УХВАЛА
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 750/13149/21
провадження № 61-6054сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державний професійно-технічний навчальний заклад «Чернігівський професійний будівельний ліцей»,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - Кабінет Міністрів України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Кабінету Міністрів України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2023 року у складі колегії суддів Онищенко О. І., Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівський професійний будівельний ліцей» (далі - ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей», ліцей) про визнання відсторонення працівника від роботи протиправним та зобов`язання допустити до роботи з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що вона є працівником ліцею, викладачем, керівником фольклорного гуртка.
Від початку навчального року, всупереч Закону України «Про захист персональних даних», дирекція закладу здійснювала на неї моральний тиск, погрожуючи їй відстороненням від роботи через відмову надати персональні медичні дані для участі у медичному експерименті щодо COVID?19.
Позивач зазначала, що 18 жовтня 2021 року дирекція ліцею вимагала від неї ознайомитись та підписати наказ № 33 «Про обов`язкову вакцинацію», який би засвідчив її згоду на відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.
05 листопада 2021 року їй вручений наказ «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » з підстав ухилення від участі у «профілактичних щепленнях» від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2.
Позивач вважає, що цей наказ виданий з порушенням норм чинного законодавства про працю, оскільки вона не хворіла, на лікарняному не перебувала, до лікаря з будь-якими ознаками захворювання не зверталася.
Крім того, заявник вказувала, що Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» експериментального щеплення від COVID-19 не встановлено як обов`язкового, а тому відсторонення її з підстав, передбачених частиною другою статті 12 цього Закону є незаконним та безпідставним; зазначене у наказі відсторонення є зміною істотних умов праці і роботодавець зобов`язаний дотримуватися двомісячного строку повідомлення про зміни істотних умов праці, проте повідомлення про обов`язкову вакцинацію було їй надано за кілька днів до наказу про відсторонення.
З урахуванням викладеного позивач просила:
визнати незаконним та скасувати наказ ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» про її відсторонення від роботи та поновити її на роботі;
зобов`язати ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» виплатити їй невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Короткий зміст судових рішень
Деснянський районний суд м. Чернігова рішенням від 22 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав незаконним і скасував наказ ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» від 05 листопада 2021 року № 78-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
Зобов`язав ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 05 листопада 2021 року № 78-к.
Стягнув з ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» в дохід держави судовий збір у розмірі 1 816,00 грн.
У задоволенні решти вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України та у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, тому неможливо застосувати до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1236) та необхідність вирішення спору на підставі норм статей 43, 64, 92 Конституції України, адже в Україні відсутні закони, які передбачають право роботодавців відсторонювати від роботи працівників, що відмовилися від вакцинації проти COVID-19.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, суд виходив з того, що оспорюваним наказом позивача з роботи не звільнено.
Чернігівський апеляційний суд постановою від 24 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року закрив.
Апеляційну скаргу ДПТНЗ «Чернігівський професійний будівельний ліцей» задовольнив частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи змінив, виклавши мотиви задоволення вказаних вимог в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишив без змін.
Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, апеляційний суд виходив з того, що Кабінет Міністрів України не відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 352 ЦПК України мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції у цій справі, оскільки при розгляді справи в суді першої інстанції права, свободи, інтереси та (або) обов`язки останнього не вирішувались, а надавалася лише оцінка постанові Кабінету Міністрів України, без вирішення питання щодо її скасування чи визнання нечинною, а також не вирішувалось інших питань щодо прав та обов`язків Кабінету Міністрів України.
Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливість встановлення позивачеві дистанційної/надомної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи, тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.
Апеляційний суд врахувавши, що ОСОБА_1 без законних підстав відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, погодився з висновками суду першої інстанції, який обґрунтовано зобов`язав відповідача нарахувати та виплатити позивачеві заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.
Залишаючи рішення суду першої інстанції в іншій частині без змін, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, оскільки оскаржуваним наказом позивача не звільнено, а лише відсторонено від роботи.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У квітні 2023 року Кабінет Міністрів України подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині закриття провадження у справі і справу в цій частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України) без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 750/13155/21 та від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19.
Відкриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції мав належним чином забезпечити процесуальні права Кабінету Міністрів України як особи, яка не брала участі у справі, але права та інтереси якої зазнали впливу внаслідок прийняття рішення судом першої інстанції. Апеляційний суд фактично не виконав завдання цивільного судочинства, оскільки, закриваючи апеляційне провадження, не надав будь-якої оцінки мотивам та підставам звернення Уряду з відповідною скаргою, та порушив гарантоване чинним ЦПК України право на забезпечення принципу змагальності сторін.
Всупереч норм процесуального права мотивувальна частина рішення суду першої інстанції містить аналіз відповідності Конституції України та Законам України нормативно-правових актів Уряду та Міністерства охорони здоров`я України.
Положення ЦПК України не наділяють суд першої інстанції юрисдикцією щодо надання оцінки нормативно-правовим актам вищого органу виконавчої влади, міністерств та інших суб`єктів владних повноважень. Крім того, надання подібної оцінки в межах розгляду справи про оскарження індивідуального акта, який виник щодо трудових правовідносин конкретної особи, суперечить завданню цивільного судочинства.
Апеляційний суд, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України, не взяв до уваги зазначені обставини та вказав на відсутність порушеного права Кабінету Міністрів України.
Оскільки процес введення карантину належить до повноважень Уряду, надання подібної оцінки судом першої інстанції безпосередньо свідчить про вплив рішення суду першої інстанції на права та інтереси Кабінету Міністрів України.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заперечення на касаційну скаргу, в якому просить врахувати її позицію та відмовити у задоволенні касаційної скарги в повному обсязі.
У запереченні позивач зазначила, що інтереси Кабінету Міністрів України ніяким чином не могли бути порушені, оскільки у неї відсутні будь-які договірні відносини, усні чи письмові. Вимоги заявника вона не визнає, та вважає їх такими, які не мають до неї відношення, до її прав та обов`язків. На її думку, Кабінет Міністрів України не має права визначати її права, змінювати чи звужувати їх як орган виконавчої влади.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував цивільну справу із Деснянського районного суду м. Чернігова.
Цивільна справа № 750/13149/21 надійшла до Верховного Суду 22 травня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 02 листопада 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 листопада 2023 року справу передав на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 15 травня 2023 року вказано, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 750/13155/21 (провадження № 61-9353св22), викликана тим, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду за обставин пред`явлення позовних вимог про визнання відсторонення працівника від роботи протиправним та зобов`язання допустити до роботи з виплатою компенсації за час вимушеного прогулу скасувала постанову апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кабінету Міністрів України з тих підстав, що рішення суду першої інстанції у справі, що переглядається, стосується публічно-правових інтересів Кабінету Міністрів України як суб`єкта владних повноважень, оскільки в ньому зроблено висновок про те, що рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України та в спосіб, що не відповідає Конституції України, за відсутності у Кабінету Міністрів України відповідних повноважень. Тобто суд першої інстанції надав оцінку повноваженням Кабінету Міністрів України на врегулювання правових питань щодо відсторонення працівників та порядку прийняття суб`єктом владних повноважень постанов, чим фактично вийшов за межі повноважень суду цивільної юрисдикції.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у зазначеній постанові наголосив на тому, що Кабінет Міністрів України обґрунтовував право на апеляційне оскарження порушенням не його цивільного права, а порушенням його публічно-правових інтересів як органу державної влади у сфері управління. Позбавлення права на апеляційне оскарження в такій ситуації становить істотне порушення права на доступ до правосуддя. Тож очевидним є, що апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України має бути розглянуто по суті.
Крім того колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 22 березня 2023 року у справі № 750/13155/21 (провадження № 61-9353св22) зазначила, що Кабінет Міністрів України безумовно брав би участь у розгляді відповідної справи в Конституційному Суді України під час вирішення правового питання конституційності нормативного акта заявника як учасник справи, а так само мав бути залучений до участі у справі відповідним адміністративним судом під час вирішення адміністративного позову, предметом якого було б вирішення дотримання компетенції Кабінету Міністрів України під час ухвалення такого акта нормативного характеру, тому суд апеляційної інстанції фактично позбавив Кабінет Міністрів України права на перегляд оскаржуваного рішення, що свідчить про порушення права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, виходила з того, що у цій справі немає матеріально-правового зв`язку між Кабінетом Міністрів України та відповідачем, немає такого зв`язку Кабінету Міністрів України і з позивачем. Кабінет Міністрів України не перебуває у матеріальних правовідносинах зі сторонами спору. Верховний Суд не вказав на такий зв`язок Кабінету Міністрів України зі сторонами спору, як на умову для твердження про порушення прав, інтересів та обов`язків Кабінету Міністрів України.
Рішення у справі не впливає і не може вплинути на права або (та) обов`язки Кабінету Міністрів України щодо однієї із сторін, інакше це означає, що одна із сторін може пред`явити регресний позов до Кабінету Міністрів України, рішення може змінити обсяг прав Кабінету Міністрів України або відбудеться обмеження права Кабінету Міністрів України щодо однієї сторони спору.
Отже, Кабінет Міністрів України як орган державної влади може оскаржувати судове рішення у цій справі лише в тій частині, яка порушує його публічно?правові інтереси. У цьому конкретному випадку інтересів заявника стосуються лише висновки суду першої інстанції щодо повноважень Кабінету Міністрів України на врегулювання правових питань щодо відсторонення працівників та порядку прийняття суб`єктом владних повноважень постанов, а також невідповідності постанови Кабінету Міністрів України № 1236 Конституції України. Інші висновки суду першої інстанції з приводу суті спору стосуються лише прав, обов`язків та інтересів учасників справи, яким Кабінет Міністрів України не є, тому не може мати приватно-правового інтересу у вирішенні спору щодо законності відсторонення ОСОБА_1 та оскаржувати рішення суду першої інстанції в цілому, зокрема в тій частині, в якій не вирішувалось питання про інтереси Кабінету Міністрів України.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що згідно з висновками Верховного Суду щодо тлумачення статті 352 ЦПК України процесуальний статус Кабінету Міністрів України можна визначити як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, який застосував норми постанови Кабінету Міністрів України та відсторонив особу від роботи.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, переглядаючи судове рішення у справі № 750/13155/21 (провадження № 61-9353св22), також виходив з того, що під час вирішення питання про те, чи порушено інтереси Кабінету Міністрів України висновками суду першої інстанції про невідповідність його постанови нормам права, що містяться в Конституції України, та неналежністю Кабінету Міністрів України повноважень на врегулювання правових питань щодо відсторонення працівників, а отже, чи має заявник право на оскарження рішення суду першої інстанції, необхідно також враховувати, що згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що у питанні визначення преюдиційності рішення суду першої інстанції у цій справі колегія суддів не дотрималася усталеної судової практики Верховного Суду.
Кабінет Міністрів України не брав участі у справі, а тому рішення суду першої інстанції не має преюдиціального значення для нього.
Крім того, преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17).
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала також, що спір у цій справі за своїм характером має приватно-правовий (стосується вирішення індивідуального трудового спору між працівником та роботодавцем), а не публічно-правовий характер, тому участь у такому спорі Кабінету Міністрів України як суб`єкта публічно-правових відносин чи суб`єкта нормотворення виключається.
Враховуючи те, що при вирішенні подібного спору Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду (постанова від 22 березня 2023 року у справі № 750/13155/21 (провадження № 61?9353св22)) застосовано інший підхід щодо того, що постанова Кабінету Міністрів України № 1236 не відповідає конституційним повноваженням Кабінету Міністрів України, є правовою оцінкою нормативно-правового акта, а не преюдиційною обставиною, встановленою судовим рішенням, тому виникла необхідність у відступі від висновків щодо застосування вказаних норм права та формуванні єдиної правозастосовчої практики, що віднесено до компетенції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати (частина друга статті 403 ЦПК України).
Таким чином, касаційна скарга Кабінету Міністрів України на постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК України).
У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).
Тому касаційна скарга розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 7, 260, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу № 750/13149/21 за позовом ОСОБА_1 до Державного професійно-технічного навчального закладу «Чернігівський професійний будівельний ліцей» про визнання відсторонення працівника від роботи протиправним та зобов`язання допустити до роботи з виплатою компенсації на час вимушеного прогулу.
Призначити справу № 750/13149/21 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді А. І. Грушицький
Б. І. Гулько
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
М. Є. Червинська
