Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
04 грудня 2024 року
м. Київ
справа №990/210/24
адміністративне провадження №П/990/210/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
суддів: Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Висоцького А.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Мартиненка І.О.,
представника відповідача: Лаптієва А.М.,
представника третьої особи: Саввіна С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
20 червня 2024 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Верховної Ради України (далі також - ВРУ, відповідач), в якому позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВРУ щодо непризначення виборів Президента України на 31 березня 2024 року та зобов`язати ВРУ призначити вибори Президента України шляхом прийняття відповідної постанови.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бевзенко В.М., Шарапа В.М., Чиркін С.М., Коваленко Н.В.
Верховний Суд ухвалою від 24 червня 2024 року відкрив провадження в адміністративній справі, призначивши її розгляд в судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження на 22 липня 2024 року; в подальшому внаслідок відкладення розгляду справи та оголошення у ньому перерв судові засідання проводилися 16 вересня, 16 жовтня, 11 листопада та 04 грудня 2024 року.
В судовому засіданні, яке проводилося по справі 04 грудня 2024 року, відповідно до ухвали Верховного Суду від 03 грудня 2024 року, ОСОБА_1 , за клопотанням його представника, брав участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У цьому ж судовому засіданні позивачем заявлено відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи №990/210/24.
Як на підставу заявленого відводу ОСОБА_1 зазначив, що, на його переконання, наявні обставини, які викликають сумніви у неупередженості та об`єктивності колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, визначеної для розгляду даної справи, тому останні не можуть брати участь у вирішення цього адміністративного спору.
Таку свою заяву мотивував наступними озвученими ним у судовому засіданні обставинами, вказавши, що: старший брат судді-доповідача у цій справі є громадянином російської федерації, полковником медичної служби у військовому госпіталі в Московській області указаної держави і така інформація свідчить, на його думку, про упередженість даного судді щодо цієї справи; крім того суддя-доповідач під час проходження конкурсу до Верховного Суду отримав негативний висновок від Громадської ради доброчесності, що також дає йому підстави не довіряти такому складу суду.
Крім того, як підставу для відводу вказує на те, що Судом безпідставно повернуто без розгляду заяву ОСОБА_2 про визнання позовних вимог у цій справі, тобто народного депутата України, лише який, на його переконання, наділений повноваженнями репрезентувати волю народу та представляти інтереси парламенту як єдиного загальнонаціонального законодавчого органу в державі. Цих повноважень не має службова особа Апарату ВРУ, яка є представником у цій справі, однак не представляє інтереси народних депутатів ВРУ в суді щодо їхньої позиції по даному спору стосовно невиконання парламентом країни безпосередніх повноважень щодо призначення чергових виборів Президента України у конституційно визначені строки.
Ще одним чинником для заявлення відводу колегії суддів позивач вважає безпідставне триразове відмовлення Судом забезпечення доставки (конвоювання) та особистої участі ОСОБА_1 , який перебуває під вартою в установі для попереднього ув`язнення, до Верховного Суду при розгляді даної справи. Цим, як вважає позивач, його позбавлено права безпосередньо надавати пояснення, наводити свої доводи і міркування, тобто права на справедливий і публічний розгляд справи. Водночас участь позивача у судових засіданнях у режимі відеоконференції не забезпечує гарантії справедливого суду, ставить його у невигідне порівняно з іншими учасниками становище і не дозволяє ефективно захищати свої права.
Виходячи з вищенаведеного позивач стверджував, що це дає підстави для відводу колегії суддів за Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про відвід; представники відповідача та третьої особи заперечили щодо її задоволення.
Обговоривши наведені позивачем у заяві про відвід складу суду доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.
Як установлено частиною третьою статті 40 КАС України, питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Згідно з частиною четвертою вказаної статті Кодексу, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Так, частина перша статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 КАС України, відповідно до частини першої якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою зазначеної статті суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, а саме: неприпустимою є повторна участь судді в розгляді адміністративної справи.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.
Головна мета відводу - це гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Така правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 23 грудня 2019 року у справі №9901/526/19.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини, як джерело права.
Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Газета «Україна-центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пункти 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, пункт 42, ECHR 2000-XII).
Слід зазначити, що відвід повинен бути належно вмотивованим, як того вимагає стаття 39 КАС України, тобто ґрунтуватись на об`єктивних фактах і обставинах, які реально існують, є доведеними й у взаємозв`язку з конкретною справою та ймовірними результатами її судового розгляду, наслідками ухвалення відповідного судового рішення можуть викликати розумний та обґрунтований сумнів щодо упередженості судді (суду) та його безсторонності не тільки у сторін, але й у стороннього спостерігача.
Усі інші обставини, які перебувають поза зв`язком із справою та судом, який її розглядає, не можуть і не повинні братись до уваги під час вирішення питання про відвід судді (суду) від участі у розгляді справи, оскільки відвід судді (суду) у справі як процесуальна гарантія забезпечення безсторонності та об`єктивності суду, має бути спрямований на виконання саме тієї мети, яка закладена у цьому інституті.
Відвід судді (суду) не повинен бути безпідставним і заявлятись лише з формальних причин, інакше його задоволення за вказаних умов неминуче призведе до порушення задекларованих у процесуальному законі засад (принципів) адміністративного судочинства, зокрема, таких як верховенство права, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 1, 9 частини третьої статті 2 КАС України), незмінюваність складу суду (статті 31, 35 цього Кодексу).
Саме тому не може бути підставою для відводу судді (суду) заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя (суд) під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.
Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може зашкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.
При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною.
Варто зазначити, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
У даному випадку відсутні обов`язкові підстави, визначені у статтях 36 - 37 КАС України, відповідно до яких колегія суддів Верховного Суду у складі Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. не може брати участь у розгляді справи №990/210/24.
Проаналізувавши аргументи, якими обґрунтовано заявлений позивачем відвід, колегія суддів дійшла висновку, що такі не підтверджують наявності обставин, які могли б за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості складу Суду при розгляді цієї справи, як це передбачено відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КАС України, оскільки фактично є припущеннями ОСОБА_1 й не підтверджені належними та допустимими доказами.
При цьому колегія суддів вважає, що обставини, озвучені позивачем відносно судді-доповідача у цій справі - Стеценка С.Г. , є лише суб`єктивними припущеннями заявника, не можуть бути достатньою підставою для висновку про наявність у судді особистої, прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті судового розгляду або інших обставин, що викликають сумнів у його неупередженості та/або об`єктивності при розгляді адміністративної справи.
Слід звернути увагу й на те, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 КАС України).
Ухвалами Верховного Суду від 04 липня, від 08 жовтня 2024 року та протокольною ухвалою від 16 жовтня 2024 року (без виходу до нарадчої кімнати) відмовлено у задоволенні клопотань представників ОСОБА_1 про доставку його до Верховного Суду. Також в судовому засіданні 11 листопада 2024 року Судом відповідною ухвалою заяву ОСОБА_2 про визнання позовних вимог в адміністративній справі №990/210/24 повернуто без розгляду.
Відтак, наведені заявником аргументи стосовно повернення без розгляду заяви ОСОБА_2 про визнання позовних вимог у цій справі, відмови у забезпеченні доставки (конвоювання)до Верховного Суду та особистої участі ОСОБА_1 при розгляді справи, як на підставу заявленого колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. відводу, по суті є незгодою з процесуальними рішеннями Суду у цій справі, що у значенні вказаних вище імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може бути визнано обґрунтованою підставою для відводу.
З огляду на наведене, слід відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи №990/210/24, визнавши її необґрунтованою.
Керуючись статтями 36, 39, 40, 248, 256 КАС України,
УХВАЛИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Верховного Суду у складі Стеценка С.Г., Бевзенка В.М., Шарапи В.М., Чиркіна С.М., Коваленко Н.В. від участі у розгляді справи №990/210/24 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Президента України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
С.Г. Стеценко
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа
С.М. Чиркін
Н.В. Коваленко ,
Судді Верховного Суду
