ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2025 року
м. Харків
справа № 644/3801/23
провадження № 22-ц/818/801/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради,
третя особа - Харківська міська рада,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 , в особі представника Кравченко Тетяни Іванівни, Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківської міської ради на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року в складі судді Бугери О.В.
в с т а н о в и в:
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, третя особа Харківська міська рада, про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її новонароджена дитина. Причиною смерті стали проблеми, що виникли під час пологів, а саме не проведення лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 родорозродження методом кесарева розтину. Відомості за її заявою були внесені до ЄРДР Фрунзенським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 140 КК України, в подальшому матеріали передані до Орджонікідзевського ВП ГУНП в Харківській області, за підслідністю, проводилось досудове розслідування, дана кваліфікація кримінального правопорушення за ч.2 ст. 140 КК України. В рамках даного кримінального провадження вона була визнана потерпілою. В подальшому, матеріали кримінального провадження були передані для проведення досудового розслідування до СУ ГУНП в Харківській області, об`єднані в одне провадження з іншим кримінальним провадженням за фактом неналежного виконання професійних обов`язків щодо іншої породіллі, де також настала смерть новонародженої дитини. В рамках провадження було проведено ряд експертиз.
22 травня 2020 року в рамках об`єднаного провадження було повідомлено про підозру лікарю акушеру-гінекологу ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 140, ч.2 ст. 140 КК України. Підозра обґрунтована, зокрема, висновком комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року, проведеної експертами відділу комісійних судово-медичних експертиз Київського клінічного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, в якій було зазначено про наявність причинно-наслідкового зв`язку між наданням медичної допомоги та тяжкими наслідками у вигляді смерті новонародженої дитини ОСОБА_1 .
Постановою прокурора відділу прокуратури Харківської області від 31 липня 2020 року кримінальне провадження стосовно лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 140, ч.2 ст. 140 КК України було закрито у зв`язку із смертю підозрюваної. Даною постановою було встановлено, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 , перебуваючи на посаді завідуючої акушерсько-фізіологічним відділенням , будучи медичним працівником зі спеціальною освітою, маючи завдання та обов`язки з забезпечення , організації та участі в наданні якісної кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, неналежно виконала свої професійні обов`язки внаслідок несумлінного до них ставлення, а саме не провела необхідних інструментальних обстежень, з метою виключення/підтвердження наявності такого ускладнення, як дистрес плоду, несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, не вжила заходів термінового розродження шляхом керсарева розтину або накладання акушерських щипців/вакуум екстрактора, що спричинило тяжкі наслідки для неповнолітнього.
Зазначила, що їй, як потерпілій особі в рамках даного провадження, було заподіяно моральну шкоду, саме внаслідок неправомірних та протиправних дій з боку лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 , яка неналежно виконала свої професійні обов`язки, що стало причиною смерті її новонародженої дитини.
Вказала, що лікар акушер-гінеколог ОСОБА_2 за життя перебувала в трудових відносинах з КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6», смерть дитини настала саме під час виконання ОСОБА_2 її посадових обов`язків, а тому відповідно до вимог ст. 1172 ЦК України відповідальність за завдану моральну шкоду повинен нести саме даний комунальний заклад.
Посилалась на те, що вона з чоловіком перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2008 року, довгий час планували народження дитини, в 2013 році настала вагітність, вони з чоловіком з нетерпінням очікували народження дитини. В термін 11 тижнів вагітності вона звернулась та своєчасно стала на облік до жіночої консультації і міській поліклініці, вагітність протікала без ускладнень, ніяких загроз для здоров`я та життя дитини виявлено не було, всі аналізи були в нормі, вона регулярно відвідувала лікарів та за даними медичної документації дитина розвивалась нормально, без патології. Але попри нормальне протікання вагітності та дотримання нею всіх рекомендацій лікарів, відсутності патологій, саме внаслідок дефектів в наданні їй медичної допомоги під час розродження, її дитина померла. Вона відчула нестерпний біль, який продовжує відчувати від самого факту смерті довгоочікуваної новонародженої дитини, вона навіть не почула крику своєї донечки, не відчула її подиху, оскільки дитина народилась в стані тяжкої асфіксії саме внаслідок ненадання адекватної медичної допомоги. Вона не могла уявити, що їй доведеться покинути пологовий будинок не з усмішкою, а з мертвою дитиною. Вона отримала тяжкий стрес, продовжує отримувати його і наразі, від втрати дитини, яка була така бажана, на появу якої вона з чоловіком так очікувала, ними були придбані необхідні дитячі речі, меблі, дитяче ліжечко, дитяча коляска, які залишились невикористаними, бо навіть дотик викликав у подружжя відчуття нестерпного болю від втрати їх маленької донечки, і від того, що вони її вже ніколи не побачать. Після смерті дитини її життя втратило сенс, довгий час вона перебувала «поза існуючої реальності», їй довелось на деякий час поїхати до квартири батьків, оскільки в їх з чоловіком квартирі все нагадувало про очікування донечки. Тривалий час вона не могла виходити на вулицю, якщо і виходила, то в супроводі родичів, бо постійно відчувала біль від втрати дитини, не могла змиритись з тим, що дитину, яку тривалий час виношувала, потім важко народжувала, вже ніколи не побачить. За допомогою психологічної допомоги вона потроху прийшла до реального життя. Моральних страждань ще додавало те, що ані лікар ОСОБА_2 , ані адміністрація пологового будинку не визнали своєї провини у смерті її дитини, ніякого вибачення, жалю, розкаяння до цих пір вона від них не отримала. Саме задля встановлення провини лікаря вона була вимушена ініціювати відкриття кримінального провадження, досудове розслідування за яким тривало шість років. Окрім того, зазначала, що спогади про втрачену дитину внаслідок невиконання медичним працівником своїх обов`язків вплинули на стан її психологічного здоров`я під час народження нею дітей в 2017 та в 2019 році. Вона була не в змозі народжувати самостійно природним шляхом, оскільки відчувала тривожність та народження дітей відбувалось саме методом кесарева розтину. З урахуванням характеру, обсягу та глибини душевних страждань, які вона зазнала, тривалість страждань в шість років з моменту смерті дитини оцінювала розмір моральної шкоди в 900 000,00 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 300 000,00 грн; стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, ОСОБА_1 , та Харківська міська рада подали апеляційні скарги, в яких Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради та Харківська міська рада просили рішення скасувати та у задоволенні позову відмовити, ОСОБА_1 просила рішення змінити та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 900 000,00 грн.
Апеляційна скарга Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради мотивована тим, що в жодній з трьох наявних в матеріалах справи експертизах не вказано на порушення лікарем законодавства у сфері охорони здоров`я, а також стандартів у сфері охорони здоров`я та нормативних локальних актів. Суд першої інстанції не розглядав справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду. Жодних вироків, ухвал чи постанов суду відносно лікаря ОСОБА_2 , а тим більше відносно відповідача немає. Саме по собі повідомлення про підозру та постанова про закриття кримінального провадження не можуть бути доказом у цивільному процесі, оскільки ґрунтуються саме на припущеннях слідчого чи прокурора. Відмова родичів лікаря ОСОБА_2 від продовження кримінального провадження аж ніяк не свідчить про наявність її вини. Фактично суд першої інстанції беручі до уваги постанови слідчого та прокурора у кримінальному провадженні, відмову родичів від продовження кримінального розслідування самоусунувся від дійсного встановлення обставин справи та вказав, що відсутність доказів невинуватості лікаря ОСОБА_2 є підтвердженням її вини. Висновок експертизи №365-КЕ/2014г 23.12.2014 - 28.05.2015, підготовлений Харківським обласним бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, та висновок експертизи №393, 394/16 від 13.04 - 04.09.2017, підготовлений Головним бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, відзначають відповідність дій лікаря клінічним протоколам і в жодному разі не вказують на порушення нормативних актів лікарем ОСОБА_2 . Відповідачем неодноразово зазначалися ті обставини, що висновок експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020, підготовлений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи не може вважатись достовірним доказом оскільки був проведений установою, яка не мала права його проводити та через низький фаховий склад цієї комісії. Судом прийнято до уваги висновок СМЕ з дуже низьким складом фахівців і зовсім проігноровано висновки інших експертиз, де фаховий склад був значно вищим та містив фахівців у вузьких профільних галузях. Жодної аргументації, чому суд бере до уваги висновки саме «експертів» Київського бюро та не враховує висновки Обласного та Головного бюро в своєму рішенні суд не зазначив, що суперечить вимогам чинного законодавства. Висновок експертизи Київського міського бюро, на який посилається позивач не є допустимим доказом відповідно до вимог ст. 78 ЦПК України.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції не у повній мірі врахував положення стосовно визначення глибини душевних страждань та переживань позивача, як матері, яка втратила довгоочікувану новонароджену дитину, їх тривалості, що в тому числі, було обумовлено довготривалим з 2014 року по 2020 рік досудовим розслідуванням у справі щодо неналежного виконання лікарем своїх професійних обов`язків, в ході якого вона змушена була знову і знову переживати події, пов`язані із втратою її новонародженої дитини в пологовому будинку, не врахував стан її здоров`я після перенесення втрати дитини, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, які знадобились для відновлення попереднього стану, характер дій лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_2 та грубе порушення нею своїх професійних обов`язків щодо надання медичної допомоги у розродженні.
Апеляційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про доведення/встановлення у визначеному законом порядку, тобто обвинувальним вироком, що набрав законної сили, протиправності діяння та вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення. Висновки експертиз №365-КЕ/2014г 23.12.2014 - 28.05.2015, та №393, 394/16 від 13.04 - 04.09.2017, судом не враховані, жодної оцінки їм не надано, аргументи відповідача з приводу цих висновків залишені поза увагою.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з`явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківської міської ради необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, рішення суду - змінити в частині сум стягнення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами завдання їй моральної шкоди внаслідок невиконання професійних обов`язків та недбалого ставлення до таких обов`язків лікарем, а тому така шкода підлягає стягненню з відповідача як роботодавця особи, яка завдала шкоди, у визначеному судом розмірі.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 30 серпня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі, у яких ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 (а.с.11,12 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , у віці 2 днів (а.с.13 том 1).
13 квітня 2014 року за заявою ОСОБА_1 Фрунзенським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області внесені відомості до ЄРДР за №12014220460001328 за правовою кваліфікацією ч.1 ст. 140 КК України, за фабулою, звернулась ОСОБА_5 про те, що медичні працівники медичного закладу «Пологовий будинок №6», що розташований за адресою: м. Харків вулиця Луї Пастера, 2, неналежно виконали свої обов`язки, в результаті чого наступила смерть її новонародженої дитини (ЖЄО 4284) (а.с.14 том 1).
09 грудня 2014 року матеріали провадження були передані до Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області (а.с.15 том 1)
07 жовтня 2016 року змінено орган досудового розслідування на Індустріальний відділ поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та змінено правову кваліфікацію за ч.2 ст. 140 КК України (а.с.16 том 1).
В подальшому матеріали провадження були передані до СУ ГУ НП в Харківській області.
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_2 з 01.03.2011 року обіймала посаду завідувачки акушерського фізіологічного відділення, лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6», з копії посвідчення № НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_2 проходила підготовку в період з 01.09.1999 року по 31.08.2001 року за фахом акушерство та гінекологія, також відповідно до наказу Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації від 03.12.2014 року №540-к підтверджена кваліфікаційна категорія перша зі спеціальності акушерство і гінекологія (а.с.18-23,24,25 том 1).
Відповідно до копії посадової інструкції завідуючого акушерським фізіологічним відділенням КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність завідуючого, в тому числі, п.2.2. завідуючий забезпечує, організовує, та бере участь в надання якісної і кваліфікованої медичної допомоги роділлям та породіллям у відділенні, а також оптимальних, безпечних умов для підготовки й проведення пологів, спеціальних лікувальних і діагностичних процедур співробітниками гінекологічного відділення, згідно до затверджених Медичною Радою пологового будинку протоколами лікувально-діагностичних заходів, п.4.1. завідуючий несе відповідальність за свою діяльність та діяльність відділення у відповідності до чинного законодавства та нормативно-правових актів що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я; 4.2. завідуючий несе відповідальність за неякісну роботу та помилкові дії, бездіяльність та неприйняття рішень, які входять в сферу його обов`язків та компетенції (а.с.26-28 том 1).
Відповідно до копії посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога КЗОЗ «Харківський міський клінічний пологовий будинок №6» визначено завдання та обов`язки, відповідальність лікаря, в тому числі п.2.2. лікар акушер-гінеколог надає якісну і кваліфіковану медичну допомогу вагітним і гінекологічно хворим жінкам, а також проводить оперативні втручання, спеціальні лікуванні і діагностичні процедури у відділенні згідно затвердженим протоколом, п.4.1. лікар несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, помилкової дій чи бездіяльність, неприйняття рішень, які входять в сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, недотриманням медичної етики та деонтології, вимог техніки безпеки та санітарно-епідеміологічного режиму в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством (а.с.29-31 том 1).
В ході проведення досудового розслідування було проведено ряд судово-медичних експертиз, копії висновків яких були витребувані за клопотанням сторони відповідача.
Так, відповідно до висновку експерта №365-КЕ/2014, що проведена в період часу з 23.12.2014 по 28.05.2015 року у відділі комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, зроблено підсумки, що новонароджена ОСОБА_4 з урахуванням строків гестації та антропометричних даних народилась доношеною, зрілою, життєдіяльною, встановлений комплекс патологічних змін не був обумовлений тривалими реанімаційними заходами, план родів лікарем ОСОБА_2 обраний вірно та своєчасно з урахуванням патології, що була наявна у породіллі. В даному випадку, з боку медичних працівників, які приймали пологи у ОСОБА_1 має місце недооцінка тяжкого інтранатального дистресу плода та несвоєчасна його діагностика. Однак, не виключено, що навіть і при своєчасній діагностиці з відповідним акушерським посібником не вдалось би уникнути несприятливого результату та загибелі дитини. Було встановлено порушення в медичній документації, а саме виправлення чисельні, не якісні гістологічні матеріали, відсутність рентгенограми, не було проведено в повному обсязі патологічне дослідження трупу дитини, тому у комісії відсутня можливість в повній мірі дослідити та об`єктивно оцінити клінічну ситуацію, біомеханізм народження та встановити причину смерті (а.с.140-150 том 1).
Відповідно до висновку №393, 394/16, що проведена в період часу з 13.04.2017 по 04.09.2017 року, в приміщенні ДУ «Головне бюро медово-медичної експертизи МОЗ України», зроблено наступні підсумки:
1. враховуючи дані макро- та мікроскопічного дослідження трупа дитини ОСОБА_5 та посліду, в тому числі і дані «Висновка експерта» N?37, складеного в ході проведення даної судово-медичної експертизи при мікроскопічному дослідженні гістологічних препаратів, наявність абсолютно короткої пуповини - 32 см (Протокол патолого-анатомічного дослідження посліду N?52), результати (N?818 та8119) мікробіологічного дослідження на флору та визначення чутливості виділених культур із вмісту шлунку та трахеї дитини Павлової від 10.04.2014р. (s. agalactiae) вважали, що на тлі декомпенсованої гіпоксії плода, вроджених вад розвитку та генералізованої внутрішньоутробної інфекції в ході пологів виникла важка асфіксія, що і призвело до настання смерті дитини. ???
2. При вивченні наданих медичних документів виявлені виправлення на зворотному боці титульного аркуша Протоколу патологоанатомічного дослідження N?52 померлого новонародженого від 12.04.2014р.
3-8. В наданих матеріалах відсутні судово-медичні дані, які б вказували на наявність недоліків «...у веденні пологів», «... в наданні реанімаційної допомоги», в наданні «... неонатологічної допомоги», та які «... можуть свідчити про стимуляцію пологової діяльності в момент неповного розкриття матки або непідготовленою до родової діяльності матки». Тобто настання смерті дитини ОСОБА_1 обумовлено наявністю хворобливих (патологічних) змін.
9,10. Дані «... кардіотокограми з історії пологів N? 715 на ім?я ОСОБА_6 » вказують на наявність у другому періоді пологів дистресу плода (внутрішньоутробної гіпоксії плода). Встановити тривалість часу внутрішньоутробної гіпоксії не є можливим.
11. Питання: «Невідповідність даних виведення консиліуму фахівців проф. Т.М. Клименко, проф. А.С. Ліхачової, нач.мед. О.С. Коротаєв, доц. ТВ. Сандуляк. зав. відділенням ОІН І.В. Волошенко від 11.04.2014р., наявного в медичній карті стаціонарного хворого N? 671 на ім?я Павлової і даних з історії пологів N? 715 на ім?я ОСОБА_1 щодо оцінки новонародженої ОСОБА_4 за шкалою Апгар, чи може свідчити на користь того, що титульний аркуш карти був переписаний, тобто карта була сфальсифікована?» не входить до компетенції судово-медичної експертизи.
12. Наявні клінічні дані свідчать про важку асфіксію при народженні, генералізовану внутрішньоутробну інфекцію. Тобто стан дитини при народженні (на першій хвилині) відповідав 1 балу за шкалою Апгар.
13,17. При дослідженні плаценти акушер гінекологом, патологоанатомом і судово-медичними експертами гістологами було виявлено наявність ексцентричного прикріплення та аномалія розвитку пуповини, плацентарний децидуіг та хоріоніт, паріетальний хоріонам-ніоніт та ознаки фізіологічного старіння. Вказані патологічні зміни свідчать про наявність генералізованої внутрішньоутробної інфекції яка в ході пологів супроводжувалась важкою асфіксією, що і призвело до настання смерті дитини.
14-16. Патолого-анотомічне дослідження трупа дитини ОСОБА_7 і плаценти проведено у відповідності до вимог наказу МОЗ України «Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби України» від 12.05.1992 № 81 та наказу МОЗ України «Про удосконалення паталого-анатомічної служби» від 19.04.2004 № 417 (а.с.159-281 том 1).
Відповідно до висновку експерта №206-2018/о, проведеного в період часу з 27 лютого 2019 року по 17 лютого 2020 року Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, на підставі постанови старшого слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області Федорченко Н.М. від 05 грудня 2018 року, судово-медичну (комісійну) експертизу за матеріалами кримінального провадження за №12014220460001328. В представленій медичній документації, що відображає перебіг вагітності ОСОБА_1 даних, які б свідчили про обтяжений акушерський анамнез ОСОБА_6 (окрім наявності аутомунного тиреоїдиту, гіпотиреозу легкого степеню) або наявність будь-яких вроджених вад плоду, не встановлено.
Окремо слід зазначити, що в індивідуальній карті вагітної і породіллі та історії пологів атропометричні данні ОСОБА_1 , щодо зросту та розмірів тазу суперечать один одному (відповідно зріст 163/153 см; розміри тазу: D.sp. 27, D.cr.29, D.troch. 31, С.ехt. 20,5 вказані 07.10.2013 року та розміри тазу: D.sp. 22,5, D.cr.26, D.troch. 28.5. C.ext. 19,5 - звуження тазу 1 ступеню від 14.11.13).
При огляді під час госпіталізації 09.04.2014 о 05-10 (оглянута шийка матки в дзеркалах і візуально підтверджений факт підтікання вод з цервікального каналу, взятий мазок для бактеріоскопічного дослідження піхвових виділень) обрана тактика ведення пологів та подальшого розродження через природні статеві шляхи, відповідала загальноприйнятим вимогам для вагітних з низьким ступенем прогнозованого перинатального і акушерського ризику при задовільному стані плода, відсутності клініко-лабораторних ознак хоріоамніоніту, відсутності ускладнень після вилиття вод.
9.04.14 о 22-20 народилася жива дитина з ознаками тяжкої асфіксії і оцінкою по шкалі Аптар на 1-й хвилині 1 (один) бал (серцебиття - 1, дихання - 0 (штучна вентиляція ueren), колір шкіри 0, тонус м?язів 0, рефлекси - 0), біологічна смерть якої була констатована 11.04.2014 о 16-10.
Вищенаведене свідчить про те, що смерть новонародженої дитини настала внаслідок проблем, що виникли під час пологів. Експерта комісія не може стверджувати про те, що стосується основної та безпосередньої причини смерті новонародженої ОСОБА_8 , враховуючи наявні дефекти в даному випадку, а саме:
- ??проведення патологоанатомічного дослідження не в повному обсязі (не проведене дослідження шийного відділу хребта при наявному клінічному діагнозі спинальної пологової травми верхнє-шийного відділу),
- ненадання на дослідження «вологого архіву» шматочків органів від трупу ОСОБА_8 та посліду, а також гістологічні препарати на склі, які були виготовлені з парафінових блоків під час проведення судово-медичної експертизи N? 365-KI/2014 року в зв?язку з тим, що дані об?єкти дослідження знищені у зв?язку з закінченням строком їх зберігання,
- наявні невідповідності в записах щодо довжини пуповини (55 см за даними історії пологів і 32 см за даними патологоанатомічного дослідження),
- не проведення рентгенографічного дослідження, комп?ютерної томографії шийного відділу хребта новонародженого.
Що стосується виставленого діагнозу «внутрішньоутробна пневмонія», експертна комісія вважає, враховуючи етіологію, патогенез пневмоній, викликаних стрептококами групи В (при мікробіологічному дослідженні на флору із вмісту шлунку та трахеї дитини ОСОБА_7 10.04.2014 р. виділені S. Agalactiae), відсутність бактерій S. Agalactiae при дослідженні виділень із сечостатевих органів матері, можливість зараження новонароджених як внаслідок заковтування навколоплідних вод, так і внаслідок вдихання бактерій, розцінювати пневмонію як внутрішньоутробну інфекцію, неможливо і в даному випадку розвиток пневмонії цілком пояснюється «ураженням» центральної нервової системи плоду - внутрішньоутробної тяжкої асфіксії - пневмонія центрального походжения.
Що стосується встановлення в даному випадку наявності/відсутності дефектів надання медичної допомоги ОСОБА_1 , то експертною комісією встановлено наступне:
1. проведене безперервне динамічне кардіомоніторінгове спостереження за станом плода - запис кардіотокограми (що є необов?язковим, проводиться тільки за умов реєстрації порушень серцебиття плода методом аускультації) з 17 години 27 хвилин до 19 годин 30 хвилин з реєстрацією даних обстеження в партограмі підтверджує відсутність порушень серцевого ритму плода під час пологів до 19-30 09.04.2014; ???
2. з 19-30 09.04.2014 відмічається порушення вимог до запису кардіотокограми;
3. ???протягом практично 1,5 години (09.04.2014 з 19-30 до 21-00) фіксуються децелерації (уповільнення частоти серцевих скорочень понад 15 ударів протягом 15 секунд), але не використовується: датчик для токографії, що унеможливило проведення аналізу синхронної фіксації переймів і частоти серцевих скорочень і, відповідно, достовірну оцінку стану плода, що зумовило пізню діагностику дистресу плоду;
4. не проведення перегляду/корегування акушерської тактики у 20-30 після проведеного вагінального дослідження та наявності даних щодо розкриття шийки матки до 8 см, відхилень у записах кардіотокограми плоду, передбачену тривалість пологів ще протягом 2-3 годин і, відповідно, не проведення підготовки до можливого розроджения шляхом кесаревого розтину;
5. не проведення перегляду/корегування акушерської тактики о 21-10 при фіксації децелерацій на кардіотокограмі і падіння ЧСС періодично до 90 ударів за хвилину (о 21-20) і до 60 уларів за хвилину (о 21-30, 21-40, 21-50)
6. не проведення перегляду/корегування акушерської тактики о 21-20, 21-30, 21-40 при фіксації натологічного характеру кардіотокограми (яка свідчила, про аркоміскліцену патологічну рухливість плоду термом вид однієї до чотирьох хвилин чітка реєстрація датчиком кардіомонітору ЧСС плоду), тобто при наявності гострого дистресу плоду і урахуванні умов (живий плід, голівка плода притиснута, або знаходиться малим сегментом у вході в малий таз, відсутність ознак хоріонамніоніту ) невиконання розродження шляхом кесаревого розтину;
7. не проведення перегляду/корегування акушерської тактики о 21-50 і далі на момент родів о 22-20 при наявності ознак гострого дистресу плоду на кардіотокограмі і умов (голівка плода розташовала у порожнині тазу і нижче), тобто не проведення термінового розродження методом вибору - накладання акушерських щипців або вакуум екстракція плоду.
Таким чином, в даному випадку можна стверджувати про те, що мало місце несвоєчасне встановлення правильного клінічного діагнозу (дистрес плоду), і, відповідно, несвоєчасне надання адекватної в такому випадку медичної допомоги - проведення кесарева розтину або накладання акушерських щипців або вакуумекстракція плоду.
Своєчасне проведення оперативного втручання могло б визначити благоприємний перебіг пологів.
Підсумовуючи все вищевикладене, можна стверджувати про наявність дефектів (у вигляді бездіяльності лікаря) в наданні медичної допомоги ОСОБА_9 - не проведення необхідних інструментальних обстежень (відсутність реєстрації датчиком кардіомопітора ЧСС плода, синхронізації фіксації переймів і частоти серцевих скорочень), з метою виключення/підтвердження наявності такого ускладнення як дистрес плоду, що і стало причиною несвоєчасного встановлення правильного клінічного діагнозу і зумовило ненадання необхідної своєчасної медичної допомоги (розродження шляхом кесарева розтину або накладання акушерських щипців/вакуумекстрактора).
Таким чином, вищенаведене свідчить про те, що між настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_4 , та вищевказаними дефектами в наданні медичної допомоги, існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
В даному випадку, дефекти в наданні медичної допомоги ОСОБА_10 можна оцінити за ступенем тяжкості тілесних ушкоджень як ТЯЖКІ тілесні ушкодження (за критерієм небезпеки для життя), згідно з п. п. 2.1.2. та 2.1.3 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», які затверджені Наказом МОЗ України N? 6 від 17.01.1995 року та погоджені з Міністерством внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України, Верховним судом України, Службою безпеки України і на даний час діють в Україні.
Даних, про негативний «вилив епідуральної анестезії і медикаментозного стимулювання, які застосовувались для родорозродження ОСОБА_1 на стан плода та тяжкі наслідки, які виникли» експертною комісією не виявлено.
Зазвичай, за час розвитку вагітності в плаценті наростають інволютивні (вікові) зміни (вогнища кальципозу, ішемічні інфаркти, поширений склероз і фібриноїдні зміни строми ворсинок хоріону, великі поля фібриноїду в міжвореничастих просторах, а також склероз і дистрофічні зміни у плодових оболонках і пупковому канатику), що було також виявлено під час проведення судово-гістологічного дослідження в межах даної експертизи (плодові оболонки - 3 зрізи, пуповина - 8 зрізів) стосовно ОСОБА_1 ..
Оцінка «невідповідності даних висновку консиліуму спеціалістів від 11.04.2014, який є у медичній карті стаціонарного хворого N? 671 на ім?я Павлової, та даних з історії хвороби N? 715 на ім?я ОСОБА_1 відносно оцінки новонародженої ОСОБА_4 , за шкалою Ангар» та «чи може свідчити на користь того, що титульний лист карти був переписаний, тобто карта була сфальсифікована» не потребує спеціальних знань - не входить в компетенцію судово-медичної експертизи (а.с.32-52 том 1).
22 травня 2020 року старшим слідчим СУ ГУ НП в Харківській області Шиловою Ю.А., за погодженням із прокурором відділу прокуратури Харківської області М. Мозговим, в рамках кримінального провадження складено повідомлення про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст. 140, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, та ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому.
Із змісту повідомлення вбачається, що завідуюча акушерсько-фізіологічним відділенням ОСОБА_2 , не провела необхідних інструментальних обстежень (відсутність реєстрації датчиком кардіомонітора ЧСС плода, синхронізації фіксації переймів і частоти серцевих скорочень), з метою виключення/підтвердження наявності і такого ускладнення як дистрес плоду, несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, порушила вимоги протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», затвердженого наказом МОЗ України №900 від 27.12.2006 року «Про затвердження клінічного протоколу з акушерської допомоги «Дистрес плода при вагітності та під час пологів», через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків, не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_11 шляхом кесарева розтину або накладання акушерських щипців/вакуум екстрактора. Дефекти у наданні медичної допомоги лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 , відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/о від 17.02.2020 року перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_4 (а.с.55-60 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_3 підозрювана ОСОБА_2 померла від атеросклеротичної хвороби серця.
Постановою прокурора у кримінального провадження прокурором відділу прокуратури області Мозговим М. закрито кримінальне провадження №12014220460001328 за п.5 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із смертю підозрюваної ОСОБА_2 .
Даною постановою прокурором було зазначено, що завідуюча акушерсько-фізіологічним відділенням ОСОБА_2 несвоєчасно встановила правильний клінічний діагноз, через несумлінне ставлення до своїх професійних обов`язків не вжила заходів для термінового розродження ОСОБА_11 , внаслідок чого о 22.20 годині ІНФОРМАЦІЯ_4 після епізіотомії народилась дитина ОСОБА_1 з ускладненням у вигляді інтранального дистресу плода. В 00:05 10.04.2014 за станом здоров`я новонароджена була переведена до відділення інтенсивної терапії новонароджених КЗОЗ «Харківській міський перінатальний центр», де 11.04.2014 року о 16.10, незважаючи на проведений комплекс реанімаційний та лікувальних заходів було констатовано біологічну смерть дитини з заключним діагнозом: «Асфіксія важкого ступеню, перинатальне гіп-ішемічне ураження ЦНС, гострий період, важкий перебіг, набряк головного мозку, синдром пригнічення ЦНС, синдром поліорганної недостатності, гостра дихальна недостатність, гостра церебральна недостатність, гостра ниркова недостатність, гостра серцево-судинна недостатність, шок, пневмонія в/у правостороння, пневмоторакс зліва напружений, спінальна родова травма». Вказані дефекти у наданні медичної допомоги лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 , відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020 року перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_4 .. Своїми діями ОСОБА_2 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 140 КК України - неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок несумлінного до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому (а.с.62-64 том 1).
Відповідно до копії Статуту КНП «Міський клінічний пологовий будинок №6» Харківської міської ради, створений рішенням 19 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 18.04.2018 року №1072/18 «Про припинення комунальних закладів охорони здоров`я міста Харкова шляхом реорганізації (перетворення) в комунальні некомерційні підприємства Харківської міської ради» шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6», є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків комунальної установи охорони здоров`я міського поголовного будинку №6, комунального закладу охорони здоров`я «Харківській міський клінічний пологовий будинок №6. Підприємство є юридичною особою, що має самостійний баланс, поточні рахунки, може бути відповідачем у судах (а.с.66-73 том 1).
ОСОБА_1 зверталась до відповідача з питання відшкодування моральної шкоди у добровільному порядку, але листом № 226 від 28 травня 2021 року їй відмовлено, оскільки відсутній обвинувальний вирок суду, в якому б зазначалось про вину ОСОБА_2 (а.с.65 том 1).
Згідно із положеннями частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров`я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров`я і здоров`я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20.
Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.
Відповідно до статті 33 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, громадянам України надається лікувально-профілактична допомога поліклініками, лікарнями, диспансерами, клініками науково-дослідних інститутів та іншими акредитованими закладами охорони здоров`я, службою швидкої медичної допомоги, а також окремими медичними працівниками, які мають відповідну ліцензію.
Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров`я чи його підрозділу. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря (стаття 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.
До подібних висновків дійшов Верховних Суд у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.
Суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа (див. постанови Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 149/1125/20, від 17 жовтня 2023 року у справі № 343/2289/19).
Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У розглядуваній справі суд першої інстанції встановив, що за висновком експерта №206-2018/о, проведеного в період часу з 27 лютого 2019 року по 17 лютого 2020 року, Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, на підставі постанови старшого слідчого СВ Індустріального ВП ГУНП в Харківській області Федорченко Н.М. від 05 грудня 2018 року, судово-медичну (комісійну) експертизу за матеріалами кримінального провадження за №12014220460001328, договір про ведення народження укладений був ОСОБА_1 на 37 тижні з лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_2 . За підсумками експертизи зазначено, що даних які б свідчили про обтяжений акушерський анамнез ОСОБА_1 (окрім наявності аутоімунного тиреоїдиту, гіпотиреозу легкого ступеню) або наявність будь-яких вроджених вад плоду не встановлено. Смерть новонародженої дитини настала внаслідок проблем, що виникли під час пологів. Комісія стверджує, що мало місце несвоєчасне встановлення правильного клінічного діагнозу (дистрес плоду), і, відповідно, несвоєчасне надання адекватної в такому випадку медичної допомоги - проведення кесарева розтину або накладання акушерських щипців або вакуумекстракція плоду. Своєчасне проведення оперативного втручання могло б визначити благоприємний перебіг пологів. Встановлено, що між настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_4 та вищевказаними у підсумках дефектами в наданні медичної допомоги існує прямий причинно-наслідковий зв`язок.
За результатами оцінки доказів, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність недоліків у наданні медичної допомоги новонародженій дитині ОСОБА_1 , та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з цими висновками, оскільки сам факт допущення недоліків у лікуванні свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди, спричиненої позивачці.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, в якій касаційний суд, навіть незважаючи на закриття кримінального провадження щодо медичних працівників обласної клінічної лікарні за відсутністю складу злочину, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, яка була обумовлена сукупністю факторів, зокрема і недоліками у лікуванні.
Водночас колегія суддів не може погодитись із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що смерть дитини ОСОБА_1 відбулася внаслідок недоліків у наданні медичної допомоги новонародженій дитині ОСОБА_1 , характер, обсяг та глибину душевних страждань, які позивачка зазнала, тривалість страждань з моменту смерті дитини.
З огляду на принципи розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що за встановлених обставин, достатнім відшкодуванням моральної шкоди, що підлягає стягненню з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 , є 500 000,00 грн, що буде достатнім для компенсації негативних наслідків морального характеру.
Доводи Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради та Харківської міської ради про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів, які б свідчили про доведення/встановлення у визначеному законом порядку, тобто обвинувальним вироком, що набрав законної сили, протиправності діяння та вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, колегія суддів відхиляє, оскільки у розглядуваній цивільній справі вказаним обставинам суд оцінку не надавав, вину будь-кого у вчиненні кримінального правопорушення не встановлював, а тому посилання заявників на порушення презумпції невинуватості, визначеної статтею 62 Конституції України, є помилковими.
Вирішуючи спір, що виник в межах цивільних правовідносин, слід зважати, що аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, який неодноразово підтриманий Верховним Судом у подібних до цієї справи правовідносинах (див. постанови Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 лютого 2022 року у справі № 161/7881/20), від 11 грудня 2024 року у справі № 361/5334/18 (провадження № 61-1213св24).
Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що: «Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін» (постанови Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 523/10085/19 (провадження № 61-6643св23), від 11 грудня 2024 року у справі № 361/5334/18 (провадження № 61-12136св24).
До посилань відповідача на те, що висновок експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020, підготовлений Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи не може вважатись достовірним доказом оскільки був проведений установою, яка не мала права його проводити та через низький фаховий склад цієї комісії, а також жодної аргументації, чому суд бере до уваги висновки саме експертів Київського бюро та не враховує висновки Обласного та Головного бюро в своєму рішенні суд не зазначив, колегія суддів ставить критично, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 Положення про бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим), що затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів та республіканське бюро (Автономної Республіки Крим) (в подальшому - бюро) є державними спеціалізованими установами, що входять до структури закладів охорони здоров`я України. Основною діяльністю бюро є проведення судово-медичних експертиз, що призначаються особою, яка проводить дізнання, слідчим, прокурором, суддею чи судом з метою дослідження на підставі спеціальних знань матеріальних об`єктів, що містять інформацію про обставини справи.
Відповідно до п.7.5. у складі бюро повинен бути такий структурний підрозділ, як Відділ комісійних судово-медичних експертиз.
Відповідно до п.1.3. Інструкції про проведення судово-медичної експертизи, що затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17.01.95 р. № 6, система судово-медичної служби України складається з: 13.1. Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України, 1.3.2. Республіканського бюро судово-медичної експертизи (Автономна Республіка Крим), 1.3.3. Бюро судово-медичної експертизи управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів.
Відповідно до п.2.4. Інструкції, участь кількох експертів є обов`язковою при проведенні: експертиз у справах про притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення; повторних експертиз за матеріалами кримінальних та цивільних справ; експертиз з визначення втрати загальної та професійної працездатності.
Проведення цих експертиз здійснюється у відділах комісійних експертиз бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров`я обласних виконавчих комітетів, у відділі комісійних експертиз республіканського бюро (Автономної Республіки Крим), а
також у судово-медичному відділі Головного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України.
Таким чином, суд першої інстанції правильно зазначив, що Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи має відділ комісійних експертиз, яким проведено експертизу, у зв`язку з чим мало право проводити таку експертизу.
Крім того, постанова про закриття кримінального провадження, з нереабілітуючих підстав, зумовлює виникнення у потерпілого (позивача) цивільно-процесуального права на пред`явлення позову, а відносини з відшкодування шкоди трансформуються в деліктні зобов`язання щодо відшкодування шкоди завданої злочином. Наразі розглядається цивільна справа за вимогами про відшкодування завданої моральної шкоди, та не вирішується питання щодо притягнення до кримінальної відповідальності медичних працівників за професійні правопорушення, експертиза не є повторною, у зв`язку з чим відсутні підстави для не взяття до уваги висновку експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020, підготовленого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що у висновку експерта №365-КЕ/2014, що проведена в період часу з 23.12.2014 по 28.05.2015 року у відділі комісійних судово-медичних експертиз Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи Департаменту охорони здоров`я Харківської обласної державної адміністрації, зроблено підсумки, зокрема щодо надання неналежної медичної допомоги, а саме, що в даному випадку, з боку медичних працівників, які приймали пологи у ОСОБА_1 має місце недооцінка тяжкого інтранатального дистресу плода та несвоєчасна його діагностика.
Таким чином, матеріали справи містять два висновки про допущення недоліків у лікуванні, що свідчить про наявність підстав для відшкодування медичною установою моральної шкоди, спричиненої позивачці.
Також судом не взято до уваги висновок №393, 394/16, що проведений в період часу з 13.04.2017 по 04.09.2017 року, в приміщенні ДУ «Головне бюро медово-медичної експертизи МОЗ України», оскільки в даному висновку не розкриті питання щодо наявності або відсутності недоліків у лікуванні, а лише вказано про їх відсутність, тобто не мотивовано висновок щодо цього. В свою чергу у висновку експертизи №206-2018/0 від 17.02.2020, підготовленого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, дане питання розкрито в повній мірі.
Крім того, з протоколу допиту експерта від 24 жовтня 2018 року вбачається, що ОСОБА_12 , зав. кафедри акушерства-гінекології та медицини плода НМАПО ім. П.Л. Шупика, д.мед.н., професор, яка входила до судово-медичної експертної комісії під час складання висновку №393, 394/16, що проведений в період часу з 13.04.2017 по 04.09.2017 року, в приміщенні ДУ «Головне бюро медово-медичної експертизи МОЗ України», пояснила, що в разі динамічного спостереження за станом вагітної та станом плода ОСОБА_1 можна було б попередити розвиток дистресу плода шляхом виконання кесаревого розтину; лікарями було невчасно встановлено дистрес плода та в даному конкретному випадку можна було б заздалегідь запідозрити, що пліт страждає, для цього необхідно було уважно стежити за пологами.
Виходячи з наданих ОСОБА_12 пояснень, які суперечать підсумкам висновку №393, 394/16, в рамках кримінального провадження № 12014220460001328 від 13 квітня 2014 року для усунення вказаних суперечностей було призначено судово-медичну (комісійну) експертизу, за результатами якої складено висновок експерта № 206-2018/0 від 17.02.2020, підготовленого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи.
Доводи апеляційних скарг Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківська міська рада не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.
Докази та обставини, на які посилаються Комунальне некомерційне підприємство «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківська міська рада в апеляційних скаргах, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині сум стягнення, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківської міської ради залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.
Згідно частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
ОСОБА_1 відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задоволено частково на 55,56%, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 5000,40 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 7500,60 грн, а всього 12 501,00 грн підлягає стягненню з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь держави.
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
п о с т а н о в и в:
Апеляційні скарги Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради, Харківської міської ради - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника Кравченко Тетяни Іванівни, - задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2024 року - змінити в частині сум стягнення.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 000,00 грн.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Міський клінічний пологовий будинок № 6» Харківської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 12 501,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
