Єдиний державний реєстр судових рішень
Єдиний унікальний номер судової справи 462/2497/17
Номер провадження 1-кп/462/46/24
УХВАЛА
про скасування арешту майна
(повний текст)
20 лютого 2024 року Залізничний районний суд м. Львова у складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
представника власника майна ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові письмове клопотання представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120113150080003547 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) Кримінального кодексу України (далі - КК України), -
встановила:
Суть клопотання, що вирішується.
19.06.2023 року (вх. № 12782) від представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 надійшло письмове клопотання про скасування арешту майна (а.с. 196-201, Т. 3).
Клопотання обґрунтоване, зокрема тим, що з інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 333054081 та № 333057381 від 22.05.2023 року ОСОБА_9 є власником квартир АДРЕСА_1 . Вказані квартири перебувають у приватній власності ОСОБА_9 з 09.11.2016 року. Також, з наведеної інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на квартири накладено арешт на підставі ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/3680/17 від 14.04.2017 року. Вказано про те, що арешти на квартири були накладені слідчим суддею на підставі клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області, яке погоджено з прокурором в межах досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120130150080003547 (судовий розгляд здійснюється Залізничним районним судом м. Львова у справі № 462/2497/17). Однак, представник власника майна зазначає, що таке накладення арешту є необґрунтованим, з огляду на те, що з ухвали суду про арешт майна не можливо встановити ким та коли вилучалося майно, чи складався протокол тимчасового вилучення майна, чи подано таке в межах строків передбачених законодавством, також зазначено про відсутність мотивів необхідності розгляду клопотання про арешт без повідомлення та участі власника. Окремо вказано про те, ОСОБА_9 є власником арештованих квартир, які були продані у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового рішення, а саме: рішення Галицького районного суду м. Львова від 06.06.2012 року у справі № 1304/4599/12, тому витребувані такі не можуть бути в неї. Зазначає, що у застосуванні арешту квартир відпала потреба, жодного стосунку до даного кримінального провадження не має, наявність ж таких арештів перешкоджає законному власнику вільно розпоряджатися своєю власністю. Тому просить скасувати вказаний арешт майна.
Позиція осіб, які беруть участь у справі.
Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що вважає таке клопотання передчасним, тому просить суд відмовити у задоволенні такого.
Обвинувачена ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримала заявлене клопотання.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні вказав на відсутність підстав накладеного арешту майна, тому просив суд задовольнити подане клопотання.
Представник власника майна ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні підтримав заявлене клопотання.
Так, колегії суддів дослідивши письмове клопотання про скасування арешту майна, оглянувши матеріали кримінальної справи № 462/2497/17, заслухавши думку учасників судового розгляду, дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні такого, з огляду на наступне.
Застосоване судом законодавство при розгляді клопотання.
Згідно ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Положеннями ст. 7 та 16 КПК України передбачено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим кодексом.
Згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що за клопотання Старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління ГУ НП в Закарпатській області про накладення арешту на майно ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 308/3680/17 від 14.04.2017 року постановлено накласти арешт із забороною розпорядження на наступні об`єкти нерухомого майна зареєстровані за ОСОБА_9 , зокрема:
- квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ;
- квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .
Арешт на вказане майно, накладений з метою збереження речових доказів для встановлення об`єктивної істини у справі.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
При розгляді клопотання, поданого у порядку ст. 174 КПК України, не надається оцінка дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінюється обґрунтованість підстав для скасування арешту.
Висновки.
Зазначені обставини свідчать про те, що кримінальне провадження потребує з метою встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення дослідження усіх доказів у справі в своїй сукупності, на теперішній час розгляд справи триває, відтак потреба у подальшому застосуванні арешту майна, яке є речовим доказом у кримінальному провадженні, предметом вчинення кримінального правопорушення, не відпала.
Враховуючи, що без дослідження доказів у взаємозв`язку із іншими доказами у сукупності, неможливо перевірити обґрунтованість накладеного арешту, а тому заявлене клопотання є передчасним.
Щодо обставин добросовісності набувача, то суд зазначає, що такі не свідчить про наявність підстав для скасування арешту, адже у випадку накладення арешту з метою, зокрема, забезпечення збереження речових доказів, такий арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи. Окрім цього, збереженням арешту не порушуються права ОСОБА_9 , оскільки ухвалою слідчого судді постановлено накласти арешт із застереженням лише щодо заборони розпорядження на вказані об`єкти, однак обмежень щодо користування майном така ухвала не містить.
За вказаних обставин тимчасове втручання у право власності, яке прямо передбачене КПК України, не суперечить змісту ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки переслідує легітимну мету в суспільних інтересах розгляду кримінального провадження.
Так, враховуючи, що у судовому засіданні не надано доказів, що на даний час у кримінальному провадженні відпала потреба у застосуванні арешту майна або, що арешт слідчим суддею накладено необґрунтовано, а також приймаючи до уваги той факт, що заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна застосовано на стадії досудового розслідування відповідно до вимог КПК України, вказане в ухвалі слідчого судді майно є речовими доказами у кримінальному провадженні, питання щодо долі таких речових доказів підлягає вирішенню судом вже на стадії ухвалення судового рішення, тому суд дійшов висновку, що у задоволенні письмового клопотання представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні в справі № 462/2497/17 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України, слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 314-317, 369-372 КПК України, колегія суддів -
постановила:
У письмовому клопотанні представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120113150080003547 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358 (у редакції статті 2001 року) КК України - відмовити.
Ухвала у апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
З текстом ухвали суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua
Повний текст ухвали суду складено 20.02.2024 року.
Головуючий суддя/підпис/
Судді/підписи/
З оригіналом згідно
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
