Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 183/7165/23
№ 1-кп/183/871/25
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2025 року Дніпропетровська обл.,
м. Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши усудовому засіданнів залісуду кримінальнепровадження,внесене вЄдиний реєстрдосудових розслідуваньза №62022170030000310 від 28.06.2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковська, Дніпропетровської обл., громадянин України, із середньо-спеціальною освітою, не одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
І. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним
1.1. ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді водія автомобільного відділення автомобільного взводу підвозу пального та мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від військової служби, не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, 11 квітня 2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби та був незаконно відсутній у військовій частині до 06 червня 2022 року.
ІІ. Позиція обвинуваченого ОСОБА_5 щодо пред`явленого обвинувачення та надані ним показання
2.1. Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 51 ст. 407 КК України, не визнав повністю, посилаючись на той факт, що він був відсутній у військовій частині у зв`язку з лікуванням у медичному закладі та з дозволу командира.
2.2. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав показання, що проходити військову службу пішов добровільно. В період з 11 квітня 2022 р. по 06 червня 2022 р. був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з лікуванням у медичному закладі. На лікування його направили у госпіталі, який розташований в смт Черкаське. Підтверджуючі документи маються. Вони знаходяться у його командира. Про свою хворобу повідомив своєму командиру ОСОБА_6 . Обвинуваченого відвезли у військовий госпіталь в м. Дніпро де його обстежили та сімейний лікар рекомендував лікуватися вдома. В період з 11 квітня 2022 р. по 06 червня 2022 р. лікування проходив вдома. Прізвище сімейного лікаря не знає. Сімейний лікар направив обвинуваченого до психолога. Обвинувачений відвідав психолога, який знаходився у лікарні м. Новомосковська. Підтверджуючі документи є. 06 червня 2022 р. обвинувачений самостійно повернувся до військовій частині НОМЕР_1 де йому сказали, що він рахується як особа, яка самовільно залишила військову частину, а тому ним займається прокуратура. На наступний день він поїхав до прокуратури де прокурор сказала, щоб він їхав у військову частину де його чекають. Він поїхав до військової частини. Утриманців не має, окрім мами, якій допомагає. Оформлює документи щодо встановлення опіки над мамою. На сьогоднішній день він знаходиться поза штатом військової частини НОМЕР_1 та готовий продовжувати військову службу.
ІІІ. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин та висновки суду
3.1. Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується показаннями самого обвинуваченого, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були безпосередньо допитані в ході судового розгляду, а також сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.
3.2. Так, допитаний в судовому засіданні 05.12.2023 р. свідок ОСОБА_7 пояснив, що в минулому році на шикуванні не виявили обвинуваченого. Рік тому свідок був командиром відділення роти матеріального забезпечення. Обвинувачений безпосередньо свідку не підпорядковувався. Проживали з обвинуваченим в одній казармі. Свідок постійно був черговим по казармі. Коли свідок чергував у казармі йому зателефонували з КПП та сказали, щоб він забрав військовослужбовця. З медичної частини привезли обвинуваченого. Слідів побоїв на ньому не було, але була підозра, що він перебуває у стані наркотичного сп`яніння. На наступний день обвинуваченого повезли в медичний заклад. Охарактеризувати обвинуваченого не може, оскільки по службі рідко пересікалися. Про нестатутні відносини щодо обвинуваченого свідку не відомо. Щодо скарг обвинуваченого на стан здоров`я свідку не відомо. Свідок чув, що обвинувачений не сумлінно відноситься до своїх обов`язків. 11 квітня 2022 р. на шикування обвинувачений не з`явився. Потім його знайшли та привезли на КПП. Пару днів все було нормально, а потім пропаде та з`явиться, і так декілька разів.
3.3. Допитаний в судовому засіданні 05.12.2023 р. свідок ОСОБА_8 пояснив, що в 4 березня 2022 р., в тому числі і обвинуваченого, зібрали у зведений батальйон. 11 квітня 2022 р. обвинуваченого на службі не виявлено. Свідок є головним сержантом та проходить службу з 13 жовтня 2020 р. З обвинуваченим зустрічалися щоранку при розподілі нарядів. Чому обвинувачений не з`являвся 11 квітня 2022 р. на службу він не знає. Два дні йому телефонував, але обвинувачений не відповідав на дзвінки. Потім оформив документи на обвинуваченого, як на особу, яка самовільно залишила військову частину.
3.4. Суд зазначає, що окрім показань обвинуваченого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які були безпосередньо допитані в ході судового розгляду, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених письмових у кримінальному провадженні.
3.5. Листом військової частини НОМЕР_1 № 691/1761 від 09.06.2022 р. на адресу директора територіального управління ДБР, розташованого в м. Полтава яким надіслані повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та матеріали службового розслідування щодо ОСОБА_5 ..
3.6. Повідомленням від 04.05.2022 р. № 691/1122 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. Цим повідомленням командир військової частини НОМЕР_1 повідомив територіальне управління ДБР, розташованого в АДРЕСА_1 про дії солдата ОСОБА_5 в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
3.7. Витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 р. № 73. З цього наказу вбачається, що ОСОБА_5 вважається таким, що з 11.04.2022 р. самовільно залишив військову частину.
3.8. Листом ІНФОРМАЦІЯ_2 № 24/2988 від 10.08.2022 р. на адресу слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві з якого вбачається, що ОСОБА_5 у період з 01.04.2022 р. по дату надання відповіді до ІНФОРМАЦІЯ_2 не звертався, про наявність поважних причин не перебування на службі не повідомляв.
3.9. Листом Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 12.07.2022 р. № 91-17255/0/15-22-Вих на адресу Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві з якого вбачається, що ОСОБА_5 в період з 01.04.2022 р. по 12.07.2022 р. не перетинав державний кордон України, лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях та тимчасово окупованою територією АР Крим;
3.10. Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази.
3.11. В сукупності показання обвинуваченого ОСОБА_5 , свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , лист військової частини НОМЕР_1 № 691/1761 від 09.06.2022 р., повідомлення від 04.05.2022 р. № 691/1122 про вчинення кримінального правопорушення, витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.04.2022 р. № 73 свідчать про те, що обвинувачений проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 та не одержавши дозволу відповідних командирів або начальників, без поважних причин, 11 квітня 2022 року самовільно залишив військову частину повернувшись до військової частини 06 червня 2022 року.
3.12. Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 133/2022 від 14.03.2022; з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента№ 259/2022 від 18.04.2022; з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента№ 341/2022 від 17.05.2022.
Таким чином в період з 11 квітня 2022 р. по 06 червня 2022 р. в України був введений воєнний стан.
3.13. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.
3.14. Оцінюючи відповідно до вимог ст. 94 КПК України вищевказані докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом, підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 , показаннями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а також сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.
3.15. Показання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення суд оцінює критично, вважає їх неправдивими та такими, що надані з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки його показання повністю спростовуються показаннями свідків, сукупністю досліджених письмових доказів у кримінальному провадженні.
3.16. Так, під час допиту у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 надав показання, що в період з 11 квітня 2022 р. по 06 червня 2022 р. був відсутній у військовій частині НОМЕР_1 у зв`язку з лікуванням у медичному закладі. На лікування його направили у госпіталі, який розташований в смт. Черкаське. Підтверджуючі документи маються. Вони знаходяться у його командира. Про свою хворобу повідомив своєму командиру ОСОБА_6 .
Разом з цим, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за дачу завідомо неправдивих показань, надав послідовні показання, які не підтвердили показання обвинуваченого щодо повідомлення останнім свого командира про хворобу.
3.17. З дослідженої судом в судовому засіданні довідки військово лікарської комісії № 7476 від 15.12.2022 р. вбачається, що за результатами медичного огляду ВЛК військової частини НОМЕР_2 , який був проведений 15.12.2022 р. ОСОБА_5 має захворювання які пов`язані з проходженням військової служби та придатний до військової служби.
Довідку військово лікарської комісії № 7476 від 15.12.2022 р. суд не приймає до уваги оскільки цей доказ є неналежним доказом, оскільки стосується стану здоров`я обвинуваченого станом на 15.12.2022 р.. Тобто цей період виходить за межі періоду в який мало місце подія інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення (з 11.04.2022 р. до 06.06.2022 р.).
3.18. В судовому засіданні судом також досліджувалися наступні документи:
-довідка № 95 державної установи «Інститут гастроентерології НАМН України» від 20.10.2023 р. з якої вбачається, що ОСОБА_5 з 18.10.2023 р. по дату видачі довідки перебуває на стаціонарному лікуванні у вказаному медичному закладі;
-інформаційна довідка з електронної системи охорони здоров`я від 13.10.2023 р. з якої вбачається, що період непрацездатності становив з 09.10.2023 р. до 13.10.2023 р.;
-направлення № 2243-2663-0255-8430 з якого вбачається, що ОСОБА_5 направлявся на консультацію гастроентеролога. Термін дії направлення з 16.10.2023 р. до 15.10.2024 р.
Суд не приймає до уваги ці докази так як вони є неналежними доказами, оскільки стосується періоду, який виходить за межі періоду в який мало місце подія інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення (з 11.04.2022 р. до 06.06.2022 р.).
3.19. В якості доказів суду надані копії наступних документів: акту службового розслідування від 02.05.2022 р.; наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2022 р. № 480/НАГП; письмових пояснень ОСОБА_8 ; письмових пояснень ОСОБА_7 ; рапорту від 11.04.2022 р. командира рмз на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 ; паспорту ОСОБА_5 ; обліково послужної картки ОСОБА_5 ; витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.02.2022 р. № 40; службової характеристики щодо ОСОБА_5 ; медичної характеристики щодо ОСОБА_5 ; службової картки щодо ОСОБА_5 ; довідки військово лікарської комісії щодо ОСОБА_5 за результатами медичного огляду ВЛК від 25.02.2022 р.; листа командира військової частини НОМЕР_2 від 14.07.2022 р. № 555/2230; облікової картки до військового квитка НОМЕР_3 ; картки обстеження та медичного огляду кандидата на військову службу за контрактом від 25.02.2022 р. ОСОБА_5 ..
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КПК України сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов`язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.
Оскільки суду надані копії документів, то суд визнає вказані копії документів недопустимими доказами та не приймає їх до уваги.
ІV. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальних правопорушень, винним у вчиненні яких визнається обвинувачений ОСОБА_5 .
4.1. Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що своїми умисними та протиправними діями обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КПК України, тобто самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану військовослужбовцем (крім строкової служби).
V. Мотиви суду при призначенні покарання.
5.1. Обставинами, яка згідно зі ст.66КК України пом`якшують покарання обвинуваченому в обвинувальному акті зазначені щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
В постанові від 15 листопада 2021 р. у справі № 199/6365/19 Верховний Суд зробив висновок про те, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Під час судового розгляду обвинувачений не визнав себе винним у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а тому суд не визнає щире каяття обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому.
Доказів активного сприяння обвинуваченим розкриттю злочину суду не надано, а тому суд не визнає активне сприяннярозкриттю злочину обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України, пом`якшує покарання обвинуваченому.
5.2. Обставин, які згідно зі ст.67КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.
5.3. Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога не перебуває, у 2022 р. звертався до лікаря психіатра та знаходився на амбулаторному лікуванні з 09.05.2022 р. по 03.06.2022 р. з діагнозом посттравматичний стресовий розлад, за місцем мешкання зарекомендувала себе з посередньої сторони, раніше не судимий.
5.4. Ухвалою суду від 06.08.2024 р. призначалася первинна амбулаторна судово-психіатрична експертиза, проведення якої доручити експертам Дніпровської філії судово психіатричних експертиз державної установи «Інститут психіатріі, судово психіатричних експертиз та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України».
За результатами проведеної експертизи було встановлено, що ОСОБА_5 в період інкримінованого йому діяння будь-який психічний розгляд не виявляв і в даний час також не виявляє. За своїм психічним станом під час інкримінованого йому діяння він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. За своїм психічним станом в теперішній час він може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
5.5. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст.ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним злочином, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, дані про особу обвинуваченій, у зв`язку з чим, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років, саме таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
5.6. Вирішуючи питання можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України, суд дійшов наступного.
Системне тлумачення норм ст. 75 КК України дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання.
Водночас, з огляду на положення ст.75 КК України законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, зокрема, у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінальних правопорушень, особу винного, але й інші обставини справи.
При цьому, оскільки покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, застосування ст.75 КК України при визначенні покарання за вчинення кримінальних правопорушень указаної категорії в теперішніх умовах є неприпустимим.
Тобто, звільнення осіб від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових злочинів іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за відмову від виконання наказів командирів, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого, засудженого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень проти встановленого порядку несення військової служби під час дій військового стану (збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України) нівелює визначену ст.ст. 50, 65 КК України мету призначення покарання та може призвести до збільшення рівня злочинності у військах, зниження рівня дисципліни та підриву боєготовності військових підрозділів, неспроможності забезпечення командуванням військових частин належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності та територіальної цілісності України, що призводить до порушення прав та інтересів суспільства в цілому та держави.
На переконання суду застосування до військовослужбовців інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з ухиленням від військової служби в умовах воєнного стану, не сприяє підтриманню належної боєздатності та рівня військової дисципліни Збройних сил України, попередженню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими військовослужбовцями.
Таким чином, суд, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, вчинення кримінального правопорушення в умовах воєнного стану, відношення особи до скоєного кримінального правопорушення, вважає за не можливе звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробовуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України.
VІ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
6.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
6.2. Процесуальні витрати відсутні.
6.3. Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався та підстав для його обрання не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -
У Х В А Л И В:
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з часу його добровільного з`явлення до установи виконання покарань для відбування покарання, або з часу його затримання в порядку виконання вироку.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1
