Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
Іменем України
07 травня 2025 року
м. Київ
справа №990/306/24
адміністративне провадження № П/990/306/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., Бевзенка В.М., Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцького А.М.
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Кравця Р.Ю.,
представника відповідача: Цуцкірідзе І.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу №990/306/24
за позовом ОСОБА_1
до Вищої ради правосуддя
про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
ВСТУП
Позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з проханням визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя, яким задоволено клопотання заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності. Ухвалюючи таке рішення, Вища рада правосуддя керувалася тим, що наявність кримінального провадження за підозрою судді у вчиненні кримінального правопорушення, пов?язаного з організацією готування викрадення і незаконного позбавлення волі людини (стаття 146 Кримінального кодексу України), може поставити під сумнів його безсторонність при здійсненні правосуддя та зашкодити авторитету судової влади і довірі суспільства до неї.
Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи її учасників, Верховний Суд, вирішуючи цей публічно-правовий спір, надавав відповіді на наступні питання:
1) чи дійсно Вища рада правосуддя не мала повноважень на ухвалення оскаржуваного рішення через наявність у її складі члена Вищої ради правосуддя, на розгляді у якого знаходяться дисциплінарні скарги стосовно позивача?
2) чи містить оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя посилання на визначені законом підстави його ухвалення та чи є воно належним чином мотивованим?
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції (далі - Суд) надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП, Рада відповідно), у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ВРП від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності».
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з урахуванням додаткових пояснень, наданих у ході розгляду справи, вказував, що оспорюване рішення Ради, яким за наслідками розгляду клопотання заступника Генерального прокурора продовжено строк тимчасового відсторонення його як судді від здійснення правосуддя, є незаконним та необґрунтованим, прийнятим складом ВРП, який не мав повноважень його ухвалювати, а також за наявності порушення вимог законодавства щодо порядку вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру, без дослідження обґрунтованості останньої, оцінки доводів сторони захисту та за відсутності доказів наявності будь-яких ризиків.
Зокрема, мотиви, які покладені позивачем в основу своїх позовних вимог, зводяться до наступного:
- прийняття оспорюваного рішення складом ВРП, який не мав повноважень його ухвалювати з огляду на наявність на розгляді у її члена Маселка Р.О. трьох дисциплінарних скарг відносно судді ОСОБА_1 ; такі обставини, на переконання позивача, дозволяють стверджувати про упередженість вказаного члена Ради під час розгляду клопотання заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення його як судді від здійснення правосуддя й, як наслідок, унеможливлювали його учать у розгляді означеного питання у силу вимог частини першої статті 33 Закону України від 21 грудня 2016 року №1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон №1798-VIII);
- рішення Ради від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків. Це пояснюється позивачем тим, що: мотиви для продовження строку відсторонення судді, викладені у клопотанні, були аналогічними тим, що наводилися в первинному клопотанні про відсторонення судді від посади, й у клопотанні про продовження строку такого відсторонення не вказано відповідних обставин, які продовжують існувати; Рада у оспорюваному рішенні, порушуючи основні засади кримінального провадження, принципи змагальності та рівності сторін, проігнорувала позицію сторони захисту ОСОБА_1 , не надавши їй юридичної оцінки; при прийнятті рішення відповідачем не перевірено процесуального статусу судді у кримінальному провадженні та, як наслідок, підстав для розгляду клопотання заступника Генерального прокурора, адже, на думку позивача, через недотримання стороною обвинувачення вимог статті 481 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) є підстави вважати про вручення ОСОБА_1 повідомлення про підозру неуповноваженою на це особою; оспорюване рішення Ради прийнято з порушенням пункту 6 частини другої статті 155 КПК України та пункту 2 частини четвертої статті 64 Закону №1798-VIII за відсутності будь-яких фактів або обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню, доказів його протиправної поведінки, а також того, що, перебуваючи на посаді, він може знищити чи підробити речі та документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження;
- рішення Ради містить неіснуючу підставу для відсторонення - сумнів у безсторонності судді під час здійснення правосуддя, припущення з приводу можливості зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї, що суперечить частині четвертій статті 64 Закону №1798-VIII та виходить за межі повноважень ВРП; тимчасовим відстороненням судді від здійснення правосуддя тимчасово обмежується можливість судді розглядати справи, інші повноваження судді не припиняються, посада не втрачається, відтак для суспільства настають такі негативні наслідки як витрати з бюджету, навантаження на судову систему, порушення строків розгляду справ, за відсутності реальних наслідків для неможливості здійснення кримінального провадження, що явно не є необхідним в демократичному суспільстві.
Підсумовуючи, позивач стверджує, що оспорюване рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та підлягає скасуванню.
3. Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до Суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Таку свою позицію по суті обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято повноважним складом Ради та підписано всіма її членами, які брали участь у його ухваленні, та містить мотиви, з яких відповідач прийшов до відповідних висновків. Незаявлення ж членом ВРП Маселком Р.А. самовідводу свідчить про відсутність для цього підстав, передбачених статтею 33 Закону №1798-VIII, й, до того ж, у засіданні Ради 09 вересня 2024 року позивач та його представник відводів не заявляли, у зв`язку із чим відповідні твердження ОСОБА_1 , що склад Ради не мав повноважень ухвалювати оспорюване рішення, є безпідставними.
Стверджує, що під час розгляду відповідачем клопотання заступника Генерального прокурора було встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України (далі - КК України), на підтвердження чого та обґрунтованості повідомленої підозри заступником Генерального прокурора надано до клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя відповідні зібрані у кримінальному провадженні докази, оцінюючи які у сукупності із наведеними у клопотанні мотивами, ВРП не встановила обставин, які можуть свідчити, що таке клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання в діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя. Тому, ураховуючи співмірність між незалежністю, недоторканністю судді та наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, Рада дійшла висновку про задоволення клопотання та продовження відповідного строку.
Указує й на те, що норми КПК України не містять вимоги щодо вручення письмового повідомлення про підозру професійному судді особисто Генеральним прокурором або його заступником, а тому зауважує, що доводи позивача в цій частині не заслуговують на увагу. При цьому, розглядаючи клопотання про продовження строку відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП не вправі досліджувати обґрунтованість підозри, вирішувати ті питання, які має вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з погляду їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.
Таким чином, ВРП вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Рада, задовольняючи клопотання заступника Генерального прокурора та продовжуючи на два місяці строк тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ, ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. 24 вересня 2024 року в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану позовну заяву.
5. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Чиркін С.М., Берназюк Я.О., Бевзенко В.М., Коваленко Н.В.
6. Верховний Суд ухвалою від 09 жовтня 2024 року відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; в подальшому, у зв`язку із необхідністю витребування додаткових доказів, а також вчинення інших процесуальних дій, спрямованих на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин у справі, розгляд останньої відкладався та оголошувалися перерви в судовому засіданні.
7. 25 жовтня 2024 року до Суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи його мотивами, що вказані вище.
8. 28 жовтня 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Гардецького О.С. на офіційну електронну адресу Суду надійшла відповідь на відзив, у якій, заперечуючи прийнятність доводів ВРП, останній просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
9. Позивач та його представники під час розгляду справи висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали та просили Суд їх задовольнити.
10. Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечила, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши відповідні пояснення, просила відмовити в задоволенні позову.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
11. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Указом Президента України від 18 червня 2009 року №458/2009 призначений на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області строком на п`ять років, Постановою Верховної Ради України від 21 травня 2015 року №479-VIII обраний на посаду судді Господарського суду Дніпропетровської області безстроково.
12. Слідчими Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №62022170040000097 від 10 вересня 2022 року за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України.
13. У межах зазначеного кримінального провадження заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. 12 липня 2024 року склав повідомлення про підозру судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України, яке вручено судді того самого дня.
14. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у період доби з 23:00 год. до 06:00 год. наступного дня.
15. Згідно з обставинами, установленими під час досудового розслідування кримінального провадження й викладеними в повідомленні про підозру, ОСОБА_1 підозрюється в організації закінченого замаху на незаконне позбавлення волі та викрадення людини, вчиненого з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб та здійснюваного протягом тривалого часу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України.
16. 17 липня 2024 року заступник Генерального прокурора Войтенко А.Б. звернувся до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України, строком на два місяці. До клопотання було долучено копії матеріалів, якими обґрунтовано його доводи, розписку судді ОСОБА_1 про отримання цього клопотання разом із доданими до нього матеріалами.
17. ВРП своїм рішенням від 25 липня 2024 року №2306/0/15-24 тимчасово, до 12 вересня 2024 року, відсторонила суддю Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
18. ВРП визнала обґрунтованими викладені у клопотанні заступника Генерального прокурора доводи про ризики можливого впливу ОСОБА_1 як судді на свідків, протиправного перешкоджання кримінальному провадженню, а також можливого знищення доказів. Підставою тимчасового відсторонення стало здійснення повідомлення цьому судді про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 15, частиною третьою статті 27, частиною другою статті 146 КК України, що, на переконання Ради, завдає шкоди авторитету судової влади та підриває довіру суспільства до неї, суперечить морально-етичним принципам, закріпленим у Кодексі суддівської етики, може викликати сумніви у безсторонності цього судді під час здійснення правосуддя з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді та норми національного законодавства.
19. 03 вересня 2024 року до ВРП надійшло клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 30 серпня 2024 року про продовження на два місяці строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності.
20. У клопотанні зазначено, що мотивами необхідності продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 є існування обставин, які стали підставою для тимчасового відсторонення. Зокрема, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді Господарського суду Дніпропетровської області і користуючись своїми повноваженнями та статусом судді, для уникнення кримінальної відповідальності має можливість використати свою службову діяльність для здійснення впливу або тиску на експертів, потерпілого та свідків як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. ОСОБА_1 обізнаний із методами роботи правоохоронних органів, має великий досвід роботи у правовій сфері, багато знайомих серед працівників правоохоронних органів і суду, що може бути використано ним з метою уникнення кримінальної відповідальності.
21. Крім того, заступник Генерального прокурора вважає, що наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, суперечить морально-етичним принципам і об`єктивно може поставити під сумнів незалежність та чесність судді під час здійснення правосуддя з огляду на міжнародні принципи, стандарти поведінки судді і норми національного законодавства, значною мірою зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї. Тобто необхідність продовження відсторонення судді від здійснення правосуддя обґрунтовується як наявністю негативних наслідків перебування його на цій посаді, так і продовженням існування обставини, які були підставою для тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, й тим, що сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП.
22. Також у клопотанні зазначаються слідчі та процесуальні дії, які були проведені та які необхідно провести для повного, всебічного та неупередженого з`ясування всіх обставин вчинення злочину.
23. Рішенням від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 з посиланням на статтю 131 Конституції України, статтю 155-1 КПК України, частину п`яту статті 49, частину сьому статті 56, частину першу статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII), статтю 64 Закону №1798-VIII, а також Кодекс суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року (далі - КСЕ), з урахуванням ризиків здійснення суддею ОСОБА_1 правосуддя за викладених у клопотанні обставин, дійшла висновку про задоволення клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя до 09 листопада 2024 року. При цьому зазначила, що суддя Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, пов?язаного з організацією готування викрадення і незаконного позбавлення людини волі. Наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи суперечить установленим для судді морально-етичним принципам, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя, значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї.
24. Не погоджуючись із рішенням Ради від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 та викладеними у ньому висновками, вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із цим позовом.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Для вирішення вказаного публічно-правового спору колегія суддів вважає, що потрібно надати відповіді на питання, які сформульовані у вступі до цього рішення.
26. Перше питання - чи дійсно ВРП не мала повноважень на ухвалення оскаржуваного рішення через наявність у її складі члена Ради, на розгляді у якого знаходяться дисциплінарні скарги стосовно позивача?
27. Надаючи оцінку доводам позивача щодо неповноважності складу ВРП, який ухвалив спірне рішення, Суд виходить із таких міркувань.
28. Відповідно до статті 18 Закону №1798-VIII ВРП є повноважною за умови обрання (призначення) на посаду щонайменше п`ятнадцяти членів, серед яких більшість становлять судді (включаючи суддів у відставці), та складення ними присяги.
29. Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу Ради (частина друга статті 30 Закону №1798-VIII).
30. За частиною п`ятою статті 20 Закону №1798-VIII член ВРП зобов`язаний відмовитися від участі у розгляді питання, якщо: 1) він перебуває у родинних чи інших особистих стосунках із суддею, кандидатом на посаду судді чи прокурором, стосовно якого розглядається питання, а також особою, яка звернулася зі скаргою до ВРП; 2) він особисто, прямо чи побічно заінтересований у справі, яку розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості.
31. Згідно з частинами першою та другою статті 33 цього Закону член ВРП не може брати участі в розгляді питання і підлягає відводу, якщо буде встановлено, що він особисто, прямо чи побічно заінтересований у результаті справи, є родичем особи, стосовно якої розглядається питання, або якщо будуть встановлені інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. За наявності таких обставин член ВРП повинен заявити самовідвід. За наявності обставин, передбачених частиною першою цієї статті, відвід члену ВРП може заявити особа, за поданням якої розглядатиметься питання, а також особа, стосовно якої вирішується питання, чи особа, що подала заяву, скаргу.
32. З матеріалів справи вбачається, що в засіданні 09 вересня 2024 року, на якому розглядалося клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, взяли участь 11 членів ВРП, відводів будь-кому з них заявлено не було, зокрема і позивачем, який разом із своїм представником - адвокатом Гардецьким О.С. були присутніми на цьому засіданні. За результатами голосування «за» ухвалення оскаржуваного рішення віддали голоси 10 членів ВРП, 1 - «проти». Рішення від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24 «Про задоволення клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності» підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
33. Позивач стверджує, що член ВРП Маселко Р.О. не міг брати участі у розгляді клопотання заступника Генерального прокурора, оскільки на розгляді цього члена Ради перебуває три дисциплінарні скарги відносно судді ОСОБА_1 .
34. Насамперед колегія суддів зазначає, що така наведена позивачем обставина не є установленою Законом №1798-VIII безумовною підставою, за якої член ВРП не може брати участь у розгляді питання, зокрема, щодо продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності.
35. З приводу ж доводів ОСОБА_1 про упередженість вказаного члена Ради під час розгляду клопотання заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення його як судді від здійснення правосуддя й, як наслідок, унеможливлення його участі у розгляді такого питання, Суд зауважує, що сумніви у неупередженості члена ВРП, про які зазначив позивач, вочевидь повинні були виникнути не під час засідання ВРП, на якому розглядалося спірне питання, а раніше, при цьому наведені позивачем обставини не пов`язані із поведінкою відповідного члена ВРП під час розгляду означеного клопотання заступника Генерального прокурора.
36. На засіданні ВРП 09 вересня 2024 року, до початку розгляду клопотання заступника Генерального прокурора про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, позивачу, а також його представнику - адвокату Гардецькому О.С. було роз`яснено право заявляти відводи членам Ради, однак позивач та його представник відводів не заявили, у тому числі з наведених вище підстав.
37. Суд ще раз акцентує увагу: ОСОБА_1 та його представник адвокат Гардецький О.С. не заявляли відвід члену ВРП Маселку Р.О.
38. У контексті наведеного колегія суддів також враховує необхідність дотримання визначеного Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях принципу «ухвалення рішення судом, встановленого законом», яке стосується не лише судів, але і інших національних органів влади.
39. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, ВРП може вважатися органом, який хоча формально-юридично не є судом, але має властиві компетенцію та повноваження останнього відносно суддів. Тому і інститут відводу (самовідводу) члена ВРП у розгляді конкретної справи (питання), як однієї із найважливіших гарантій неупередженості та справедливості, по суті такий же, як і у судді. Зокрема, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року (остаточне 27 травня 2013 року) у справі «Олександр Волков проти України» зазначив, що у контексті першої умови Судові ніщо не заважає назвати «судом» конкретний національний орган, який не входить до судової системи, для цілей встановлення його відповідності критеріям, викладеним у справі «Вільхо Ескелайнен та інші проти Фінляндії». Адміністративний або парламентський орган може вважатися «судом» у матеріально-правовому значені цього терміну, що призведе до можливості застосування статті 6 Конвенції до спорів державних службовців (див. рішення у справах «Аргіру ті інші проти Греції» (Argyrou and Others v. Greece), заява №10468/04, п. 24, від 15 січня 2009 року, та «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), заяви №№ 17214/05, 20329/05 та 42113/04, пп. 72-75, від 28 квітня 2009 року). Проте висновок щодо застосовності статті 6 Конвенції не перешкоджає розгляду питання дотримання процесуальних гарантій у такому провадженні (див. вищезазначене рішення у справі «Савіно та інші проти Італії» (Savino and Others v. Italy), п. 72).
40. Враховуючи компетенційну складову у понятті «судом, встановленим законом», у цьому аспекті доречно звернути увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що члени ВРП, як органу, що має компетенцію суду стосовно відсторонення судді від здійснення правосуддя (квазісуд), мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення членів ВРП до питань і сторін у конкретній справі (питанні). Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості складу ВРП як реальної, так і суб`єктивної.
41. Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (і) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (іі) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
42. Так, у рішенні від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (заява №33949/02, пункт 49) ЄСПЛ зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі «Фей проти Австрії» від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30; рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії», №33958/96, пункт 42). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», від 10 червня 1996 року, пункт 38).
43. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
44. Водночас не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто у ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
45. Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, можна зробити висновок, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) членом ВРП принципу неупередженості, заявнику (судді) потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка уповноваженої особи, що вказують на її безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи (питання), неналежне забезпечення конкретним членом ВРП та її складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод осіб, які беруть участь у справі, тощо).
46. Верховним Судом під час розгляду цієї справи не встановлено існування передбачених частиною першою статті 33 Закону №1798-VIII обставин, які обумовлювали обов`язок члена ВРП Маселка Р.О. заявити самовідвід та невиконання цього обов`язку. Обставини ж, на які посилається позивач, не можуть бути достатньою та необхідною підставою для висновку про наявність у члена ВРП особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду питання (справи) або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об`єктивності. Такі доводи позивача ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній його оцінці певних обставин. Ба більше, ці обставини (перебування на розгляді члена ВРП дисциплінарних справ стосовно позивача) не стосуються питання, яке було предметом розгляду Ради на її засіданні 09 вересня 2024 року.
47. На переконання Верховного Суду, перебування на розгляді члена ВРП дисциплінарних справ стосовно позивача не могло вважатися й конфліктом інтересів і бути перешкодою у участі відповідного члена Ради у розгляді питання щодо відсторонення судді від здійснення правосуддя (продовження строку такого відсторонення), адже позивачем не зазначено прийнятних аргументів, як саме такі обставини вплинули чи могли вплинути на поведінку члена ВРП, на його ставлення до судді ОСОБА_1, заінтересованість у результатах відповідного розгляду, на його неупередженість, безсторонність та об`єктивність, у чому це проявилося.
48. Таким чином, наведені ОСОБА_1 доводи щодо неповноважності складу ВРП, її упередженості і небезсторонності Суд вважає безпідставними і констатує ухвалення Радою оскаржуваного рішення повноважним її складом, а також його підписання всіма членами Ради, які брали участь у його ухваленні.
49. Надаючи відповідь на друге питання: чи містить оскаржуване рішення ВРП посилання на визначені законом підстави його ухвалення та чи є воно належним чином мотивованим, Верховний Суд зазначає наступне.
50. 30 вересня 2016 року набрали чинності закони України від 02 червня 2016 року №1401-VІІІ «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» (далі - Закон №1401-VІІІ) та №1402-VІІІ.
51. Відповідно до статті 131 Конституції України (в редакції Закону №1401-VІІІ) в Україні діє ВРП, яка, зокрема, ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 6 частини першої цієї статті).
52. Згідно із частинами п`ятою та шостою статті 49 Закону №1402-VIII суддя може бути тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя на строк не більше двох місяців у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом. Рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ухвалюється ВРП.
Продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в тому ж порядку на строк не більше двох місяців. Клопотання про продовження строку такого відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником не пізніше десяти днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено. Вимоги до клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності встановлюються процесуальним законом.
53. У зв`язку з набранням 05 січня 2017 року чинності Законом №1798-VIII у КПК України був закріплений захід забезпечення кримінального провадження - тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя (пункт 4-1 частини другої статті 131).
54. Цим же Законом на ВРП покладені повноваження щодо вирішення питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності (стаття 63), а також про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя (стаття 64).
55. Так, за правилами частин першої - четвертої статті 63 Закону №1798-VIII (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора (виконувача обов`язків Генерального прокурора). На стадії судового провадження строк відсторонення встановлюється до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження.
Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику.
Генеральний прокурор або його заступник можуть уповноважити прокурора на вручення судді, крім судді Вищого антикорупційного суду, копії клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та матеріалів, що обґрунтовують клопотання, а також на представлення відповідного клопотання під час розгляду на засіданні ВРП.
56. Згідно із частинами першою - четвертою статті 64 Закону №1798-VIII продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, на строк не більше двох місяців, а в разі якщо обвинувальний акт передано до суду, - до набрання законної сили вироком суду або закриття кримінального провадження.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя подається Генеральним прокурором або його заступником, а стосовно судді Вищого антикорупційного суду - Генеральним прокурором (виконувачем обов`язків Генерального прокурора) не пізніше як за десять днів до закінчення строку, на який суддю було відсторонено.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, подане без дотримання визначених законом вимог, повертається ВРП Генеральному прокурору або його заступнику без розгляду.
Клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення.
57. Відповідно до положень частин третьої та шостої статті 155-1 КПК України клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та клопотання про продовження строку такого тимчасового відсторонення повинні відповідати вимогам частини другої статті 155 цього Кодексу.
58. За правилами частини другої статті 155 КПК України у клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на обставини; 4) посада, яку обіймає особа; 5) виклад обставин, що дають підстави вважати, що перебування на посаді підозрюваного, обвинуваченого сприяло вчиненню кримінального правопорушення; 6) виклад обставин, що дають підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, перебуваючи на посаді, знищить чи підробить речі і документи, які мають суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливатиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином; 7) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.
До клопотання також додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) документи, які підтверджують надання підозрюваному, обвинуваченому копій клопотання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.
59. Аналогічні приписи стосовно порядку звернення до ВРП із клопотанням про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, а також стосовно підстав для їх задоволення містяться у главі 20 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року №52/0/15-17 (далі - Регламент).
60. Згідно із частиною першою статті 65 Закону №1798-VIII рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
61. Як убачається з наведених норм права, ВРП є суб`єктом кримінальних процесуальних відносин у частині ухвалення рішень про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності та продовження строку такого тимчасового відсторонення, які ухвалюються на підставі вмотивованих клопотань Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.
62. У справі, яка розглядається, ОСОБА_1 оскаржує рішення ВРП про продовження строку тимчасового відсторонення його від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, посилаючись, окрім іншого, на те, що ВРП ухвалила це рішення без урахування тієї обставини, що письмове повідомлення судді про підозру підписане заступником Генерального прокурора - Войтенком А.Б., а вручення повідомлення було доручено останнім та фактично здійснене заступником начальника першого відділу другого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Підлісним О.А .
63. У зв`язку із цим ОСОБА_1 вважає, що він не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки письмове повідомлення про підозру йому як судді вручив не Генеральний прокурор або його заступник, як це передбачено пунктом 3 частини першої статті 481 КПК України, а інший прокурор.
64. Із цього приводу Верховний Суд зазначає таке.
65. Суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності (пункт 1 частини першої статті 62 Закону №1798-VIII). Відтак, ВРП як на етапі застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, так і на етапі вирішення питання про його продовження має насамперед з`ясувати, чи притягується суддя до кримінальної відповідальності.
66. Притягнення до кримінальної відповідальності є стадією кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (пункт 14 статті 3 КПК України).
67. З матеріалів справи вбачається та власне не заперечується і визнається самим позивачем, що на час вирішення питання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ОСОБА_1 було повідомлено про підозру.
68. Дотримуючись порядку, визначеного Законом №1798-VIII і Регламентом, ВРП як суб`єкт кримінальних процесуальних відносин має керуватися також положеннями КПК України, що визначають загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження і продовження строку їх дії.
69. Загальним правилом застосування заходів забезпечення кримінального провадження є те, що застосування їх не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення (пункт 1 частини третьої статті 132 КПК України).
70. ВРП, вирішуючи питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження, перевіряє повідомлення про підозру в частині обґрунтованості підозри.
71. Водночас повноваженнями щодо перевірки процесуального порядку вручення письмового повідомлення про підозру ВРП не наділена ані кримінальним процесуальним законом, ані Законом №1798-VIII, ані іншими законами України.
72. Розглядаючи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, ВРП не переоцінює первинного рішення про відсторонення судді від здійснення правосуддя. Її обов`язком на цьому етапі є з`ясування питання лише про те, чи підлягає задоволенню клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
73. Такого ж підходу дотримується і Велика Палата Верховного Суду, зокрема у своїй постанові від 12 вересня 2019 року у справі №9901/679/18.
74. Згідно із частиною четвертою статті 64 Закону №1798-VIII клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності підлягає задоволенню, якщо: 1) обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя, продовжують існувати; 2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення. Аналогічні підстави для задоволення клопотання щодо суб`єктів, які не є суддями, передбачені в частині другій статті 158 КПК України.
75. У даному ж випадку, за результатами розгляду клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, ВРП установила наявність зазначених підстав і відобразила їх у своєму рішенні від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24.
76. Питання ж про законність і обґрунтованість вручення судді письмового повідомлення про підозру не Генеральним прокурором або його заступником, а іншим прокурором, має вирішуватися в межах кримінального провадження і не належить ані до компетенції ВРП, ані до повноважень адміністративного суду.
77. Наведене узгоджується із неодноразово висловленою та послідовною позицією Великої Палати Верховного Суду (постанови від 08 листопада 2018 року у справі №800/536/17, від 12 вересня 2019 року у справі №9901/679/18, від 14 листопада 2019 року у справі №9901/619/18, від 19 грудня 2019 року у справі №9901/610/18 та ін.).
78. Таким чином, Верховний Суд вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на неврахування ВРП його доводів про неповноважність суб`єкта, який вручив судді письмове повідомлення про підозру, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення відповідача.
79. Оскільки виключно ВРП як колегіальний, незалежний конституційний орган державної влади та суддівського врядування, який діє в Україні, наділена повноваженнями ухвалювати рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя та продовження такого тимчасового відсторонення, то встановлення наявності або відсутності правових підстав для цього здійснюється цим органом за власною оцінкою обставин, пов`язаних з оголошеною судді підозрою (подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №9901/962/18 та від 23 червня 2021 року у справі №9901/85/20).
80. Європейський суд з прав людини, розглядаючи питання обсягу судового розсуду при оцінці актів та дій органів державної влади під час реалізації ними їх виключної компетенції, вказав на те, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.
81. З витягу з протоколу засідання ВРП від 09 вересня 2024 року убачається, що оскаржуване рішення було прийнято у відкритому засіданні на підставі наявних у ВРП матеріалів, після їх дослідження та обговорення, за участю судді ОСОБА_1 та його представника - адвоката Гардецького О.С., з урахуванням наданих ними відповідей на поставлені членами ВРП запитання. При цьому кожному з учасників була надана можливість висловити свою позицію та долучити докази. Наведене, у свою чергу, спростовує доводи позивача про порушення Радою основних засад кримінального провадження, принципів змагальності та рівності сторін, адже ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, вислухала, взяла до уваги та врахувала як пояснення судді, так і позицію його представника.
82. За задоволення клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя проголосували 10 членів ВРП з 11 присутніх на засіданні. Оскаржуване рішення підписано всіма членами ВРП, які брали участь у його ухваленні.
83. Вирішуючи цей спір, Верховний Суд не встановив наявності підстав для скасування рішення ВРП про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, встановлених пунктом 3 частини першої статті 65 Закону №1798-VIII, оскільки рішення містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
84. Зокрема, ВРП, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, письмові заперечення адвоката Гардецького О.С. щодо клопотання, заслухавши доповідача - члена Ради Плахтій І.Б. , прокурора Підлісного О.А., суддю ОСОБА_1, представника судді - адвоката Гардецького О.С., дійшла висновку, що клопотання заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. від 30 серпня 2024 року про продовження строку тимчасового відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, що надійшло до ВРП 03 вересня 2024 року, підлягає задоволенню, зважаючи на те, що обставини, які стали підставою для тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, продовжують існувати, так як наявність кримінального провадження за підозрою судді ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення проти волі, честі та гідності особи суперечить установленим для судді морально-етичним принципам, об`єктивно може поставити під сумнів безсторонність судді під час здійснення правосуддя, значною мірою може зашкодити авторитету судової влади та довірі суспільства до неї. Як зазначила Рада, доводи, наведені у клопотанні заступника Генерального прокурора Войтенка А.Б. про продовження строку тимчасового відсторонення судді ОСОБА_1 від здійснення правосуддя, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами, долученими до клопотання; сторона обвинувачення довела, що не мала можливості забезпечити досягнення всіх цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, протягом дії попереднього рішення ВРП.
85. При цьому відповідач врахував існуючі ризики здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 за викладених у клопотанні обставин, співмірність між такими засадами, як незалежність і недоторканність судді, та наслідками продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, а також те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, досудове розслідування завершено, а підозрюваному та його захисникам надано доступ до матеріалів досудового розслідування.
86. На переконання Верховного Суду, немає підстав стверджувати, що висновки відповідача, викладені в оскаржуваному рішенні, є свавільними, нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів.
87. Стосовно ж тверджень позивача про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення за відсутності будь-яких фактів або обставин, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, що перешкоджатимуть кримінальному провадженню, а також того, що, перебуваючи на посаді судді, може бути нанесена шкода авторитету судової гілки влади, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
88. У пункті 20 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки вказано, що судді не можуть ефективно здійснювати правосуддя без довіри громадськості, адже вони є частиною суспільства, якому служать. Їм слід бути обізнаними щодо очікувань громадськості від судової системи та скарг на її функціонування.
89. У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23, йдеться про те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.
90. У пункті 22 Висновку №3 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що суспільна довіра та повага до судової влади є гарантіями ефективності системи правосуддя: поведінка суддів у їхній професійній діяльності, зрозуміло, розглядається громадськістю як необхідна складова довіри до судів.
91. Пунктом 33 Висновку №18 (2015) Консультативної ради європейських суддів «Позиція судової влади та її відносини з іншими гілками державної влади в умовах сучасної демократії» визначено, що судді повинні поводитися доброчесно як під час виконання своїх функцій, так і в особистому житті, відповідати за свою поведінку, якщо це входить до загальноприйнятих норм.
92. Відповідно до пункту 2 частини сьомої статті 56 Закону №1402-VIII суддя зобов`язаний дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
93. Згідно зі статтею 58 Закону №1402-VIII питання етики суддів визначаються КСЕ, що затверджується з`їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.
94. Суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду (стаття 1 КСЕ).
95. Зазначені вище положення міжнародних актів, Закону №1402-VIII та КСЕ визначають, що авторитет судової влади має вселяти довіру суспільства до здійснення правосуддя.
96. Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується із покладеними в основу оскаржуваного рішення висновками ВРП, що наявність кримінального провадження за підозрою позивача у вчиненні кримінального правопорушення, пов?язаного з організацією готування викрадення і незаконного позбавлення волі людини (стаття 146 КК України), об`єктивно може поставити під сумнів його безсторонність при здійсненні правосуддя та зашкодити авторитету судової влади і довірі суспільства до неї. При цьому Радою, як вже вказувалося вище, враховано ризики здійснення правосуддя суддею ОСОБА_1 за викладених у клопотанні заступника Генерального прокурора обставин, співмірність між такою засадою як незалежність та недоторканність суддів, і наслідками тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням його до кримінальної відповідальності (такої ж позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 17 січня 2019 року у справі №9901/706/18).
97. Також Суд враховує й те, що ВРП визнала переконливими доводи клопотання про ризики щодо можливого впливу чи тиску судді ОСОБА_1 на свідків, експертів, потерпілого як особисто, так і за допомогою третіх осіб, щоб схилити їх до надання неправдивих свідчень або відмови від показань під час судового розгляду; протиправного перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином з огляду й на те, що ОСОБА_1 обізнаний із методами роботи правоохоронних органів, має великий досвід роботи у правовій сфері, багато знайомих серед працівників правоохоронних органів і суду, що може бути використано ним з метою уникнення кримінальної відповідальності. Відтак, Рада визнала обґрунтованими та підтвердженими наведені у клопотанні мотиви, з яких прокурор звернувся з ним, та не встановила обставин, які можуть свідчити, що вказане клопотання є формою незаконного впливу, тиску чи втручання у діяльність цього судді щодо здійснення правосуддя.
98. Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання позивача на те, що оскаржуване рішення Ради суперечить частині четвертій статті 64 Закону №1798-VIII та виходить за межі повноважень ВРП, адже, як вже вказувалося вище та установлено вказаною нормою Закону №1798-VIII, однією із умов для продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності є продовження існування обставин, які стали підставою для тимчасового відсторонення від здійснення правосуддя. Натомість, у засіданні Ради позивачем не спростовано наявності обставин, якими обумовлювалося прийняття ВРП первинного рішення від 25 липня 2024 року №2306/0/15-24 про тимчасове відсторонення судді Господарського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності. При цьому, розглядаючи клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення позивача від здійснення правосуддя, ВРП не переоцінювала первинного рішення про таке відсторонення, а з`ясовувала питання лише про те, чи підлягає задоволенню клопотання про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя.
99. Варто зазначити й те, що обставини настання для суспільства негативних наслідків з огляду на продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку із притягненням до кримінальної відповідальності, як то витрати з бюджету, навантаження на судову систему, порушення строків розгляду справ тощо, на яких наголошує позивач, не впливають на правомірність оскаржуваного рішення Ради й, як видається Суду, не є співмірними із метою застосування означеного заходу забезпечення кримінального провадження стосовно судді.
100. Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
101. Частиною другою статті 2 КАС України визначено перелік критеріїв, на відповідність яким суд повинен перевірити рішення (дії, бездіяльність) суб`єкта владних повноважень у справах про їх оскарження.
102. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №9901/514/18, проаналізувавши частину першу статті 65 Закону №1798-VIII, зазначила, що законодавець чітко визначив підстави для оскарження та скасування рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя чи рішення про продовження строку тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, такі підстави є вичерпними та не підлягають розширеному тлумаченню.
103. Таким чином, у відповідності з вимогами Закону №1798-VIII Суд з`ясував, що: 1) обставини, які б свідчили про неповноважний склад ВРП, який ухвалив спірне рішення, відсутні; 2) оскаржуване рішення підписали усі члени Ради, які брали участь в його ухваленні; 3) таке рішення ВРП містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких Рада дійшла відповідних висновків.
104. Наведені ж у позовній заяві, додаткових поясненнях та надані у ході розгляду справи доводи ОСОБА_1 , його представників такого висновку не спростовують і не вказують на обґрунтованість його тверджень про порушення ВРП вимог закону, адже Рада, приймаючи спірне рішення, діяла в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
105. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
106. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
107. На підставі викладеного, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення спору по суті, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Суд приходить до висновку про правомірність рішення ВРП від 09 вересня 2024 року №2634/0/15-24, та, як наслідок, відсутність підстав для його скасування.
108. За таких обставин, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
109. За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді сплаченого судового збору за звернення з цим позовом до суду відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 244-250, 255, 266, 295, 297 КАС України, Суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення складене та підписане 07.05.2025.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко,
С.М. Чиркін,
Я.О. Берназюк,
В.М. Бевзенко,
Н.В. Коваленко,
Судді Верховного Суду
