СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
пр. № 2/759/4479/23
ун. № 759/15157/23
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул`яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про вирішення питань розподілу судових витрат по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
у провадженні суду перебувала зазначена справа.
28.09.2023 у справі ухвалено судове рішення, відповідно до якого позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
04.10.2023 позивач звернулася до суду із заявою, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати пов`язані з розглядом цієї справи у розмірі 7203 грн 92 коп. В обґрунтування понесених витрат, пов`язаних з розглядом справи у розмірі 7203 грн 92 коп., а саме: судовий збір у розмірі 1073грн 60 коп.; сервісний збір за сплату судового збору у розмірі 19 грн 32коп.; оплата послуг нотаріуса за складення Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №627/02-31 від 22.08.2023 р. у розмірі 6000 грн 00 коп.; витрати на надсилання до суду доказів та виправленої позовної заяви у розмірі 40 грн 00 коп.; витрати на надсилання до суду заяви щодо судових витрат у розмірі 40 грн 00 коп.; запит через Дію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 342320630 від 10.08.2023 у розмірі 31 грн 00 коп., позивач надала до суду квитанцію про сплату судового збору з урахуванням сервісного збору ID 3256-9811-3050-3137; квитанцію про сплату послуг нотаріуса №31356994948; квитанцію про сплату за запит до ДРРП №31344721040; копію доказів понесення витрат на надсилання до суду доказів та виправленої позовної заяви; накладну та опис направлення заяви щодо судових витрат.
У судове засіданні учасники процесу не з`явились, причини неявки не повідомили, клопотань про відкладення до суду не надходило.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Суд, вивчивши подану заяву, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.
Згідно з ч 3 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Із запровадженням з 15.12.2017 змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Відповідно до п.п. 1, 2, 4, 5, 6, 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту ст.ст. 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 140 ЦПК України особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат. У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач вимогу про оплату послуг нотаріуса за складення Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії №627/02-31 від 22.08.2023 р. у розмірі 6000 грн 00 коп. обґрунтувала тим, що на виконання ухвали про недоліки від 15.08.2023 нотаріусом відмова про вчинення нотаріальної дії була видана саме на вимогу суду, але суд відноситься критично до такого формулювання, оскільки ухвала про залишення позовної заяви без руху по своєї сутті є відмінною від витребування доказів та забезпечення доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В основі спадкування за законом знаходиться принципі черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Аналіз ст. 1266 ЦК України дає підстави для висновку, що по своїй суті спадкування за правом представлення - це специфічний порядок набуття права на спадкування за законом, який надає можливість спадкоємцям п`ятої черги за законом переміститися у вищу чергу (першу, другу або третю чергу) у зв`язку зі смертю до відкриття спадщини спадкоємця цієї черги.
Тобто, до спадкування за правом представлення закликаються лише особи, вказані в ст. 1266 Цивільного кодексу України. За правом представлення можуть спадкувати: внуки, правнуки, прабаба, прадід, племінники, двоюрідні брати та сестри спадкодавця. Цей перелік є вичерпним та розширенню не підлягає.
Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2019 у справі № 761/794/15-ц зазначив, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо спадкоємець протягом цього строку не подав заяву, він вважається таким, що не прийняв спадщину.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ч. 3 ст. 1272 ЦК України).
Відповідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому чинним на момент такої нотаріальної дії законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину та можливості подальшого оформлення своїх спадкових прав у порядку, передбаченому законом, вимоги про визнання права на спадщину в судовому порядку задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю порушених прав спадкоємців, щодо захисту яких вони звернулися до суду. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових прав за правилами позовного провадження.
Таким чином, зверненню до суду з указаними позовними вимогами мало передувати звернення позивача до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Відомостей про вчинення таких дій позивачем, суду не надано. Встановивши, що позивач не надав суду доказів того, що він в установленому законом порядку подав нотаріусу заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину та що нотаріус відмовив йому у видачі вказаного свідоцтва, суд, з урахуванням вище викладених вимог, позбавлений можливості розглянути в судовому порядку спірні позовні вимоги.
Таким чином, суд оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку що була необхідна отримана позивачем відмова від нотаріуса, або суд вимушений був саме з цих підстав у разі прийняття позовної заяви до розгляду відмовити у задоволенні позовних вимог.
Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 1073 грн 60 коп.
Проте, як вбачається із рішення Святошинського районного суду м. Києва від 28.09.2023 судовий збір вже стягнуто із відповідача по справі, а отже не підлягає повторному стягненню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 2, 4, 5, 76-81, 140, 141, 263-265, 270, 293, 315-317, 354 ЦПК України, -
ПОСТАНОВИВ:
відмовити у прийнятті додаткового рішення за заявою позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про вирішення питань розподілу судових витрат по цивільній справі за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.В. Ул`яновська
