РІШЕННЯ
Іменем України
28 лютого 2025 року м. Чернігівсправа № 927/896/23(927/1193/24)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН») до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення 3 040 046 грн 72 коп., поданої в межах справи за заявою
КРЕДИТОРА: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» (код 40473930)
49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 38
БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС»
14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 87, офіс 102 (код 39818287)
про відкриття провадження у справі про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
29 червня 2023 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» (надалі кредитор) про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» (надалі боржник) на підставі ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, яка ухвалою суду від 17.07.2023 була прийнята до розгляду з призначенням підготовчого засідання на 27.07.2023.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.07.2023 постановлено відкрити провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС»; ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів; ввести процедуру розпорядження майном боржника; розпорядником майна боржника призначити арбітражного керуючого Лященка П.В.
Постановою Господарського суду Чернігівської області від 01.11.2023 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка П.В.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 27.11.2024 постановлено продовжити строк ліквідаційної процедури та повноважень ліквідатора банкрута Лященка П.В. до 08 лютого 2025 року включно.
31 грудня 2024 року, в межах даної справи про банкрутство, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 30.12.2024 № 12-12/2024 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення сплачених позивачем лізингових платежів в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу згідно Договору фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016 в сумі 3 040 046,72 грн (присвоєно єдиний унікальний номер 927/1193/24).
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на його думку, оскільки укладений між сторонами Договір фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016 був в односторонньому порядку розірваний банківською установою, у останньої виникло зобов`язання повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» сплачені ним лізингові платежі в сумі 3 040 046,72 грн, оскільки в силу приписів діючого законодавства України (ст. 655, 692, 693 Цивільного кодексу України) вони по своїй суті є оплатою предмету купівлі-продажу (попередньою оплатою).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 02.01.2025 постановлено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» про забезпечення позову залишити без задоволення.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.01.2025 постановлено:
прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/896/23 (927/1193/24);
розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/896/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;
залучити Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;
зобов`язати позивача не пізніше двох днів з дня вручення копії даної ухвали направити третій особі (Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН») копії позовної заяви з додатками, а докази такого направлення надати суду;
встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;
встановити процесуальний строк для подання третьою особою (Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН») письмових пояснень щодо позову протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії позовної заяви;
визначити відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;
роз`яснити сторонам, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.
Учасники справи належним чином були повідомлені про перебування на розгляді в Господарському суді Чернігівської області даного спору шляхом направлення через систему «Електронний суд» ухвали про відкриття провадження у справі до їх електронних кабінетів.
09.01.2025 через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області арбітражним керуючим Лященком П.В. подані докази направлення третій особі (Товариству з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ЕВОЛЮШН») копії позовної заяви з додатками.
20.01.2025, у встановлений судом процесуальний строк, через систему «Електронний суд» до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення від 20.01.2025 третьої особи щодо позову, зі змісту яких вбачається, що товариство просить стягнути з банку відповідну суму на користь позивача.
Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін останніми до Господарського суду Чернігівської області подано не було.
Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
за правилами ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.02.2024 у справі № 927/896/23 (910/7583/23), залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та Верховного Суду від 11.09.2024, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення 1 400 000 грн 00 коп. задоволено повністю; присуджено до стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» 1 400 000 грн 00 коп. лізингових платежів, сплачених згідно Договору фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016, та 21 000 грн 00 коп. судового збору.
Вирішуючи спір в межах справи № 927/896/23 (910/7583/23), суд встановив наступне: «01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» (Лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 4О16054ЛИ (надалі Договір), за умовами якого Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у Додатку № 1 Договору (надалі Майно).
Банк передає Лізингоодержувачу Майно, а Лізингоодержувач приймає Майно від Банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим Договором строки, на умовах фінансового лізингу (надалі Лізинг).
Лізингові платежі:
Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються Додатком № 2.
Лізингові платежі сплачуються на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору.
Лізингоодержувач сплачує Банку винагороди на рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору:
винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)» у розмірі 500,00 (п`ятсот) гривень 00 копійок у день укладення цього Договору;
відсоткову винагороду за користування Майном у розмірі 12 (дванадцять) % річних від суми залишку несплаченої вартості Майна, виходячи з фактичної кількості днів користування Майном, та 360 днів у році, щомісяця в період з 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу зазначений у Додатку 2.
У випадку порушення Лізингоодержувачем зобов`язань по сплаті лізингових платежів, передбачених цим Договором, відсоткова винагорода за користування Майном складає 24 (двадцять чотири) % річних від суми залишку несплаченої частини вартості Майна, згідно Додатку № 2.
Лізингоодержувач сплачує Банку на відповідний рахунок, зазначений у п. 1.4 цього Договору, винагороду за користування Майном, отриманим у лізинг, у розмірі, що визначається за відповідною формулою.
Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи з дня прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само в термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений в Додатку 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим Договором у день дострокового повного виконання зобов`язань за цим Договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим в лізинг, у зазначений термін, винагорода вважається простроченою.
Сплата винагороди за користування майном отриманим у лізинг здійснюється в українській гривні.
Передача Банком та прийом Лізингоодержувачем Майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі Майна, зазначеним у Додатку № 3, що є невід`ємною частиною цього Договору (надалі Додаток № 3). З моменту підписання Додатку № 3 Лізингоодержувач несе повну цивільну відповідальність перед третіми особами, відшкодовує в повному обсязі шкоду третім особам, заподіяну в результаті експлуатації Майна. ризик невідповідності Майна цілям використання цього Майна несе Лізингоодержувач.
Лізингоодержувач під власну відповідальність зобов`язався неухильно дотримуватися норм та правил експлуатації, використання і ремонту Майна.
Акт прийому-передачі Майна Сторони укладають та підписують у дату укладання цього Договору. З дати підписання Сторонами Акту прийому-передачі Майна Лізингоодержувач приймає його від Банку в платне володіння та користування.
Протягом усього терміну дії цього договору Майно є власністю Банку.
Умови переходу права власності на Майно: Майно переходить у власність Лізингоодержувача за умови сплати Банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим Договором.
Банк має право, зокрема вимоги повернення Майна у випадку дострокового розірвання Договору.
Банк має право відмовитися від Договору і вимагати повернення Майна, якщо Лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови Банку від Договору, Договір є розірваним з дати зазначеної Банком у повідомленні про відмову від Договору.
Банк зобов`язався, зокрема передати Майно в платне користування Лізингоодержувачу на умовах та строки, що обумовлені цим Договором. Після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим Договором, передати Майно у власність Лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим Договором.
Лізингоодержувач має право, зокрема повернути Майно Банку без придбання його у власність за умови сплати за графіком лізингових платежів, винагород за Договором, неустойки у формі штрафу за Договором.
Лізингоодержувач зобов`язався, зокрема:
повернути Майно Банку у випадку розірвання Договору у стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому Банку заборгованість по лізинговим платежам на поточну дату, інших платежам за цим Договором, а також відшкодувавши заподіяні цим збитки, в строк не пізніше дати розірвання цього Договору. Лізингоодержувач зобов`язався усунути погіршення Майна, які сталися з його вини. У разі неможливості відновлення Майна Банк має право вимагати відшкодування завданих йому збитків;
сплачувати Банку винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості Майна); відсоткову винагороду за користування Майном; винагороду за користування Майном, отриманим в лізинг; інші витрати Банку, безпосередньо пов`язані з цим Договором.
Цей Договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою Банка шляхом письмового повідомлення про це Лізингоодержувач за 3 (три) дні, зокрема у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу Лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 (тридцять) днів. Порушення строків плати винагород за Договором.
У випадку розірвання цього Договору, Майно повинно бути повернуте Лізингоодержувачем у термін розірвання, по Акту прийому-передачі Майна в тому стані, в якому воно було отримано з урахуванням нормального зносу.
У повідомленні про розірвання Сторони зазначають причину дострокового розірвання Договору. При цьому для розірвання цього Договору, договорів про внесення змін Сторони не складають.
Строк дії цього Договору з дати підписання цього Договору по 25.06.2036 (двадцять п`яте червня дві тисячі тридцять шостого) року. У частині не виконаних Сторонами зобов`язань договір діє до повного їх виконання. Зазначений строк може бути змінений у випадках дострокового виконання зобов`язань Лізингоодержувача за Договором, у випадку розірвання договору.
Додаток 1 (предмет фінансового лізингу нерухоме майно), Додаток № 2 (Графік лізингових платежів), Додаток № 3 (Акт прийому-передачі) є невід`ємними частинами цього Договору.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що сторони погодили вказані вище додатки до Договору; згідно Додатку № 3 позивач як Лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування нерухоме майно загальною вартістю 483965093,00 грн, перелік якого наведений в Додатку № 1; Додаток № 2 містить графік лізингових платежів (графік відшкодування вартості Майна).
Як свідчать надані позивачем письмові докази, відповідач звертався до Лізингоодержувача з повідомленням (від 31.05.2017 № Э.Upr 1/3-67106) про розірвання договору фінансового лізингу, яким повідомив товариство про розірвання Договору, Договір є розірваним з 15.07.2017, вимагав у встановлений термін розірвання (15.06.2017) сплатити заборгованість Договором та за актом прийому-передачі повернути майно, яке зазначено у Додатку № 1 Договору.
Акт прийому-передачі майна, на підставі якого позивач повернув відповідачеві предмет фінансового лізингу, був складений, підписаний та скріплений печатками сторін 15.06.2017 (за відсутності заперечень/застережень сторін щодо передачі та отримання Майна).
Як зазначає в позові товариство за час дії Договору ним були здійснені лізингові платежі на загальну суму 4 440 023,36 грн, на підтвердження чого надано належним чином засвідчену копію виписки з 01.07.2016 по 22.11.2018; однак за підрахунком суду відповідна сума дорівнює 4 440 046,72 грн (25.07.2016 403 304,24 грн та 23.08.2016 4 036 742,48 грн), що свідчить про допущення позивачем помилки при її визначенні.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 15.03.2019 по справі № 912/3231/18 задоволено позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» на користь банку заборгованість за Договором в розмірі 20 321 516,63 грн, з яких 19 593 954,61 грн заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном, 727 562,02 грн пеня, а також 304 822,75 грн судового збору.
Згідно інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вказане вище рішення Господарського суду Кіровоградської області набрало законної сили 08.05.2019.
Під час вирішення спору в межах справи № 912/3231/18 був встановлений факт сплати позивачем двох лізингових платежів (25.07.2016 в сумі 403 304,24 грн та 23.08.2016 в сумі 4 036 742,48 грн), а тому в силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України він не доказується при розгляді даної справи.»
Таким чином, під час вирішення спору в межах справи № 927/896/23 (910/7583/23) був встановлений факт укладення між сторонами Договору фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016 та факт сплати позивачем лізингових платежів в загальній сумі 4 440 046,72 грн; з огляду на правила ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України дані обставини не доказуються при розгляді даної справи.
З огляду на відсутність у позивача можливості сплатити судовий збір із суми 4 440 046,72 грн, предметом спору по справі № 927/896/23 (910/7583/23) було стягнення 1 400 000,00 грн; натомість предметом даного спору є стягнення решти суми, а саме 3 040 046,72 грн.
24.09.2024 (фіскальний чек від 24.09.2024) позивач направив на адресу банку вимогу (від 24.09.2024 № 15-09/2024) щодо перерахування протягом 14 робочих днів з моменту її отримання сплачених товариством лізингових платежів сумі 3 040 046,72 грн; звертаючись з даною вимогою, товариство посилалось на положення ст. 628, 655, 692, 693 Цивільного кодексу України з вказівкою на те, що оскільки майно у власність йому передано не було відповідні платежі як попередня оплата мають бути повернуті.
За змістом ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» (тут і надалі в редакції на дату укладення Договору (01.07.2016)), фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.
Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України (в редакції на дату укладення Договору (01.07.2016)), за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Статті 11, 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачають, що лізингоодержувач зобов`язаний, зокрема своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.
Відповідно до ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постановах від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16, від 09.07.2018 у справі № 911/2449/17, від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Частинами 2, 4 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі № 911/3483/16).
Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингоодержувачем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За змістом та суттю умов договору лізингу та норм Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.
Отже, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов`язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об`єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) з оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об`єкту лізингу.
Подібних висновків щодо природи договору лізингу, лізингових платежів за ним та щодо наслідків його розірвання для сторін дійшов і Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 по справі № 904/2357/20, зазначивши, що лізингові платежі, сплачені як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. В зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у лізингоодержувача відсутній.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.
За умовами укладеного між сторонами Договору не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у т.ч. вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.
Крім того, чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема і тієї їх частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України «Про фінансовий лізинг» внесені до ст. 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 № 1953IX. Лише цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.
Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за своєю правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), себто орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу.
В свою чергу, зобов`язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу припиняється.
Отже позивач правомірно посилається на положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу.
Як було вказано вище, згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати, зокрема, суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу.
На переконання суду, в тому випадку коли лізингоодержувач повертає лізингодавцю предмет лізингу внаслідок відмови останнього від договору лізингу в односторонньому порядку, повернення лізингоодержувачу сум, які відшкодовують вартість предмету лізингу, відповідає засадам справедливості, оскільки в протилежному випадку банк залишається і власником нерухомого майна, і грошових коштів, сплачених як частина вартості предмета лізингу.
Отже, з огляду на вищенаведену практику Верховного Суду позивач як лізингоодержувач має право вимагати від відповідача як лізингоотримувача повернення лізингових платежів, як частини вартості майна, у випадку розірвання договору лізингу.
За таких обставин суд вважає, що правомірним є застосування до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, як імперативної норми щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у його власність товару.
Також суд доходить обґрунтованого висновку щодо відсутності у Договорі положень, які б надавали право лізингодавцю не повертати лізингоодержувачу саме ті кошти, які сплачені у якості відшкодування вартості об`єкту лізингу.
За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання до суду даної позовної заяви позивачем було сплачено 36 480,56 грн судового збору (з огляду на подання до суду даного позову в електронній формі), який покладається на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення 3 040 046 грн 72 коп. задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код 14360570) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОУШЕН ФІНАНС» (14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 87, офіс 102; код 39818287) 3 040 046 грн 72 коп. лізингових платежів, сплачених згідно Договору фінансового лізингу № 4О16054ЛИ від 01.07.2016, та 36 480 грн 56 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 28.02.2025.
Суддя А.С.Сидоренко
