Частиною третьою статті 6 цього ж Закону визначено, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
З огляду на вищезазначене, дискреційними є такі повноваження, у межах яких норма права допускає кілька варіантів поведінки суб`єкта владних повноважень у кожній конкретній ситуації та встановлених обставинах справи, кожна з яких буде правомірною.
Порядком №244 не передбачено можливості відмови замовнику уповноваженим органом у продовженні строк дії паспорту прив`язки у разі дотримання замовником всіх умов його видачі, відтак, відповідач не наділений абсолютними дискреційними повноваженнями при вирішенні питання про продовження/не продовження строку дії паспорту прив`язки ТС.
У Доповіді Венеціанської комісії № 512/2009 «Про верховенство права» (The Rule of Law), яка прийнята на 86-й пленарній сесії 25-26 березня 2011 року), встановлено таке: Венеціанська комісія, взявши за основу визначення принципу верховенства права, дане Т. Бінгемом, дійшла висновку про існування сьогодні консенсусу щодо наступних необхідних складових верховенства права: законність (у тому числі прозорий, підзвітний і демократичний процес ухвалення законів), правова визначеність, заборона сваволі, доступ до правосуддя (забезпечується незалежними і неупередженими судами), дотримання прав людини, недискримінація і рівність перед законом (пункт 21); у рамках Організації Об`єднаних Націй поняття «верховенство права», що було включене до преамбули Загальної декларації прав людини (1948 рік), застосовується для впровадження низки принципів, що мають властивість змінюватися залежно від того чи іншого контексту; порівняння двох доповідей, підготовлених за короткий проміжок часу (2002- 2004 роки), демонструє цю різноманітність підходів: у першій наголошується, наприклад, на таких елементах, як незалежна судова система, незалежні установи захисту прав людини, визначені та обмежені повноваження влади, справедливі та прозорі вибори; тоді як у другій увагу сконцентровано на таких елементах, як якість законодавства, ієрархічна вищість закону, рівність перед законом, відповідальність перед законом, юридична визначеність, процесуальна та судова прозорість, уникнення свавілля, поділ влади та ін. (пункт 24).
Крім того, у пункті 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) ЄСПЛ зазначив, що законодавство повинно забезпечувати певний рівень юридичного захисту проти свавільного втручання з боку державних органів. Існування конкретних процесуальних гарантій є у цьому контексті необхідним. Те, які саме гарантії вимагатимуться, певною мірою залежатиме від характеру та масштабів зазначеного втручання (див. рішення у справі «P.G. and J.Н. v. the United Kingdom», заява № 44787/98, пункт 46).
У пункті 45 рішення у справі «Al-dulimi and Montana management INC. v.tzerland» (заява № 5809/08) ЄСПЛ наголосив, що однією з фундаментальних складових європейського громадського порядку є принцип верховенства права, а свавілля (arbitrariness) є запереченням цього принципу. Навіть у контексті тлумачення та застосування національного законодавства, коли Суд залишає національним органам влади дуже широкі повноваження, він завжди робить це, прямо чи неявно, з урахуванням заборони свавілля (prohibition of arbitrariness) (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain», заява № 30544/96, пункти 28-29; «Storck v Germany», заява № 61603/00, пункт 98).
Законодавчо закріплена процедура прийняття рішень суб`єктами публічного права має на меті створення гарантій для суб`єкта приватного права та встановлення меж реалізації повноважень органами публічного права і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких рішень (дій) особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена законом процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, яка повинна забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань.
Отже, враховуючи, що позивач мав законні очікування стосовно продовження строку дії паспорту прив`язки ТС, оскільки відповідний паспорт прив`язки був виданий позивачеві правомірно, і був чинний на момент звернення з заявою про продовження строку дії паспорту прив`язки, бездіяльність відповідача щодо непродовження строку дії відповідного паспорту прив`язки є протиправною.
Доводи апеляційної скарги зазначені висновки суду першої інстанції не спростовують.
Щодо заперечень на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про розгляд адміністративної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін), колегія суддів зауважує, що за приписами ч.4 ст.260 якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача протягом двох днів із дня її надходження до суду постановляє ухвалу про залишення заяви відповідача без задоволення, або про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
Відтак, оцінивши категорію та складність справи, кількість сторін, обсяг та характер доказів у справі, обраний позивачем спосіб захисту під час вирішення питання про відкриття провадження у вказаній справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що характер спірних правовідносин і предмет доказування не потребують заслуховування пояснень представників сторін та, відповідно, проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, у зв`язку з чим постановив ухвалу про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Суд звертає увагу на те, що на обґрунтування клопотання відповідачем взагалі не зазначено які саме обставини та докази у справі потребують надання представниками сторін усних пояснень з метою її правильного вирішення.
Щодо заперечень на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року про відмову в об`єднанні адміністративних справ в одне провадження, колегія суддів наголошує, що суд не позбавлений права з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача, або одного й того самого позивача до різних відповідачів, або різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Таким чином, оцінивши предмет та підстави позову в адміністративних справах № №460/9136/23 та №460/9135/23, суд першої інстанції не вбачав підстав для їх спільного розгляду або обставин, які б свідчили, що їх окремий розгляд ускладнює вирішення зазначених справ.
Щодо заперечень на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про залучення до участі в справі третьої особи, колегія суддів зауважує, що передумовою залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення факту, що рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Водночас відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження факту, що судове рішення за результатами розгляду справи може вплинути на права та обов`язки Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області.
При цьому відповідач не позбавлений права на витребування доказів (звернення до суду з відповідною заявою) в особи, яка не є учасником справи, тобто без залучення такої до справи як третьої особи.
Щодо заперечень на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від10 липня 2023 року про відмову в задоволенні клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції стверджує, що судова експертиза повинна призначатися у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування та у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. При цьому, з метою призначення судом судової експертизи особа, яка приймає участь у розгляді справи має звернутися із клопотанням, в якому слід чітко обґрунтувати дійсну необхідність в її проведенні, тобто неможливість доведення чи спростування обставин справи в інший спосіб без призначення експертизи.
Разом з тим суду не надано жодних доказів, які б підтверджували, що обставини, з приводу яких між сторонами виник спір, не можуть бути встановлені без проведення судової експертизи. Особою, що заявила відповідне клопотання не наведено обґрунтування, яким чином висновок експерта спростує або підтвердить обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Натомість на переконання окружного суду, в матеріалах справи наявні докази, що є достатніми для розгляду справи та прийняття відповідного рішення у справі.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що оригінал паспорту прив`язки ТС вилучений правоохоронними органами та знаходиться в якості доказів в рамках кримінального провадження.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2023 року в справі №460/9136/23 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення
Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 11 жовтня 2023 року.
