Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
20 серпня 2024 року
м. Київ
справа №990/262/24
адміністративне провадження №П/990/262/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-
УСТАНОВИВ:
13.08.2024 до Верховного Суду надіслано позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, у якій позивачка просить суд:
- скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 12.03.2024 № 718/0/15-24 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку»;
- зобов`язати Вищу раду правосуддя розглянути заяву ОСОБА_1 про звільнення з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Перевіряючи позовну заяву на відповідність вимогам процесуального закону, встановлено наступне.
Згідно з частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені статтею 266 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частин першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Предметом оскарження в межах заявленого позову є рішення Вищої ради правосуддя від 12.03.2024 № 718/0/15-24 «Про відмову у звільненні ОСОБА_1 з посади судді Київського районного суду міста Одеси у зв`язку з поданням заяви про відставку».
Питання оскарження рішень Вищої ради правосуддя регламентовано статтею 35 Закону України від 21.12.2016 №1780-IX «Про Вищу раду правосуддя», частиною першої якої визначено, що рішення Вищої ради правосуддя може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Отже, з огляду на те, що оскаржуване рішення Вищою радою правосуддя прийнято 12.03.2024, останнім днем на подання позову було 11.04.2024.
Проте, до суду з позовною заявою позивачка звернулась лише 13.08.2024, тобто з пропуском строку звернення до суду, встановленого статтею 35 Закону України від 21.12.2016 №1780-IX «Про Вищу раду правосуддя».
Разом із позовною заявою подано клопотання, в якому позивачка просить поновити строк звернення до адміністративного суду, посилаючись на те, що оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя нею не було отримано та зазначає, що у зв`язку із складними сімейними обставинами (догляд за хворою сестрою, організація її поховання та в подальшому догляд за літньою матір`ю та донькою сестри) не змогла вчасно подати позовну заяву у визначені КАС України строки. На підтвердження зазначених обставин позивачка надає копії довідки від 26.07.2024 №731, яка видана Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ МЕДИЦИНИ» щодо перебування її сестри ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні з 24.02.2024 по 22.04.2024, копію свідоцтва про смерть сестри позивачки ОСОБА_2 від 23.04.2024, копію свідоцтва про поховання від 24.04.2024 №064116, виданого Комунальним підприємством «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування», копію паспорта матері ОСОБА_3 та копію свідоцтва про народження доньки сестри позивачки ОСОБА_2 .
Відповідно до частини шостої статті 34 Закону України від 21.12.2016 №1780-IX «Про Вищу раду правосуддя» резолютивна частина рішення Вищої ради правосуддя, її органів оголошується публічно, безпосередньо після його ухвалення, а повний текст рішення оприлюднюється на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя не пізніше ніж на сьомий день із дня його ухвалення, якщо інше не визначено законом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 у справі №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Стосовно доводів позивачки щодо неотримання нею оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, колегія суддів зазначає, що такі не заслуговують на увагу з огляду на те, що в силу вимог частини шостої статті 34 Закону України від 21.12.2016 №1780-IX «Про Вищу раду правосуддя» повний текст рішення Вищої ради правосуддя оприлюднюється на офіційному веб-сайті зазначеного органу державної влади не пізніше ніж на сьомий день з дня його ухвалення, у зв`язку з чим позивачка мала можливість ознайомитись зі змістом спірного в цій справі рішення Вищої ради правосуддя з моменту його оприлюднення на офіційному сайті цього орагу державної влади.
Щодо посилання позивачки на обставини пов`язані із необхідністю догляду за хворою сестрою, згодом з організацією її поховання та доглядом за літньою матір`ю і донькою померлої сестри, колегія суддів зазначає, що вказані доводи не свідчать про наявність достатніх і переконливих підстав для визнання поважними причин пропуску строку на звернення до суду та поновлення такого строку, оскільки позивачкою не надано належних доказів, які підтверджують доводи щодо необхідності постійного догляду за сестрою до 22.04.2024, літньою матір`ю та племінницею, щодо здійснення нею такого догляду, щодо відсутності інших членів родини (близьких осіб) чи відсутності у них можливості здійснювати такий догляд у разі потреби в ньому.
Крім того, маючи намір оскаржити рішення Вищої ради правосуддя у встановлений законом строк позивачка не була позбавлена можливості скористатися професійною правничою допомогою, а тому не була позбавлена можливості звернутися до суду через уповноваженого представника.
Отже, позивачка у клопотанні про поновлення строку на звернення до суду у цій справі не зазначає об`єктивних причин, які унеможливлювали подання позовної заяви у визначений законом строк, при цьому, з дня прийняття оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя (12.03.2024) і до дня подання цієї позовної заяви (13.08.2024) минуло більше п`яти місяців.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржницею причин пропуску такого строку поважними.
Згідно з частинами першою та другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім того, всупереч вимогам пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС України у позовній заяві не зазначено власне письмове підтвердження позивачки про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене вказану вище позовну заяву необхідно залишити без руху та надати позивачці десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення вказаних недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин пропуску такого строку, власного письмового підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Керуючись статтями 161, 169, 248, 266 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до адміністративного суду
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачці десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, позовна заява буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.І. Рибачук
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя Т.Г. Стрелець
Суддя Л.В. Тацій
