Єдиний державний реєстр судових рішень
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.04.2024 Справа №607/12186/22 Провадження №1-кп/607/271/2024
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарях с/з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження №12022211040001221 від 22 серпня 2022 року про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, приватного підприємця, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє:
- вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2020 року за ч. 2 ст. 263 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Звільнений умовно-достроково 07.12.2021 року на невідбутий строк 1 рік 1 місяць 4 дні,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження: прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника адвоката ОСОБА_7 , -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання бойових припасів, всупереч вимогам, визначених в пунктах 2, 9 Положення про дозвільну систему, Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів (надалі - Інструкція), у червні 2022 року, точного часу та дати досудовим розслідуванням не встановлено, придбав корпус оборонної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, що в сукупності є бойовим припасом. В цей же час, не вживши передбачених законодавством заходів щодо повідомлення відповідних державних органів про виявлений бойовий припас, а також заходів спрямованих на здачу виявленого бойового припасу до органів поліції, в нього виник злочинний умисел направлений на незаконне зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 зберігав корпус оборонної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2 за місцем свого фактичного проживання, не маючи передбаченого законом дозволу.
В подальшому, 15.06.2022 у період часу із 07 години 21 хвилини по 10 годину 19 хвилину, під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 у ОСОБА_5 виявлено та вилучено корпус оборонної осколкової гранати Ф-1 та запал УЗРГМ-2, що в сукупності є бойовим припасом.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Цивільного кодексу України, види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких в цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом, встановлюються законом. Частина 1 статті 263 Кримінального кодексу України встановлює кримінальну відповідальність за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу. Враховуючи те, що спеціального закону, який регулює порядок придбання, зберігання та носіння зброї, вибухових припасів та вибухових речовин немає, дозвіл на володіння об`єктами, які обмежені в цивільному обороті, на законних підставах, фізичним особам - загального статусу, виданий бути не може.
Таким чином, ОСОБА_5 , діючи з єдиним прямим умислом, не маючи будь-якого дозволу на такі дії, придбав та зберігав бойовий припас, чим порушив вимоги п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», Постанови Верховної ради України «Про право власності на окремі види майна», Інструкції, Положення про дозвільну систему.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, не визнав та суду показав, що у його володіння перебуває чотири гаража і котельня. Приміщення, де проводився обшук до цих приміщень не належить. Також, у нього була учбова граната, яка візуально схожа на бойову, проте вилучена граната йому не належить. В нього проживало багато переселенців, тому цю гранату міг хтось підкинути. Звідки взялися його відбитки пальців на цій гранаті йому не відомо, як і не відомо чия дактилокарта направлялася на експертизу. Особисто він відмовився надати відбитки пальців рук, тому що слідчий не повідомив йому на якій підставі таке відібрання здійснювалося.
Не зважаючи на невизнання вина, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, доводиться поясненнями спеціаліста, наступними оголошеними, дослідженими та проаналізованими під час судового розгляду документами та висновками експерта:
- рапортом слідчого відділу Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області лейтенанта поліції ОСОБА_8 , згідно якого було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_5 , в ході якого було виявлено та вилучено предмет візуально схожий на запал до гранати УЗРГМ із маркуванням НОМЕР_1 та предмет візуально схожий до гранати Ф-1 із маркуванням 107 51-80.
- рапортом старшого оперуповноваженого в ОВС УСР в Тернопільській області майора поліції ОСОБА_9 від 19 травня 2022 року, згідно якого було встановлено, що ОСОБА_5 за місцем свого проживання та у підсобних приміщеннях зберігає вогнепальну зброю, боєприпаси до неї та небезпечні вибухові речовини.
- протоколом обшуку від 15 червня 2022 року, який проводився за участю спеціаліста та в присутності понятих, згідно якого в ході проведення, за адресою АДРЕСА_2 , вилучено предмет візуально схожий на запал до гранати УЗРГМ з маркуванням НОМЕР_1 та предмет схожий на гранату Ф-1 з маркуванням 107-51 80Т, які поміщені у сейф пакети. Зазначений предмет виявлено в куртці синього кольору, що висіла на вішаку в шафі.
Під час судового розгляду досліджено відеозапис, долучений до протоколу обшуку від 15 червня 2022 року, інформація на якому узгоджуються із відомостями, відображеними у самому протоколі.
Сторона захисту вважає протокол обшуку від 15 червня 2022 року не допустимим доказом, оскільки обшук проведено не уповноваженою особою, враховуючи, що прокурором не долучено до матеріалів провадження постанови, згідно якої слідчого ОСОБА_10 , який проводив цей обшук, уповноважено здійснювати досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.
Суд, перевіряючи доводи захисника, вважає за необхідне зазначити таке.
У постанові від 14 лютого 2022 року (у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20) об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зробила висновок про те, що постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
Процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи об`єднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Процесуальні ж документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні частини другої статті 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
У випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.
В даному кримінальному провадженні сторона захисту не була позбавлена можливості заявити клопотання про надання суду постанови про визначення слідчого ОСОБА_10 , а також будь-яких інших процесуальних документів, які вважала за необхідне дослідити під час судового розгляду.
Проте, свої заперечення з приводу відсутності відповідної постанови захисник висловив лише в судових дебатах, після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами.
Поряд з цим, під час судового розгляду прокурором долучено витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні 12022211040000406, з якого в подальшому було виділено кримінальне провадження №12022211040001221, згідно якого слідчий ОСОБА_10 входить в групу слідчих у даному кримінальному провадженні.
Окрім цього, захисник вказує, що обшук був проведений без відповідного дозволу слідчого судді та без наявності підстав, передбачених ч. 3 ст. 233 КПК України для проведення невідкладного обшуку, без добровільної згоди особи, яка ними володіє.
Обґрунтовуючи таке твердження, захисник посилається на відомості викладені в ухвалі слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 09.06.2022, згідно якої надано дозвіл на проведення обшуку у гаражі з котельною і прибудовою, загальною площею 462, 1 кв.м по АДРЕСА_2 . Однак, як вбачається із відеозапису проведеного обшуку, вилучення бойового припасу відбулося на другому поверсі, в кімнаті, яка не відноситься до приміщення гаража з котельнею та прибудовою, загальною прощею 462, 1 кв. м. Відтак, захисник вважає недопустимим доказом фактичні дані, отримані в ході обшуку приміщення, проведеного 15.06.2022.
Суд, проаналізувавши доводи сторони захисту вважає їх необґрунтованими, оскільки до моменту проведення обшуку сторона обвинувачення отримала інформацію із Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації (том 1 а.с. 65, 69), згідно якої за ОСОБА_5 зареєстровано 1/5 частина приміщень виробничої бази, а саме: гаражі з котельнею і прибудовою, загальною площею 462, 1 кв.м по АДРЕСА_2 . На вказане приміщення і був наданий дозвіл слідчим суддею. Разом з тим, під час проведення обшуку, як вбачається з відеозапису такого, об`єктивно встановити, що другий поверх прибудови не відноситься до того приміщення, на обшук якого надано дозвіл слідчим суддею, слідчий не міг.
Крім того, під час проведення обшуку на другому поверсі уже був присутній ОСОБА_5 та отримав ухвалу слідчого судді від 09.06.2022. Проте він не повідомляв слідчому, що це приміщення не належить до того, дозвіл на обшук якого надано слідчим суддею.
Таким чином, суд вважає протокол обшуку від 15.06.2022 року належним та допустимим доказом та враховує його при прийнятті рішення у справі.
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, а саме предмету схожий на гранату Ф-1 з маркуванням 107-51 80Т, згідно якої даний предмет є обмежено небезпечний та вимагає таких заходів безпеки як перевезення та зберігання.
- довідкою про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів, а саме предмет візуально схожий на запал до гранати УЗРГМ з маркуванням 106-80583, згідно якої даний предмет є небезпечний та вимагає таких заходів безпеки як обмеження під час роботи, перевезення та зберігання.
-протоколом оглядупредмету від16червня 2022року,з таблицеюілюстрацій донього,згідно якогопредметами оглядує предметвізуально схожийна гранату,який знаходятьсяв сейфлакуванні АВ2011738;предмет візуальносхожий назапал,який знаходятьсяв сейфпакуванні АВ2011739.Об`єктом оглядуявляється,сейф-пакетАВ2011738,горловина якогозаклеєна клейкоюстрічкою.З метоювиявлення слідовоїінформації зовнішняповерхня вказаногополітеленового пакетуобробляється дактилоскопічнимпорошком.При обробленнідактилоскопічним порошкомвиявлено 1слід папілярноговізерунку пальцяруки.Далі шляхомнакладання клейкоїстрічки типу«Скотч» наповерхню виявленогосліду папілярноговізерунку пальцяруки,даний слідвилучається тапоміщаються надодаток допротоколу оглядупредмету.На цьомуогляд предмета,а самепредмету візуальносхожого награнату,закінчується,після чоговона разоміз первиннимупакуванням поміщаєтьсяв сейфупакування KIV2118362.Об`єктом огляду являється, сейф-пакет АВ2011739, горловина якого заклеєна клейкою стрічкою. З метою виявлення слідової інформації зовнішня поверхня вказаного політеленового пакету обробляється дактилоскопічним порошком. При обробленні дактилоскопічним порошком виявлено 1 слід папілярного візерунку пальця руки. Далі шляхом накладання клейкої стрічки типу «Скотч» на поверхню виявленого сліду папілярного візерунку пальця руки, даний слід вилучається та поміщаються на додаток до протоколу огляду предмету. На цьому огляд предмета, а саме: предмету візуально схожого на запал, закінчується, після чого вона разом із первинним упакуванням поміщається в сейф упакування KIV2118364. В подальшому додаток до протоколу огляду предмету підписується понятими, слідчим та спеціалістом, після чого він поміщається в паперовий конверт, який також підписується понятими, слідчим та спеціалістом та упаковується.
Сторона захисту звертала увагу суду на те, що папілярний візерунок пальця рук вилучений з поліетиленового пакета, в який були упаковані предмети візуально схожі на запал та гранату, а не на самій гранаті. Відтак стверджувати про те, що ця граната належить саме ОСОБА_5 неможливо.
З метою перевірки тверджень сторони захисту судом було допитано в судовому засіданні спеціаліста ОСОБА_11 , який був присутній під час огляду 16.06.2022, який пояснив, що він працює спеціалістом криміналістом у Тернопільському РУП ГУНП в Тернопільській області. Останній був залучений до проведення слідчої дії для перевірки на наявність папілярних візерунків на предметах, які візуально схожі на гранату та запал, оскільки він є спеціалістом по виявленню видимої та не видимої слідової інформації. Дана слідча дія проводилася у кабінеті слідчої Тільчак, а ОСОБА_11 обробляв предмет схожий на гранат і на запал, а також фотографував вказані дії. На цих предметах і були виявлені папілярні візерунки.
Отже, спеціаліст ОСОБА_11 в судовому засіданні підтвердив, що під час огляду 16.06.2022 папілярні візерунки пальців рук вилучені не з пакета, а з предметів, візуально схожих на запал та гранату.
Так само необґрунтованими є доводи захисника про можливу фальсифікацію вилучених 16.06.2022 року папілярних візерунків, оскільки наведений вище огляд проводився в присутності понятих, що усуває сумніви в необ`єктивності його проведення, а той факт, що вилучені предмети не оглядалися на місці їх виявлення, може бути пов`язаний із специфікою вилучених об`єктів, зокрема їх небезпекою для оточуючих.
- висновком судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/120-22/5766-Д від 23 червня 2022 року, яка проведена на підставі постанови про призначення такої експертизи від 20 червня 2022 року, згідно якого слід папілярного узору, найбільшими розмірами по осях 16x15 мм, на відрізку липкої стрічки 1, який був вилучений під час огляду предметів 16.06.2022 та наданий на дослідження придатний для ідентифікації по ньому особи.
- висновком судової дактилоскопічної експертизи №СЕ-19/120-22/6114-Д від 29 червня 2022 року, яка проведена на підставі постанови про призначення такої експертизи від 29 червня 2022 року, згідно якого слід папілярного узору, найбільшими розмірами по осях 16x15 мм, на відрізку липкої стрічки 1, який був вилучений під час огляду предметів, залишений вказівним пальцем правої руки особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дактилокарта заповнена на ім`я якого була надана на дослідження.
Захисник стверджує, що стороною обвинувачення порушено порядок відібрання зразків для експертного дослідження.
Проте з такими доводами суд не погоджується, враховуючи наступне.
Згідно ч.3 ст. 245 КПК України, відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов`язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
З наведеного випливає, що примусове відібрання біологічних зразків є правом а не обов`язком.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження суду не надано інформації про те, щоб сторона захисту зверталася із клопотаннями про примусове відібрання біологічних зразків у ОСОБА_5 .
Натомість, в матеріалах справи міститься заява обвинуваченого, у якій він відмовився надавати слідчому свої відбитки папілярних узорів пальців рук та долонь. Цю обставину ОСОБА_5 підтвердив в судовому засіданні.
Оскільки на запит слідчого Управлінням інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Тернопільській області було надано оригінал дактилокарти, заповненої на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потреби у примусовому відібранні біологічних зразків в обвинуваченого у сторони обвинувачення не було.
Щодо твердження сторони захисту, що надана на дослідження дактилокарта не належить обвинуваченому, суд бере до уваги, лист начальника Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Тернопільській області від 29.06.2022, згідно якого слідчому, а в подальшому експерту, направлялася дактилокарта саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (том 1 а.с.126, 129).
Також, захисник посилався на не відкриття дактилокарти, як доказу, стороні захисту в порядку ст. 290 КПК України.
Однак такі доводи суд оцінює критично, оскільки під час здійснення досудового розслідування стороні захисту було забезпечено можливість реалізувати право на ознайомлення з такими документами, про що свідчать протоколи про надання доступу до додаткових матеріалів кримінального провадження від 12.09.2022.
Таким чином посилання сторони захисту на порушення порядку відібрання зразків для експертного дослідження не знайшли свого підтвердження, так як спростовані долученими до матеріалів кримінального провадження стороною обвинувачення документами.
- висновком судової вибухотехнічної експертизи №СЕ-19/120-22/5762-ВТХ від 24 червня 2022 року, яка проведена на підставі постанови про призначення такої експертизи від 20 червня 2022 року, згідно якого надані на дослідження два предмети є: з упакування №1 корпусом оборонної осколкової ручної гранати Ф-1; з упакування №2 запалом УЗРГМ-2. Надані на дослідження предмети являються оборонною осколковою ручною гранатою Ф-1, яка придатна для здійснення вибуху та являється бойовим припасом.
Поряд з цим, суд погоджується з твердженнями сторони захисту про неналежність, як доказу у даному кримінальному провадженні, протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 10 травня 2022, тому визнає цей доказ неналежним, оскільки у ньому не міститься інформації, яка б могла стосуватися даного кримінального провадження.
Водночас, суд не бере до уваги доводи захисника про те, що у даному кримінальному провадженні після повідомлення ОСОБА_5 про підозру закінчився строк досудового розслідування, оскільки після закінчення ознайомлення із матеріалами кримінального провадження обвинуваченого та двома його захисниками, обвинувальний акт надійшов до суду в межах строків, визначених статтею 219 КПК України.
Таким чином, суд всебічно, повно і неупереджено дослідивши всі обставини злочину, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочину та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно, за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання та зберігання бойового припасу без передбаченого законом дозволу.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, згідно ст. 12 КК України, є тяжким, особу винного, зокрема те, що він раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, в тому числі за вчинення злочинів, пов`язаних із незаконним обігом зброї чи бойових припасів, не перебуває на обліку в лікаря психіатра чи нарколога, посередньо характеризується по місцю проживання. Обставини, які пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відсутні.
Підстав для застосування ст. 69 чи ст. 75 КК України, суд не вбачає.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі.
Вищевказане покарання суд вважає необхідним та достатнім для досягнення мети не лише кари за вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 , а й буде слугувати для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів як обвинуваченим так і іншими особами.
Крім цього, згідно вироку Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2020 року, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, та, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі, яке він відбував реально. 07.12.2021 року ОСОБА_5 був звільнений від відбування покарання, призначеного вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2020 року, умовно-достроково на невідбутий термін покарання 1 рік 1 місяць 4 дні.
Беручи до уваги те, що злочин, за яким ОСОБА_5 притягається до кримінальної відповідальності (за даним вироком) було вчинено ним до повного відбуття покарання, призначеного вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2020 року, остаточне покарання йому слід призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України, приєднавши до призначеного покарання за даним вироком частину невідбутого покарання за попереднім вироком у виді 1 місяця позбавлення волі.
Питання про речові докази суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають стягненню на користь держави витрати за проведення судових експертиз.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за цією статтею у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Зборівського районного суду Тернопільської області від 13 березня 2020 року у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та призначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Речові докази:
-осколки гранати Ф-1, які поміщені в сейф пакет №5626606, що згідно квитанції №012895, знаходиться в камері зберігання речових доказів Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області знищити, після набрання вироком законної сили.
Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави процесуальні витрати за проведення дактилоскопічної експертизи від 23 червня 2022 року №СЕ-19/120-22/5766-Д вартістю 755,12 гривень; за проведення дактилоскопічної експертизи від 29 червня 2022 року №СЕ-19/120-22/6114-Д вартістю 755,12 гривень; за проведення вибухотехнічної експертизи від 24 червня 2022 року №СЕ-19/120-22/5762-ВТХ вартістю 1510, 24 гривень, на загальну суму 3020,48 (три тисячі двадцять гривень сорок вісім копійок).
Вирок можебути оскарженийдо Тернопільськогоапеляційного судучерез Тернопільськийміськрайонний судТернопільської області,шляхом подачіапеляційної скаргипротягом тридцятиднів здня йогопроголошення, а особою, яка перебуває під вартою з моменту вручення їй копії судового рішення.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий суддяОСОБА_1
