Справа № 357/9150/24
Провадження № 2-о/357/280/24
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30 вересня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
заявника - ОСОБА_1 ,
представника заявника - ОСОБА_2 ,
представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - Овод А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відео конференції в залі суду № 2 в м. Біла Церква в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), Міністерство оборони України про встановлення факту смерті, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2024 року адвокат П`ятецький Сергій Володимирович, який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з заявою про встановлення факту смерті ( а. с. 1-3 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 червня 2024 року, головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. (а. с 34) та матеріали передані для розгляду.
Згідно контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею з канцелярії суду 01 липня 2024 року.
За відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 02.07.2024 року заява ОСОБА_1 про встановлення факту смерті була залишена без руху ( а. с. 39-41 ).
04 липня 2024 року за вх. № 36262 судом отримано від представника заявника ОСОБА_2 заяву про усунення недоліків ( а. с. 43 ), заяву про встановлення факту смерті з додатками ( а. с. 47-76 ).
Ухвалою судді від 05 липня 2024 року відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) про встановлення факту смерті та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 08 липня 2024 року ( а. с. 77 ).
Заявапро встановлення факту смерті, яка надійшла на адресу суду після усунення недоліків, за підписом представника заявника ОСОБА_2 , обґрунтована тим, що заявник, ОСОБА_1 , є матір`ю ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу міста Авдїївка Покровського району Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу російсько-окупаційними військами. На момент смерті ОСОБА_3 тіло знаходилось неподалік населеного пункту Авдїївка Покровського району Донецької області, яке перебувало під вогневим контролем російсько окупаційних військ, в зв`язку з цим неможливо було провести евакуацію загиблого у безпечне місце для подальшого спрямування в морг. Із 17 лютого 2024 року м.Авдїївка окуповане військами російської федерації.Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стан». Просив суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Шамраївка Сквирського району Київської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області, Україна ( а. с. 47-49 ).
Ухвалою суду від 13.09.2024 року залучено в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України, що узгоджується з позицією, викладеною в постановіВерховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 686/11198/22 (провадження № 61-4913св24).
В судовому засіданні заявник та її представник підтримали заяву, надали пояснення аналогічні викладеним в ній, просили її задовольнити.
Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Овод А.П., який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні просив залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення, мотивуючи тим, що така заява може бути задоволена лише на підставі незаперечних доказів, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть. Зазначав, що правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи. Міністерство оборони вважає, що обраний заявницею спосіб судового захисту суперечить положенням ЦК та ЦПК України.
Заінтересована особа Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в судове засідання свого представника не направили, 08.07.2024 року за вх. № 36664 судом отримано лист, в якому не заперечували проти розгляду цивільного позову без участі представника відділу. При розгляді матеріалів справи та прийняття рішення по справі, покладаються на думку суду ( а. с. 80, 81 ).
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності ( ч. 3 ст. 211 ЦПК України ).
Отже, заінтересована особа Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) скористувався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 211 ЦПК України.
Тому, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засіданні за відсутності заінтересованої особи Сквирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ).
Суд, вислухавши пояснення заявника та її представника, представника заінтересованої особи Міністерства оборони України, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Цивільний процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України). При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст.2 ЦПК України).
За змістом ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану фату смерті.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Частиною 2 статті 317 ЦПК України встановлено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження останнього ( а. с. 51 ).
Згідно Витягу № 92 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06.05.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( а. с. 52 ).
Так, ОСОБА_3 призваний 25.09.2023 за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_6 номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить в матеріалах справи Витяг з Наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2023 року за № 361 ( а. с. 23 ).
З матеріалів службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_3 , а саме Акту службового розслідування від 25.03.2024 вбачається, що під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка внаслідок ворожого наступу, а саме артилерійсько-мінометного обстрілу зник безвісти номер обслуги ІНФОРМАЦІЯ_7 військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_3 ( а. с. 55-76 ).
Окрім того, в Акті службового розслідування зазначено наступне: «Виходячи з пояснень командира ІНФОРМАЦІЯ_8 військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_4 та тимчасово виконуючого обов`язки командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 було встановлено, що старший сержант ОСОБА_4 з 20.01.2024 разом із молодшим сержантом ОСОБА_3 в складі бойової групи виконували бойове розпорядження - утримувати оборону на позиції «Неон» поблизу н.п.Авдіївка. В складі групи також були четверо бійців з президентської бригади. 4 дні ворог штурмував позицію застосовуючи скиди з дронів, мінометний та артилерійський обстріл, та наступ піхоти. Бійці успішно відбивали атаки, постійно маневруючи. 24 січня бійці чекали на другу групу особового складу, яка мала замінити їх на позиції. Надійшло двоє бійців президентської бригади, яких скерували в бліндаж. Ще двоє бійців почали рух пізніше. Під час того як вони йшли, між військовослужбовцями прилетіло 3 снаряди калібру 120 мм. Молодший сержант ОСОБА_3 отримав тяжке поранення. Старший сержант ОСОБА_4 підбіг і почав надавати медичну допомогу, але осколок прилетів в голову і там була серйозна рана. Молодший сержант ОСОБА_3 загинув на місці. Старший сержант ОСОБА_4 доповів по рації про загибель і запитав про можливість евакуації, йому відповіли, що в даній ситуації евакуаційна група не може заїхати на позицію. Загибель також спостерігали з квадрокоптера. Старшому сержанту ОСОБА_4 був відданий наказ не зволікаючи покинути поле бою та відходити до місця евакуації...».
До даної заяви також додаються пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як частина матеріалів службового розслідування.
Відповідно до Акту настання смерті від 26.01.2024 сержант ОСОБА_5 та старший сержант ОСОБА_4 засвідчили, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:00 внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу. У зв`язку з інтенсивними бойовими діями можливості забрати тіло не було.
Звертаючись до суду з вищевказаною заявою, заявник ( її представник ) просив встановити факт смерті ОСОБА_3 , оскільки надані ним документи у своїй сукупності підтверджують вказані обставини.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Відповідно до статті 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22 серпня 2007 року.
Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України №2/5 від 18 жовтня 2000 року (з наступними змінами), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 року №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 серпня 2006 N 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за №1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Вказані нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на території бойових дій, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Такі висновки стосовно доказів, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України зазначені і в постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22,від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.
В зазначених постановах Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як зазначено в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22 (провадження №61-1746св23), підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Згідно Наказу Міністерства охорони здоров`я «Про деякі питання встановлення факту смерті людини» №390 від 01 березня 2022 року на період дії воєнного стану на території України та у разі виконання окремих функцій органів державної влади на окремих адміністративно-територіальних одиницях у зв`язку з триваючими бойовими діями, дозволяється захоронення тіл за умови: обов`язкового огляду трупа на місці його виявлення з оформленням відповідного протоколу (опису трупа із зазначенням трупних явищ та характеру і локалізацій тілесних ушкоджень); проведення фотофіксації ушкоджень у випадку наявності (у випадку наявності ознак насильницької смерті) як обов`язкового доповнення до опису ушкоджень; у випадку невпізнаного (неідентифікованого) трупа та відсутності можливості проведення судово-медичної експертизи, виконати вищезазначені вимоги, а також описати антропометричні дані трупа, описати словесний портрет, зробити портретну фотографію та зазначити особливі прикмети (зубну формулу, наявність татуювань тощо); копії заповнених документів разом з заповненою довідкою про причину смерті зберігати у закладі охорони здоров`я до окремого розпорядження. Якщо смерть настала на тимчасово-окупованій території або в районі бойових дій, де отримати лікарське свідоцтво про смерть неможливо, рекомендується скласти колективний акт про настання смерті та звернутися до суду (за місцем знаходження заявника) про встановлення відповідного юридичного факту.
На підтвердження факту смерті ОСОБА_3 , заявником ОСОБА_1 , як зазначено вище надано матеріали службового розслідування, з яких вбачається, що молодший сержант ОСОБА_3 дійсно проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на посаді номера обслуги ІНФОРМАЦІЯ_7, відповідно до Акту настання смерті від 26.01.2024 сержант ОСОБА_5 та старший сержант ОСОБА_4 засвідчили, що ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:00 внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу. У зв`язку з інтенсивними бойовими діями можливості забрати тіло не було.
Вказані документи відповідають вимогам вищевказаних норм права, містять посилання на конкретні факти та обставини, які дають можливість дійти висновку про наявність підстав, які входять до предмету доказування. В суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність та правдивість.
Таким чином, факт смерті ОСОБА_3 підтверджується вищезазначеними документами, з яких вбачається, що він загинув під час артилерійсько-мінометного обстрілу противника поблизу м.Авдіївка Покровського району Донецької області, загибель його настала під час проходження військової служби та пов`язана з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини. Загибель мала місце під час активних бойових дій поблизу м. Авдіївка Покровського району Донецької області, ця територія є тимчасово окупованою територією України, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.
Дана обставина позбавляє можливості отримати документи, передбачені ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", ст. 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року N 52 в редакції наказу Міністерства юстиції України 18 грудня 2010 року N 3307/5 (лікарське свідоцтво про смерть; фельдшерська довідка про смерть) та зареєструвати факт смерті померлої особи у встановленому законом порядку.
Судово-медична експертиза смерті сина ОСОБА_1 - ОСОБА_3 з цих же причин не проводилась.
Станом на момент подання заяви тіло сина заявника знаходиться на місці загибелі, а евакуація є неможливою.
Відповідно до ст. 1 Закону України " Про правовий режим воєнного стану " від 12 травня 2015 року N 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України). Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався,діє до теперішнього часу.
Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Відповідно до п.13 вказаної постанови заявник зобов`язаний обгрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.
Статтею 319 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Таким чином, судом встановлено, що смертьОСОБА_3 настала неподалік населеного пункту Авдїївка Покровського району Донецької області, тобто частини України, яка розташована у районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затвердженого Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309.
На території України у Донецькій області в Покровському районі і на сьогоднішній день відбуваються активні бойові дії, при цьому доступу до належного оформлення факту смерті та до тіла загиблого солдата ОСОБА_3 у заявниці - матері ОСОБА_1 немає, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті.
За змістом ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Враховуючи те, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України розпочалася 24 лютого 2022 року, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, слід застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться воєнні (бойові) дії/перебувають у тимчасовій окупації/оточені (блоковані), підлягає до негайного виконання.
Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Матеріали справи не містять відмови заявнику Сквирським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) в проведенні реєстрації смерті та видачі державним органом свідоцтва про смерть.
Разом з тим, суд бере до уваги Інформаційний лист Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду, вих. № 985/0/208-21 від 22.04.2021 року, спрямований головам апеляційних судів, в якому зазначено, що положення цивільного процесуального закону не вимагають від осіб, які звертаються із заявою до суду про встановлення відповідного факту, пред`являти в суд письмової відмови органу реєстрації актів цивільного стану в здійсненні реєстрації таких фактів.
Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Отже, предметом даної справи є встановлення факту смерті особи в певний час у зв`язку з неможливістю реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті на підставі п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України.
З огляду на викладене, суд вважає що дійсно для проведення державної реєстрації смерті є об`єктивні перешкоди. З метою захисту прав і свобод громадян України, якою є заявник, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, бо законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику громадянину України свідоцтво про смерть її сина ОСОБА_3 , виданого державним органом України.
Отже, у зв`язку із відсутністю свідоцтва про смерть сина, заявниця не має можливості скористатись своїми сімейними, цивільними і соціальними правами, пов`язаними із смертю ОСОБА_3 , зокрема: спадкування, отримання статусу членів сім`ї загиблого військовослужбовця, допомоги сім`ї загиблого військовослужбовця, та ін.
Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно зі ст. 14 ЦПК ( 1501-06 ) рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.
На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смертіОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановленим.
Статтею 161 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Тому встановлення саме факту смерті військовослужбовця не пов`язується з наступним вирішенням підвідомчого суду спору про будь яке право. Крім того, чинним законодавством не передбачено порядок іншого (позасудового) встановлення такого факту.
У відповідності до правового висновку викладеного в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв`язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця.Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме: отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім`ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім`ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.
Оскільки заявник позбавлена можливості в іншому, аніж у судовому порядку встановити факт смерті сина на тимчасово окупованій території, а також надати для реєстрації смерті документи, передбачені законодавством України, оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шамраївка Сквирського району Київської області,військовослужбовця Збройних Сил України в/ч НОМЕР_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області, Україна, під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, встановлені наявними письмовими доказами по справі, а тому суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
Частиною 7 статті 294 ЦПК України визначено, що під час ухвалення судом рішення в справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 21 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Таким чином, заявник в силу закону звільнена від сплати судового збору під час розгляду даної справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 19, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 293, 295-296, 315-317, 319, 353-355, 430 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», суд, -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції( м.Київ ), Міністерство оборони України про встановлення факту смерті, - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Шамраївка Сквирського району Київської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області, Україна.
Копію рішення суду невідкладно направити до Сквирського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ) для державної реєстрації смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 317 ЦПК України оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Учасниксправи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2024 року.
Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя О. І. Орєхов
