Справа № 703/2398/24
2/703/1024/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про відмову у прийнятті уточненої позовної заяви в окремій частині позовних вимог
11 червня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача
ВСТАНОВИВ:
17 травня 2024 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області через підсистему «Електронний суд» надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 , в якій остання ставить перед судом ряд позовних вимог.
Ухвалою судді від 20 травня 2024 року вирішено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача, у частині заявлених вимог: визнати, що тариф на розподіл природного газу встановлений НКРЕКП для Оператора ГРС актом індивідуальної дії не є тарифом для населення (споживачів) та позивача; визнати, що в Оператора ГРС не немає державної частки в статутному капіталі, а тому він протизаконно використовує місцеві (локальні) трубопроводи та не має права використовувати газорозподільні системи, власником яких є держава та місцева територіальна громада (жителі платники податків), про що зазначено в абз.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу», що відповідає ч.2 ст.22 ГК України, - відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
20 травня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом у частині інших позовних вимог та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Станом на 05 червня 2024 року розгляд цивільної справи справи за позовом ОСОБА_1 не проведено.
05 червня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійша уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про захист прав споживачів.
Суддя, вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі №922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з Цивільного процесуального кодексу України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
З урахуванням змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 та раніше поданої нею позовної заяви, суддя розцінює уточнену позовну заяву позивача як зміну предмету позову.
При цьому, згідно з ч.1 ст.188 ЦПК України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до ч.4 ст.188 ЦПК України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Так, однією з вимог, яка постановлена позивачем ОСОБА_1 на вирішення суду, є визнання, що Оператор ГРС/Відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» - позивача, а тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача.
При цьому, з огляду на вищевказану вимогу, суддя приходить до висновку, що така вимога складається з двох частин, а саме: перша «визнати, що Оператор ГРС/ відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів»; друга «визнати, що тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача».
Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, в обґрунтування вищевказаної позовної вимоги ОСОБА_1 зазначає, зокрема, що рішення НКРЕКП у формі постанов, які не є актами цивільного законодавства, а є актами індивідуальної дії (для Операторів ГРС). НКРЕКП є видавником актів господарського законодавства та не є видавником актів цивільного законодавства. Ці повноваження належить КМУ відповідно п.3 ст.116 Конституції України та можуть бути надані відповідному органу виконавчої влади тільки Кабінетом Міністрів України, як вищим центральним органом виконавчої влади. Такого рішення КМУ відносно надання повноважень НКРЕКП не приймав, а тому на її думку НКРЕКП не має повноважень встановлювати тариф на розподіл природного газу для населення побутових споживачів.
Суддя звертає увагу, що перелік повноважень Оператора ГРС встановлюється чинним законодавством України, у тому числі Кодексом ГРМ та Законом України «Про ринок природного газу», внаслідок чого наявність або відсутність в Оператора ГРС відповідних повноважень підтверджується саме законодавством України та не може бути додатково підтверджене рішенням суду.
За вказаних обставин, суддя вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 , яка викладен в уточненій позовній заяві, - «визнати, що Оператор ГРС/ відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» не може бути предметом судового розгляду.
Крім того, статтею 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Положеннями ст.2 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У ст.4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»: нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;
індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
З наведеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ставлячи в уточненій позовній заяві на вирішення суду вищевказану вимогу, вказує про наявність спору з суб`єктом владних повноважень, а саме з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо прийнятого цим суб`єктом рішення про встановлення тарифу на розподіл природного газу для Оператора ГРС з приводу належності такого рішення до нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії, а також тлумачення такого рішення, з приводу кола осіб, на яких поширюється дія такого рішення.
В свою чергу, відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З врахуванням вищевикладеного, суддя вважає, що вимога позивача ОСОБА_1 , яка викладену в уточненій позовній заяві - «визнати, що тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача» не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, натомість є предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суддя вважає за необхідне відмовити у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз», у частині позовної вимог, а саме «визнати, що Оператор ГРС/Відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» - позивача, а тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача».
Керуючись ст.49, 188, 258, 260, 261 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Відмови у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про захист прав споживачів у частині заявленої вимоги «визнати, що Оператор ГРС/Відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» - позивача, а тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача».
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.В. Ігнатенко
