КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 366/3223/23 Головуючий у суді І інстанції Слободян Н.П.
Провадження № 22-ц/824/17765/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
19 грудня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року у справі за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області до Іванківської селищної ради, ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду,
в с т а н о в и в:
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 11 жовтня 2024 року заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся засобами поштового зв`язку з апеляційною скаргою, яка не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Як передбачено підпунктом 1.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Згідно з пунктом 9, 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості, а у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 (провадження № 12-36гс20) зроблено правовий висновок про те, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Підпунктом 2.1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону визначено, що за подання до суду юридичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому положеннями частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2023 році відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» складав 2 684,00 грн.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина четверта статті 6 Закону № 3674-VI).
Судове рішення, яке у повному обсязі оскаржує заступник керівника Київської обласної прокуратури має вимогу майнового характеру про повернення земельних ділянок та три вимоги немайнового характеру, а саме: визнання недійсним рішення Страхоліської сільської ради від 08 жовтня 2017 року № У-13-129; скасування рішення державного реєстратора № 43322858 від 03 жовтня 2018 року; скасування рішення державного реєстратора № 43340878 від 04 жовтня 2018 року.
При цьому згідно інформації ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 20 березня 2023 року нормативна грошова оцінка за площею спірної земельної ділянки 1,9494 га складає 51 727,33 грн.
Отже, ураховуючи категорію спору, кількість, характер і розмір позовних вимог, а також вимоги апеляційної скарги, розмір судового збору у даному випадку становить 16 104,00 грн (2 684,00 грн /майнова вимога/ + 2 684,00 х 3 немайнових вимог х 150 %).
Оскільки при зверненні з апеляційною скаргою скаржником було надано платіжну інструкцію про сплату судового збору на суму 12 078,00 грн, йому необхідно доплатити ще 4 026,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: UA548999980313101206080026010; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення від 11 вересня 2024 року по справі № 366/3223/23, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 136, 185, 356, 357 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Іванківського районного суду Київської області від 11 вересня 2024 року залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб
