УХВАЛА
18 березня 2025 року
м. Київ
справа № 190/1598/22
провадження № 61-12383сво23
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Фаловської І. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Вишнівська селищна рада Кам`янського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області (далі - Вишнівська селищна рада) про визнання права на земельну частку (пай).
Позовна заяв мотивована тим, що з жовтня 1992 року він почав працювати у колективному сільськогосподарському підприємстві «Лозуватський» (далі - КСП «Лозуватський») на посаді тракториста та 02 лютого 1993 року рішенням загальних зборів його було прийнято в члени КСП.
02 лютого 1993 року протоколом № 1 КСП «Лозуватський» було перейменовано в КСП «Лозуватка», а 29 березня 2000 року перейменовано у приватне підприємство «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області (далі - ПП «Лозуватка»).
Зазначав, що 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000040, розмір паю в КСП становив 7,63 га. Оскільки на час видачі державного акту на право колективної власності на землю він був членом КСП та працював у ньому, то він був включений до списку осіб-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).
Вказував, що 01 лютого 2000 року його було звільнено та виключено зі складу КСП. Земельна частка (пай) йому не була виділена та не був виготовлений на його ім`я і не видавався сертифікат на право на земельну частку (пай).
Оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак, воно підлягає захисту без обмеження позовною давністю.
Посилаючись на те, що на початку 2022 року йому стало відомо, що він був внесений до списку осіб-членів КСП, який додавався до акту під № 197, та з моменту видачі державного акту на право колективної власності на землю КСП «Лозуватка» він набув права на земельну частку (пай), яке на цей час не оформлене правовстановлюючими документами, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай) у розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року у складі судді Кудрявцевої Ю. В. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 7,63 умовних кадастрових гектарів із земель запасу, що перебували в колективній власності колишнього КСП «Лозуватка», розташованих на території Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості. На час видачі КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю позивач працював у КСП «Лозуватка», був включений до списку, який є додатком до державного акта, а отже, набув право на земельну частку (пай).
Оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак, воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, провадження № 61-19430св20; від 03 листопада 2021 року у справі № 540/1100/18, провадження № 61-355св20.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, у червні 2023 року керівник Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної радизвернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2023 року клопотання керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено. Поновлено керівнику Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради строк на апеляційне оскарження рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року апеляційну скаргу керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради задоволено. Рішення П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 з жовтня 1992 року працював у КСП «Лозуватський», яке у подальшому було перейменовано у КСП «Лозуватка», на посаді тракториста та 02 лютого 1993 року рішенням загальних зборів його було прийнято в члени КСП. 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП №000040, розмір паю в КСП становив 7,63 га. На час отримання державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом КСП, працював у ньому та був включений до списку осіб-членів КСП, які мають право на земельну частку (пай) під № 197.
Отже, ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), а тому доводи апеляційної скарги прокурора в частині недоведеності заявленого позову є безпідставними, так як спростовуються встановленими обставинами справи, підтвердженими належними та допустимими доказами.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції про те, що право позивача підлягає захисту без обмеження строку позовної давності, є помилковими.
Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Суд першої інстанції не врахував, що розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Лозуватка» 18 травня 1995 року державного акту на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай). Отже, право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, сплив до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Суд зобов`язаний застосувати наслідки спливу позовної давності без подання відповідної заяви іншими сторонами спору.
Судова практика у спірних правовідносинах є сталою, Верховний Суд неодноразово висловлював подібну правову позицію, зокрема у постановах від 12 червня 2019 року у справі № 702/962/17 (провадження № 61-40068св18), від 17 червня 2020 року у справі № 600/528/16 (провадження № 61-36780св18), від 09 вересня 2020 року у справі № 637/53/18 (провадження № 61-1048св19), від 03 листопада 2020 року у справі № 530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 29 вересня 2021 року у справі № 686/14921/19 (провадження № 61-3107св20), від 04 жовтня 2021 року у справі № 190/1185/20 (провадження № 61-7084св21), від 08 листопада 2021 року у справі № 615/870/20 (провадження № 61-4437св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 662/1660/18 (провадження № 61-6204св19), від 10 лютого 2022 року у справі № 132/1038/21 (провадження № 61-19793св21).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області. Підставами касаційного оскарження зазначено частину другу статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2023 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2024 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про зупинення дії постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай), за касаційною скаргоюпредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року вищевказану справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності. Не врахував, що його право на отримання земельної частки є непорушним, строк його на реалізацію законодавством не встановлений, тому таке право підлягає захисту без обмеження позовною давністю.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив прокурору строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив керівника Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вишнівської селищної ради на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Процесуальний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою пропущений прокурором з поважних причин та правомірно поновлено Дніпровським апеляційним судом, так як прокурор ознайомився з матеріалами справи лише 30 травня 2023 року. Позивача не було включено до переліку осіб, які отримали земельні ділянки (паї) відповідно до протоколу № 3 загальних зборів уповноважених членів КСП «Лозуватка» від 29 березня 2000 року, а тому висновки судів попередніх інстанцій про те, що в позивача виникло право на земельну частку (пай) є помилковими.
Апеляційний суд вірно зазначив, що розпаювання земель колишніх колгоспів, яке почало проводитися з 1993 року, є загальновідомим фактом, а тому позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Лозуватка» 18 травня 1995 року державного акту на землю зі списком громадян, які мали право на земельну частку (пай). Отже, право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у 1995 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, сплив до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Така судова практика у спірних правовідносинах є сталою і Верховний Суд неодноразово висловлював подібну правову позицію.
Фактичні обставини, встановлені судами
Згідно з копії архівного витягу протоколу № 1 зборів уповноважених колгоспників КСП «Лозуватський» від 02 лютого 1993 року ОСОБА_1 був прийнятий у члени КСП «Лозуватський» (а. с. 16).
18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії І-ДП № 000040 для ведення сільськогосподарського виробництва та згідно з копії витягу списку осіб-членів КСП під № 197 зазначений ОСОБА_1 , що підтверджується копією державного акту на право колективної власності на землю.
Згідно з копії архівного витягу протоколу № 1 зборів уповноважених членів КСП «Лозуватка» від 01 лютого 2000 року ОСОБА_1 був виключений із членів КСП «Лозуватка».
У листі відділу № 3 управління надання адміністративних послуг Головного Управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 16 червня 2022 року зазначено, що згідно з додатку № 1 списку громадян-членів КСП, сільськогосподарського кооперативу або товариства, який є невід`ємною частиною до державного акту на право колективної власності на землю КСП серії І-ДП № 000040 від 18 травня 1995 року на території Лозуватської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області « ОСОБА_1 » значиться за № 197. Згідно з книги реєстрації сертифікатів на земельний пай членів КСП «Лозуватка» П`ятихатського району Дніпропетровської області відомості щодо отримання сертифікату відсутні.
Відповідно до копії витягу з основних правил роботи державних архівів України, схвалених колегією Держкомархіву України 03 лютого 2004 року, протокол № 2, пункт 9.3.3.4. - невідповідність окремих відомостей, що містяться в документах архіву, даним, викладеним у запиті, не може бути перешкодою для внесення їх до тексту, якщо інша документна інформація не залишає сумніву у тотожності особи чи певних фактів. У разі різночитанні імен, прізвищ назв, окремих біографічних фактів наводиться те написання, що вживається в документі, з позначкою «так у документі».
Згідно з копії архівної довідки від 23 червня 2022 року № 528, виданої комунальною архівною установою «П`ятихатський трудовий архів» П`ятихатської міської ради Дніпропетровської області, у книгах обліку оплати праці колгоспу ім. ХХІІ партз`їзду, з 1992 року колгоспу Лозуватський, з 1993 року КСП «Лозуватський», з 2000 року ПП «Лозуватка» значиться Маркват, Маркварт ім`я Ал-др, Александр, Алекс-др, Алекс-р по батькові не вказано, у листопаді 1993 року, 1994 року, 1995 році, січні, травні, червні 1996 року - В., Викт., у грудні 1998 року Иван-ч (так у документах).
Відповідно до копії довідки, виданої ПП «Лозуватка», 03 травня 1992 року колгосп ім. ХХІІ партз`їзду перейменовано в колгосп «Лозуватський», від 02 лютого 1993 року перейменований у КСП «Лозуватка», від 29 березня 2000 року перейменовано в ПП «Лозуватка».
Згідно з довідки Вишнівської селищної ради від 16 серпня 2022 року № 1123 по колишньому КСП «Лозуватка» рахуються три невитребувані земельні частки (паї), приблизною площею - 22,89 умовних кадастрових гектарів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Передаючи справу № 190/1598/22 на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду зпосиланням на частину другу статті 403 ЦПК України, колегія суддів вважала, що необхідно відступити від правового висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 190/1900/23, провадження № 61-8624св24.
Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у вказаній постанові суду, викликана таким.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 (далі - Указу Президента № 720/95) паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
У пункті 2 Указу Президента № 720/95 зазначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Частиною дев`ятою статті 5 ЗК України 1990 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 22 ЗК України 1990 року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другій статті 23 ЗК України 1990 року зазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Таким чином, право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.
Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Особа, яка вважає, що її права або інтереси порушені, може звернутися до суду за їх захистом лише в межах визначеного законодавством строку.
Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 на момент отримання КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю був його членом та був включений до списку осіб, доданого до державного акта.
Тобто, право ОСОБА_1 на земельну ділянку (пай) виникло з 18 травня 1995 року, з моменту отримання КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю, у якому він вказаний як такий, що має право на земельну частку (пай), що підтверджується додатком до цього державного акта, у якому він значиться під № 197.
З цього часу вказане право позивача не оспорювалося та припинено не було.
Відповідно до пункту 6 «Прикінцеві і перехідні положення» ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК Української РСР.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Статтею 76 ЦК Української РСР передбачено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно зі статтею 80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Позовна давність відноситься до строків захисту цивільних прав; при цьому поняття «позовна» має на увазі форму захисту - шляхом пред`явлення позову, необхідною умовою реалізації якої є виникнення права на позов, що розглядається у двох аспектах - процесуальному (право на пред`явлення позивачем позову і розгляд його судом) і матеріальному (право на задоволення позову, на отримання судового захисту).
Набуття права на захист, для здійснення якого встановлена позовна давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.
Враховуючи, що метою встановлення у законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, слід дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом (не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.
Таким чином, оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак, воно підлягає захисту без обмеження позовною давністю.
Такі правові висновки викладено в постановах Верховного Суду у складі
колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
від 29 вересня 2021 року у справі № 181/257/19, провадження № 61-19430св20, та від 03 листопада 2021 року у справі № 540/1100/18, провадження
№ 61-355св20.
Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 31 жовтня 2024 року у справі з подібними правовідносинами № 190/1900/23, провадження № 61-8624св24, за обставинами якої особа (спадкоємцем якої є позивач) на момент отримання 18 травня 1995 року КСП «Лозуватка» державного акта на право колективної власності на землю також була членом цього КСП та була включена до списку осіб, які мають право на одержання земельної частки (паю), вважав за необхідне застосувати до таких правовідносин наслідки спливу позовної давності.
Отже, наведене свідчить про застосування судом касаційної інстанції принципово різного підходу до вирішення справ, що випливають з одних і тих самих правовідносин, різне застосування положень закону, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей у практиці їх розгляду Верховним Судом.
З огляду на викладене, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
З огляду на вказане справа розглядатиметься Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Вишнівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області про визнання права на земельну частку (пай), за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2023 року.
Призначити справу до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий Б. І. Гулько
Судді: А. І. Грушицький
В. І. Крат
Д. Д. Луспеник
Є. В. Синельников
І. М. Фаловська
М. Є. Червинська
