Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
27 вересня 2024 року
м. Київ
справа №990/306/24
адміністративне провадження №П/990/306/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В.,
розглянувши заяву судді Коваленко Н.В. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/306/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,-
ВСТАНОВИВ:
24 вересня 2024 року адвокат Гардецький Олександр Степанович звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Вищої ради правосуддя, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності».
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2024 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Чиркін С.М., Берназюк Я.О., Бевзенко В.М., Коваленко Н.В.
На стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суддя Коваленко Н.В. подала заяву про самовідвід від участі у розгляді цієї справи, яка мотивована тим, що з позивачем у цій справі - ОСОБА_1 вона особисто знайома ще з часів проживання її у місті Дніпро. Суддя зауважує, що з метою унеможливлення виникнення у сторін та стороннього спостерігача сумніву у неупередженості та безсторонності суду, який розглядає дану справу, вважає за доцільне заявити самовідвід.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для самовідводу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 39 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід.
Як установлено частинами першою, другою статті 40 КАС України, питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Така правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 23 грудня 2019 року у справі №9901/526/19.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
Слід зазначити, що самовідвід повинен бути належно вмотивованим, як того вимагає стаття 39 КАС України, тобто ґрунтуватись на об`єктивних фактах і обставинах, які реально існують, є доведеними й у взаємозв`язку з конкретною справою та ймовірними результатами її судового розгляду, наслідками ухвалення відповідного судового рішення можуть викликати розумний та обґрунтований сумнів щодо упередженості судді та його безсторонності не тільки у сторін, але й у стороннього спостерігача.
Усі інші обставини, які перебувають поза зв`язком із справою та судом, який її розглядає, не можуть і не повинні братись до уваги під час вирішення питання про відвід (самовідвід) судді від участі у розгляді справи, оскільки відвід (самовідвід) судді у справі як процесуальна гарантія забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, має бути спрямований на виконання саме тієї мети, яка закладена у цьому інституті.
Відвід (самовідвід) судді (суду) не повинен бути безпідставним і заявлятись лише з формальних причин, інакше його задоволення за вказаних умов неминуче призведе до порушення задекларованих у процесуальному законі засад (принципів) адміністративного судочинства, зокрема, таких як верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 9 частини третьої статті 2 КАС України), незмінюваність складу суду (статті 31, 35 цього Кодексу).
У цьому ж випадку відсутні обов`язкові підстави, визначені у статтях 36 - 37 КАС України, відповідно до яких суддя Коваленко Н.В. не може брати участь у розгляді справи №990/306/24.
При цьому колегія суддів вважає, що обставини знайомства судді Коваленко Н.В. із позивачем у цій справі не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті судового розгляду або інших обставин, що викликають сумнів у її неупередженості та/або об`єктивності при розгляді адміністративної справи. Наявності таких обставин не вбачається й зі змісту поданої суддею Коваленко Н.В. заяви про самовідвід, а обґрунтування такої є лише суб`єктивними припущеннями заявника.
Суд також бере до уваги й те, що до відкриття провадження у справі від сторін та їх представників заяв про відвід судді Коваленко Н.В. не надходило.
З огляду на наведене, колегія суддів не встановила будь-яких обставин, які б викликали сумніви у неупередженості та/або об`єктивності судді Коваленко Н.В. при розгляді справи №990/306/24 та слугувати підставою для задоволення її заяви про самовідвід.
Керуючись статтями 31, 36, 39, 40, 248 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви судді Коваленко Н.В. про самовідвід від участі у розгляді справи №990/306/24 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Бевзенко
Н.В. Коваленко ,
Судді Верховного Суду
