Постанова
Іменем України
28 січня 2025 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/3677/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Желепи О. В., Стрижеуса А. М.,
за участю секретаря Марченка М. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 30 вересня 2024 року
в складі судді Орєхова О. І.
у цивільній справі №357/9150/24 Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
за заявою ОСОБА_1
про встановлення факту смерті,
заінтересовані особи: Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України,
У С Т А Н О В И В:
1. Короткий зміст заявлених вимог
У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті її сина ОСОБА_2 під час виконання військового обов`язку щодо захисту держави Україна на тимчасово окупованій території.
Заявниця зазначила, що її син ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу російсько-окупаційними військами, що підтверджено письмовими доказами. На момент смерті ОСОБА_2 тіло знаходилось неподалік населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області, яке перебувало під вогневим контролем російсько-окупаційних військ, в зв`язку з цим неможливо було провести евакуацію тіла загиблого у безпечне місце для подальшого спрямування в морг.
Із 17 лютого 2024 року м. Авдіївка окуповане військами російської федерації. Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
Просила суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Шамраївка Сквирського району Київської області, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу міста Авдіївка Покровського району Донецької області.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.09.2024 заяву задоволено.
Суд першої інстанції погодився із аргументами заявниці щодо неможливості отримання на території, де велися бойові дії та яка в подальшому стала тимчасово окупована, документів, що підтверджують факт смерті за формою, встановленою чинним законодавством України, з об`єктивних причин. На підставі наявних доказів суд дійшов висновку про встановлення факту смерті, з огляду на те, що такі письмові докази ґрунтуються на прямих свідченнях факту смерті ОСОБА_2 , а не припущень про такий факт.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду Міністерство оборони України звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, просить скасувати рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про встановлення факту, що має юридичне значення.
4. Аргументи учасників справи
4.1 Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд не звернув увагу на те, що Верховний Суд, у постановах від 26.04.2023 у справі №337/3725/22 та від 29.03.2023 у справі №653/8033/22 вказав, що підставою для встановлення факту смерті, зокрема й на підставі ст. 317 ЦПК України є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Такими доказами можуть бути письмові докази, речові докази, висновки експертів, довідки про смерть, тощо.
Також зазначено, що за відсутності доказів та наявності лише припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (ст. 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті, про що зазначено у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №506/358/22 та від 13.03.2024 у справі № 204/7924/2023.
Міноборони вважає, що матеріали службового розслідування військової частини НОМЕР_1 не можуть достовірно свідчити про смерть молодшого сержанта ОСОБА_2 в конкретний час і за конкретних обставин, а тому вірним буде порядок оголошення такої особи померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій, що передбачено ч. 2 ст. 46 ЦК України.
4.2 . Аргументи інших учасників справи
Представник заявника надав до суду письмові пояснення, у яких на спростування доводів апеляційної скарги зазначав, що факт загибелі військовослужбовця в зоні бойових дій на окупованій території підтверджується актом про встановлення факту смерті, в якому зазначено місце виконання бойового завдання та місце смерті, які ґрунтуються не на припущеннях.
Вказав, що посилання скаржника на практику Верховного Суду є помилковим з огляду на те, що правовідносини у справах, на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є тотожними.
Натомість, зазначив, що висновки суду касаційної інстанції у справі №758/5840/23 у постанові від 24.04.2024 за тотожних обставин, підтверджують правильність рішення суду першої інстанції про наявність правових підстав для встановлення факту смерті ОСОБА_2 .
5. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху та того ж дня витребувано матеріали справи.
12 листопада 2024 року справа надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року відкрито провадження у справі.
6. Позиція сторін та учасників справи у судовому засіданні.
Представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Скаржник - Міністерство оборони України, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направив.
Третя особа - Сквирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників скаржника та третьої особи.
7. Позиція Київського апеляційного суду
Колегія суддів дослідила матеріали справи, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника, перевірила законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що заявлялися у суді першої інстанції, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
8. Фактичні обставини справи
Судом установлено, що заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження останнього, де у графі мати зазначено ОСОБА_1 ( а. с. 51 ).
Згідно Витягу №92 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 06.05.2024 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а. с. 6, 51).
Так, ОСОБА_2 призваний 25.09.2023 за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_6 номер обслуги 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , про що свідчить в матеріалах справи Витяг з Наказу в/ч НОМЕР_1 від 21.12.2023 року за №361 (а. с. 23).
З матеріалів службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_2 , а саме Акту службового розслідування від 25.03.2024 вбачається, що під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка внаслідок ворожого наступу, а саме артилерійсько-мінометного обстрілу зник безвісти номер обслуги 1 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_2 (а. с. 55-76 ).
Окрім того, в Акті службового розслідування зазначено наступне: «Виходячи з пояснень командира 2 відділення охорони 1 взводу охорони роти охорони військової частини НОМЕР_1 , старшого сержанта ОСОБА_4 та тимчасово виконуючого обов`язки командира роти охорони військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_5 було встановлено, що старший сержант ОСОБА_4 з 20.01.2024 разом із молодшим сержантом ОСОБА_2 в складі бойової групи виконували бойове розпорядження - утримувати оборону на позиції «Неон» поблизу н.п. Авдіївка. В складі групи також були четверо бійців з президентської бригади. 4 дні ворог штурмував позицію, застосовуючи скиди з дронів, мінометний та артилерійський обстріл, та наступ піхоти. Бійці успішно відбивали атаки, постійно маневруючи. 24 січня 2024 року бійці чекали на другу групу особового складу, яка мала замінити їх на позиції. Надійшло двоє бійців президентської бригади, яких скерували в бліндаж. Ще двоє бійців почали рух пізніше. Під час того як вони йшли, між військовослужбовцями прилетіло 3 снаряди калібру 120 мм. Молодший сержант ОСОБА_2 отримав тяжке поранення. Старший сержант ОСОБА_4 підбіг і почав надавати медичну допомогу, але осколок прилетів в голову і там була серйозна рана. Молодший сержант ОСОБА_2 загинув на місці. Старший сержант ОСОБА_4 доповів по рації про загибель і запитав про можливість евакуації, йому відповіли, що в даній ситуації евакуаційна група не може заїхати на позицію. Загибель також спостерігали з квадрокоптера. Старшому сержанту ОСОБА_4 був відданий наказ не зволікаючи покинути поле бою та відходити до місця евакуації. На жаль, не вдалося евакуювати тіло молодшого сержанта ОСОБА_2 . Старший сержант ОСОБА_4 покинув небезпечну ділянку і поспішив до підрозділу. Двоє бійців, які мали заступити на позицію, загинули від тих же обстрілів».
До даної заяви також додаються пояснення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як частина матеріалів службового розслідування.
Відповідно до Акту настання смерті від 26.01.2024 сержант ОСОБА_5 та старший сержант ОСОБА_4 засвідчили, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 о 01:00 внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу. У зв`язку з інтенсивними бойовими діями, можливості забрати тіло не було.
9. Мотиви, якими керується Київський апеляційний суд та застосовані норми права
Звертаючись до суду з вищевказаною заявою, заявник просила встановити факт смерті військовослужбовця ОСОБА_2 під час виконання бойових обов'язків на території, яка стала тимчасово окупованою, оскільки надані документи у своїй сукупності підтверджують вказані обставини.
Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.
Обов`язок держави розслідувати факти смерті особи, яка підпадає під її юрисдикцію, виняткове юридичне значення факту смерті особи; специфіка розгляду справ в порядку окремого провадження, зокрема особливої ролі суду при з`ясуванні обставин справи; об`єктивні складнощі, які можуть виникнути у заявників при наданні доказів для встановлення факту смерті особи після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, при веденні активних бойовий дій, у своїй сукупності дають підстави для висновку, що суди мають зважати на вказані обставини та, керуючись завданням цивільного судочинства, уникати формального підходу при вирішенні таких справ.
У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.
Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.
Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ухвалюючи рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті її сина, ОСОБА_2 , суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим доказам, дійшов достатньо обґрунтованого висновку про те, що заявницею наведено достатньо аргументів та надано достатньо доказів, які з урахуванням положень статті 317 ЦПК України дають підстави для встановлення факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 1:00 год., громадянина України ОСОБА_2 , військовослужбовця Збройних Сил України, військової частини НОМЕР_1 , який загинув під час ведення бойових дій поблизу м. Авдіївка Покровського району Донецької області, під час проходження військової служби із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил держави-агресора на території Донецької області.
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується актом службового розслідування від 25 березня 2024 року, письмовими поясненнями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актом про настання смерті від 26 січня2024року, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 1576від 25березня 2023 року про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_2 .
Матеріалами службового розслідування за фактом зникнення безвісти ОСОБА_2 №990 від 25березня 2024 року встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 01:00 год., під час виконання бойового завдання неподалік позиції «Неон», поблизу н.п. Авдіївка, унаслідок ворожого наступу, а саме, артилерійсько-мінометного обстрілу номер обслуги 1 відділення охорони НОМЕР_2 взводу охорони військової частини НОМЕР_1 , молодший сержант ОСОБА_2 загинув на місці. Тіло ОСОБА_2 через інтенсивність бойових дій евакуювати не вдалося.
Вказані обставини з достатньою вірогідністю підтверджують факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 близько 01:00 год. ОСОБА_2 . Приписи статті 317 ЦПК України судом правильно застосований до спірних правовідносин, виходячи з встановлених обставин.
Звернення заявниці із заявою про встановлення юридичного факту у порядку окремого провадження узгоджується з позицією Великої Палата Верховного Суду, висловленою у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20), оскільки заявниця не має іншої можливості одержати свідоцтво про смерть сина, яке посвідчує факт, що має юридичне значення, а чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення таких юридичних фактів. Доводи Міністерства оборони України про наявність між учасниками справи спору про право є безпідставними.
Аналогічна правова позиція висловлена за тотожних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №756/5840/23, у якій зазначено, що факт смерті особи підтверджується актом службового розслідування, письмовими поясненнями свідків, актом про настання смерті, витягом з наказу командира військової частини про результати службового розслідування по факту зникнення безвісти молодшого сержанта.
Колегія суддів погоджується із доводами Міноборони про те що у постановах Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №506/358/22 та від 13.03.2024 у справі № 204/7924/2023 зроблено висновки про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, у порядку, передбаченому ст. 46 ЦПК України, а не із заявою про встановлення факту. Однак посилання скаржника на вказані постанови у даній справі є помилковим з огляду на відсутність тотожності правовідносин у справах, що переглядалися Верховним Судом та у даній справі.
Так, у постанові від 13.03.2024 у справі № 204/7924/2023 Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку із воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою, у порядку, передбаченому ст. 46 ЦПК України, а не із заявою про встановлення факту. У справі що переглядалася, заявник обґрунтовував факт смерті особи тим, що остання користувалася рахунком 31 січня 2020 року та йому стало відомо, що в будинок, де вони мешкали у січні прилетіла ворожа ракета. Тобто обставини у даній справі не є тотожними обставинам, що переглядалася Верховним Судом, адже у даній справі факт смерті підтверджено матеріалами службового розслідування, зокрема актом про настання смерті та поясненнями свідків.
У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №506/358/22, на яку посилається скаржник, обставини справи також не є тотожними із даною справою, адже у справі, що переглядалася Верховним Судом, дружина військовослужбовця просила встановити факт смерті її чоловіка надаючи лише копію акта про настання смерті, у якому містилося лише вірогідне припущення, адже він перебував на катері у районі Кінбурнської коси, в правий борт якого влучила ворожа ракета, унаслідок чого катер затонув, а після затоплення катера її чоловіка не було на рятувальному плоту із залишками команди. У цій справі Верховний Суд зробив висновок, що встановлення факту смерті на підставі п. 8 ч.1 ст. 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної реєстрації факту смерті.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на правильність висновків про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту смерті сина не впливають.
10. Висновки Київського апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
За п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Головуючий О. Ф. Мазурик
Судді О. В. Желепа
А. М. Стрижеус
