Постанова
Іменем України
29 січня 2025 року
м. Київ
Справа № 686/20292/23
Провадження № 61-3246св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),
відповідачка - ОСОБА_2 (далі - відповідачка),
про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки
за касаційною скаргою відповідачки на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 6 листопада 2023 року, ухвалене суддею Карплюком О. І., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2024 року, прийняту колегією суддів у складі Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
(1) Вступ
1. Позивачка продала відповідачці належну їй земельну ділянку. Стверджувала, що цей продаж відбувся під впливом тяжкої обставини: позивачка є особою похилого віку та мала намір встановити пам`ятники для двох її померлих синів, на що не мала коштів, бо єдиним джерелом доходу є пенсія; на утриманні позивачки перебуває син, який є особою з інвалідністю ІІІ групи та потребує постійного лікування. Наголошувала, що уклала договір із відповідачкою на вкрай невигідних для себе умовах, бо довелося продати земельну ділянку за 45 000,00 грн, хоча її ринкова ціна на той час становила 711 520,00 грн. Тому просила суд визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним як правочин, який вчинений під впливом тяжкої обставини.
2. Суди першої й апеляційної інстанцій вважали позов обґрунтованим. Виснували, що позивачка уклала договір купівлі-продажу під впливом тяжкої обставини (похилий вік, слабкий стан здоров`я, складне матеріальне становище) та на вкрай невигідних умовах (продаж за суттєво нижчою ціною, ніж ринкова).
3. Із таким висновком судів відповідачка не погодилася. У касаційній скарзі стверджувала, зокрема, що наведені позивачкою факти не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним як правочину, вчиненого під впливом тяжкої обставини.
4. З огляду на зміст оскаржених судових рішень Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти, зокрема, на питання про те, чи мотивував суд відхилення аргументів відповідачки щодо відсутності у позивачки на момент укладення договору купівлі-продажу тяжкої обставини та стосовно того, що умови останнього не були вкрай невигідними. Вирішив, що висновок про задоволення позовної вимоги є передчасним. Апеляційний суд має мотивувати прийняття або відхилення аргументів відповідачки проти позову.
(2) Зміст позовної заяви
5. У серпні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсним посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Новченковим Ігорем Вікторовичем договір купівлі-продажу земельної ділянки, який вона 17 липня 2019 року уклала з відповідачкою (далі - договір купівлі-продажу). Мотивувала так:
5.1. Позивачка була власницею земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6810100000:02:002:0167 і площею 0,0800 га на АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка).
5.2. Ту ділянку позивачка продала відповідачці на підставі договору купівлі-продажу. Уклала його під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах (стаття 233 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)), чим відповідачка скористалася:
- продаж відбувся за 45 000,00 грн (оцінку земельної ділянки на той час не проводили). Однак згідно зі звітом від 18 липня 2023 року № 12/23 про експертну грошову оцінку земельної ділянки, який підготував суб`єкт оціночної діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - звіт про оцінку) станом на 17 липня 2019 року вартість тієї ділянки становила 711 520,00 грн;
- у 2005 році помер чоловік позивачки, а у 2017 році - два її сини. На утриманні залишився ще один син, який має статус особи з інвалідністю ІІІ групи та часто хворіє;
- позивачка є особою похилого віку (82 роки на час підписання договору купівлі-продажу). Отримує мінімальну пенсію. Інших доходів не має;
- відповідачка є власницею суміжної земельної ділянки. Знаючи про скрутне матеріальне становище позивачки та потребу у встановленні пам`ятників для померлих синів, відповідачка скористалася її пригніченим станом і переконала укласти договір купівлі-продажу за заниженою ціною;
- волевиявлення позивачки не було вільним і не відповідало її внутрішній волі під час укладення договору купівлі-продажу;
- відповідачка так і не сплатила позивачці 45 000,00 грн за договором купівлі-продажу.
(3) Зміст рішення суду першої інстанції
6. 6 листопада 2023 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: стягнув із відповідачки на користь позивачки 1 073,60 грн судового збору. Мотивував так:
6.1. Правочин можна визнати недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо він вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства й інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа має вчинити такий правочин добровільно, без насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не вчинила б узагалі або не вчинила б на таких умовах.
6.2. У позивачки помер чоловік і двоє синів. Залишився ще один син, який має інвалідність третьої групи. Позивачка (1941 р. н.) має похилий вік. Її пенсія у 2018 році склала 1687,23 грн щомісячно, а у 2019 - 1 967,23 грн - 2 000,00 грн. У сина в 2019 році щомісячна пенсія складала 1 497,00 грн - 1 564,00 грн. З огляду на це договір купівлі-продажу позивачка уклала під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Підстав для застосування позовної давності немає.
(4) Зміст постанови апеляційного суду
7. 1 лютого 2024 року Хмельницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу відповідачки залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:
7.1. Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому її волевиявлення не вважається вільним, не відповідає її внутрішній волі.
7.2. У 2017 році у позивачки померли двоє синів. Протягом двох років вона не могла назбирати кошти на встановлення пам`ятників. Відповідачка була обізнана про цю ситуацію та запропонувала продати земельну ділянку за 45 000,00 грн, а за них встановити пам`ятники. Позивачка розуміла, що ціна за земельну ділянку дуже низька, проте, враховуючи вік і стан здоров`я, хвилювалася та переживала, що могили синів залишаться без пам`ятників. Тому була вимушена погодитися на таку угоду.
7.3. Суд першої інстанції, враховуючи вік позивачки (82 роки), слабкий стан здоров`я, розмір її пенсії станом на 2019 рік (до 2000,00 грн), обґрунтовано вважав, що позивачка продала земельну ділянку під впливом тяжкої для неї обставини.
7.4. Відповідачка, будучи як власниця суміжної земельної ділянки обізнаною про важкі життєві обставини позивачки, скористалася ситуацією та придбала земельну ділянку за 45 000,00 грн, тоді як вартість останньої відповідно до звіту про оцінку складала 711 520,00 грн. Дані цього звіту відповідача не спростувала.
7.5. Позивачка уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних для неї умовах, її волевиявлення не відповідало внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання юридичних наслідків, обумовлених договором. Тому суд першої інстанції правильно виснував, що цей договір слід визнати недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України.
(5) Провадження у суді касаційної інстанції
8. 1 березня 2024 року відповідачка подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
9. 30 квітня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали.
10. 21 травня 2024 року відповідачка надіслала до Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги.
11. 10 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного судупостановив ухвалу, згідно з якою продовжив відповідачці строк на усунення недоліків.
12. 28 червня 2024 року відповідачка усунула недоліки у повному обсязі.
13. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та витребування справи із суду першої інстанції.
14. 20 січня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Відповідачка мотивувала касаційну скаргу так:
15.1. Суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладеного у постановах Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, від 29 квітня 2014 року у справі № 3-11гс14, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року у справі № 404/5790/16-ц, від 29 травня 2023 року у справі № 756/10782/19, від 3 серпня 2022 року у справі № 363/4381/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 11 січня 2020 року у справі № 761/22687/17, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 липня 2019 року у справі № 910/5906/18, Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18.
15.2. Укладаючи договір купівлі-продажу, позивачка підтвердила її намір укласти його саме на викладених у ньому умовах. Це підтверджує зміст пункту 13 договору купівлі-продажу. Бажання позивачки продати земельну ділянку може підтвердити свідок ОСОБА_4 .
15.3. Позивачка тривалий час не могла продати цю ділянку через її конфігурацію і наявність обмежень (ліній електропередачі та тепломережі). Відповідачка погодилася на придбання земельної ділянки лише тому, що остання межує із земельною ділянкою матері відповідачки.
15.4. Вартість земельної ділянки, яка вказана у договорі купівлі-продажу, відповідає вартості ідентичних земельних ділянок, які відчужені у 2019 році у місті Хмельницькому. На цей час вартість земельної ділянки згідно з нормативною грошовою оцінкою складає 3 066,00 грн, а її оціночна вартість - 17 509,22 грн (витяг із технічної документації і довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості є у матеріалах справи).
15.5. Позивачка не довела, що на час укладення договору купівлі-продажу мала складне матеріальне становище:
- позивачка ніколи не перебувала на утриманні її синів;
- 14 лютого 2020 року вона подарувала її синові житловий будинок і земельну ділянку на АДРЕСА_1 , а 2 лютого 2021 року - квартиру АДРЕСА_2 .
15.6. Звіт про оцінку не є належним доказом, оскільки у ньому немає вказівки про обізнаність експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
(2) Позиції інших учасників справи
16. Позивачка відзив на касаційну скаргу не подала.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
17. 6 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
18. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
19. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційних скарг, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи мотивував суд відхилення аргументів відповідачки щодо відсутності у позивачки на момент укладення договору купівлі-продажу тяжкої обставини та стосовно того, що умови останнього не були вкрай невигідними?
20. Позивачка мала у власності земельну ділянку, яку на підставі договору купівлі-продажу відчужила відповідачці. Позивачка зазначала, що має похилий вік, на її утриманні перебуває син, який є особою з інвалідністю та потребує постійного лікування. Вона мала намір встановити пам`ятники для двох інших синів, які померли. Але не мала для цього грошей. Єдиним джерелом її доходу є мізерна пенсія. Продаж земельної ділянки відбувся за істотно заниженою ціною. Відповідачка знала про тяжкі життєві обставини позивачки та скористалась цією ситуацією, переконала її підписати договір купівлі-продажу на невигідних умовах. Позивачка просила визнати недійсним цей договір на підставі статті 233 ЦК України.
21. Суди першої й апеляційної інстанцій задовольнили позов. Визнали цей договір недійсним, оскільки позивачка його уклала під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах, чим скористалася відповідачка. Остання з такими висновками судів не погодилася. Стверджувала, що наведені позивачкою обставини не є підставою для застосування приписів статті 233 ЦК України.
22. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою. Звертає увагу на те, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України обов`язковою є сукупність таких умов: наявність тяжкої обставини, під впливом якої особа вчинила правочин, і вчинення цього правочину на вкрай невигідних умовах. Для висновку про задоволення позову недостатньо оцінити виключно аргументи позивачки.
23. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).
24. Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину (частина перша статті 233 ЦК України).
25. Умовами визнання такого правочину недійсним є: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин вона вчинила на вкрай невигідних умовах. Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджує вживання у частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Якщо умови договору (наприклад, ціна, процентна ставка чи інше зустрічне надання) порівняно зі звичайними умовами договорів цього виду, які існують у відповідний момент, є значно невигідними для однієї зі сторін, і тільки в силу тяжкої обставини вона прийняла ці умови, такий договір можна визнати недійсним на підставі статті 233 ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2023 року у справі № 731/43/21).
26. Колегія суддів зауважує, що для визначення того, які правочини можна кваліфікувати як вчинені під впливом тяжкої обставини, слід з`ясувати зміст поняття «вкрай невигідні умови», яким оперує припис частини першої статті 233 ЦК України. Це поняття є оцінювальним. Тому для кваліфікації певного договору як вчиненого на вкрай невигідних умовах варто порівнювати умови такого договору із умовами договорів того ж виду, які зазвичай укладають у цивільному обороті. Якщо умови договору (наприклад, ціна, процентна ставка чи інше зустрічне надання) порівняно зі звичайними умовами тогочасних договорів цього виду є суттєво, значно невигідними для однієї зі сторін, і тільки в силу тяжкої обставини ця сторона приймає відповідні умови, то такий договір можна визнати недійсним на підставі статті 233 ЦК України.
27. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства й інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно вчинити правочин. Особа має його вчинити добровільно, без насильства, обману чи помилки. Повинна довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не вчинила б узагалі або вчинила б не на таких умовах (див. постанову Верховного Суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16).
28. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
29. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Проте цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
30. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
31. За змістом пунктів 2 і 3 частини першої статті 382 ЦПК України в описовій і мотивувальній частинах постанови апеляційного суду мають бути зазначені, зокрема, узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, та мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі.
32. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
32.1. Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
32.2. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - її син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - її син - ОСОБА_7 . Третій син позивачки - ОСОБА_8 - є особою з інвалідністю ІІІ групи.
32.3. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (м. Хмельницький) із січня до листопада 2018 року розмір пенсії позивачки становив 1 687,23 грн, у грудні 2018 року - 1 695,03 грн, у грудні 2018 року та січні 2019 року - 1 867,23 грн, з березня до червня 2019 року - 1 967,23 грн, з липня до грудня 2019 року - 2 000,00 грн.
32.4. 17 липня 2019 року позивачка уклала з відповідачкою договір купівлі-продажу земельної ділянки за 45 000,00 грн. Тоді як згідно зі звітом про оцінку ринкова вартість цієї ділянки станом на вказану дату становила 711 520,00 грн без ПДВ (а. с. 24).
33. Позивачка стверджувала, що продала відповідачці земельну ділянку під впливом тяжкої обставини (відсутність грошей на встановлення пам`ятників для двох синів, які померли у 2017 році; похилий вік; пенсія до 2 000,00 грн щомісячно як єдине джерело доходу; перебування на утриманні позивачки сина з інвалідністю ІІІ групи, який потребує постійного лікування) і на вкрай невигідних умовах (за 45 000,00 грн, хоча ринкова вартість була 711 520,00 грн). Суди обох інстанцій врахували ці аргументи та задовольнили позов. Апеляційний суд також вказав, що відповідачка знала про життєву ситуацію позивачки та скористалася нею.
34. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає передчасним висновок про те, що позивачка уклала договір купівлі-продажу під впливом тяжкої для неї обставини та на вкрай невигідних умовах.
34.1. Обґрунтовуючи позов, позивачка стверджувала про існування обставин, передбачених статтею 233 ЦК України. У відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі відповідачка заперечила доводи позивачки. Зазначила, що позивачка ніколи не перебувала на утриманні її синів, двоє з яких померли за 2 роки до укладення договору купівлі-продажу, а третій, який має інвалідність ІІІ групи, 2 роки до та 2 роки після укладення цього договору на лікуванні не перебував, проживає окремо, не пов`язаний із позивачкою спільним побутом; у 2020 році позивачка подарувала йому житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку за тією ж адресою, а в 2021 році - квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 80 - 89; 114 - 118).
В апеляційній скарзі відповідачка наголосила, що вартість земельної ділянки у звіті про оцінку не відповідає реальній вартості (а. с. 115). До відзиву на позовну заяву додала витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 10 листопада 2022 року № 14062, виданий Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області, а також довідку про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 28 серпня 2023 року. Згідно з цим витягом нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 3 066,00 грн (а. с. 84), а відповідно до вказаної довідки оціночна вартість тієї ділянки становила 17 509,22 грн (а. с. 85 - 87).
34.2. Апеляційний суд не навів мотивів відхилення аргументів відповідачки про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу у позивачки не було тяжкої обставини, під впливом якої та була вимушена підписати цей договір на визначених у ньому умовах. Крім того, не оцінив доводи відповідачки про те, що на час укладення договору купівлі-продажу вартість земельної ділянки не була заниженою, а відповідала ціні подібних ділянок у місті Хмельницькому.
35. З огляду на вказане постанову апеляційного суду слід скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
36. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).
37. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
38. З урахуванням висновку про часткову обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження постанову апеляційного суду слід скасувати та направити справу на новий розгляд до цього суду.
(3.2) Щодо судових витрат
39. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, слід розподілити за результатами розгляду спору.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
п о с т а н о в и в:
1. Касаційну ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 1 лютого 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко
