Єдиний державний реєстр судових рішень
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2211/23 Справа № 172/999/19 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
потерпілої - ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019040420000193 від 26 червня 2019 року, за апеляційною скаргою прокурора Синельниківської окружної прокуратури - ОСОБА_10 на вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, який зареєстрований та проживає по АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст.373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, та виправдано.
Згідно з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, 25.06.2019 близько 19 години 40 хвилин велосипедист ОСОБА_9 , керуючи технічно справним велосипедом марки «Либідь ARDIS» зеленого кольору, з невеликою швидкістю рухалася по правому краю дороги по вул. Партизанська в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області від вул. Березнева у напрямку вул. Зарічна.
У вказаний час по другорядній дорозі, по правій смузі дороги по вул. Запорізька в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області від вул. Першотравнева у напрямку перехрестя вулиць Запорізька та Партизанська рухався технічно справний автомобіль марки «OPEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2 , з номером шасі VIN - НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_7 , маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорій «А1», «А», «В1», «В».
Продовжуючи рух, водій ОСОБА_7 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя вулиць Партизанська та Запорізька в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, який він почав перетинати та рухатися далі.
У ході подальшого руху, а саме: перетину перехрестя вулиць Партизанська та Запорізька напроти залізобетонної опори № А-5 А-4 СИП, що знаходиться біля тротуару по вул. Партизанська сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобілем «OPEL VECTRA» з номером кузова НОМЕР_3 з переднім колесом велосипеда «Либідь ARDIS" зеленого кольору під керуванням водія ОСОБА_9 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забію голови, забію головного мозку, перелому скроневої кістки, перелому 3-6 ребер ліворуч, закритого перелому лівої лопатки, численних саден верхніх кінцівок. Тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_9 утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при ударі автомобілем, що рухався та від падіння на дорожнє покриття.
По своєму характеру тілесні ушкодження у ОСОБА_9 у своїй сукупності відносяться до категорій тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Своїми діями водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху.
У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
Невиконання ОСОБА_7 вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, від відбування якого звільнити на підставі ст.75 КК України, встановивши іспитовий строк 1 рік та поклавши на обвинуваченого обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор вказує на те, що дії ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.10.1 Правил дорожнього руху України і з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з настанням ДТП. На думку прокурора, саме невиконання ОСОБА_7 вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України призвело до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження. Прокурор зазначає, що в ході судового розгляду потерпіла неодноразово та послідовно надавала незмінні показання щодо обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення та вказувала на те, що безпосереднім місцем вчинення злочину є перехрестя вулиць в селищі Васильківка Дніпропетровської області. Прокурор вважає, що у вироку не зазначено, чому суд першої інстанції взяв до уваги одні докази і відкинув інші, а також не конкретизовано, які саме порушення норм чинного законодавства допустив експерт при складанні висновку №11/10.1/739 від 14.08.2019. Прокурор зауважує, що судом першої інстанції не було досліджено протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.06.2019, відповідно до якого було оглянуто перехрестя вулиць в селищі Васильківка Дніпропетровської області, на якому сталась ДТП. Прокурор вважає, що зазначені докази засвідчують те, що факт дорожньо-транспортної пригоди дійсно мав місце 25.06.2019 на перехресті вулиць в селищі Васильківка Дніпропетровської області.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 з доводами прокурора не погоджується та вважає вирок законним та обґрунтованим.
ОСОБА_7 вказує на те, що по суті в своїй апеляційній скарзі прокурор не вказує на конкретні докази, які на його думку, є підставою для скасування даного вироку суду. Орім того, ОСОБА_7 вважає, що в діях самої потерпілої є ознаки порушень ПДР України, які також стали наслідками дорожньої аварії, так як вона, як велосипедист, згідно п.1.10 та п. 6.7. ПДР України є учасником дорожнього руху, а тому повинна виконувати вимоги цих Правил та бути пильною на дорозі. Проте, потерпіла проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки та її зміні, своїми діями допустила порушення п. в) п.6.6. ПДР України, чим і спровокувала аварію. На переконання обвинуваченого, саме незаконні дії потерпілої стали підставою для виникнення даної дорожньої пригоди.
Окрім наведеного ОСОБА_7 зазначає, що Реєстр матеріалів досудового розслідування містить відомості про допит свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та неповнолітнього потерпілого ОСОБА_11 , проте зазначені процесуальні документи відсутні в матеріалах провадження.
Також, на думку ОСОБА_7 , слідчим було вчинено фальсифікацію та підроблення офіційних документів, а саме:
- в оригіналі схеми ДТП від 25.06.2019 було зазначено, де була кров, а де коричневі плями; де лежав велосипед; де була потерпіла; де лежали черевики потерпілої, яка відстань від головної вулиці до його автомобіля, до потерпілої і других речей;
- в новій схемі ДТП від 25.06.2019 цих замірів немає. У слідчого був запасний варіант, підписаний ним чистий аркуш паперу, який ОСОБА_7 підписав під тиском слідчого. ОСОБА_7 також зазначив, що цю схему ДТП підписав і п`яний свідок ОСОБА_12 , який дав свідчення в суді першої інстанції, що саме цю схему ДТП від 25.06.2019 року він підписав п`яний і нічого не пам`ятає.
ОСОБА_7 також зазначив, що докази у даній справі - фотознімок, схема ДТП та фототаблиці до нього, вказують на те, що всі характерні для ДТП сліди містяться саме на вул.Запорізькій та розташовані на значній відстані від вул.Партизанська, що вказує на те, що велосипед з`їжджав з тротуару справа від його автомобіля, і підтвердження цього - розташування велосипеда, розташування пакета на кермі велосипеда, розташування осипу, розташування пакунку між велосипедом та автомобілем. Жодного доказу, що місцем наїзду могло бути на проїзній частині вул.Партизанська в справі не має.
ОСОБА_7 вважає, що висновки експертизи №11/10.4/651 від 14.08.2019 є необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на осипах піску, які не відображені на схемі. На думку ОСОБА_7 , у своєму дослідженні експерт вийшов за межі наданих йому повноважень, та вказав, що параметри руху велосипеда є припущенням, в зв`язку з чим не став повністю досліджувати механізм розвитку ДТП, вказаний ОСОБА_7 , на слідчому експерименті.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора та потерпілої, які підтримали апеляційну скаргу, захисника та обвинуваченого, які проти задоволення скарги заперечували, перевіривши матеріали провадження, повторно дослідивши наявні у ньому докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст. 368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, положеннями ст.94 КПК України встановлено обов`язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
При вирішенні питання про вину обвинуваченої особи, згідно правил ст.62 Конституції України, не можна виходити з припущень, а лише з належних доказів, які підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, за умов усунення всіх суперечностей, що мають місце та відсутності будь-яких сумнівів у тому, що вина обвинуваченої особи доведена.
У відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
На переконання колегії суддів, цих вимог закону суд першої інстанції дотримався у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, посилаючись на те, що не знайшов свого підтвердження факт порушення обвинуваченим Правил дорожнього руху України.
Так, обґрунтовуючи свої висновки про необхідність виправдання ОСОБА_7 , суд керувався, тим, що обвинувачення ґрунтується на порушенні ОСОБА_7 пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, проте достатніх, належних і допустимих доказів тієї обставини, що водій ОСОБА_7 перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу ОСОБА_7 , що рухався по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, стороною обвинувачення надано не було.
На підставі показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , а також даних протоколу слідчого експерименту за участі ОСОБА_7 , постанов про визнання речовим доказом та передачі його на зберігання від 26.05.2019 та 31.07.2019, клопотань про призначення експертиз, ухвал слідчого судді про призначення експертиз, висновків № 11/10.4/651 від 14.08.2019р. та № 11/10.1/739 від 14.08.2019р., суд визнав недоведеним, що велосипедист рухався головною дорогою.
За цих умов суд дійшов висновку, що показання потерпілої, надані нею як під час слідчого експерименту, так і в суді, є недостовірними, а також відкинув висновок № 11/10.1/739 від 14.08.2019р., оскільки ним встановлена невідповідність дій ОСОБА_7 п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, які в даній дорожній обстановці до нього застосовані бути не можуть.
Перевіривши матеріали провадження, дослідивши частково письмові докази та допитавши експерта, колегія суддів з наведеними висновками суду погоджується.
Так, диспозиція ч. 2 ст. 286 КК України є бланкетною, тому обов`язковою складовою обвинувачення мають бути посилання на пункти Правил дорожнього руху, які порушуються в конкретній ситуації, а також зміст допущених порушень.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_7 інкриміновано порушення п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України із посиланням на те, що невідповідність дій останнього вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.
Згідно з п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Разом із цим, відповідно до п. 16.11 цих Правил, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Як вбачається з обставин, зазначених в обвинувальному акті, велосипедист ОСОБА_9 рухалася по правому краю головної дороги по вул. Партизанській в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, в той час як ОСОБА_7 рухався по правій смузі другорядної дороги по вул. Запорізькій в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області.
При цьому, ДТП сталось у ході перетину перехрестя вулиць Партизанської та Запорізької, де ОСОБА_7 допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля з переднім колесом велосипеда під керуванням водія ОСОБА_9 .
Отже, обвинувачення викладено таким чином, що зазначені у ньому обставини ДТП узгоджуються з п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, порушення яких інкриміновано обвинуваченому.
Між тим, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів погоджується з тим, що обставина руху ОСОБА_9 головною смугою руху не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, що виключає порушення обвинуваченим п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України.
Так, обвинувачений ОСОБА_7 як під час слідчого експерименту, так і у суді наполягав на тому, що потерпіла рухалася на велосипеді по тротуару, своєчасно не загальмувала і допустила зіткнення з його автомобілем з власної вини.
Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 , що були присутні в якості понятих під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , свідок ОСОБА_14 , що був присутній під час проведення огляду місця події, а також свідок ОСОБА_15 , що перебувала на місці події, хоча і не були безпосередніми очевидцями ДТП, проте під час судового розгляду засвідчили незмінність позиції ОСОБА_7 в частині руху велосипеда тротуаром, який знаходиться праворуч від його смуги руху.
Як вбачається з висновку експертизи № 11/10.4/651 від 14.08.2019р., встановити конкретне місце зіткнення по відношенню до нерухомих орієнтирів не надається можливим, оскільки на місці пригоди відсутні ознаки, які б могли на нього вказати. В момент первинного зіткнення автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 та велосипеда, кут між повздовжніми осями ТЗ складав від 90 градусів до 110 градусів щодо повздовжньої осі автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 і мало місце перехресне блокуючи зіткнення.
Між тим, згідно з протоколом огляду, схемою ДТП та фототаблицею до нього, всі характерні для ДТП сліди містяться саме на вул.Запорізькій та розташовані на значній відстані від вул.Партизанської, що може свідчити про рух велосипеда тротуаром. Осип скла знаходиться напроти тротуару, велосипед та сліди речовини бурого кольору також перебувають поза межами перехрестя.
Під час апеляційного розгляду судом здійснено допит експерта ОСОБА_16 , який підтвердив цей висновок та зазначив, що осип скла міг залишитись не на місці зіткнення. Проте, ці пояснення експерта виходять за межі висновку, яким такі обставини як місце зіткнення не встановлені.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам, колегія суддів, на підставі решти досліджених доказів, приходить до переконливого висновку, що факт руху ОСОБА_9 головною дорогою не підтверджується наданими суду доказами, а навпаки спростовується ними.
Вирішуючи питання обґрунтованості неврахування судом висновку експерта № 11/10.1/739 від 14.08.2019р., колегія суддів виходить з того, що цим висновком встановлено лише невідповідність дій учасників ДТП Правилам дорожнього руху України у двох варіантах розвитку подій, проте не підтверджують обставини, зазначені в обвинувальному акті, а саме здійснення руху ОСОБА_9 головною дорогою, що має бути встановлено на підставі решти доказів.
Так, експертом визначено, що згідно з показаннями ОСОБА_9 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_9 повинна була діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України.
При цьому, технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Либідь ARDIS» для водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 встановлювалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх.
При заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.
Поряд із цим, експертом визначено, що згідно з показами свідка ОСОБА_7 в даній дорожній обстановці водій автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.2 Правил дорожнього руху України.
При цьому, технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Либідь ARDIS» для водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх.
При заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_7 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП.
Отже, експертові були надані два механізми розвитку ДТП: перший механізм наданий зі слів потерпілої ОСОБА_9 , яка надала параметри свого руху по проїжджій частині вулиці Партизанської і не зазначала параметри руху автомобіля; другий - зі слів ОСОБА_7 , який вказував параметри руху автомобіля та зазначав, що велосипед міг виїхати тільки з тротуару, а не рухатись по проїжджій частині вулиці Партизанської.
Аналізуючи висновок експерта за кожним з варіантів розвитку подій, колегія суддів керується тим, що надані експертові вихідні дані мають бути підтвердженими рештою досліджених судом доказів та лише в цьому випадку такий висновок може бути покладено в основу обвинувального вироку.
Так, під час апеляційного розгляду не знайшли підтвердження обставини, зазначені ОСОБА_9 та покладені в основу дослідження, що не дає суду підстав для врахування висновку експерта, яким констатовано факт порушення обвинуваченим п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, в якості доказу винуватості ОСОБА_7 .
Що стосується висновку експерта в частині показань ОСОБА_7 , яким визначено невідповідність дій останнього вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП, то наведені обставини перебувають поза межами пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, яке протягом судового розгляду провадження не змінювалось.
Колегія суддів звертає увагу, що на ці суперечності вказав суд апеляційної інстанції, яким 27 травня 2020 року було скасовано обвинувальний вирок щодо ОСОБА_7 , проте обвинувачення прокурором після цього не змінювалось.
Більш того, п. 10.2 Правил дорожнього руху України передбачено, що виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Між тим, під час апеляційного розгляду експерт пояснив, що ділянку місцевості, якою рухався ОСОБА_7 , вважає прилеглою територією лише тому, що знає її місцезнаходження. Жодних інших обставин, які давали б підстави вважати його висновок в частині ймовірного порушення ОСОБА_7 п. 10.2 Правил дорожнього руху України обґрунтованим, експерт не повідомив. Разом з цим, матеріали справи, зокрема протокол огляду місця події та схема до нього, вказують на протилежне, що обвинувачений ОСОБА_7 рухався по проїжджій частині, а саме по вул.Запорізькій сел.Васильківка.
Що стосується судово-медичного висновку експерта №74-219гр. Е від 17.07.2019, то ним встановлено лише факти спричинення потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, але він не доводить наявності складу кримінального правопорушення за відсутності в діях обвинуваченого порушення ПДР.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки наявні у матеріалах кримінального провадження докази не засвідчують факт порушення ним п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України.
За вказаних умов доводи прокурора колегія суддів розцінює критично та вважає, що вони повністю спростовуються наведеними вище обставинами.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за результатами судового розгляду, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов правильного висновку, що жодних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, стороною обвинувачення здобуто не було.
За приписами ст.62Конституції України та ст.17КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, оскільки ухвалений згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів для його ухвалення, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора Синельниківської окружної прокуратури - ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
