Єдиний державний реєстр судових рішень
ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
УХВАЛА
17 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від розгляду клопотання слідчого про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами в межах кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 року, -
встановив:
14.02.2025 року прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подано заяву про відвід слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від розгляду клопотання слідчого про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, зокрема транспортного засобу «ЗИЛ» моделі 4104, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 1981 року випуску, в рамках кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 року.
Мотивуючи подану заяву, прокурор послався на те, що незважаючи на те, що зазначене клопотання має на меті передачу Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів майна загальною вартістю понад три мільйони гривень для отримання грошових коштів від його реалізації, слідчий суддя під час дії в Україні воєнного стану та залежності держави від зовнішніх грошових надходжень, незважаючи на те, що стороні захисту з моменту подання клопотання до суду до дати його розгляду надавався час для ознайомлення з матеріалами провадження, у судовому засіданні слідчим суддею задовольняється клопотання сторони захисту щодо надання можливості ознайомлення з матеріалами клопотання.
Вищевказані обставини на думку прокурора фактично призводять до потакання стороні захисту для зловживання своїми процесуальними правами, затягування процесу розгляду відповідного клопотання та свідчить про можливу упередженість слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 підтримали подану заяву про відвід слідчого судді.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора. Так, остання зазначила, що клопотання надійшло в провадження слідчого судді 05.02.2025 року та засідання відбулось 10.02.2025 року, в якому вона заявила клопотання про ознайомлення з клопотанням, яке містить у собі 400 сторінок, при цьому ні слідчий, ні прокурор не заперечували. Окрім того, зазначила, що у слідчого судді ОСОБА_6 перебуває близько 10 проваджень, за якими прокурор не заявляв відводу, а тому є незрозумілим його недовіра слідчому судді саме в рамках розгляду даного клопотання у цьому кримінальному провадженні. Тому, на думку захисника заява прокурора є невмотивованою та не підлягає задоволенню.
Заслухавши учасників судового провадження, дослідив доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку про таке.
Пункт 4 частини 1 статті 75 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.
Відповідно до частини 3-5 статті 80 КПК, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.
Відповідно до частини 1 статті 81 КПК України, у разі заявлення відводу слідчому судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд звертається до інших джерел права, які визнані в Україні для більш детального аналізу. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди [України] застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Це положення узгоджується зі статтею 9 Конституції України, що встановлює примат (пріоритет) міжнародного права в Україні.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував слідчий суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заяви прокурора ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_6 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності слідчого судді та його неупередженості, що було б підставою для його відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу слідчого судді. Таких доказів прокурором не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання прокурора в неупередженості слідчого судді ОСОБА_6 та його необ`єктивності, є об`єктивно виправданими.
Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід слідчого судді, встановлено, що побоювання прокурора у недостатній неупередженості та об`єктивності слідчого судді ОСОБА_6 фактично зводяться до незгоди прокурора як головуючий керує ходом судового засідання, порядком вчинення процесуальних дій, який встановлюється слідчим суддею та з процесуальними рішеннями слідчого судді в ході розгляду клопотання слідчого про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами в межах кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 року, тому доводи прокурора ОСОБА_3 суд визнає необґрунтованими та безпідставними.
Таким чином, за встановлених обставин, неможливо однозначно стверджувати, що сумніви прокурора стосовно неупередженості та необ`єктивності слідчого судді ОСОБА_6 є об`єктивно обґрунтованими. Також, прокурором не надано інформації щодо можливих видимих ознак упередженості слідчого судді ОСОБА_6 або його необ`єктивності, як і докази підтвердження обставин, зазначених у ст. 75 КПК України, а тому не можна вважати викладені обставини й відповідно такі сумніви об`єктивно виправданими.
ОТже, сумніви заявника щодо неупередженого розгляду клопотання та сумнівів щодо прийняття результатом його розгляду обґрунтованого, вмотивованого та законного рішення, мають суб`єктивний, а не об`єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджується, а заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для відводу, що передбачені статтями 75-76 КПК.
Проте між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).
Не зважаючи на те, що поведінка слідчого судді не викликає об`єктивних побоювань щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача, однак може бути пов`язана з питанням особистих переконань.
При цьому суд вважає, що у разі не задоволення заявленого відводу та його розгляду слідчим суддею по суті незалежно від прийнятого рішення, сторона, яка звернулась з відповідним клопотанням та інші учасники кримінального провадження, або інші сторонні спостерігачі, можуть стверджувати, що таке рішення слідчого судді, є наслідком його неупередженості.
Судом встановлено, що у сторони обвинувачення, як у заявника - прокурора ОСОБА_3 , так і у слідчого Цуркана, є сумніви щодо об`єктивного відправлення правосуддя у вказаній справі слідчим суддею ОСОБА_6 , а тому суд, враховуючи, що «інститут відводу» покликаний ліквідувати найменший сумнів у відправленні суддею правосуддя, навіть якщо сумніви є безпідставними, оскільки тут є головним «публічний інтерес», з метою уникнення будь-яких сумніві у об`єктивності слідчого судді у стороннього спостерігача, суд приходить до висновку, що заява про відвід слідчого судді ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 369 - 372, 376 КПК України, суд -
постановив:
Заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 - задовольнити.
Відвести слідчого суддю Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_6 від розгляду клопотання слідчого про передачу майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами в межах кримінального провадження №42024163010000015 від 15.03.2024 року (єдиний унікальний номер справи №522/7128/24, провадження № 1-кс/522/977/25).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/7128/24
Номер провадження № 1-кс/522/1259/25
Головуючий суддя - ОСОБА_1
