УХВАЛА
03 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 183/5694/22
провадження № 61-11124ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИВ :
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати за нею право власності на недоотримані страхові виплати за період
з 01 серпня 2014 року до 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язати Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Луганській області нарахувати та виплатити їй недоотримані страхові виплати; вирішити питання про розподіл судових витрат.
29 лютого 2024 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року до 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням усіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов`язано Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані страхові виплати за період з 01 серпня 2014 року до 01 жовтня 2019 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
18 червня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Луганській області задоволено.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 лютого 2024 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
У серпні 2024 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, в якій просить її скасувати, рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області
від 29 лютого 2024 року залишити в силі.
26 серпня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху та надано заявниці десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У вересні 2024 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги, зі змісту якого та доданих до нього додатків встановлено виконання особою, яка подає касаційну скаргу, вимог ухвали.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що вперше її касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року, подану в межах строку, повернуто ухвалою Верховного Суду, оскільки касаційну скаргу було підписано та подано неповноважним представником.
Вдруге вона у найкоротший строк звернулася з касаційною скаргою.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що 18 липня
2024 року заявниця вперше звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.
29 липня 2024 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повернуто, оскільки її було підписано та подано неповноважним представником.
У серпні 2024 року заявниця вдруге особисто звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду
від 18 червня 2024 року.
У висновку Верховного Суду в постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23) зазначено, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;
- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З урахуванням дати прийняття оскаржуваного судового рішення, дати звернення з касаційною скаргою вперше та того, що, звертаючись вдруге з касаційною скаргою, заявниця не зволікала, пропущений строк на касаційне оскарження має бути поновлений як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Касаційна скарга подана у строк, за формою та змістом відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України особа, яка подала касаційну скаргу, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статті 1268 Цивільного кодексу України у випадку, коли спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а спадкове майно у її складі не обтяжене, не є нерухомим майном та не підлягає державній реєстрації, звернення до нотаріуса про прийняття спадщини та/або отримання відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії не є обов`язковим, що є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Суд не встановив достатніх й обґрунтованих підстав для повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження.
Ні з матеріалів касаційного провадження, ні з судових рішень не вбачається можливим встановити розмір недоотриманих страхових виплат, які просить стягнути позивачка.
Вбачаються підстави для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та витребування матеріалів справи.
Крім того, заявниця просить зупинити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині стягнення з неї судових витрат до закінчення касаційного провадження, вказуючи, що 03 липня
2024 року відповідач звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого документу. Стягнення з неї судових витрат призведе до матеріальних збитків.
Відповідно до абзацу 2 частини восьмої статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії.
Згідно з частиною першою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
З урахуванням завдань та основних засад цивільного судочинства, визначених частинами першою, третьою статті 2 ЦПК України, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, суд касаційної інстанції враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має бути мотивованим та містити обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, які підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду може бути надано копію такої постанови.
Заявниця не обґрунтувала, в чому полягає утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судових рішень. Незгода з оскаржуваними судовим рішенням, зокрема, з розподілом судових витрат, як така не є підставою для зупинення його дії на час перегляду справи в касаційному порядку.
Заявницею не надано доказів на підтвердження обставин, за яких суд касаційної інстанції може зупинити дію судових рішень, в задоволенні заяви необхідно відмовити. У таких висновках визначальними є правила статей 12 та 13 ЦПК України.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження та строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу.
Якщо разом з касаційною скаргою подано заяви чи клопотання, суд в ухвалі про відкриття касаційного провадження встановлює строк, протягом якого учасники справи мають подати свої заперечення щодо поданих заяв чи клопотань, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
На підставі наведеного та керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року.
Відкрити касаційне провадження в справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 червня
2024 року.
Витребувати із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу № 183/5694/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом, зобов`язання вчинити певні дії.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2024 року в частині стягнення судових витрат до закінчення касаційного провадження.
Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська
