ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2024 року
м. Київ
справа № 522/10503/22
провадження № 61-3225св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава України, в особі Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури м. Одеси, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року у складі судді Домусчі Л. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави України, в особі Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури м. Одеси, Головного управління Національної поліції в Одеській області, Державної казначейської служби України про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 080 000,00 грн.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що відносно неї, як арбітражного керуючого, 15 лютого 2008 року було розпочате досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України. Постановою
від 06 березня 2014 року у справі № 1-156/11 Приморського районного суду м. Одеси було вказано на ряд недоліків з направленням прокурору Одеської області для організації додаткового досудового розслідування і усунення неповноти та неправильності досудового розслідування, вказаних у мотивувальній частині постанови суду. З того часу органи досудового слідства не вживали заходів щодо передачі обвинувального акту до суду.
3. У липні 2016 року вона звернулася до Суворовського районного суду
м. Одеси з позовом до Прокуратури Одеської області, Одеської місцевої прокуратури № 3, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органу досудового слідства і прокуратури. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня 2016 року у справі № 523/10182/16-ц у задоволенні її позовних вимог було відмовлено, оскільки під час розгляду справи у суді Одеською місцевою прокуратурою було поновлено кримінальне провадження. За таких обставин суд дійшов висновку, що питання про стягнення компенсації завданої їй шкоди є передчасним через поновлене кримінальне провадження, за яким вона вважала себе особою, щодо якої незаконно та необґрунтовано відбувалося досудове слідство.
4. Зазначала, що постановою слідчого відділення відділу поліції № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області
Балабаном С. П. від 20 травня 2021 року закрито кримінальне провадження
№ 12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
5. Посилалася на те, що незаконними діями органу досудового слідства їй було завдано моральної шкоди, оскільки в період з часу порушення кримінальної справи по день її закриття вона незаконно знаходилася під слідством (пред`являлося обвинувачення, обиралася міра запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, здійснювалися виклики до слідчого, до суду, неодноразово проводилися допити тощо). Все це у сукупності призводило до систематичного стресового стану, необхідності тривалий час доводити свою невинуватість. Честь, гідність, добрий імідж та ділова репутація були підірвані. Також були спричинені прямі збитки, як арбітражному керуючому, оскільки внаслідок підписки про невиїзд вона не могла проводити свою діяльність у повній мірі, виїжджати на підприємства з метою виконання обов`язків арбітражного керуючого, мало місце повне зупинення роботи належного їй підприємства «АЛМАЗ», позбавлення ліцензії арбітражного керуючого, розрив ділових відносин, контрактів, недовіра, як до ділового партнера тощо.
6. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Державного бюджету України на її користь компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, у сумі
2 080 000,00 грн.
Стислий виклад позиції відповідачів
7. Відповідач ГУНП в Одеській області заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на їх необґрунтованість. Зазначав, що позивачкою не наведено відповідного розрахунку визначеної нею суми моральної шкоди, не окреслено позовних вимог до кожного з відповідачів, більш того, фактично жодної позовної вимоги до ГУНП в Одеській області, як відповідача, не пред`явлено. Вважав, що позивачкою не доведено завдання їй моральної шкоди внаслідок незаконних, винних дій ГУНП в Одеській області.
8. Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на відсутність заявлених до неї вимог. Крім того, зазначала, що розмір компенсації моральної шкоди, визначений позивачкою, є необґрунтовано завищеним. Строк перебування під слідством та судом слід обраховувати з 17 липня 2014 року по 20 травня 2021 року, що сукупно становить 6 років та 10 місяців або 82 місяці. Водночас, вважала, що відсутні докази того, що позивачка зазнала моральних страждань.
9. Одеська обласна прокуратура просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що будучи посадовою особою - арбітражним керуючим, яку призначено відповідно до постанов господарського суду Одеської області від 01 грудня 2005 року, 20 лютого
2006 року, 07 квітня 2006 року та 10 серпня 2006 року ліквідатором ПП «Грета ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», ПП «Ліардоп» та ПП «Егирин», зловживаючи службовим положенням, навмисно використала службове становище, надавши до господарського суду Одеської області заздалегідь підроблені документи, що призвело до незаконного припинення діяльності зазначених підприємств -фіктивного банкрутства, що спричинило тяжкі наслідки. Постановою слідчого від 25 лютого 2008 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з якою вона ознайомилась 29 лютого 2008 року.
У подальшому постановою слідчого від 17 березня 2008 року ОСОБА_1 притягнуто у якості обвинуваченої за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 КК України. Крім того постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури області від 27 березня 2008 року за результатами розгляду виділених матеріалів з кримінальної справами № 051200800019 відносно ОСОБА_1 порушено також кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364 і частиною другою статті 366 КК України, яку об`єднано з кримінальною справою № 051200800019. Постановою слідчого СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 20 травня 2021 року кримінальне провадження № 12014160500006412 від 17 липня 2014 року закрито на підставі статті 40, пункту 2 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діях складу кримінального правопорушення.
10. Посилалася на те, що визначена позивачкою до стягнення сума моральної шкоди є недоведеною та позбавлена засад розумності та виваженості. Позивачкою не надано належних доказів на підтвердження факту заподіяння їй моральних страждань, як і будь-яких доказів щодо вжиття зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми. Крім того, зауважувала, що Приморська окружна прокуратора м. Одеси не є окремою юридичною особою та не має власного коду ЄДРПОУ, а отже не може бути відповідачем у справі. Саме Одеська обласна прокуратура є юридичною особою, яка може відповідати за зобов`язаннями держави Україна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
11. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
12. Стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, у розмірі 1 401 975,02 грн.
13. В іншій частині позову відмовлено.
14. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела факт заподіяння моральної шкоди, з огляду на те, що тривале безпідставне притягнення позивачки до кримінальної відповідальності призвело до моральних страждань, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, а також вчиненням дій, спрямованих на підрив довіри до її діяльності, у зв`язку з чим вона була позбавлена професійної роботи та ліцензії. Надмірна тривалість кримінального провадження, констатована судом бездіяльність органу досудового розслідування призвела до систематичного стресового стану позивачки, необхідності тривалий час доводити свою невинуватість. Честь, гідність, добрий імідж та ділова репутація ОСОБА_1 були підірвані, спричинені прямі збитки, як арбітражному керуючому. Ураховуючи наведене, суд першої інстанції вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди необхідно обчислювати з півтори мінімальної зарплати на час розгляду справи за період перебування під слідством: з 15 лютого 2008 року по 23 лютого 2015 року (дата закриття кримінального провадження) та з 07 жовтня 2016 року (дата скасування постанови про закриття кримінального провадження) по 20 травня 2021 року (дата закриття кримінального провадження).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
15. Постановою Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року апеляційні скарги Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції цієї постанови. Абзац другий резолютивної частини рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року викладено у наступній редакції: «стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, у розмірі 1 393 265,00 грн». В іншій частині судове рішення залишено без змін.
16. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої внаслідок її незаконного перебування під слідством та судом, однак, вважав помилковим визначений судом першої інстанції період такого перебування. Зазначено, що початком перебігу строку перебування
ОСОБА_1 під слідством та судом є день пред`явлення їй обвинувачення згідно з постановою слідчого - 17 березня 2008 року, який тривав по 20 травня 2021 року (за винятком періоду з 23 лютого 2015 року по 07 жовтня 2016 року). Водночас, апеляційний суд погодився з тим, що з огляду на ступінь негативного впливу на життя та роботу позивачки, значні порушення її життєвого укладу та моральні страждання, які вона понесла внаслідок неможливості тривалого відновлення своїх прав через незаконне кримінальне переслідування, обмеження у свободі пересування, негативні зміни у звичайному ритмі життя, порушення життєвих зв`язків, розмір такого відшкодування повинен бути здійснений з урахуванням суми у півтори мінімальної місячної зарплати на час розгляду справи.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17. 29 лютого 2024 року Одеська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити оскаржувані судові рішення в частині визначення мінімального розміру відшкодування моральної шкоди та зменшити його розмір до 928 843,33 грн.
18. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та
апеляційної інстанцій Одеська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 серпня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, від 29 травня 2019 року у справі № 522/1021/16?ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц, у постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 563/504/17, від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 13 липня 2022 року у справі № 757/24363/20, від 01 березня 2023 року у справі № 751/4400/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», зокрема не врахували, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
20. Одеська обласна прокуратура вважає, що стягнувши на користь позивачки моральну шкоду у більшому ніж мінімально гарантована сума розмірі, суди попередніх інстанцій порушили принципи розумності, виваженості та справедливості. Стягнута компенсація є набагато більшою, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, призводить до безпідставного збагачення особи та порушення інтересів держави.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків.
22. Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 522/10503/22, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції. відмовлено у задоволенні заяви Одеської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Приморського районного суду
м. Одеси від 13 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 рокудо закінчення касаційного провадження.
23. 25 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Одеської обласної прокуратурипро зупинення виконаннярішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року до закінчення касаційного провадження.
25. Ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Відмовлено у задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про зупинення виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року та постанови Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу
26. 20 квітня 2024 року ГУНП в Одеській області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, у якому вважає касаційну скаргу обґрунтованою. Посилається на те, що позивачкою не доведено завдання їй неправомірними діями відповідачів моральної шкоди у заявленому нею розмірі. Вважає, що сама лише наявність певних обставин у кримінальному провадженні не доводить заподіяння позивачці моральної шкоди та не підтверджує причинно-наслідкового зв`язку між діями чи бездіяльністю органів досудового розслідування та настанням шкоди.
27. 26 квітня 2024 року Приморська окружна прокуратура м. Одеси через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду письмові пояснення по суті справи. Зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення моральної шкоди не відповідають статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Водночас, посилається на те, що вона є неналежним відповідачем у справі.
28. 29 квітня 2024 року ГУ Державної казначейської служби України в Одеській області через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому вважає доцільним зменшити розмір відшкодування моральної шкоди до законодавчо гарантованого мінімального розміру.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29. ОСОБА_1 здійснювала діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва від 30 жовтня 2004 року, ліцензії від 09 лютого 2005 року, та ліцензії від 09 лютого 2010 року.
30. У провадженні прокуратури Одеської області перебувала кримінальна справа № 051200700120, порушена відносно невстановлених посадових осіб товариств з обмеженою відповідальністю, за фактом організації фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, фіктивного банкрутства, підробки та використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочинів, передбачених пунктом 3 статті 27, частини другої статті 205, пунктом 3 статті 27, частини третьої статті 212, пунктом 3 статті 27, статті 218, частин першої та третьої статті 358 КК України.
31. Постановою слідчого по особливо важливим справам прокуратури Одеської області Кірічок А. Г. від 15 лютого 2008 року, за результатами розгляду виділених матеріалів з кримінальної справи № 051200700120, було порушено кримінальну справу № 051200800019 відносно ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених частини другої статті 364 та частини другої статті 366 КПК України. Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувалася у тому, що будучи посадовою особою - арбітражним керуючим, яку призначено відповідно до постанов господарського суду Одеської області від 01 грудня 2005 року, 20 лютого 2006 року, 07 квітня 2006 року та 10 серпня 2006 року ліквідатором ПП «Грета ГМ», ТОВ «Фірма «Укрморсервіс», ПП «Ліардоп» та ПП «Егирин», зловживаючи службовим положенням, навмисно використала службове становище, надавши до господарського суду Одеської області заздалегідь підроблені документи, що призвело до незаконного припинення діяльності зазначених підприємств - фіктивного банкрутства, що спричинило тяжкі наслідки. 16 лютого 2008 року було порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 .
32. Постановою слідчого від 25 лютого 2008 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, з якою вона ознайомилась
29 лютого 2008 року.
33. Постановою слідчого від 17 березня 2008 року ОСОБА_1 притягнуто у якості обвинуваченої.
34. 29 березня 2008 року ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України.
35. 12 травня 2008 року прокуратурою Одеської області відносно ОСОБА_1 складено та затверджено обвинувальний висновок, кримінальна справа направлена до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду.
36. ОСОБА_1 зверталася до прокуратури Одеської області від 13 травня 2008 року та від 21 травня 2008 року із заявами про свою невинуватість, на які їй були надані відповіді, що кримінальна справа направлена до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду по суті.
37. Через обрання щодо позивачки запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, вона не змогла бути присутньою при проведенні її перевірки, як арбітражного керуючого, за її ліцензійною адресою: кв.
АДРЕСА_1 . На підставі цього було виписано акт про відмову арбітражного керуючого у проведенні перевірки № 22 від 04 травня 2012 року, результатом чого стало анулювання ліцензії серії АВ № 499171, виданої ОСОБА_1 наказом Міністерства юстиції України № 76215 від 21 травня 2012 року.
38. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2013 року у справі № 1/522/413/13 було задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд на особисту поруку двох поручителів.
39. Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06 березня
2014 року у справі № 1-156/11, яку було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 06 травня 2014 року, кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, було направлено прокурору Одеської області для організації додаткового досудового розслідування з усуненням неповноти та неправильності досудового розслідування, вказаних у мотивувальній частині суду.
40. 17 липня 2014 року слідчим відділом Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області вищевказану кримінальну справу внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160500006412 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, та з того часу органи досудового слідства не вживали заходів щодо складання та передачі обвинувального акту до суду.
41. 15 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою до прокуратури Одеської області та із заявою про надання процесуальних документів.
42. 16 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Одеської області із заявою про вчинення кримінального правопорушення слідчим прокуратури ОСОБА_3 в межах кримінального провадження № 0951200800019 у зв`язку із затягуванням досудового та додаткового слідства.
43. 17 липня 2014 року постановою прокуратури Приморського району
м. Одеси було призначено групу прокурорів Приморського району міста Одеси у кримінальному провадженні № 120141605000006412 від 17 липня 2014 року.
44. 03 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора м. Одеси із клопотанням про закриття кримінального провадження № 0951200800019 за відсутністю події та складу кримінального правопорушення.
45. 05 серпня 2014 року прокуратурою Одеської області листом
№ 17/1/1-11200-14 повідомлено, що ОСОБА_1 було вчинено злочин, який підслідний органам внутрішніх справ України, а тому кримінальна справа передана до управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури області для внесення відомостей до ЄРДР та вирішення питання про її подальше розслідування. Роз`яснено, що 07 липня
2014 року кримінальна справа листом заступника прокурора області Прокопенка С. П. скерована прокурору м. Одеси для внесення до ЄРДР та організації досудового розслідування. Отже, вирішення питання про подальший рух справи (закриття або спрямування до суду) не належить до компетенції слідчого управління прокуратури області, у зв`язку з чим її клопотання не може бути задоволено. Запропоновано із вказаним питанням щодо закриття кримінального провадження звернутися до прокурора м. Одеси для встановлення органу досудового розслідування та слідчого.
46. 08 та 13 серпня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до прокурора Одеської області з клопотаннями про закриття кримінального провадження
№ 0951200800019.
47. 12 вересня 2014 року листом № 17/1/1-11200-14 ОСОБА_1 було повідомлено, що кримінальна справа № 0951200800019 за її обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, надійшла до першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури області 02 червня 2014 року для організації додаткового досудового розслідування та повідомлено, що 17 липня 2014 року кримінальна справа №0951200800019 внесена до ЄРДР за № 12014160500006412.
48. 23 лютого 2015 року старшим слідчим СВ Приморським РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булиги М. В. була винесена постанова про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12014160500000412 від 17 липня 2014 року у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.
49. 30 червня 2015 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до прокурора Приморського району м. Одеси та Приморського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області з проханням надати слідчому письмові вказівки про прийняття постанови про закриття безпідставного розслідування і направлення прокурору, та внесення змін у статистичні дані.
50. 03 липня 2015 року старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області Булигою М. В. повідомлено ОСОБА_1 , що кримінальне провадження № 12014160500006412 закрито 23 лютого 2015 року на підставі пункту 1 частини першої статті 284 КПК України.
51. 11 серпня 2015 року старшим слідчим СВ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області майором міліції ОСОБА_4 повідомлено ОСОБА_1 про знаходження в його провадженні матеріалів кримінального провадження № 12014160500006412, внесеного 17 липня 2014 року до ЄРДР.
52. У 2016 році позивачка звернулась до Суворовського районного суд
м. Одеси з позовом про відшкодування шкоди у зв`язку із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.
53. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 27 жовтня
2016 року у справі № 523/10182/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органу досудового слідства і прокуратури, було відмовлено, оскільки постановою прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н. Д. від 07 жовтня 2016 року постанова про закриття кримінального провадження від 23 лютого 2015 року була скасована та матеріали кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 направлені слідчому для подальшого досудового розслідування. За таких обставин, право на відшкодування шкоди у ОСОБА_1 не виникло у зв`язку з тим, що на час розгляду цивільної справи № 523/10182/16-ц досудове розслідування у кримінальному провадженні тривало.
54. 17 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулась до керівника місцевої прокуратури № 3 м. Одеси зі скаргою, в якій просила скасувати постанову прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Н. Д. Махатадзе від 07 жовтня 2016 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12014160500006412 від 23 лютого 2015 року.
55. 09 червня 2020 року ОСОБА_1 була подана скарга до прокуратури Одеської області на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області, згідно з якою позивачка просила вжити заходів щодо розслідування кримінального провадження № 12014160500006412, зобов`язати посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області провести обов`язкові слідчі дії, передбачені вказівками № Д/1-6412вх14 від 17 жовтня 2016 року, притягнути до відповідальності осіб, що допустили тривале ігнорування вказівок прокуратури, та надати інформацію щодо стану розгляду справи № 12014160500006412.
56. 06 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3, що полягає у ненаданні інформації щодо стадії розгляду скарги на бездіяльність посадових осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 та
СВ Приморського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області та невжитті заходів щодо розслідування кримінального провадження, і вимогою зобов`язати уповноважену особу Одеської місцевої прокуратури №3, у якої перебуває кримінальне провадження № 12014160500006412, розглянути клопотання від 02 липня 2020 року.
57. 10 липня 2020 року Приморським районним судом міста Одеси було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора та зобов`язано відповідальних осіб Одеської місцевої прокуратури № 3 розглянути, відповідно до статті 220 КПК України, клопотання ОСОБА_1 від 02 липня 2020 року та повідомити заявника про наслідки його розгляду.
58. 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою на бездіяльність слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Балабана С. П. через невиконання вказівок прокурора, викладених 07 жовтня 2016 року щодо організації допиту причетних осіб, та просила визнати дії та бездіяльність слідчого Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області Балабана С. П. протиправними, зобов`язати останнього виконати письмові вказівки процесуального прокурора від 07 жовтня 2016 року, повторні письмові вказівки від 20 червня 2017 року та слідчого управління ГУНП в Одеській області від 16 жовтня 2020 року.
59. 14 грудня 2020 року Приморським районним судом м. Одеси було задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Приморського ВП в м. Одесі ГУНП України в Одеській області та визнано дії відповідальних осіб щодо невиконання вказівок прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н. Д. від 20 червня 2017 року за кримінальним провадженням
№ 12014160500006412 від 17 липня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, неправомірними. Зобов`язано слідчого, в провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження № 12014160500006412 від 17 липня
2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, виконати вказівки прокурора Одеської місцевої прокуратури № 3 Махатадзе Н. Д. від 20 червня 2017 року.
60. 20 травня 2021 року слідчим СВ ВП № 2 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Балабаном С. П. винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12014160500006412 від 17 липня
2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, у зв`язку із відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Позиція Верховного Суду
61. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
62. Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
63. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
64. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
65. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
66. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
67. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
68. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
69. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
70. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
71. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
72. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).
73. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
74. Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
75. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
76. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
77. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, водночас визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
78. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.
79. Вказане узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
80. Подібний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16.
81. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року, заява № 68490/01).
82. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі
№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,
від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення втрат потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.
83. Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.
84. Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21)).
85. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
86. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
87. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
88. Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством з
17 березня 2008 року по 23 лютого 2015 року та з 07 жовтня 2016 року по 20 травня 2021 року, що складає 138 місяців 19 днів, кримінальне провадження було закрито у зв`язку з відсутністю у діянні позивачки складу кримінального правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачка довела її право на відшкодування завданої їй моральної шкоди у зв`язку з незаконними діями органів досудового розслідування й прокуратури.
89. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконного перебування під слідством, суди попередніх інстанцій вважали за необхідне визначити такий розмір з урахуванням півтора розміру мінімального розміру місячної заробітної плати на час розгляду справи в суді першої інстанції (2023 рік).
90. Колегія суддів зауважує, що визначення розміру моральної шкоди не у мінімальному розмірі є правом суду, однак розмір грошового відшкодування залежить від характеру порушення, глибини страждань, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.
91. На час вирішення справи в суді першої інстанції (2023 рік) мінімальний розмір заробітної плати становив 6 700,00 грн, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці за 138 місяців 19 днів незаконного перебування під слідством, дорівнює 928 843,33 грн.
92. Колегія суддів зауважує, що гроші виступають еквівалентом завданої моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та справедливої сатисфакції потерпілому. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
93. Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду
від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року в справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року в справі № 336/10216/21.
94. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).
95. Таким чином розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи.
96. Практика ЄСПЛ з питання відшкодування моральної шкоди свідчить про те, що оцінка такої шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності. Судова практика має забезпечувати правову визначеність у питанні щодо компенсацій за вчинення аналогічних правопорушень.
97. Схожий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду
від 26 лютого 2020 року у справі № 372/4399/15-ц.
98. З огляду на обставини справи, що переглядається в касаційному порядку, наведені позивачкою обґрунтування вимушених змін у її житті у зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням, ураховуючи застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, яка не пов`язана зі зміною місця проживання та повним позбавленням соціальних контактів, відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством, ймовірну глибину душевних страждань позивачки, наслідки для професійної діяльності, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 1 000 000 грн є достатнім для компенсації позивачці негативних наслідків морального характеру та відповідає принципам розумності і справедливості.
99. Колегія суддів ураховує, що зазначені позивачкою обставини позбавлення її ліцензії арбітражного керуючого за час перебування її під слідством є суттєвими, водночас з урахуванням всіх вищеперелічених обставин, не є такими, які об`єктивно свідчать про наявність підстав для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди у півтора рази у порівнянні з мінімальним.
100. Слід також врахувати, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
101. З урахуванням зазначеного колегія суддів приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі було враховано принципи пропорційності, розумності та справедливості. Доводи касаційної скарги Одеської обласної прокуратури у цій частині є значною мірою обґрунтованими.
102. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).
103. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами попередніх інстанцій повно, але неправильно застосовано приписи статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»із урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, зменшивши зазначену суму до 1 000 000 грн.
Керуючись статтями 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 січня 2024 року змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, яке підлягає до стягнення з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , зменшивши його до 1 000 000 (один мільйон) грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович
