Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2024 року
м. Київ
справа № 754/13160/20
провадження № 51-2963 ск 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора ОСОБА_4 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року щодо виправданого ОСОБА_5 .
Суть питання та встановлені судом обставини
Прокурор ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій не погоджувалась з вказаними судовими рішеннями, постановленими щодо ОСОБА_5 , та порушувала питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04 січня 2024 року касаційну скаргу прокурора було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пунктів 4, 5 ч. 2 та ч. 5 ст. 427 КПК України та надано строк для усунення недоліків - 10 днів з дня отримання копії ухвали.
При цьому особа, яка подала касаційну скаргу, повідомлялась про те, що у разі невиконання вимог суду, скаргу їй буде повернуто.
Мотиви Суду
Перевіривши матеріали провадження за касаційною скаргою, суд дійшов висновку,
що скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, з огляду на таке.
В ухвалі Верховного Суду від 04 січня 2024 року серед іншого було зазначено, що відповідно до положень ст. 427 вказаного Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються.
Частиною 1 ст. 433 КПК України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Згідно зі ст. 438 КПК України однією з підстав для зміни або скасування судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначеної підстави
суд касаційної інстанції має керуватися ст. 412 цього Кодексу.
Разом з тим, особа, яка подає касаційну скаргу, посилаючись на незаконність судових рішень, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи, на що і було вказано прокурору.
У межах наданого строку прокурор повторно звернулася до суду касаційної інстанції
із доповненням касаційної скарги, однак недоліки, зазначені у попередній ухвалі Верховного Суду, не усунула.
Зокрема, прокурор всупереч вимог п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК України, як і минулого разу, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, не навела обґрунтування таких порушень норм процесуального закону, допущених судом першої інстанції, які в силу ст. 412 КПК України є істотними і тягнуть за собою скасування оскаржуваного судового рішення на підставі, передбаченій п. 1 ч. 1
ст. 438 КПК України, про що в тому числі сформульовані її вимоги в прохальній частині касаційної скарги.
Натомість прокурор знову, надаючи свою оцінку доказам, заперечує правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження, та вказує по суті на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
До того ж прокурор у своїх доповненнях, вказуючи на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України, не зазначає конкретно, які саме доводи апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не перевірив та на які з них не надав відповіді у вищезгаданому судовому рішенні.
Крім цього, прокурором до касаційної скарги на виконання вимог ч. 5 ст. 427 КПК України, як і попереднього разу, не долучено копій оскаржених вироку та ухвали, про що їй чітко було вказано в ухвалі Суду від 04 січня 2024 року.
Що стосується тверджень прокурора щодо неможливості надати копію ухвали апеляційного суду від 26 вересня 2023 року з незалежних від неї причин, то Суд наголошує, що вказане не звільняє скаржника від необхідності виконання вимог, встановлених до касаційної скарги, що закріплені у ст. 427 КПК України, натомість може бути визнано поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження за наявності відповідного клопотання заінтересованої особи, як це передбачено ст. 117 цього Кодексу.
Відсутність копії оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, перешкоджає Суду пересвідчитись у тому, що таке судове рішення було постановлено у цьому кримінальному провадженні, а також що воно може бути предметом перегляду касаційного суду, з огляду на ст. 424 КПК України.
До того ж незрозумілим є той факт, що прокурором всупереч положень ч. 5 ст. 427 КПК України не долучено й копії вироку Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року, який вона також просить переглянути в касаційному порядку.
Виправлення недоліків касаційної скарги може здійснюватися шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження суду стосувалися змістової частини, або шляхом подання додаткових документів, якщо скаржник, у порушення вимог КПК України, не надав усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою, про що також було вказано прокурору.
Тобто, виходячи з системного аналізу норм кримінального процесуального закону, виправлення недоліків касаційної скарги, які стосуються її змісту, має бути здійснено шляхом подачі нової касаційної скарги (а не заяви, доповнення чи уточнення до скарги), яка має відповідати усім вимогам, зазначеним у ст. 427 КПК України.
Однак, вказане залишилось поза увагою прокурора, оскільки вона надіслала до Суду доповнення касаційної скарги, які також складені без урахування положень ст. 427 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 429 цього Кодексу касаційна скарга повертається, якщо особа не усунула недоліки касаційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
З огляду на те, що прокурором ОСОБА_4 не були виконані вимоги попередньої ухвали, її касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до ч. 4 ст. 429 КПК України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому КПК України.
Зважаючи на наведене, керуючись п. 1 ч. 3 ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути скаржнику.
З цих підстав Суд постановив:
Повернути прокурору ОСОБА_4 її касаційну скаргу на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 08 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року щодо виправданого ОСОБА_5 з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
