Справа №:755/15383/23
Провадження №: 2/755/369/24
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді Арапіної Н.Є.
з секретарем Цалко Д.М.
за участі
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4 ,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини. Свої вимоги мотивував, зокрема, тим, що сторони зареєстрували шлюб 05 жовтня 2013 року Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Умані реєстраційної служби Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 536. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактично шлюбні відносини припинені через відсутність взаєморозуміння. Також відповідач не приділяє достатньої уваги здоров`ю малолітньої дитини, фізичному, духовному і психологічному розвитку дитини. У зв`язку з чим позивач просив, зокрема, визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку загального позовного провадження, витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (Харківське шосе, 4-а, Київ, 02160) оригінал висновку щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
09 квітня 2024 року ухвалою суду відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини.
Крім того, 09 квітня 2024 року в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 259 ЦПК України на підставі ч. 4 ст. 206 ЦПК України судом ухвалено часткове рішення в частині вирішення вимог про розірвання шлюбу.
Протокольною ухвалою суду від 09 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.
11 червня 2024 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позові. Позивач додатково пояснив, що дитини проживає з ним за згодою матері та дитина виявила бажання проживати разом з ним. Припускає, що у майбутньому можливо мати захоче вивезти дитину за кордон.
Відповідач у судовому засіданні не заперечувала проти задоволення позовних вимог, підтвердила, що за іі згодою дитина залишилася проживати з батьком.
Представник третьої особи у судовому засіданні просив ухвалити рішення по справі в найкращих інтересах дитини.
Відповідно до вимог ст. 171 СК України судом заслухана думка малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка пояснила, що вона проживає з татом ОСОБА_1 . Він іі забезпечує всім необхідним, з ним ії комфортно.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
З 05 жовтня 2013 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який частковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва по цій справі від 09 квітня 2024 року розірвано (а.с. 13, 17, 117-119).
Від шлюбу у сторін є неповнолітня дитина - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12, 19).
Позивач просить визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання або перебування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не приділяє достатньої уваги здоров`ю малолітньої дитини, фізичному, духовному і психологічному розвитку дитини.
На підтвердження позовних вимог позивачем надано: копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивача на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 18), копію договору купівлі-продажу квартири від 02 листопада 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Валприм" та позивачем (а.с. 20-25), довідку про проходження позивачем попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин (а.с. 26), копію акту обстеження умов проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 батька разом з дитиною (а.с. 29), довідку за місцем навчання ОСОБА_5 (а.с.30), довідку з місця роботи позивача (а.с. 32), посвідчення про призначення державної соціальної допомоги ОСОБА_5 як особі з інвалідністю з дитинства (а.с. 134-135), довідку, яка видана позивачу про тимчасову відстрочку від призову на військову службу (а.с. 136).
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Відповідач не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.
Треті особи не скористалися процесуальним правом подання пояснень на позовну заяву.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.
Згідно частини першої та другої ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі ст. 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
За ч. ч. 2 та 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
За ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ст. 161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Згідно висновку органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини № 103/8505/41/3 від 21 листопада 2023 року орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 87-88).
Судом встановлено, що висновок органу опіки та піклування обґрунтований тим, що малолітня дитина постійно проживає разом із батьком, який самостійно займається її вихованням та утриманням, працює, має стабільний дохід та можливість створити всі умови для фізичного, духовного та розумового розвитку дитини. Мати дитини в телефонному режимі повідомила, що не заперечує, щоб малолітня дитина проживала разом з батьком.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Суд дослідивши та оцінивши висновок органу опіки та піклування, дійшов висновку про недостатність вказаного висновку як доказу у справі, оскільки він складений на підставі лише пояснень обох батьків, згідно з яким підтверджено належні умови проживання дитини з батьком. Крім того, у ньому не наведено підстав та аргументів, які саме інтереси малолітньої дитини враховано.
З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що висновок органу опіки та піклування викликає обґрунтовані сумніви у його правильності та об`єктивності.
Тому суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування, який вважав доцільним визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .
Згідно з п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 судам роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Отже, суд, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, керуючись положеннями Конвенції про права дитини (в якій реалізовано принцип домінанту інтересів дитини над усіма іншими), ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, з урахуванням встановлених обставин справи, зокрема, ставлення матері та батька до своїх батьківських обов`язків, інтересів дитини, уваги і турботи батьків, розвитку дитини в спокійному та стійкому середовищі, в атмосфері любові, емоційної стабільності та матеріальної забезпеченості, а також фактичне місце проживання дитини з матір`ю, суд приходить висновку
Згідно висновку про результати психологічного дослідження дитини ОСОБА_5 , складеного психологом ОСОБА_6 від 22 грудня 2023 року, відповідно до проведеного дослідження психоемоційний стан дитини добрий, дитина у стосунках більш прихильна до батька (а.с.93-94).
У постанові від 27 січня 2021 року у справі № 727/3856/18, провадження № 61-16426св20, Верховний Суд дійшов висновку, що саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та у сукупності.
Судом встановлено, що на час звернення до суду та під час судового розгляду за домовленістю батьків між собою дитина проживає з позивачем. Відповідач під час судового розгляду не заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила їх задовольнити.
Разом з тим, беззаперечне визнання відповідачем позову по цій справі, її процесуальна поведінка під час судового розгляду, а також вищевстановлені судом обставини, свідчать про те, що сторони між собою дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, а тому суд вважає, що задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним і таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, оскільки такі вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою.
За встановлених обставин суд приходить висновку у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитинислід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.ст. 141, 150, 155, 161 Сімейного кодексу України, Законом України "Про охорону дитинства", п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273,354 ЦПК України, суд,
у х в а л и в:
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 за участю третьої особи Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 14 червня 2024 року.
Суддя Н.Є.Арапіна
