Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 172/999/19
провадження № 51-1656км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040420000193, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця і мешканця АДРЕСА_1 )
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст висунутого обвинувачення й оскаржених судових рішень
1. Органи досудового розслідування обвинувачували ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
2. 25 червня 2019 року близько 19:40 велосипедист ОСОБА_8 , керуючи технічно справним велосипедом марки Либідь ARDIS, з невеликою швидкістю рухалася правим краєм дороги по вулиці Партизанській від вулиці Березневої у напрямку вулиці Зарічної у селі Васильківка Дніпропетровської області.
3. У цей час по правому краю другорядної дороги по вулиці Запорізькій від вулиці Першотравневої у напрямку перехрестя вулиць Запорізької та Партизанської рухався технічно справний автомобіль марки OPEL VECTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_7 .
4. Всупереч вимогам пунктів 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) водій ОСОБА_7 не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, і не надав дороги велосипеду Либідь ARDIS, який рухався по головній дорозі. Зазначені порушення ПДР призвели до того, що автомобіль OPEL VECTRAпід час перетину перехрестя навпроти залізобетонної опори № а-5 А-4 СИП, розташованої біля тротуару по АДРЕСА_2 , зіткнувся передньою частиною з переднім колесом велосипеда. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у момент заподіяння.
5. Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області вироком від 29 вересня 2021 року визнав ОСОБА_7 невинуватим і виправдав за частиною 2 статті 286 КК на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю наявності у його діях складу кримінального правопорушення.
6. Визнаючи висунуте обвинувачення недоведеним, суд дійшов висновку, що за результатами судового розгляду не доведено зазначеного в обвинуваченні місця зіткнення транспортних засобів, а отже - і вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому порушень вимог пунктів 10.1, 16.1 ПДР.
7. Зокрема, як констатував суд, показання потерпілої про її рух головною дорогою, не знайшли об`єктивного підтвердження іншими доказами, а версія виправданого про те, що велосипедистка раптово виїхала з тротуару, залишилася неспростованою. Свідчення ОСОБА_8 про обставини ДТП суд оцінив як недостовірні і дані з метою уникнення відповідальності за допущені нею порушення ПДР.
8. Суд виходив із того, що за висновками проведених у справі судових автотехнічних і криміналістичних експертних досліджень встановити точне місце зіткнення транспортних засобів неможливо у зв`язку з недостатністю слідової картини, зафіксованої у протоколі огляді місця події і на схемі ДТП, а згідно з частиною 4 статті 17 КПК всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
9. Звернув суд увагу і на те, що згідно з висновком судово-автотехнічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року за умови розвитку подій згідно з версією ОСОБА_9 технічна можливість уникнути ДТП визначалася для нього виконанням вимог пункту 10.2 ПДР, водночас вимоги цього пункту не стосуються обставин даної справи та їх порушення виправданому органами досудового розслідування не інкримінувалося.
10. 30 листопада 2023 року Дніпровський апеляційний суд залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
11. У касаційній скарзі прокурор заявила вимогу скасувати ухвалу апеляційного суду на підставі істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
12. На обґрунтування зазначеної вимоги навела такі доводи:
12.1. апеляційний суд, усупереч вимогам частини 2 статті 419 КПК, не здійснив належної перевірки доводів апеляційної скарги прокурора про незаконність і необґрунтованість виправдувального вироку і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не навів в ухвалі переконливих мотивів прийнятого рішення;
12.2. суд апеляційної інстанції, хоча за клопотанням прокурора і дослідив у судовому засіданні протокол огляду місця ДТП на підставі частини 3 статті 404 КПК, проте дані цього документа, в якому зафіксовано місце зіткнення транспортних засобів на перехресті, належним чином не оцінив;
12.3. не дав апеляційний суд відповідей і на довід апелянта щодо необґрунтованого відхилення судом першої інстанції як доказів обвинувачення даних висновку експерта № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року щодо оцінки дій кожного з учасників ДТП і причин її виникнення;
12.4. суди безпідставно надали перевагу показанням виправданого щодо обставин ДТП і не навели переконливих мотивів своїх висновків щодо неврахування послідовних свідчень потерпілої;
12.5. не отримали належної оцінки суду пояснення у судовому засіданні апеляційного суду експерта ОСОБА_10 про те, що осип скла міг залишитися за межами зони контакту автомобіля з велосипедом, у сукупності з даними мотивувальної частини висновку судової автотехнічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року щодо ймовірного розташування місця зіткнення транспортних засобів;
12.6. апеляційний суд не звернув уваги на необґрунтовану оцінку судом першої інстанції показань потерпілої ОСОБА_8 як недостовірних і даних з метою уникнути відповідальності за порушення нею вимог ПДР. Не відреагував суд апеляційної інстанції і на безпідставну констатацію місцевим судом того, що під час проведення судового транспортно-трасологічного дослідження експерт, оцінивши пояснення ОСОБА_7 щодо траєкторії руху потерпілої перед ДТП як припущення, вийшов за межі своїх повноважень;
12.7. суд апеляційної інстанції не виправив і помилку місцевого суду, яка полягає у відмові в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої всупереч вимогам частини 3 статті 129 КПК. Адже згідно з цією нормою процесуального права суд у разі виправдання обвинуваченого у зв`язку з відсутністю у його діях складу злочину залишає цивільний позов без розгляду.
13. На касаційну скаргу прокурора виправданий ОСОБА_7 подав заперечення, в яких навів доводи щодо законності й обґрунтованості ухвали, просив залишити її без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
14. Прокурор у судовому засіданні підтримала касаційну скаргу з наведених у ній доводів і міркувань, просила її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Мотиви суду
Щодо порушення апеляційним судом вимог статті 419 КПК, а також ненадання належної оцінки даним протоколу огляду місця події зі схемою ДТП
15. Як видно з матеріалів кримінального провадження, доводи прокурора щодо безпідставності виправдання ОСОБА_7 , аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки апеляційного суду. Всупереч наведеним у скарзі твердженням, суд апеляційної інстанції належним чином проаналізував такі доводи, на кожен із них дав вичерпну відповідь і, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, навів в ухвалі переконливі мотиви визнання її необґрунтованою.
16. Зазначені висновки апеляційного суду ґрунтуються на вимогах статті 62 Конституції України, статті 17 КПК щодо презумпції невинуватості як одного з засадничих принципів кримінального судочинства. Згідно з цим принципом особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
17. Згідно з частиною 1 статті 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод та законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
18. Слідчий суддя, суд згідно з частиною 3 статті 26 КПК вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Зазначене є елементом засади диспозитивності, яка лежить в основі окреслених законодавцем у статті 337 КПК меж судового розгляду. Судовий розгляд, як унормовано частиною 1 цієї статті, проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення.
19. Подія кримінального правопорушення, зокрема час, місце, спосіб та інші обставини його скоєння, а також винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення згідно з частиною 1 статті 91 КПК є предметом доказування у кримінальному провадженні.
20. Правові норми статті 286 КК є бланкетними, тобто відсилають до встановлених спеціальними нормативно-правовими актами правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, якими особа повинна була керуватися у відповідній дорожній ситуації і які порушила. Складовими об`єктивної сторони цього злочину є: діяння, що полягає у недотриманні зазначених вище правил шляхом дії чи бездіяльності; обстановка події; наслідки; причинний зв`язок між діянням і наслідками.
21. Відповідно до висунутого звинувачення ОСОБА_7 інкримінувалося порушення вимог пунктів 10.1, 16.11 ПДР, оскільки він перед виїздом на перехрестя вулиць Партизанської та Запорізької із другорядної дороги не переконався у безпечності такого маневру для інших учасників руху та, перетинаючи перехрестя, не надав переваги у русі велосипедистці ОСОБА_8 , котра їхала головною дорогою. Зазначені дії водія ОСОБА_11 згідно з обвинувальним актом призвели до зіткнення транспортних засобів і травмування ОСОБА_12 .
22. З`ясування наявності чи відсутності у діях виправданого порушення зазначених вище правил безпеки дорожнього руху і їх причинно-наслідкового зв`язку з ДТП та отриманням потерпілою тілесних ушкоджень потребувало встановлення траєкторії руху обох транспортних засобів і їх розташування на проїзній частині перед зіткненням. Ключовим питанням, що підлягало вирішенню у даній справі, було те, чи дійсно велосипедистка ОСОБА_8 рухалася головною дорогою, водій ОСОБА_7 - другорядною, а ДТП сталася на перехресті нерівнозначних доріг.
23. Разом із тим, поданими стороною обвинувачення і дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд оцінив відповідно до визначених у статті 94 КПК критеріїв, не було беззаперечно підтверджено факту перетину ОСОБА_8 перехрестя головною дорогою, що дозволяв би констатувати наявність у неї законної переваги в русі, а дії виправданого щодо ненадання такої переваги оцінити як порушення приписів пункту 16.1 ПДР.
24. Зокрема, про наведений вище факт повідомляла лише потерпіла у своїх показаннях. Водночас ОСОБА_8 стверджувала, що внаслідок отриманих травм вона одразу знепритомніла, і деталей події не пам`ятає.
25. Виправданий ОСОБА_7 у своїх показаннях у судовому засіданні, а також під час слідчого експерименту, послідовно стверджував, що потерпіла не рухалася головною дорогою, а раптово виїхала на проїзну частину з тротуару, внаслідок чого відбулося зіткнення транспортних засобів вже після перетину ним перехрестя (т. 1, а. с. 26-28).
26. Об`єктивно встановити місце зіткнення автомобіля OPEL VECTRA та велосипеда Либідь ARDIS відносно нерухомих орієнтирів за даними дослідженого у судовому засіданні висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 11/10.4/651 від 14 серпня 2019 року неможливо у зв`язку з відсутністю на місці пригоди ознак, які б могли на нього вказати (т. 1, а. с. 71-77).
27. Разом із тим, як установив суд у результаті дослідження у судовому засіданні протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди і схеми ДТП, вся слідова картина - велосипед, осип скла і сліди речовини бурого кольору була розташована на АДРЕСА_3 , тобто за межами перехрестя навпроти тротуару. Водночас на краю головної дороги по вулиці Партизанській, якою, зі слів ОСОБА_8 , вона рухалася, жодних слідів наїзду автомобіля на велосипедистку виявлено не було (т. 1, а. с. 43-53). Всупереч доводам касаційної скарги прокурора зазначений протокол і схема пригоди, досліджені судом апеляційної інстанції за його клопотанням на підставі частини 3 статті 404 КПК, отримали аргументовану оцінку в ухвалі, постановленій цим судом.
Щодо безпідставного неврахування даних висновку транспортно-трасологічної експертизи
28. У висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року експерт лише оцінив дії водія автомобіля ОСОБА_7 і велосипедистки ОСОБА_8 з точки зору відповідності правилам безпеки дорожнього руху за двома варіантами розвитку подій - згідно з показаннями виправданого і потерпілої. Водночас під час цього дослідження експерт не вирішував питання про технічну спроможність пояснень кожного з учасників ДТП. Отже, у результаті зазначеної експертизи не одержано об`єктивної інформації, яка б дозволяла надати перевагу свідченням ОСОБА_8 і спростувати показання ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 80-83).
29. Дійсно, згідно з зазначеним висновком дії виправданого не відповідали вимогам пунктів 10.1, 16.11 ПДР і знаходилися у причинно-наслідковому зв`язку з ДТП за умови виникнення її за обставин, повідомлених потерпілою ОСОБА_8 . Однак з огляду на викладене вище такі результати експертного дослідження не доводили обвинувачення самі по собі, а могли б виступати доказами винуватості ОСОБА_7 у кримінальному правопорушенні лише у сукупності з іншими даними, які би прямо підтверджували версію потерпілої і свідчили про технічну неспроможність пояснень водія автомобіля. Проте відповідних доказів стороною обвинувачення під час судового розгляду не надано.
30. Водночас за умови розвитку подій згідно з показаннями виправданого експерт оцінив його дії як порушення вимог пункту 10.2 ПДР. Положення згаданого пункту унормовують дії водія під час виїзду на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій і зобов`язують його перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги, - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких водій перетинає.
31. Проте зазначені регулятивні норми, як слушно зазначив суд, не стосуються обставин даної справи. Адже відповідно до висунутого звинувачення водій автомобіля ОСОБА_7 перед зіткненням транспортних засобів не виїжджав на проїзну частину з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій чи інших прилеглих територій, а також не здійснював з`їзду з дороги. Недотримання вимог пункту 10.2 ПДР ОСОБА_7 органами досудового розслідування не інкримінувалося.
32. Отже, надана експертом оцінка дій виправданого за умови розвитку подій згідно з його свідченнями не мала доказового значення для вирішення питання про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, поставленого йому за провину.
33. Із огляду на викладене суди обґрунтовано оцінили дані висновку судової транспортно-трасологічної експертизи № 11/10.1/739 від 14 серпня 2019 року як такі, що не містили прямих доказів обвинувачення, а тому доводи касаційної скарги прокурора щодо безпідставного неврахування судами результатів зазначеного експертного дослідження колегія суддів до уваги не приймає.
34. Як видно з матеріалів справи і технічного запису судового процесу, з клопотаннями про призначення додаткових або повторних експертиз сторони до суду не зверталися.
35. Водночас згідно з частиною 2 статті 332 КПК суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу (для призначення стаціонарної судово-психіатричної експертизи); існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.
36. Зазначених вище процесуальних підстав для призначення судом з власної ініціативи повторних чи додаткових автотехнічних та/або транспортно-трасологічних експертиз у справі встановлено не було. За таких обставин суд, обґрунтувавши свої висновки результатами експертних досліджень, які були надані стороною обвинувачення, дотримався вимог кримінального процесуального закону.
37. За даними дослідженого у судовому засіданні висновку судово-медичної експертизи ОСОБА_8 суд установив характер, ступінь тяжкості спричинених потерпілій тілесних ушкоджень і можливість їх утворення за обставин дорожньо-транспортної пригоди внаслідок удару автомобіля, що рухався, і падіння на дорожнє покриття. Проте наведений висновок не містив доказової інформації щодо обстановки та обставин ДТП, яка б дозволяла оцінити дії водія ОСОБА_7 з точки зору відповідності правилам безпеки дорожнього руху.
38. Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не були очевидцями ДТП, а сприймали лише обставини, пов`язані з її наслідками, фіксуванням слідів та одержанням інших доказів. Зокрема, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 підтвердили свою участь як понятих в огляді місця події та слідчому експерименті з ОСОБА_7 , а ОСОБА_16 - виготовлення нею на місці пригоди фотознімків на підтвердження того, що ОСОБА_8 виїхала на проїзну частину з тротуару і не могла рухатися головною дорогою.
39. Виходячи з наведеного самі лише показання потерпілої ОСОБА_17 , не підтверджені жодними об`єктивними даними, були вочевидь недостатніми для беззаперечного підтвердження зазначених в обвинувальному акті розташування транспортних засобів перед їх зіткненням, механізму ДТП й інших обставин, які б дозволяли констатувати доведеність висунутого ОСОБА_7 звинувачення поза розумним сумнівом.
Щодо необґрунтованого надання судом переваги свідченням ОСОБА_7 .
40. Доводи касаційної скарги прокурора щодо необґрунтованого надання судом переваги показанням виправданого над свідченнями потерпілої не узгоджуються зі змістом закріпленої у статті 62 Конституції України, статті 17 КПК презумпції невинуватості як засадничого принципу кримінального судочинства. Згідно з цим принципом тягар доведення обвинувачення лежить на стороні обвинувачення. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Щодо неврахування даних висновку експертизи і пояснень експерта про ймовірне місце зіткнення транспортних засобів
41. Не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону і посилання прокурора як на підставу для скасування судового рішення на неврахування судами даних мотивувальної частини висновку судової автотехнічної експертизи від 14 серпня 2019 року № 11/10.4/651 щодо ймовірного місця зіткнення транспортних засобів, а також пояснень у судовому засіданні апеляційного суду експерта ОСОБА_10 про те, що осип скла міг залишитися за межами цього місця.
42. По-перше, як видно з мотивувальної частини зазначеного вище висновку, місце зіткнення транспортних засобів імовірно розташоване зліва від кінцевого положення велосипеда та до нього щодо напрямку руху автомобіля OPEL VECTRA(т. 1, а. с. 77). Зазначене не давало підстав для беззаперечного висновку про те, що наїзд керованого ОСОБА_7 автомобіля на велосипедистку трапився у межах перехрестя під час руху ОСОБА_8 головною дорогою. По-друге, ця теза, як і наведене вище пояснення експерта у судовому засіданні апеляційного суду, мають характер припущень, на яких не може ґрунтуватися обвинувальний вирок згідно з частиною 3 статті 62 Конституції України, частиною 3 статті 371 КПК.
43. Із урахуванням викладеного суди аргументовано констатували, що за результатами судового розгляду наявність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому злочину не знайшла свого підтвердження. Процесуальні можливості одержання додаткових доказів у справі вичерпано.
Щодо інших недоліків мотивувальної частини
44. Окремі недоліки мотивувальної частини вироку, на які прокурор посилається у касаційній скарзі, зокрема, необґрунтована констатація судом надання потерпілою завідомо неправдивих показань і виходу експертом під час проведення транспортно-трасологічної експертизи за межі своїх повноважень, не спростовують правильності висновків суду про недоведеність обвинувачення і не свідчать про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону. Скасування виправдувального вироку й ухвали апеляційного суду про залишення його без зміни лише через такі формальні недоліки, що не є безумовними підставами для прийняття відповідного рішення, суперечить засадам презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, права на захист, юридичної визначеності як елементу верховенства права і є неприпустимим.
Щодо цивільного позову
45. Разом із тим, слушними є доводи прокурора про те, що апеляційний суд безпідставно залишив поза увагою істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону під час вирішення цивільного позову прокурора в інтересах держави про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої.
46. Відповідно до імперативних вимог частини 3 статті 129 КПК суд у разі виправдання обвинуваченого у зв`язку з відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення залишає заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов без розгляду.
47. Всупереч цим приписам, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 на зазначеній вище підставі, відмовив у задоволенні позову начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» до виправданого про стягнення витрат на лікування ОСОБА_8 .
48. Зазначену помилку суд касаційної інстанції, діючи у межах своїх визначених у статтях 436, 437 КПК процесуальних повноважень, вважає за необхідне і можливе виправити шляхом зміни судових рішень у відповідній частині.
49. За результатами перегляду ухвали апеляційного суду колегія суддів не знаходить передбачених частиною 1 статті 438 КПК підстав для її скасування.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.
Вирок Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 29 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Цивільний позов начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І. І. Мечникова» до ОСОБА_7 про стягнення витрат на лікування ОСОБА_8 залишити без розгляду.
В іншій частині судові рішення залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
