Справа № 461/3566/24
Провадження № 2/461/1877/24
УХВАЛА
09.12.2024 року Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Мироненко Л.Д.
за участю секретаря Курилюк А.І.
позивача ОСОБА_1
представників позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3
представника відповідача Байтали Ю.В.,
Львівської обласної прокуратури
розглянувши всудовому засіданні клопотання представника позивача ОСОБА_2 про поновлення строкуна поданнядоказів таїх приєднання доматеріалів цивільноїсправи за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури,-
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває вказана цивільна справа.
В судовомузасіданні представникпозивача ОСОБА_2 заявив клопотання про поновлення строку подання доказів, яке мотивував тим, що ухвалою суду було задоволено клопотання представника відповідача Львівської обласної прокуратури від 31.10.2024 року про надання додаткового строку на подання доказів. Оскільки в заявах по суті відповідачем про такі докази не згадувалося, позивач не мав можливості висловити свою позицію щодо таких доказів, зокрема, подати додаткові докази на спростування тверджень відповідача.
З урахуванням вищевикладеного, просив суд визнати поважними причини пропуску строку та долучити до матеріалів справи відповідні докази. Крім того, просив суд допитати як свідка позивача ОСОБА_1 .
Представник відповідача Львівської обласної прокуратури у судовому засіданні проти задоволення клопотання представника позивача заперечував. Зазначив, що докази, які пропонує долучити до матеріалів справи сторона позивача не були долучені до позовної заяви. Крім того, у вказаній позовній заяві не було зазначено про об`єктивну неможливість та причини їх неподання разом із позовом. Зазначив, що клопотання про допит свідків подаються до суду під час підготовчого судового засідання. Окрім того, позивач вже надавав суду свої пояснення під час виступу зі вступним словом.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про проведення вказаного засідання без його участі.
Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату і час розгляду справи.
Суд, заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Завданням цивільного судочинства згідно зі ст. 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України).
Згідно зі статтею 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ст. 127 ЦПК України).
За загальним правилом, визначеним ст. 83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Процесуальний строк, виступає одним з ключових елементів цивільно-процесуальної форми, і в цілому направлений на забезпечення оперативного, динамічного й просторового перебігу провадження цивільного процесу у визначених ЦПК України часових рамках.
Зокрема, під процесуальними строками, з огляду на системний аналіз ЦПК України, розуміють встановлений законом та/або судом проміжок часу, протягом якого повинна або може бути вчинена певна процесуальна дія або розпочата та/чи завершена та чи інша стадія судочинства.
Процесуальні строки, з поміж іншого, виступаючи засобом регламентації процесуальних дій учасників справи також виконують функцію юридичного факту, тобто спричиняють виникнення, зміну або припинення процесуальних прав та обов`язків. У механізмі правової регламентації судочинства процесуальні строки мають правоутворююче та преклюзивне значення для суб`єктивних процесуальних прав та обов`язків.
Питання щодо поновлення/продовження процесуального строку безпосередньо пов`язана з відповідним конкретним учасником справи, його процесуальним правом і обов`язком та спрямоване на реалізацією саме його суб`єктивних процесуальних прав (обов`язків).
Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення/продовження строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими.
Можливість поновлення/продовження процесуальних строків виникає у тому разі, коли у передбачені строки виконати певному учаснику справи певні процесуальні дії є неможливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації та суд має право поновити/продовжити строк, установлений відповідно законом або судом, за клопотанням конкретного відповідного учасника справи в разі його пропущення з поважних причин. У зв`язку з цим для суду має значення й строк, який минув з моменту закінчення строку, встановленого законом або судом до вчинення учасником справи процесуальної дії, стосовно якої заявлено клопотання.
При цьому, варто зазначити, що ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці щодо України неодноразово звертав увагу на норми, що стосуються процесуальних строків, але в аспекті порушення принципу правової визначеності у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, Європейський суд з прав людини у справі у справі Melnik v. Ukraine ЄСПЛ зазначив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт І статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Так, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року та «Нун`єш Діаш проти Португалії» від 10 квітня 2003 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду(рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року).
Суд зазначає, що правила, які встановлені у статті 83 ЦПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, в силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Слід зауважити, що встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів.
Разом із тим суд зазначає, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Ухвалою суду від 14.11.2024 року було задоволено клопотання представника відповідача Львівської обласної прокуратури Байтали Ю.В. Визнано поважними причини пропуску та поновлено строк на долучення доказів до матеріалів вказаної цивільної справи.
Суд погоджується з позицією представника позивача, що оскільки в заявах по суті справи відповідачем про такі докази не згадувалося, то сторона позивача не мала можливості висловити свою позицію стосовно останніх та подати додаткові докази на спростування тверджень відповідача.
У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Враховуючи вищенаведене, а також керуючись принципом рівності сторін, суд приходить до переконання, що причини пропуску строку подання доказів слід визнати поважними, та вважає за доцільне поновити строк для їх подання у вказаній цивільній справі.
Керуючись ст.ст. 81, 83, 91, 127 ЦПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання представника позивача Телішевського Івана Даниловича,задовольнити.
Визнати поважнимита поновитистрок надолучення доказівдо матеріалівцивільної справи№ 461/5316/24 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Львівської обласної прокуратури, Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органу, що здійснює досудове розслідування та прокуратури.
Долучити до матеріалів справи наступні докази :
- копію посадової інструкції № 37 бригадира бригади № 1 ЩО дільниці профілакторію тролейбусного депо ЛКП «Львівелектротранс» Жука Петра Андрійовича, затвердженої 09.04.2013 року;
- копію посадової інструкції № 18 майстра дільниці ЩО-1 ОСОБА_5 , затвердженої 06.02.2012 року.
Допитати як свідка позивача ОСОБА_4 за його згодою.
Повний текст ухвали виготовлено 12 грудня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, ухвалене за наслідками розгляду справи.
Суддя Мироненко Л.Д.
