Номер провадження: 22-ц/813/959/24
Справа № 504/2560/19
Головуючий у першій інстанції Добров П. В.
Доповідач Коновалова В. А.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.05.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,
з участю секретаря судового засідання - Венжик Л.С.
учасники справи:
позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,
відповідач за первісним позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
на рішення Комінтернівського районного суду Одеської обалсті від 26 вересня 2022 року,
за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про визнання майна іпотечним,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку, в обґрунтування якого зазначив, що 21.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та позивачем укладено кредитний договір № CNL -501/091/2006. На забезпечення кредитного договору, 29.11.2006 року між ЗАТ "ОТП Банк" та позивачем укладено договір іпотеки № PCNL-501/091/2006, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк") та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором № PCNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року.
Позивач зазначає, що станом на час звернення з позовом у нього відсутні зобов`язання за кредитним договором № PCNL-501/091/2006 від 21.11.2006 року, у зв`язку із закінченням строку його дії та закінченням строку позовної давності, що підтверджується судовим рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 25.04.2019 року по справі № 504/933/17.
Жодних дій, які б можна було розцінити як дії, що свідчать про визнання будь-яких обов`язків позивача перед відповідачем, позивачем не здійснювалось.
Вважає, що основне зобов`язання за кредитним договором виконане, а тому зобов`язання за іпотечним договором припинилося.
Позивач просив суд припинити іпотеку за договором іпотеки від 29 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 № PCNL-501/091/2006, що посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П., і зареєстрований у реєстрі за № 4897, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 29, та скасувати відповідний реєстраційний запис № 4133220 у Державному реєстрі іпотек, зареєстровано 01 грудня 2010 року, об`єкт обтяження - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122786400:02:001:1428, підстава обтяження - договір відступлення права вимоги, 9200, 26 листопада 2010 року, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., іпотекодержатель - ТОВ "ОТП Факторинг Україна".
Скасувати заборону відчуження нерухомого майна - земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , та скасувати відповідний реєстраційний запис № 4133220 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровано 29 листопада 2006 року, об`єкт обтяження - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122786400:02:001:1428, підстава обтяження - іпотечний договір, 4897, 29 листопада 2006, Приватний нотаріус Чос О. П.
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання майна іпотечним, в обґрунтування якого послалось на те, що позичальником частково погашено заборгованість за кредитом, станом на 23.02.2017 року заборгованість за кредитом становить 27591,99 доларів США. На іпотечній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано право власності на будинок загальною площею 194,5 кв.м, житловою площею 114,3 кв.м.
Зазначає, що всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Позивач за зустрічним позовом просив суд визнати житловий будинок загальною площею 194,5 кв.м, житловою площею 114,3 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 іпотечним майном та вирішити питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 26 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку задовольнив у повному обсязі.
Припинив іпотеку за договором іпотеки від 29 листопада 2006 року, укладеним між Закритим Акціонерним Товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 № РСNL-501/091/2006, що посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П., і зареєстрований у реєстрі за № 4897, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та скасував відповідний реєстраційний запис № 4133220 у Державному реєстрі іпотек, зареєстровано 01 грудня 2010 р., об`єкт обтяження земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122786400:02:001:1428, підстава обтяження договір відступлення права вимоги, 9200, 26 листопада 2010 р., Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., іпотекодержатель - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Скасував заборону відчуження нерухомого майна земельної ділянки, за адресою: АДРЕСА_1 , та скасував відповідний реєстраційний запис № 4133220 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, зареєстровано 29 листопада 2006 р., об`єкт обтяження - земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122786400:02:001:1428, підстава обтяження іпотечний договір, 4897, 29 листопада 2006 р., Приватний нотаріус Чос О. П.
У задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 відмовив в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором припинено, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, також припиняються. Отже будинок, який збудовано на іпотечній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , в даному випадку не може бути визнано іпотечним майном, між тим іпотека, предметом якої є земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи, що основне зобов`язання за кредитним договором припинено, має також бути припинена.
Однак, не зважаючи на припинення зобов`язань позивача за кредитним договором, у Єдиному реєстрі заборони відчуження у Державному реєстрі Іпотек існують відповідні записи про обтяження цього нерухомого майна. Суд першої інстанції вважав, що наявність заборони на відчуження спірної земельної ділянки за відсутності законних підстав для її існування, порушує право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» не погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до застереження п. 3.2.1.3 Іпотечного договору предмет іпотеки передається разом з усіма його приналежностями, поліпшеннями, складовими частинами, та внутрішніми системами, що існують на момент укладення договору та виникнуть у майбутньому. Вважає збудований на земельній ділянці будинок іпотечним майном.
Сплив позовної давності, як підстава для припинення зобов`язання правилами глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачено, тому сплив позовної давності до основної та додаткової позовної вимоги сам по собі не припиняє основне зобов`язання за кредитним договором.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 року відкрито провадження у справі, ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію апеляційної скарги представник ОСОБА_1 отримав 28.12.2022 року, шляхом направлення на електронну пошту за відповідною заявою, що підтверджується довідкою. Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_1 отримав в 10.01.2023 року, що підтверджується розпискою.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, зазначає оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються.
Копію ухвали про відкриття провадження скаржник отримав 30.12.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.02.2023 року клопотання ОСОБА_1 , від імені якого діє представник ОСОБА_2 , про зупинення апеляційного провадження у справі задоволено частково. Зупинено провадження у справі № 520/2358/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Комінтернівського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про визнання майна іпотечним до набрання законної сили судового рішення у справі № 504/933/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 22.02.2024 року відновив провадження у справі за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Комінтернівського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2022 року за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку, та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про визнання майна іпотечним.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та його представник судову повістку отримали 30.04.2024 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в судове засідання не з`явився.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 16.01.2023 року клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Царюк Марії Зенонівни про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задовольнив. Постановив, провести судове засідання за участю представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - Царюк Марії Зенонівни у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.
Вказаною ухвалою роз`яснив, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Ухвалу Одеського апеляційного суду представник скаржника отримав в особистому кабінеті Електронного суду 03.02.2023 року, що підтверджується довідкою.
20.05.2024 року представник скаржника в судове засідання не з`явився, не приєднався до участі в режимі відеоконференції, за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.
Оскільки скаржник та його представник повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином, представник скаржника причини неявки в судове засідання не повідомив, враховуючи, що ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду несе заявник, доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, рішення про обов`язкову участь в судовому засідання представника скаржника не приймалось, апеляційний суд вважає можливим провести розгляд справи за відсутності представника скаржника.
ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 судову повістку отримали 30.04.2024 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.
Представники ОСОБА_1 , які приймали участь у судовому засіданні, апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що оскільки забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором припинено, то зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, також припиняються. А отже будинок, який збудовано на іпотечній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , в даному випадку не може бути визнано іпотечним майном, між тим іпотека, предметом якої є земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , враховуючи, що основне зобов`язання за кредитним договором припинено, має також бути припинена.
Однак, не зважаючи на припинення зобов`язань позивача за кредитним договором, у Єдиному реєстрі заборони відчуження у Державному реєстрі Іпотек існують відповідні записи про обтяження цього нерухомого майна. Суд першої інстанції вважав, що наявність заборони на відчуження спірної земельної ділянки за відсутності законних підстав для її існування, порушує право на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини.
Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Згідно із частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Судом встановлено, що 21 листопада 2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СNL -501/091/2006 за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 48678 доларів США на споживчі цілі, а позичальник зобов`язався прийняти та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,99 % річних. Кредит надавався на строк до 21 листопада 2016 року.
Для забезпечення виконання своїх зобов`язань за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року між ЗАТ «ОТП Банк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки № РСNL-501/091/2006 від 29.11.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Чос О.П., і зареєстрований у реєстрі за № 4897.
За договором іпотеки забезпечується виконання зобов`язань іпотекодавця ОСОБА_1 , що виникають з кредитного договору № СNL -501/091/2006 від 21.11.2006 року.
Відповідно до п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:001:1428, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 435568, виданого Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, 16.12.2005 року.
26 листопада 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» (правонаступник ЗАТ «ОТП Банк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір про відступлення права вимоги за договорами, в тому числі за кредитним договором №PСNL-501/091/2006 від 21.11.2006 року та договором іпотеки.
У Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено відповідний реєстраційний запис № 4133220 від 29.11.2006 року на цю ж земельну ділянку. Підстава обтяження - іпотечний договір, 4897, 29 листопада 2006 року, приватний нотаріус Чос О. П.
У Державному реєстрі іпотек внесено відповідний запис № 4133220 від 01.12.2010 року про іпотеку на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 5122786400:02:001:1428. Підстава обтяження - договір відступлення права вимоги, 9200, 26 листопада 2010 року, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., іпотекодержатель - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до статті 82 ЦПК України преюдиційне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин.
Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 25.04.2019 року у справі № 504/933/17 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовив у зв`язку з пропуском строку позовної давності.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 25 квітня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. У решті рішення суду залишено без змін.
Так, у постанові Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року у справі № 504/933/17 встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором станом на 23 лютого 2017 року за період з 04 січня 2007 року по 23 лютого 2017 року становила 27591,99 доларів США, що складало 744235,15 грн, та 2723900,59 грн - заборгованість по пені, що підтверджується розрахунком. Відповідачем ОСОБА_1 не надано заперечень щодо розрахунку наданого позивачем розміру суми пред`явленої заборгованості та не надано будь-якого власного розрахунку.
Суд апеляційної інстанції вважав, що позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором і пені за період 04 січня 2007 року по 25 червня 2011 року не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском строку позовної давності, а вимоги про стягнення пені за період з 25 червня 2011 року за необґрунтованістю.
Отже, постановою Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року у справі № 504/933/17 встановлені обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а саме за кредитом та пенею за період 04 січня 2007 року по 25 червня 2011 року, яка не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском строку позовної давності
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється в разі припинення основного зобов`язання, зокрема, на підставі виконання.
При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки оскільки іпотека, за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом виконання основного зобов`язання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання».
Сплив позовної давності як підставу для припинення зобов`язання норми глави 50 «Припинення зобов`язання» ЦК України не передбачають.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно з статтею 267 ЦК України особа, яка виконала зобов`язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов`язується із судовим захистом суб`єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб`єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов`язаної особи.
У зобов`язальних відносинах суб`єктивним правом кредитора є право одержати від боржника виконання його обов`язку з передачі майна, виконання роботи, надання послуги тощо. Зі спливом позовної давності в цих відносинах кредитор втрачає можливість у судовому порядку примусити боржника до виконання обов`язку. Так само боржник зі спливом строку позовної давності одержує вигоду - захист від можливості застосування кредитором судового примусу до виконання обов`язку.
Однак за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності само по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу. Зокрема, суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).
Отже, ЦК України сплив позовної давності окремою підставою для припинення зобов`язання не визнає. Виконання боржником зобов`язання після спливу позовної давності допускається та визнається таким, що має достатню правову підставу. Пропущення позовної давності також не породжує права боржника вимагати припинення зобов`язання в односторонньому порядку (частина друга статті 598 ЦК України), якщо таке його право не встановлено договором або законом окремо.
Таким чином, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущення позовної давності, зобов`язання не припиняється.
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в Законі України «Про іпотеку».
Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання (абзац другий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку»).
Натомість Законом України «Про іпотеку» не передбачено такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов`язанням.
Отже якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) само по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку».
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 537/6072/16 (провадження № 61-35327св18), від 21 листопада 2018 року (провадження № 61-37670св18), від 28 січня 2019 року у справі № 639/7920/16 (провадження № 61-33814св18), від 09 квітня 2019 року у справі № 910/3359/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 626/1799/17 (провадження № 61-2382св19), від 02 лютого 2022 року у справі № 205/7827/20 (провадження № 61-5704св21) від 29 червня 2022 року у справі № 664/1667/20.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Позивачем за первісним позовом як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції не надано доказів належного виконання зобов`язання за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21 листопада 2006 року, як то передбачено статтею 81 ЦПК України і є процесуальним обов`язком, суд же згідно ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Враховуючи, що в постанові Одеського апеляційного суду від 19.02.2024 року у справі № 504/933/17 встановлені обставини щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21 листопада 2006 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , а саме за кредитом та пенею за період 04 січня 2007 року по 25 червня 2011 року, а ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження виконання зобов`язання за кредитним договором № СNL -501/091/2006 від 21 листопада 2006 року, тому відсутні правові підстави для припинення іпотечного договору.
Зазначені обставини свідчать про те, що позивачем за первісним позовом не надано доказів на підтвердження обставин припинення іпотеки на час звернення до суду з підстав передбачених статтею 17 Закону України «Про іпотеку».
Проте суд першої інстанції не врахував зазначених обставин та дійшов помилкового висновку про те, оскільки забезпечене іпотекою зобов`язання за кредитним договором припинено, то зобов`язання за договором іпотеки, яке є похідним від кредитного договору, також припиняється, та безпідставно задовольнив вимогу позивача за первісним позовом про припинення іпотеки за договором іпотеки від 29 листопада 2006 року, скасування реєстраційного запису № 4133220 у Державному реєстрі іпотек, скасування заборони відчуження нерухомого майна - земельної ділянки, скасування реєстраційного запису № 4133220 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.
Щодо вимоги за зустрічним позовом
ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звертаючись до суду із зустрічним позовом про визнання майна іпотечним, зазначило, що на іпотечній земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на будинок загальною площею 194,5 м2, житловою - 114,3 м2, тому відповідно до п. 3.2.1.3 Іпотечного договору вказаний будинок є іпотечним майном, оскільки всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.
Як зазначалося вище, згідно п. 3.1 договору іпотеки, предметом іпотеки є земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:02:001:1428, та належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 435568, виданого Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, 16.12.2005 року.
Відповідно до застереження яке міститься в п. 3.2.1.3. Іпотечного договору від 29.11.2006 року № РСNL-501/091/2006, предмет іпотеки передається разом з усіма його при належностями, поліпшеннями, складовими частинами та внутрішніми системами, що існують на момент укладання договору та виникнуть у майбутньому.
Як вбачається із матеріалів справи, після укладення договору іпотеки, ОСОБА_1 на переданій в іпотеку земельній ділянці, кадастровий номер 5122786400:02:001:1428 побудовано будинок.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.08.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2, 10.05.2007 року на нерухоме майно, видане виконавчим комітетом Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області на підставі рішення № 14 від 28.02.2007 року, на праві власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 194,5 м2, житловою - 114,3 м2,
Відповідно до частини п`ятої шостої статті 6 Закону України «Про іпотеку», в редакції як на час виникнення правовідносин за договором іпотеки, так і на час розгляду справи судом першої інстанції, якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), на якій вони розташовані. Після звернення стягнення на передану в іпотеку земельну ділянку, на якій розташовані будівлі (споруди), що належать іншій, ніж іпотекодавець, особі, новий власник земельної ділянки зобов`язаний надати власнику будівлі (споруди) такі ж умови користування земельною ділянкою, які мав іпотекодавець.
Об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц викладено висновок, що тлумачення статей 5 та 6 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що:
- іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально-визначену річ, що визначена в договорі;
- існують такі окремі об`єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;
- частини п`ята та шоста статті 6 Закону України «Про іпотеку»
регулювала правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва передачі;
- учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.
Разом з тим, як з аналізу п. 3.2.1.3. Іпотечного договору від 29.11.2006 року № РСNL-501/091/2006, на який посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», так і з умов вказаного іпотечного договору , слід дійти висновку, що сторони в договорі іпотеки від 29.11.2006 року № РСNL-501/091/2006 не передбачили умов, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. При цьому, в договорі іпотеки № РСNL-501/091/2006 не зазначено, що на момент укладення договору та передачі в іпотеку земельної ділянки, на ній вже розташований об`єкт незавершеного будівництва.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини та дійшов помилкового висновку про те, що побудований будинок є іпотечним майном, однак це не вплинуло на правильність висновку суду про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Щодо суті апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України).
Апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку слід скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частиною першою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги скаржником сплачено судовий збір в сумі 6056,70 грн (2305,20 грн - за первісним позовом, 3721,50 - за зустрічним позовом), що підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2022 року.
У зв`язку з тим, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, лише в частині первісного позову, то з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2305,20 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 26 вересня 2022 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку скасувати та в цій частині ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання припиненими зобов`язання за договором іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та іпотеку відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», код ЄДРПОУ 36789421, судовий збір в сумі 2305,20 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 27 травня 2024 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді В.В. Кострицький
Ю.П. Лозко
