П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 грудня 2024 року місто Київ
справа № 759/10456/15-ц
провадження № 22-ц/824/13700/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О. І., суддів - Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., за участю секретаря судового засідання - Височанської Н. В.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальнітю «Фінансова установа
«Європейська факторингова компанія розвитку»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», подану адвокатом Рябком Сергієм Олександровичем,
на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року, ухвалене у складі судді Журибеди О.М.,
В С Т А Н О В И В :
У липні 2015 року ПАТ «БГ Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 в розмірі 6 157 585, 91 грн.
Позов обгрунтовано тим, що 11.03.2014 між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», та ОСОБА_1 було укладено договір № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту, відповідно до якого банк надав кредит у формі овердрафту з лімітом 2 420 000, 00 грн. на строк з 11.03.2014 по 18.03.2014 зі сплатою 26 % річних за користування овердрафтом, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути овердрафт, сплатити суму нарахованих банком процентів, сплатити банку неустойку та відшкодувати збитки у розмірі, строки та у порядку, які передбачені договором.
Кредитор свій обов`язок по наданню кредиту у формі овердрафту виконав у повному обсязі, однак, позичальник в односторонньому порядку відмовився виконувати взяті на себе зобов`язання по поверненню овердрафту, сплати суми нарахованих банком процентів та неустойки в строки та у порядку, передбаченими договором, у зв`язку з чим, станом на 13.05.2015 утворилась заборгованість у розмірі 6 157 585, 91 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2015 позов ПАТ «БГ Банк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БГ Банк» борг за договором №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 у розмірі 6 157 585 грн 91 коп. та судові витрати.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.03.2020 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.11.2015.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.02.2021 замінено позивача ТОВ «БГ Банк» його правонаступником - ТОВ «Фінансова установа«Європейська факторингова компанія розвитку».
02.03.2021 предстаником ТОВ «Фінансова установа«Європейська факторингова компанія розвитку» подано уточнену позовну заяву, у якій Товариство, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини справи, просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова установа«Європейська факторингова компанія розвитку» заборгованість за кредитним договором №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 в сумі 6 157 585, 91 грн, що складається з: основної заборгованості за кредитом - 2 420 000, 00 грн, заборгованості по сплаті відсотків - 13 790, 68 грн, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 2 037 640, 00 грн, три відсотки річних від простроченої суми кредиту - 83 738, 63 грн, суми інфляційних нарахувань - 1 602 416, 60 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2021 замінено ТОВ «Фінансова установа«Європейська факторингова компанія розвитку» правонступником ТОВ «Доступні Фінанси» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2132 454, 64 грн. Позовні вимоги ТОВ «Доступні Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 2 132 454, 64 грн. залишено без розгляду.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 рокувідмовлено у задоволенні позову ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
13.05.2024 представником відповідача Васюком М. М. подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
Додатковим рішеннямСвятошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 рокузаяву представника відповідача ОСОБА_1 - авдоката Васюка М. М. про ухвалення додаткового рішеннязадоволено.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова установа «Євпропейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» через свого представника Рябка С. О. подало апеляційну скаргу, в який просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі. Додаткове рішення суду скасувати, здійснити перерозподіл судових витрат.
Вважає, що оскаржуване рішення суду є необґрунтованим, незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права.
В апеляційній скарзі зазначено, що всупереч дійсних обставин справи наданих позивачем доказів та судових рішень, які набрали законної сили та якими встановлено наявність та розмір права вимоги ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» до боржника, суд першої інстанції дійшов до безпідставних висновків, що у позивача відсутнє будь -яке право вимоги до відповідача та що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором припинені. Відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконано.
Суд першої інстанції належним чином не дослідив договір від 15.10.2020, укладений між ТОВ«Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні фінанси», та не звернув увагу, що за цим договором було відступлене право вимоги лише частини заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 2 132 454, 64 грн, яка є частиною основної суми заборгованості.
Постановою Київського апеляційного суду від 27.12.2023 у справі № 759/10456/15-ц, яка набрала законної сили, встановлено, що у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» наявне право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 4 025 131,27 грн. Проте судом першої інстанції дані преюдиційні обставини залишені поза увагою.
Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано, також не надано доказів врегулювання між сторонами спору щодо заборгованості, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» прощення боргу не здійснювалося.
В обгрунтування доводів апеляційного оскарження додаткового рішення суду ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» вказало, що заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення було розглянуто без повідомлення Товариства, що позбавило його можливості надати свої заперечення щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правничу допомогу.
Суд розглянув заяву про ухвалення додаткового рішення у порушення вимог ст. 270 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу 20 000, 00 грн. є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Крім того, відповідачем не надано доказів понесення таких витрат, а саме відсутні документи, які підтверджують оплату відповідачем витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі.
Звернуто увагу на те, що адвокатом до заяви про ухвалення додаткового рішення додано ордер на надання правничої допомоги, не підписаний адвокатом, яким надається така допомога.
Відтак, заявлені стороною відповідача до стягнення витрати на правничу допомогу є безпідставним та необгрнутованими.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васюк М. М. заперечив проти доводів, викладених у ній. У постанові суду апеляційної та касаційної інстанцій у справі №759/10456/15-ц, суди зробили висновок про те, що у ТОВ«Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» наявне право вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 4 025,131,27 грн, пославшись лише на те, що між ТОВ«Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні фінанси» укладено договір про відступлення суми заборгованості у розмірі 2 132 454,64 грн. При цьому судами не досліджувався договір про відступлення права вимоги в частині списання заборгованості. Зокрема не було досліджено пункти 2.2, 2.3, 3.4, 3.5 договору про відступлення права вимоги від 15.10.2020 №В-09-1/20. З огляду на вказані обставини, які встановлені у постановах суду апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі не є преюдиційними. Також адвокат вказав, що додаткове рішення суду ухвалено судом з дотриманням вимог ст. 270 ЦПК України, заявлений розмір витрат на правничу допомогу є обгрунтованим, доведеним, співмірним зі складністю справи та наданими адвокатом послугами. Звернув увагу на те, що витрати на правничу допомогу підлягають відшкодуванню не залежно від того чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
У судовому засіданні представник ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» Рябко С. О. підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду та додаткове рішення скасувати, урахувавши викладені у відповіді на відзив обставини справи, ухвалити нове рішення суду про задоволення позову та здійснити розподіл судових витрат.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Васюк М. М. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, рішення суду та додаткове рішення суду просив залишити без змін, як законні та обгрнутовані, посилаючись на викладені у відзиві доводи.
Заслухавши доповідь судді Шкоріної О. І., пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В силу вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом установлено, що 11 березня 2014 року між ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту («VIP-овердрафт»).
У порядку та на умовах, передбачених пунктами 1.1. - 1.4., 2.2. договору, банк надав позичальнику кредит у формі овердрафту з лімітом 2 420 000, 00 гривень на строк з 11 березня 2014 по 18 березня 2014 року із сплатою 26 % річних за користування овердрафтом.
Овердрафт надавався для здійснення трансакцій із застосуванням спеціального технічного засобу з рахунку № 2625200086525 при відсутності або недостатності власних коштів позичальника на рахунку.
Згідно п. 2.1. кредитного договору, овердрафт - це короткостроковий кредит, що є частиною позичкового капіталу банку, що надається банком позичальнику в порядку та на умовах, визначених договором, понад залишок грошових коштів на рахунку, в межах ліміту овердрафту шляхом дебатування рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо по рахунку.
Заборгованість за овердрафтом - це зобов`язання позичальника повернути банку овердрафт в розмірі дебетового сальдо по рахунку, сплатити нараховані банком проценти та неустойку (штраф, пеня) відповідно до договору (п. 2.3 договору).
Так, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути овердрафт, сплатити суму нарахованих банком процентів, сплатити банку неустойку (штраф, пеню) та відшкодувати збитки у розмірі, строки та у порядку, які передбачені договором (п. 6.1.1. договору).
Згідно п. 7.1. договору, в разі порушення умов та/або невиконання та/або неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, винна сторона відшкодовує потерпілій стороні усі завдані у зв`язку з цим збитки, зокрема, витрати понесені банком та неотримані банком доходи, які б він одержав би, якби зобов`язання були виконані належним чином. Розмір збитків визначається на підставі розрахунків потерпілої сторони. Розмір збитків від інфляційних процесів обчислюється виходячи з індексу інфляції на момент пред`явлення банком своїх вимог.
Пунктом 7.2 договору встановлено, що за порушення строку безперервного користування овердрафтом, строків сплати процентів, інших строкових платежів, передбачених договором, банк має право нарахувати та стягувати, а позичальник зобов`язаний сплатити на вимогу банку, в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання вимоги банку, пеню на прострочену суму зазначених платежів, розраховану за кожен день прострочення платежу, в розмірі 0,2 % від суми простроченого овердрафту за кожен день прострочення.
Судом встановлено, щовиконання банком зобов`язання по наданню відповідачу кредиту у формі овердрафту підтверджується заявою на видачу готівки № 90884 від 11 березня 2014 року.
Відповідно дорозрахунку заборгованості станом на 13 травня 2015 року заборгованість відповідача за договором складає 6 157 585, 91 грн, з яких:
- сума кредиту у формі овердрафту - 2 420 000, 00 грн.;
- сума нарахованих процентів за користування овердрафтом - 13 790,68 грн.;
- сума нарахованої пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 2 037 640, 00грн;
- три відсотки річних від простроченої суми кредиту - 83 738, 63 грн.;
- сума боргу з урахуванням індексу інфляції - 1 602 416, 60 грн.
Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у цій справі позовну заяву ПАТ «БГ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задоволено, стягнуто з позивача на користь ПАТ «БГ Банк» борг за договором про надання кредиту в розмірі 6 157 585.91 грн.
05.12.2016 Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №759/10456/15-ц з примусового виконания заочного рішення від 11.11.2015 та відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 51257572.
12.10.2018 між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» за результатами відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону від 19.09.2018 № UA-EA-2018-08-29-000130-b, укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №102018/ПУЛ.
Згідно умов цього договорувідбулася зміна кредитора у зобов?язанні, шляхом відступлення ПАТ «БГ Банк» прав вимоги за договором про надання кредиту новому кредитору ТОВ«Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26.03.2019 замінено сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «БГ Банк» правонаступником ТОВ«Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку».
30.10.2019 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Ігнатенко К. Е. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа, у рамках якого приватним виконавцем Ігнагенком К. Е. стягнуто у примусовому порядку з ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 330 709, 65 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку позивача.
Стягнуті кошти розподілено згідно з розпорядженням приватного виконавця Ігнатенка К.Е. від 05.11.2019 НОМЕР_1:
- сума на погашення боргу у розмірі 298 085,61 грн;
- основна винагорода виконавця у розмірі 29 808,56 грн;
- повернення використаного авансового внеску стягувачу у розмірі 798,00 грн.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановою приватного виконавця виконавче провадження НОМЕР_1 було закінчено 06.03.2020.
15.10.2020 між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні фінанси» укладено договір відступлення права вимоги №В-09-1/20.
Пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що заборгованість боржника за кредитним договором склалає 6157 585, 91 грн, в т.ч. 2420 000,00 грн - сума кредиту, 13790,68 грн -сума нарахованих відсотків за користування кредитом, 2 037 640,00 грн - сума нарахованої пені, 83738, 63 грн - 3% річних відпростроченої сми кредиту, 1 602 416,60 грн - інфляційні нарахування, з яких нарахована пеня, 3 % річних від простроченої суми кредиту та інфляційні нарахування в зальній сумі 3 723 795,23 грн списані, не підлягають стягненню за будь - яких умов та відповідно не відступаються. Сума боргу у розмірі 301 336,04 грн, яка стягнута з боржника в рамках виконання рішення суду, врахована кредитором в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором та вважається в цій частині погашеною (сплаченою), вони не підлягають стягненню за будь-яких умов та відповідно не відступаються.
Згідно п 2.3 Договору станом на дату укладання сторонами цього договору та у відповідності до п. 2.2 Договору загальний розмір заборгованості боржника перед кредитором складає 2 132 454,64 грн.
У випадку, якщо з моменту переходу до нового кредитора права вимоги, кредитор отримає від боржника будь-яку суму грошових коштів в рахунок погашения заборгованості за кредитним договором, кредитор зобов`язаний перерахувати дану суму новому кредитору протягом 3-х (трьох) робочих днів з моменту отримания. Вказана в цьому пункті даного договору сума грошових коштів перераховується кредитором новому кредитору за реквізитами, які повідомляються кредитору у вигляді листа-повідомлення в якому зазначається реквізити (п. 3.4. Договору).
Крім того судом встановлено, що 16.04.2024 між ТОВ «Доступні фінанси» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги №1604/2024.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, користуючись своїми правами з позицій диспозитивності, до позовної заяви та в ході судового розгляду не надав суду належних і допустимих доказів наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №05/ОВ/1-2014 від 11 березня 2014 року. Зокрема, судом було встановлено, що зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором перед ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» є припиненими, відтак у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» відсутнє будь-яке право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, за змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, проте такі вимоги банк не заявляв.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За загальним правилом зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Крім того, згідно ст. 605 ЦК України зобов`язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов`язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Положеннями ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
У справі, яка переглядається, судом установлено, що у ОСОБА_1 , як позичальника, були наявні грошові зобов`язання перед кредитором ПАТ «Банк Перший», правонаступником якого є ПАТ «БГ Банк», що виникли на підставі договору № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 в розмірі 6 157 585 грн 91 коп.
У подальшому, 12.10.2018 між ПАТ «БГ Банк» та ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № 102018/ПУЛ, згідно з яким відбулася заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення банком прав вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 перед банком за договором №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 у розмірі 6 157 585,91 грн.
Таким чином, на підставі цього договору у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» виникло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 у розмірі 6 157 585,91 грн.
Заборгованість у розмірі 301 336,04 грн була стягнута з боржника ОСОБА_1 на підставі виконавчого листа №759/10456/15-ц від 05.12.2016 з примусового виконания заочного рішення від 11.11.2015 та зарахована у рахунок погашення заборгованості за договором № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014.
У подальшому, 15 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні Фінанси» було укладено договір про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 згідно кредитних зобов`язань відповідача.
Згідно умовп. 2.2 договору про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 від 15.10.2020, заборгованість боржника за кредитним договором складає 6 157 585,91 грн, в тому числі: 2 420 000 грн - сума кредиту; 13 790,68 грн - сума нарахованих відсотків за користування кредитом; 2 037 640 грн - сума нарахованої пені; 83 738,63 грн - 3 % річних від простроченої суми кредиту, 1 602 416,60 грн - інфляційні нарахування, з яких нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні нарахування у загальній сумі 3 723 795,23 грн списані, не підлягають стягненню за будь-яких умов та відповідно не відступаються. 301 336,04 грн, які стягнуто з боржника в рамках виконання рішення суду, враховані кредитором в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором та вважається в цій частині погашеними (сплаченими), не підлягають стягненню за будь-яких умов та відповідноне відступаються.
Згідно п. 2.3 цього договору, станом на дату укладення сторонами договору про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 від 15.10.2020 та у відповідності до п.п. 2.2 договору загальний розмір заборгованості боржника перед новим кредитором складає 2 132 454,64 грн.
Таким чином, після укладення між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні Фінанси» договору про відступлення права вимоги, право вимоги щодо заборгованості на суму 2 132 454,64 грнперейшло до ТОВ «Доступні Фінанси».
ТОВ «Доступні Фінанси» подало до суду заяву про заміну позивача ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на ТОВ «Доступні Фінанси», посилаючись на укладений договір між ними про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 згідно кредитних зобов'язань відповідача ОСОБА_1 та про залишення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 132 454,64 грн без розгляду згідно п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 19.11.2021 замінено ТОВ «Фінансова установа«Європейська факторингова компанія розвитку» правонступником ТОВ «Доступні Фінанси» в частині позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2132 454, 64 грн.
Позовні вимоги ТОВ «Доступні Фінанси» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 2 132 454, 64 грн залишено без розгляду.
Вказана ухвала набрала законної сили.
Відтак у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 на суму заборгованості у розмірі 2 132 454, 64 грн, що виникла на підставі договору № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014, оскільки таке право вимоги ним було передано ТОВ «Доступні Фінанси».
Крім того, укладаючи зТОВ «Доступні фінанси» 15.10.2020 договір №В-09-1/20 про відступлення права вимоги, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» визнало, що нарахована пеня, 3% річних від простроченої суми кредиту та інфляційні нарахування у загальному розмірі 3 723 795, 23 грн є такими, що списані та не підлягають стягненню за будь - яких умов, а відтак не відступаються ТОВ «Доступні фінанси», а сума 301 336, 04 грн вважається погашеною (сплаченою), що обумовлено сторонами п. 2.1, 2.2, 2.3, 3.5 цього Договору.
З урахуванням зазначеного, грошові зобов`язання відповідача перед позивачем у силу положень статей 599, 605 ЦК України є припиненими.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 міститься висновок про те, що добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» не надано суду доказів на підтвердження того, що укладений між ним та ТОВ «Доступні фінанси» договір про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 від 15.10.2020 визнано недійсним, неукладеним чи нікчемним.
Отже, укладаючи з ТОВ «Доступні фінанси» договір про відступлення прав вимоги №В-09-1/20 згідно кредитних зобов`язань відповідача, ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» фактично відмовилося від права вимоги до ОСОБА_1 щодо кредитних зобов`язань по договору № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 на суму 3 723 795, 23 грн, списавши борг відповідача на вказану суму, що за своєю сутністю є прощенням боргу. При цьому розмір заборгованості на суму 301 336, 04 грн ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» визнало погашеною (сплаченою), оскільки ці грошові кошти були стягнуті з відповідача на підставі виконавчого листа №759/10456/15-ц від 05.12.2016 з примусового виконання заочного рішення від 11.11.2015.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» відсутнє будь - яке право вимоги до відповідача, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 за договором № 05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 перед ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» є припиненими.
Відступаючи ТОВ «Доступні фінанси» право вимоги до відповідача за договором №05/ОВ/1-2014 про надання кредиту у формі овердрафту від 11.03.2014 ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» обумовило розмір грошової вимоги, право якої він відступає. При цьому Товариство визначило, що заборгованість у розмірі 3 723 795, 23 грн є списаною, що у силу положень ст. 605 ЦК України припиненило зобов`язання відповідача перед позивачем, а заборгованість у розмірі 301 336, 04 грн - сплаченою (погашеною), тобто зобов`язання відповідачем у цій частині виконані належним чином, а відтак вважаються припиненими у силу положень ст. 599 ЦК України.
Доводи апеляційної скарги у тому, що суд першої інстанції належним чином не дослідив договір про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 від 15.10.2020 та не звернув увагу, що за цим договором було відступлене право вимоги лише частини заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 2 132 454,64 грн, яка є частиною основної суми заборгованості, а тому у ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» залишилось право вимоги до ОСОБА_1 не лише у розмірі 301 336,04 грн, які були стягнуті в рамках виконання рішення суду, а й до заявлених банком до стягнення штрафних санкцій: 2 037 640 грн - пені; 83 738,63 грн - 3 % річних від простроченої суми кредиту, 1 602 416,60 грн - інфляційних нарахувань, колегія суддів відхиляє з урахуванням встановлених вище обставин.
Посилання ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на обставини, встановлені постановою Київського апеляційного суду від 16.06.2021 у цій справі щодо наявності у позивача права вимоги до ОСОБА_1 щодо заборгованості у загальному розмірі 4 025 131,27 грн, як на підставу для задоволення позову в цій частині колегія суддів оцінює критично, оскільки Товариство відступаючи ТОВ «Доступні фінанси» право вимоги до відповідача визнало, що заборгованість ОСОБА_1 за вказаними вище кредитними зобов`язаннями у розмірі 3 723 795, 23 грн є списаною, а заборгованість у розмірі 301 336, 04 грн - погашеною (сплаченою), та не підлягає стягненню за будь-яких умов.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що доводи апеляційної скарги переважно стосуються питань щодо тлумачення договору про відступлення прав вимоги № В-09-1/20 від 15.10.2020, укладеного між ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» та ТОВ «Доступні фінанси» ,щодо заборгованості у загальному розмірі 4 025 131,27 грн.
Так, у розумінні положень статей 213, 637 ЦК Українитлумаченням правочинує встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення суперечностей та прогалин у трактуванні його положень.
Метою тлумачення правочину є з`ясування його змісту, який становить права та обов`язки сторін, тлумачення слід розуміти як спосіб можливості виконання сторонами умов правочину.
У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які «не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір «під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party).
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав до стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідача на користь позивача, оскільки позивачем чітко обумовлено у договорі про відступлення прав вимоги, що заборгованість позивача на загальну суму 4 025 131,27 грн. є частково списаною та частково погашеною, у силу чого зобов`зання відповідача перед позивачем за вказаними кредитними зобов`язаннями є припиненими.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах.
Інші доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду від 8 травня 2024 року не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення, а фактично зводяться лише до власної оцінки ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» письмових доказів у справі, а також є власним тлумаченням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалам справи доказам у їх сукупності, дійшов мотивованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 8 травня 2024 року ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги в цій частині висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги в цій частині без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 8 травня 2024 року без змін.
Щодо доводів апеляціної скарги в частині оскарження додаткового рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року, колегія суддів зазначає наступне.
Так, ухвалюючи додаткове рішення у справі про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірір 20 000,00 грн. суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення розміру гонорару, такі витрати є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Проте повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може з огляду на наступне
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Установлено, що правничу допомогу під час розгляду справи ОСОБА_1 надавав адвокат Васюк М. М., повноваження якого підтверджені належним чином.
13.05.2024 представник відповідача Васюк М.М. подав заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником подано у встановленому законом порядку та строк такі докази: договір про надання правової допомоги №206 від 06.02.2023, додаток №1 від 06.02.2023 до договору №206 про надання правової допомоги від 06.02.2023, акт наданих послуг від 10.05.2024 згідно договору №206 про надання правової допомоги від 06.02.2023, звіт про обсяг наданих послуг від 10.05.2024 згідно договору №206 про надання правової допомоги від 06.02.2023.
Питання про ухвалення додаткового рішення було вирішено без виклику учасників процесу.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Частиною 4 статті 270 ЦПК України визначено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Суд першої інстанції не вбачав підстав необхідності виклику сторін для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення.
У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/129 наведено правовий висновок про те, що «однією з основних засад (принципів) судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді та захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до врегулювання спору в досудовому порядку. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу; 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат».
Так, позивач скористався правом на подання заперечень щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правову допомогу.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що аргументи, викладені у апеляційній скарзі, по суті можуть розцінюватися як клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги у розумінні частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Частиною 5 та 6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України (щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається із матеріалів справи, предмет спору в цій справі не є складним і характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальні документи, які містяться у ній не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Витрати на професійну правничу допомогу у заявленому відповідачем розімірі не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірними з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи (стягнення заборгованості за кредитним догвоором), обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва.
Таким чином, проаналізувавши послуги надані адвокатом та їх вартість, заперечення позивача щодо заявленого відповідачем розміру витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що відшкодування заявлених представником відповідача витрат у розмірі, обумовленого сторонами, є завищеним та необґрунтованим, а також неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Таким чином, визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правову допомогу, колегія суддів вважає, що витрати на правову допомогу, понесені відповідачем підлягають відшкодуванню позивачем у розмірі 10 000,00 грн. Саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з конкретних обставин справи.
Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, суд не втручається у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, оскільки суд зобов`язаний оцінити обов`язковість таких витрат та їх обгрунтованість, з урахуванням всіх аспектів і складності справи.
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19, від 2 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Зокерма суд звертає увагу, що стороною відповідача умовами договору та додатку № 1 до нього, передбачено, що гонорар (вартість послуг) за цим договором оплачується клієнтом протягом тридцяти робочих днів з дати набрання чинності рішенням суду у справі, ухваленим на користь клієнта, на підставі виставленого рахунку.
Відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрутованими.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів встановила, що при вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення у справі, суд першої інстанції неправильно застосував норму статті 141 ЦПК України, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про повне задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та присудження витрат на правничу допомогу в повному розмірі, заявленому заявником, а тому додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року підлягає зміні, шляхом зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з ТОВ «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 з 20 000 грн до 10 000 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку», подану адвокатом Рябком Сергієм Олександровичем, задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 8 травня 2024 року залишити без змін.
Додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 травня 2024 року змінити, зменшити витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Європейська факторингова компанія розвитку» на користь ОСОБА_1 з 20 000 грн. до 10 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна постанова складена 31 січня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус
