Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
03 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 380/29354/23
адміністративне провадження № К/990/1789/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника Голови Верховної Ради України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування розпорядження та рішення, відшкодування шкоди,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2023 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до першого заступника Голови Верховної Ради України ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4.), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
- визнати протиправним і скасувати розпорядження першого заступника Голови Верховної Ради України від 29 листопада 2023 року № 1282 «Про скасування розпорядження Голови Верховної Ради України від 26 листопада 2023 № 1276 «Про відрядження народного депутата України ОСОБА_1 до Сполучених Штатів Америки»;
- визнати протиправним і скасувати рішення начальника відділення прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_3 від 01 грудня 2023 року про відмову у перетинанні державного кордону на виїзд з України ОСОБА_1 ;
- стягнути з першого заступника Голови Верховної Ради України ОСОБА_4 на його користь 500 085,00 грн у відшкодування майнової шкоди;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь 500 085,00 грн у відшкодування майнової шкоди.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
14 січня 2025 року представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року. Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить переглянути оскаржені судові рішення на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), скасувати їх та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Предметом спору в цій справі є розпорядження посадової особи Верховної Ради України про скасування рішення про відрядження народного депутата України, за наслідками чого посадовою особою органу прикордонної служби прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону, та відшкодування шкоди.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
У тексті касаційної скарги підставою перегляду оскаржуваних судових рішень заявник, зокрема, зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки судом апеляційної інстанції не застосовано висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 12 листопада 2024 року у справі № 380/11916/22 «щодо презумпції наявності в особи права на виїзд за кордон, а також про те, що відсутність належного обґрунтування рішення органу прикордонного контролю є самостійною підставою для визнання такого рішення протиправним».
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України відкриття касаційного провадження можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас застосовність висновків Верховного Суду повинно здійснюватися через призму норми права, яка діє у часі та впливає на врегулювання спірних правовідносин, а відповідно і вирішення спору.
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки заявником не конкретизовано норми, щодо якої такий висновок сформовано, а обставини справи № 380/11916/22, на висновки Верховного Суду у якій послався представник ОСОБА_1., є відмінними від обставин справи, що розглядається.
Так, у справі № 380/11916/22 спірні правовідносини стосуються перетину державного кордону студентом іноземного навчального закладу для виїзду на навчання з наданням необхідних документів, натомість у цій справі досліджувалося питання правомірності відмови у перетинанні державного кордону народним депутатом за відкликаного попереднього розпорядження про відрядження за кордон.
Отже, правові висновки Верховного Суду у справі № 380/11916/22 не є релевантними до спірних правовідносин у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України, а тому затосуванню в цій справі не підлягають.
Наступною підставою перегляду оскаржуваних судових рішень зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, зокрема:
- пункту 6 частини першої статті 5, пункту 6 частини другої статті 245 КАС України у взаємозв`язку із статтею 1174 Цивільного кодексу України щодо того, чи є незалучення Верховної Ради України у якості співвідповідача таким, що унеможливлює вирішення спору в частині позовних вимог, заявлених до Першого заступника Голови Верховної Ради України про визнання його рішення протиправним та відшкодування шкоди;
- пункту 15 частини першої статті 78 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» у взаємозв`язку із частиною другою цієї норми щодо того, чи може Голова Верховної Ради України самостійно скасовувати власні розпорядження без рішення Верховної Ради України;
- частини другої статті 26 Закону України «Про статус народного депутата України» щодо того, чи може бути обмежене конституційне право народного депутата вільно залишати територію України в умовах воєнного стану;
- пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у взаємозв`язку з частиною першою статті 3, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» щодо того, чи може бути запроваджено такий захід правового режиму воєнного стану, як обмеження свободи пересування громадян на виїзд з України, актами, які не є рішеннями військового командування, та за відсутності визначеного Кабінетом Міністрів України порядку встановлення такого обмеження.
Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Проаналізувавши доводи заявника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як, указавши норми, що потребують, на думку заявника, такого висновку, заявник не виклав ці аргументи у взаємозв`язку з обставинами цієї справи та не розкрив їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції.
Пункт 6 частини першої статті 5 КАС України «Право на звернення до суду та способи судового захисту» та пункт 6 частини другої статті 245 «Повноваження суду при вирішенні справи» КАС України ідентичні за змістом та є нормами процесуального права, що визначають один із способів судового захисту, проте не регулюють питання належності відповідача.
Водночас приписи статті 1174 Цивільного кодексу України є нормою матеріального права, що унормовує відносини щодо відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Разом з тим, питання відшкодування шкоди є похідним від вирішення спору щодо неправомірності рішення, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень й указані заявником норми жодним чином не регулюють питання належності відповідача, поготів можливості вирішення спору за наведеним предметом.
Що стосується аргументів представника ОСОБА_1. про відсутність висновку щодо застосування приписів пункту 15 частини першої статті 78 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» в розрізі наявності повноважень Голови Верховної Ради України самостійно скасовувати власні розпорядження без рішення Верховної Ради, то Верховний Суд зауважує, що предметом оскарження є розпорядження першого заступника Голови Верховної Ради України від 29 листопада 2023 року № 1282, діяльність якого врегульована приписами статті 80 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», а заявником касаційної скарги не наведено вмотивованих доводів щодо неправильного застосування судами цієї норми (і чи взагалі вони її застосовували) та не наведено належної аргументації, як саме висновок Суду щодо цієї статті може вплинути на вирішення цього спору.
Верховний Суд також відхиляє доводи касаційної скарги щодо необхідності формування висновку щодо застосування приписів частини другої статті 26 Закону України «Про статус народного депутата України», пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у взаємозв`язку з частиною першою статті 3, статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», оскільки мотиви представника ОСОБА_1 викладені як вимога врегулювати дію указаних нормативно-правових актів. Отже, заявник касаційної скарги фактично спонукає Суд виконати функції Верховної Ради України, яка є єдиним органом законодавчої влади, що уповноважений ухвалювати закони.
Інші аргументи скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, яким урегульовані питання дискреційних повноважень відповідачів та питання розмежування посадових осіб Верховної Ради України, з посиланням на неправильну оцінку судами доказів у справі, що свідчить про їхню переоцінку заявником. Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а позивач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, у скарзі відсутні обґрунтовані мотиви, за яких суд може відкрити касаційне провадження на підставі пунктів 1,3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Лише загальні посилання на наявність або відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, викладеного у постанові за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 березня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до першого заступника Голови Верховної Ради України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування розпорядження та рішення, відшкодування шкоди повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко
