ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
"01" березня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/3432/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Яризька В.О.
розглянувши заяву фізичної особи ОСОБА_1 із грошовими вимогами до боржника у справі
за заявою ОСОБА_2 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дойче Штіль Еко» код ЄДРПОУ 41170909
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2023 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойче Штіль Еко", код ЄДРПОУ 41170909; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Саутенко Сергія Олеговича (свідоцтво №216 від 20.02.2013).
На офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України 08.09.2023 було оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Визначено граничний строк на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника. Зазначено відомості про розпорядника майна.
15.02.2024 через кабінет системи "Електронний суд" від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява із грошовими вимогами до боржника.
Ухвалою суду від 20.02.2024 заяву фізичної особи ОСОБА_1 грошовими вимогами до боржника (вх. №4341 від 15.02.2024) залишено без руху; повідомлено ОСОБА_1 про недоліки заяви з грошовими вимогами до боржника; ухвалено заявниці - ОСОБА_1 у п`ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки, визначити в національній валюті України розмір вимог за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника; запропоновано заявниці надати письмові пояснення до заяви з грошовими вимогами до боржника (із зазначенням періоду виникнення заявленого боргу), з урахуванням положень абз. 11 ст. 1 та абз. 1 ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
26.02.2024 через кабінет системи "Електронний суд" від фізичної особи ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, в якій вона зазначає, що є саме конкурсним кредитором боржника та розмір її вимог до боржника в національній валюті становить 2 333 335,68 грн. За таких обставин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 просить суд включити її вимоги до складу конкурсних кредиторів зі стягнення основної заборгованості з ТОВ "Дойче Штіль Еко" ЄДРПОУ 41170909, у розмірі 2 333 335 68 гривень (без суми штрафу та пені). Також в поданій заяві просить суд поновити строк для подання заяви з вимогами до божника ТОВ "Дойче Штіль Еко", обґрунтовуючи це тим, що строк пропущений з поважних причин, а саме це пов`язано із обмеженим доступом до інформації особи, яка перебувала в окупації. Зареєстрованим та фактичним місцем мешкання фізичної особи ОСОБА_1 є м. Маріуполь, яке з часу повномасштабного вторгнення та оголошення військового стану в країні перебуває під окупацією. Наведена обставина є загальновідомими фактом, що позбавила ОСОБА_1 у визначений термін звернутись із вимогами до боржника, та суду, відповідно.
Стосовно поновлення фізичній особі ОСОБА_1 строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника, суд зазначає наступне.
Загальні положення щодо видів, порядку обчислення, поновлення чи продовження процесуальних строків, а також наслідків їх пропуску врегульовані в главі 6 розділу І ГПК України (статті 113 - 119).
Згідно з ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Провадження у справі про банкрутство є самостійним видом судового провадження і характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, складом учасників таких правовідносин, специфічністю цілей і завдань, тривалістю судового провадження тощо.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Зазначена норма кореспондується з положеннями частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) за якою провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
КУзПБ за своєю правовою природою є специфічним комплексним нормативно-правовим актом, який за ознакою предметної сфери регулювання об`єднує значну кількість норм різної галузевої належності, включаючи в собі як норми процесуального права (зокрема норми щодо порядку здійснення провадження у справах про банкрутство, вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень) так і норми матеріального права.
Така специфіка КУзПБ як нормативно-правового акта під час застосування закріплених в ньому норм зумовлює необхідність урахування особливостей регулювання розгляду тих чи інших питань, що виникають в межах такої справи.
Отже, у процедурі банкрутства процесуальні норми ГПК України мають універсальний характер, адже розраховані як на позовне провадження, так і на процедуру банкрутства та їх застосування у цій процедурі здійснюється з урахуванням особливостей правового регулювання розгляду конкретного питання, передбачених КУзПБ.
Тобто норми ГПК України є загальними по відношенню до норм КУзПБ, які визначають особливості провадження у справах про банкрутство та є спеціальними й мають пріоритет у застосуванні при розгляді цих справ.
Верховний Суд неодноразово у свої практиці під час вирішення питання співвідношення загальної та спеціальної норми звертав увагу на необхідності застосування спеціального закону перед загальним, зазначаючи, що при наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною (див. з-поміж іншого постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 263/15749/16-а, постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20, від 27.12.2022 у справі № 910/21725/21).
Про необхідність застосування наведеного принципу зазначено також рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 у справі № 5-р (II)/2020, в якому зауважено, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "закон пізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "закон спеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 25.03.1999 у справі "Ніколова проти Болгарії", від 24.06.20221 у справі "Шкіря проти України").
Отже, під час розгляду справ про банкрутство щодо вирішення питань, у тому числі щодо строку на заявлення конкурсними кредиторами вимог до боржника у справі про банкрутство, підлягають застосуванню положення КУзПБ, які є спеціальними стосовно норм ГПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Згідно з ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
З огляду на приписи частин першої, четвертої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства на спірні правовідносини не поширюються визначені статтею 119 Господарського процесуального кодексу України загальні правила щодо можливості поновлення встановленого законом процесуального строку, оскільки в цьому випадку застосуванню підлягає стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства як спеціальна норма, яка не передбачає можливості поновлення визначеного нею строку. Тому незалежно від поважності причин пропуску визначеного частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку його поновлення є неможливим, враховуючи, що кредитор, який звернувся до суду із відповідною заявою, не втрачає права на задоволення своїх вимог, однак не має права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.03.2021 у справі № 904/678/20, а також в постанові Верховного суду від 19.01.2023 у справі № 902/207/22.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_1 в частині поновлення процесуального строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника.
Водночас, відповідно до ч.6 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Перевіривши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника на відповідність її вимогам ч. 3 ст. 45 Кодексу, суд встановив, що заявником дотримано відповідні положення Кодексу, а відтак, відповідна заява підлягає прийняттю та призначенню до розгляду у судове засідання.
Керуючись статтями 2, 45-46 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 233-235 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_1 в частині поновлення процесуального строку на подання заяви із грошовими вимогами до боржника.
2. Прийняти заяву фізичної особи ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника та призначити її до розгляду в судовому засіданні на "02" квітня 2024 р. о(об) 11:15
Судове засідання відбудеться за адресою : м. Харків, пл. Свободи 5, Держпром 8-й під`їзд, зал № 129.
3. Зобов`язати боржника разом з розпорядником майна розглянути заяву кредитора та письмово повідомити про результати розгляду заявника та суд до дати проведення судового засідання.
4. Роз`яснити учасникам справи, що вони мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в тому числі з використанням власних технічних засобів, відповідно до ст. 197 ПК України, або заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у суду матеріалів, відповідно до ч.3 ст. 196 ГПК України.
5. Запропонувати учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, вирішити яким чином вони бажають приймати участь у розгляді даної справи, подавши в суд відвідні заяви.
Повідомити учасників справи про можливість надсилання документів, що стосуються розгляду справи, без особистого прибуття до приміщення суду:
- через особистий кабінет в системі "Електронний суд";
- у разі неможливості надсилання через систему "Електронний суд" - електронною поштою на е-mail: [email protected] (з обов`язковим підписанням усіх документів кваліфікованим електронним підписом);
- у разі неможливості надсилання документів в електронному вигляді - звичайною поштою на офіційну адресу суду.
6. Повідомити учасників справи про можливість отримання інформації про роботу суду та щодо розгляду конкретних судових справ на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Ухвала набирає законної сили 01.03.2024 та згідно ст. 255 ГПК України в частині п. 1 може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Ухвалу підписано 01.03.2024.
Суддя В.О. Яризько
