КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4560/14-ц
Провадження № 4-с/488/8/25
У Х В А Л А
Іменем України
23.01.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Щеглової Я.В.,
секретар судового засідання Годунов Т.О.,розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності державного виконавця незаконною та зобов`язання вчинити дії щодо зняття арештів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 , через представника адвоката Лисенко К.І., в системі «Електронний суд», звернулася до суду із скаргою, в якій просила:
-визнати незаконною бездіяльність Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арештів, накладених на грошові кошти і майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №48731464;
-зобов`язати Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна та грошових коштів ОСОБА_1 , що були накладені у виконавчому провадженні №48731464 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.09.2015, постановою про арешт коштів боржника від 23.11.2015 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2015.
В обґрунтування скарги зазначала, що з 16.09.2015 на виконанні у Корабельному відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №48731464.
Вказане виконавче провадження було відкрито щодо примусового виконання за виконавчим листом у цивільній справі № 488/4560/14-ц, виданим на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.10.2014, яким з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» стягнуто 52803,40грн. заборгованості за кредитним договором та 528,03грн. судового збору.
В межах цього виконавчого провадження державним виконавцем винесені постанови про арешт коштів та майна боржника від 16.09.2015, 23.11.2015 та від 25.11.2015.
23.12.2020 державним виконавцем, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу у цивільній справі № 488/4560/14-ц.
Однак, на сьогодні арешти на майно та кошти ОСОБА_1 в межах виконавчого провадження № 48731464 скасовані не були.
На адвокатський запит представника позивача від 20.11.2024 Корабельним відділом ДВС надана відповідь від 06.12.2024, згідно з якою виконавче провадження № 48731464 завершене 23.12.2020 державним виконавцем відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову про повернення виконавчого провадження.
Додатково зазначено, що надати більш вичерпну інформацію, копії документів або надати копії матеріалів виконавчого провадження для ознайомлення не вбачається за можливе, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені у зв`язку із закінченням терміну зберігання.
Також у відповіді на адвокатський запит наявне посилання на п. 4 ч. 5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначені підстави для зняття арешту державним виконавцем з усього майна (кошиів) боржника або його частини.
На підставі викладеного, заявниці було повідомлено, що станом на 06.12.2024 відсутні підстави для зняття арешту з майна (коштів) боржника у виконавчому провадження №48731464.
Заявниця вважає, що відмова та бездіяльність з боку державного виконавця є неправомірною і незаконною, оскільки у справі №488/4560/14-ц на виконанні у Корабельному відділі ДВС не перебуває.
Посилаючись на викладене, просила скаргу задовольнити.
У судове засідання заявниця та її представник, а також представник Корабельного відділу ДВС не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені своєчасно і належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.
Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність учасників справи, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши скаргу та додані до неї письмові докази, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що заочним рішенням Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14.10.2014 у цивільній справі № 488/4560/14-ц з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» стягнуто 52803,40грн. заборгованості за кредитним договором та 528,03грн. судового збору.
Ухвалою Корабельного районного суду м.Миколаєва від 20.04.2015 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд вказаного заочного рішення було відмовлено.
Після чого вказане заочне рішення набрало законної сили.
На виконання заочного рішення суду 12.03.2015 було видано виконавчий лист, який стосовно боржника ОСОБА_1 пред`явлено стягувачем ПАТ «Імексбанк» для примусового виконання до Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ, де 16.09.2015 було відкрито виконавче провадження №48731464.
В рамках вказаного виконавчого провадження державний виконавець постановою від 16.09.2015 наклав арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника в межах, необхідних для забезпечення вимог стягувача, відшкодування витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та стягнення виконавчого збору.
Постановою державного виконавця від 23.11.2015 накладено арешт на кошти боржника, що містяться на рахунку у ПАТ «А-БАНК», ПАТ «АЛЬФА-БАНК», ПАТ «КРЕДОБАНК». АТ «ІМЕКСБАНК».
Постановою державного виконавця від 25.11.2015 накладено арешт на належний ОСОБА_1 транспортний засіб.
Постановою державного виконавця від 23.12.2020 виконавчий документ повернуто стягувану на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 14.05.2024 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу у цивільній справі № 488/4560/14-ц. Ухвала набрала законної сили.
Згідно з даними Реєстрів речових прав на нерухоме майно та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, в реєстрі міститься актуальний запис про обтяження 12197438, дата державної реєстрації 24.11.2015, про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови державного виконавця Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ від 16.09.2015.
Також судом встановлено, що у листопаді 2024 року представник заявниці адвокат Лисенко К.І. звернувся до Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), що є правонаступником Корабельного ВДВС Миколаївського МУЮ, із заявою, в якій просила скасувати заходи примусового виконання у вигляді арештів на майно та кошти боржника ОСОБА_1 , що були застосовані в рамках виконавчого провадження №48731464.
Листом від 06.12.2024 виконавча служба підтвердила факт перебування на виконанні у відділі виконавчого провадження №48731464.
При цьому було зазначено, що постановою державного виконавця від 23.12.2020 виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». Зазначено, що підстава завершення виконавчого провадження не передбачає зняття арешту з майна (коштів) боржника. Більш повну інформацію надати немає можливості в зв`язку із знищенням виконавчого провадження за закінченням терміну зберігання. Також роз`яснено, що виключний перелік підстав для скасування арешту з майна боржника визначений ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та в усіх інших випадках арешт майна може бути знято за рішенням суду.
Суд враховує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження відповідно до ст. .447 ЦПК України, ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 року №904/51/19.
Таким чином, оскільки підставами та предметом поданої скарги є захист майнових прав заявника щодо законності подальшого обтяження у вигляді арешту його майна, накладеного в рамках виконавчого провадження, у якому останній був боржником, суд вважає, що в цьому випадку заявником обрано належний спосіб захисту шляхом подачі скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі ст.1 Закону України від 21.04.1999 №606-ХІV «Про виконавче провадження», який діяв на момент відкриття виконавчого провадження №48731464 (далі Закон №606-ХІV), а також Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» в чинній редакції (далі Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону №606-ХІV та п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону №1404-VІІІ, одним із заходів примусового виконання рішення є звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону № 606-ХІV та ч. 1 ст. 48 Закону №1404-VІІІ звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Положеннями ч.ч.1,2 ст.57 Закону №606-ХІV та ч.ч.1,2 ст.56 Закону №1404-VІІІ передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника.
Підстави для зняття арешту з майна боржника за рішенням суду або державним виконавцем визначені ст.59 Закону №1404-VІІІ.
Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 23.12.2020 у виконавчому провадженні №48731464 виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VІІІ, тобто з підстав, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Згідно ч.ч.1, 2, 4 ст.40 Закону №1404-VІІІ, в чинній редакції та на момент звернення скаржника до виконавчої служби з заявою про скасування заходів примусового виконання рішення, встановлено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
У разі, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Згідно з п. 20 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України №5112/5 від 02.04.2021, визначено, що у разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених частиною першою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», встановлено, що такий виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, виконавець, керуючись частиною четвертою статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виносить постанову про скасування заходів примусового виконання, здійснених під час виконання такого виконавчого документа, без винесення постанови про відновлення виконавчого провадження.
Суд враховує, що метою застосування заходів примусового виконання рішення є забезпечення реального виконання останнього.
Як зазначено заявницею, згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України, а також не спростовано заінтересованими особами, після повернення 23.12.2020 виконавчого листа, виданого на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 14.10.2014 у цивільній справі №488/4560/14-ц, останній повторно стягувачем для примусового виконання не пред`являвся.
Передбачені ст.ст.22, 23 Закону № 606-ХІV та ст.12 Закону №1404-VІІІ строки для повторного пред`явлення виконавчого документу до виконання сплили. Є така, що набрала законної сили ухвала суду про відмову у задоволенні заяви правонаступника первинного стягувача щодо заміни сторони виконавчого провадження, видачі дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення до виконання виконавчого документу у цивільній справі № 488/4560/14-ц.
За вказаних обставин, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту з майна, накладеного у завершеному виконавчому провадженні, порушує права скаржника на мирне володіння своїм майном.
Тому, невжиття виконавчою службою за заявою представника ОСОБА_1 заходів щодо скасування обтяжень майна останньої, застосованих постановами від 16.09.2015, 23.11.2015 та 25.11.2015 в рамках виконавчого провадження №48731464, є неправомірними.
Статтею 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги в повному обсязі, визнавши неправомірною бездіяльність Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо невжиття заходів по скасування арешту майна боржника ОСОБА_1 , накладеного постановами державного виконавця від 16.09.2015, 23.11.2015 та 25.11.2015 в рамках виконавчого провадження №48731464, а також зобов`язати вказаний відділ відповідно до ч. 4 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт з майна та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження 4539869 (запис про обтяження 12197438, дата державної реєстрації 24.11.2015).
Керуючись ст.ст. 1, 10, 12, 37, 40, 48, 56, 59, 74 Закону України від 02.06.2016 №1404-VІІІ «Про виконавче провадження», ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 76-81, 211, 223, 247, 258-260, 447-451 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати незаконною бездіяльність Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) щодо не зняття арештів, накладених на грошові кошти і майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №48731464.
Зобов`язати Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна та грошових коштів ОСОБА_1 , що були накладені у виконавчому провадженні № 48731464 постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.09.2015 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 25.11.2015.
На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Повна ухвала суду складена 23 січня 2025 року.
Суддя Я.В. Щеглова
