Єдиний державний реєстр судових рішень
Кропивницький апеляційнийсуд
№ провадження 11-кп/4809/700/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.10.2023 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому дистанційно в режимі відео конференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Ульяновського районногосуду Кіровоградськоїобласті перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121110000181 від 12 травня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.
В судовомузасіданні,яке відбулось09жовтня 2023року судза клопотаннямпрокурора впорядку ст.331КПК Українипродовжив діюзапобіжного заходуу виглядітримання підвартою обвинуваченому ОСОБА_8 на строк 60 днів, а саме: з 10 год.35 хв. 9 жовтня 2023 року до 10 год. 35 хв. 8 грудня 2023 року. Також судом залишений в силі розмір застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 161040 грн. 00 коп.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні трьох умисних злочинів, два з яких тяжкі, один середньої тяжкості. У справі ще не допитаний свідок. З огляду на обставини, що характеризують обвинуваченого, обставини кримінального провадження та тяжкість інкримінованих обвинувачених правопорушень, на даний час існують ризики того, що знаходячись на волі обвинувачений ОСОБА_8 може перешкоджати кримінальному провадженню впливаючи на свідка по справі, якого суд ще не допитав, продовжити злочину діяльність, тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, та відповідно зміни запобіжного заходу обвинуваченому відсутні.
Виходячи з наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить змінити йому застосований запобіжний захід на домашній арешт.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що на його думку суд першої інстанції взяв до уваги лише позицію сторони обвинувачення, не враховуючи доводи сторони захисту.
Вважає, що докази ризиків зазначених у ст. 177 КПК України є недоведеними. Відсутні докази об`єктивного існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Він не переховувався від слідства і суду та не має наміру переховуватися. Впливати на свідка він також не збирається, оскільки де він знаходиться не знає, та окрім того вказаний свідок не являється до суду.
За час перебування під вартою (більше двох років) він усвідомив свої помилки та вчиняти інші злочини також не має наміру та зацікавлений найшвидше закінчити судовий розгляд даної справи.
Крім того, стан його здоров`я останнім часом погіршився, а тому обвинувачений вважає, що до нього можливо застосувати домашній арешт, а він у свою чергу зобов`язується не порушувати покладені на нього обов`язки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, який підтримав апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційних вимог у повному обсязі та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без зміни, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд першої інстанції зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Абзацом другим цієї ж частини ст. 331 КПК України на суд покладено такий самий обов`язок, а саме - повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, у разі якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону судом першої інстанції належно дотримані.
За змістомч.2ст.177,ст.197КПК Українипідставою якзастосування запобіжногозаходу,у томучислі іу видітримання підвартою,так іпродовження строківтримання підвартою єнаявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення,а такожнаявність ризиків,які даютьдостатні підставислідчому судді,суду вважати,що підозрюваний,обвинувачений,засуджений можездійснити дії,передбачені ч.1ст.177КПК України.Частиною першоюст.194КПК Українивизначений обов`язоксуду встановитичи доводятьнадані сторонамикримінального провадженнядокази обставини,які свідчатьпро: наявністьобґрунтованої підозриу вчиненніпідозрюваним,обвинуваченим кримінальногоправопорушення; наявністьдостатніх підставвважати,що існуєхоча бодин ізризиків,передбачених статтею177цього Кодексу,і наякі вказуєслідчий,прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
З наданих районним судом матеріалів убачається, що в провадженні Ульяновського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021121110000181 від 12 травня 2021 року по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.307 та ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України.
У судовому засіданні 09 жовтня 2023 року під час розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 судом першої інстанції належним чином враховано конкретні обставини даного кримінального провадження, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні трьох умисних злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, два з яких тяжкі, один середньої тяжкості. Також враховані обставини, які характеризують обвинуваченого.
Таким чином, суд першої інстанції, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого під вартою, фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли та не зменшились, а інші, більш м`які запобіжні заходи (застава, домашній арешт, особисте зобов`язання, порука), не забезпечать запобігання встановленим ризикам та виконанню обвинуваченим процесуальних обов`язків.
Обставин, які б свідчили на користь зменшення раніше встановлених судом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, колегією суддів не встановлено, а тому є обґрунтований висновок суду першої інстанції, що менш суворі види запобіжних заходів не здатні забезпечити ризики передбачені ст. 177 КПК України та належне виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).
Виходячи з наведеного доводи апеляційної скарги про те, що прокурором не доведено існування ризиків є безпідставними, оскільки питання щодо продовження строків тримання під вартою розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строків тримання під вартою районний суд врахував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні даного злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання ОСОБА_8 під вартою.
Що стосується тверджень ОСОБА_8 про можливість застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок суду першої інстанції про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.
Беручи до уваги ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку тримання під вартою обвинуваченому, підстави для скасування оскаржуваної ухвали з тих підстав, на які посилається в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_8 , апеляційний суд не вбачає.
Керуючись статтями 177, 178, 376, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2023 року, якою обвинуваченому ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без зміни.
Ухвала набираєзаконної силинегайно,є остаточноюі оскарженнюв касаційномупорядку непідлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
