Справа № 703/2398/24
2/703/1024/24
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про прийняття уточненої позовної заяви до розгляду
11 червня 2024 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Ігнатенко Т.В., розглянувши цивільну справу за позовном ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача
ВСТАНОВИВ:
17 травня 2024 року на адресу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області через підсистему «Електронний суд» надійшов вищевказаний позов ОСОБА_1 , в якій остання просить суд:
1. Визнати порушеннями права позивача, як споживача за п.1, 2 ч.1 ст.4, ч.2 ст.19, ч.4 ст.19, п.4 ч.5 ст.19, п.2, 4, 5, 7, 8 ч.1 ст.21 Закону «Про захист прав споживачів» та положень Цивільного законодавства України щодо укладення договору розподілу природного газу та використання персональних даних позивача без його дозволу;
2. Визнати незаконним використання Оператором ГРС персональних даних позивача без його дозволу на обробку у «заяві-приєднання» та в «акті розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін»;
3. Визнати Типовий договір розподілу природного газу, таким, що не укладений між позивачем та Оператором ГРС за відсутності підписаної позивачем «заяви-приєднання» та «акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін»;
4. Визнати чинним, укладений між позивачем та Оператором ГРС 30 червня 2014 року №878.55/14 Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений Постановою КМУ від 05 липня 2006 року №938;
5. Визнати, що тариф на розподіл природного газу встановлений НКРЕКП для Оператора ГРС актом індивідуальної дії не є тарифом для населення (споживачів) та позивача;
6. Визнати, що в Оператора ГРС не немає державної частки в статутному капіталі, а тому він протизаконно використовує місцеві (локальні) трубопроводи та не має права використовувати газорозподільні системи, власником яких є держава та місцева територіальна громада (жителі платники податків), про що зазначено в абз.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу», що відповідає ч.2 ст.22 ГК України;
7. Визнати дії Оператора ГРС щодо нарахування позивачу плати за не підписаним Типовим договором розподілу природного газу, затвердженого рішенням НКРЕКП у формі постанови від 30 вересня 2015 року №2498 незаконним;
8. Зобов`язати Оператора ГРС перерахувати позивачу плату за розподіл природного газу згідно умов чинного Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ від 05 липня 2006 року №938, укладеного 30 червня 2014 року №878.55/14.
Ухвалою судді від 20 травня 2024 року вирішено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача, у частині заявлених вимог: визнати, що тариф на розподіл природного газу встановлений НКРЕКП для Оператора ГРС актом індивідуальної дії не є тарифом для населення (споживачів) та позивача; визнати, що в Оператора ГРС не немає державної частки в статутному капіталі, а тому він протизаконно використовує місцеві (локальні) трубопроводи та не має права використовувати газорозподільні системи, власником яких є держава та місцева територіальна громада (жителі платники податків), про що зазначено в абз.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про ринок природного газу», що відповідає ч.2 ст.22 ГК України, - відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
20 травня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у цивільній справі за вищевказаним позовом у частині інших позовних вимог та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Станом на 05 червня 2024 року розгляд цивільної справи справи за позовом ОСОБА_1 не проведено.
05 червня 2024 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійша уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про захист прав споживачів, в якій позивач ставить на вирішення суду наступні вимоги:
1. Визнати порушеними права позивача, як споживача, Оператором ГРС/відповідачем, введення позивача в оману та агресивної практики (ст.19), порушено свободу волевиявлення споживача, порушено прицип рівності сторін договору, ціну послуги визначено неналежним чином, не надано документи, які підтверджують укладення Типового договору розподілу природного газу (п.2, 4, 7, 8 ч.1 ст.21 Закону «Про захист прав споживачів») та розірвання Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затв. Постановою КМУ від 05 липня 2006 року №938, укладеного 30 червня 2014 року за №878.55/14, також порушення положень Цивільного законодавства України щодо волевиявлення позивача при укладенні договору, бажання замовити послугу у підприємця та надання згоди укласти такий договір, які фактично не були надані позивачем Оператору ГРС;
2. Визнати незаконним використання Оператором ГРС/відповідачем персональних даних позивача без його дозволу на обробку без підписання «заяви-приєднання», а саме: ЕІС-код, назва та опис об`єкта, адреса об`єкта, параметри лічильника газу, група споживання, перелік газових приладів, опалювальна площа, м.кв., кількість зареєстрованих осіб, планові об`єми споживання газу у розрізі календарних місяців, погоджувальний підпис іншого власника (співвласника) об`єкта, який уповноважує його на укладення договору або без підписання «акту розмежування балансової належності, та експлуатаційної відповідальності сторін», який містить в собі додаткові дані об`єкта позивача;
3. Визнати Типовий договір розподілу природного газу, затверджений рішенням НКРЕКП у формі постанови від 30 вересня 2015 року №2498, таким, що не укладений між позивачем та Оператором ГРС/відповідачем за відсутності підписаної позивачем «заяви-приєднання», «акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін», відсутності законно встановленого тарифу саме для «побутових споживачів» та використання Оператором ГРС/відповідачем персональних даних позивача без його дозволу;
4. Визнати чинним, укладений між позивачем та Оператором ГРС/відповідачем Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений Постановою КМУ від 05 липня 2006 року №938, укладений 30 червня 2014 року за №878.55/14 та зобов`язати Оператора ГРС виконувати надавати послуги позивачу відповідно цього договору;
5. Визнати, що Оператор ГРС/Відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» - позивача, а тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача.
6. Зобов`язати Оператора ГРС здійснити перерахунок позивачу плати за послуги згідно з умовами чинного укладеного 30 червня 2014 року за №878.55/14 Типового договору про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений Постановою КМУ від 05 липня 2006 року №938, та повернути позивачу платежі, нараховані на підставі Типового договору розподілу природного газу, затвердженого рішенням НКРЕКП у формі постанови від 30 вересня 2015 року №2498, який не укладений між сторонами.
Ухвалою судді від 10 червня 2024 року відмовлено у прийнятті до розгляду уточненої позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про захист прав споживачів у частині заявленої вимоги «визнати, що Оператор ГРС/Відповідач (монополіст) немає повноважень встановлювати тариф для «побутових споживачів» - позивача, а тариф на розподіл природного газу встановлений рішенням (індивідувальним актом) НКРЕКП для Оператора ГРС та не є законно встановленим тарифом для населення (побутових споживачів) та позивача»
Суддя, вирішуючи питання щодо можливості прийняття до розгляду уточненої позовної заяви, у частині, в якій у прийнятті до розгляду не відмовлено, приходить до наступного висновку.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно ч.3 ст.49 ЦПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Верховний Суд у постанові від 09 липня 2020 року по справі №922/404/19 зазначив, що позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Зміна підстав і предмету позову не допускається. Верховний Суд вказує, що якщо в процесі розгляду справи повністю змінюються підстави й предмет позову, то це слід розглядати як нові позовні вимоги, які мають бути оформлені письмовою заявою у відповідності з Цивільного процесуального кодексу України і одночасною відмовою від раніше заявлених вимог. Зокрема, такий правовий висновок надано Верховним Судом у рішенні від 13 березня 2018 року в справі №916/1764/17.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, у постанові Верховного суду від 22 липня 2021 року по справі № 910/18389/20.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З урахуванням змісту уточненої позовної заяви ОСОБА_1 та раніше поданої нею позовної заяви, суддя розцінює уточнену позовну заяву позивача як зміну предмету позову, внаслідок чого приймає її до розгляду в частині позовних вимог, у прийнятті яких не було відмовлено ухвалою суду від 10 червня 2024 року.
Керуючись ст.49, 258, 260, 261 ЦПК України, суддя,
УХВАЛИВ:
Прийняти уточнену позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача, яку суддя розцінює як зміну предмету позову, до розгляду у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до АТ «Оператор ГРС «Черкасигаз» про порушення прав споживача.
Розгляд цивільної справи здійснювати з врахуванням уточнених позовних вимог у частині, які прийняті до розгляду.
Копію даної ухвали направити сторонам.
Роз`яснити відповідачу, що він має право протягом п`ятнадцяти календарних днів з дня отримання ухвали, надіслати суду відзив на уточнену позовну заяву і всі письмові докази, висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, докази про що повинні бути приєднані до відзиву.
Надати позивачу строк, який не може перевищувати п`ять днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив, а саме міркувань та аргументів щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотивів їх визнання або відхилення, яка має бути одночасно направлена відповідачу.
Надати відповідачу строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив, для подання заперечень, в яких повинні бути викладені пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному веб-порталі Судової влади України за веб-адресою сторінки http://court.gov.ua/.
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.В. Ігнатенко
