Єдиний унікальний номер 722/1520/23
Номер провадження 2/722/16/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 березня 2025 року Сокирянський районний суд Чернівецької області в складі:
головуючого судді Суського О.І.
секретаря Сімак О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Сокиряни в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом поданим Побережною Оленою Дмитрівною, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернулася в суд із вказаним вище позовом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилалася на те, що 15.12.2015 року позивачем на прохання відповідачки ОСОБА_2 позичити їй грошові кошти під 12% річних за користування ними, у службовому кабінеті відповідачки в приміщенні Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області було особисто передано їй грошові кошти у розмірі 5000 доларів США. Крім того, 06.05.2016 року позивачем знову на прохання відповідачки позичити їй грошові кошти під 12% річних за користування ними, за місцем її проживання в м.Сокиряни було особисто передано грошові кошти у розмірі 5000 доларів США.
При цьому, передані відповідачці вищезазначені грошові кошти були отримані у борг позивачем у ОСОБА_4 . Під час передачі даних грошових коштів позивач діяв під впливом обману, оскільки відповідачка не мала наміру їх повернути і саме тому відмовилася від складання письмового договору (надання розписки) на підтвердження укладених договорів позики. Однак, свою відмову у складанні письмових договорів (наданні розписок) відповідачка під час отримання грошових коштів мотивувала своєю репутацією, посадою та особистими зв`язками, а також переконуючи позивача, що борг буде повернуто на його першу вимогу і без укладення договору у письмовій формі (наданні письмових розписок).
Після отримання вищезазначених грошових коштів і до квітня 2018 року ОСОБА_2 особисто сплачувала позивачу відсотки за користування отриманими грошовими коштами, у т.ч. шляхом їх передачі дружині позивача. Однак, після весілля доньки відповідачки ОСОБА_2 припинила сплату відсотків за користування грошовими коштами отриманими від позивача та почала уникати будь-якого спілкування з ним. 27.07.2020 року позивач був змушений в черговий раз прийти до ОСОБА_2 на роботу в приміщення Сокирянської районної державної адміністрації Чернівецької області разом зі своєю матір`ю з вимогою повернення боргу. Між ними у присутності матері позивача відбулася розмова, під час якої відповідачка підтвердила обставину отримання нею позик на суму 10000 доларів США та пообіцяла повернути грошові кошти 30.07.2020 року. Дана розмова була записана особисто позивачем на його мобільний телефон.
28.07.2020 року до позивача зателефонував чоловік відповідачки, який висловлював погрози відносно позивача у разі, якщо він у подальшому вимагатиме повернення боргу.
30.07.2020 року борг позивачу повернуто не було, тому 03.08.2020 року між ними у присутності матері позивача відбулася розмова, в якій відповідачка знову підтвердила обставину отримання нею грошових коштів та сплату відсотків. При цьому, особисто передала позивачу 1100 доларів США, як відсотки за користування грошовими коштами за період з квітня 2018 року по 2020 рік. Дана розмова була знову записана особисто позивачем на його мобільний телефон.
31.07.2020 року ОСОБА_1 до начальника ГУНП в Чернівецькій області Дмитрієва А.А. через поштове відділення була подана заява про внесення відомостей до ЄРДР з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 та погроз її чоловіка (зареєстрована 07.08.2020 року до інформаційно-телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України" в Сокирянському відділі поліції за №2597). На подану позивачем заяву 14.08.2020 року за вих. №3-64/123/02/44-20 заступником начальника ГУНП в Чернівецькій області Чубей О. була надана письмова відповідь, в якій зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що з 2015 року позивач добровільно позичив ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 10000 доларів США. При цьому не уклав з ОСОБА_2 жодних письмових угод, в яких би було прописано умови повернення коштів. Крім того, у довідці перевірки по факту звернення ОСОБА_1 (ITC ІПНП №2597 від 07.08.2020 року), складеної 11.08.2020 року старшим ДОП СП Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції С.Матковським зазначено, що даним працівником поліції було встановлено наступні обставини: "... починаючи з грудня 2015 року ОСОБА_1 добровільно позичив ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті, які склали в сумі 10000 доларів США. При цьому не укладав із ОСОБА_2 ніяких письмових угод в яких би було прописано умови повернення коштів. Декілька разів ОСОБА_2 надавала ОСОБА_1 відсоток за користування грошима, однак із 2018 року припинила виплату коштів. 27.07.2020 року ОСОБА_2 пообіцяла, що до 30.07.2020 року поверне частину боргу, однак своєї обіцянки не дотримала. 03.08.2020 року ОСОБА_5 повернула частит- боргу в сумі 1100 доларів США ОСОБА_1 залишивши значну частину боргу. Також ОСОБА_1 повідомив, що 28.07.2020 року на його мобільний телефон зателефонував ОСОБА_6 та в телефонній розмові почав погрожувати йому фізичною розправою, але реальних дій щодо здійснення своїх намірів не мав".
Під час проведення даної перевірки відповідача було опитано працівником поліції та пояснила:"... що дійсно у 2015 році позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 доларів США. які мала повертати при наявності коштів. На початку 2016 року- повернула ОСОБА_1 частину боргу у сумі 900 доларів США, а 03.08.2020 року при особистій зустрічі повернула залишок боргу в сумі 1100 доларів США і на даний час ОСОБА_1 нічого не винна".
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку повернути позивачу отримані нею грошові кошти, відповідно наявні пістави для звернення до суду з даним позовом з підстав порушення ОСОБА_2 майнових прав ОСОБА_1 .
Також 27.07.2020 року між сторонами було визначено остаточну дату повернення боргу - 30.07.2020 року та 03.08.2020 року відповідачкою ОСОБА_2 було повернено позивачу ОСОБА_1 1100 доларів СІЛА, як відсотки за користування грошовими коштами за період з квітня 2018 року по 2020 рік. Після закінчення визначеного сторонами строку повернення грошових коштів та в межах трирічного строку позовної давності позивач має право на стягнення з відповідачки 3% річних від простроченої суми, що становить на дату подання позову до суду 900,48 доларів США: за період з 02.08.2020 року по 31.12.2020 року - 10000 доларів США х 3% : 100% х 152днів : 366 днів у році = 124,59 доларів США; за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - 10000 доларів США х 3% : 100% х 365 днів : 365днів у році = 300 доларів США; за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - 10000 доларів США х 3% : 100% х 365 днів : 3 65днів у році = 300 доларів США; за період з 01.01.2023 року по 02.08.2023 року - 10000 доларів США х 3% : 100% х 214 днів : 365днів у році = 175,89 доларів США.
Таким чином,з відповідачки ОСОБА_2 підлягають стягненнюна користьпозивача ОСОБА_1 грошові коштиу розмірі10000доларів США,а також3%річних нарахованихна основну суму боргу у доларах США, починаючи з 02.08.2020 року по дату фактичного виконання судового рішення. При цьому, оскільки відповідачка відмовлялася укладати договори позики у письмовій формі (надавати розписки) на підтвердження фактів передачі грошових коштів, враховуючи неефективність процедури звернення позивача до правоохоронних органів щодо протиправних дій відповідачки, доцільним та ефективним способом захисту його порушених майнових прав є заявления позовних вимог про встановлення фактів передачі 15.12.2015 року та 06.05.2016 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі по 5000 доларів США ОСОБА_2 та користування ними без оформлення письмових договорів, а також стягнення з відповідачки на користь позивача отриманих нею грошових коштів у сумі 10000 доларів США та 3% річних нарахованих на дану суму в доларах США, починаючи з 02.08.2020 року і по дату фактичного виконання судового рішення.
Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання даного спору, про що було зазначено вище у змісті позову, а також 12.07.2023 року на адресу відповідачки ОСОБА_2 була направлена письмова досудова вимога, яка отримана особисто нею 13.07.2023 року.
Просить встановити факт передачі 15.12.2015 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000 (п`яти тисяч доларів США) ОСОБА_2 у позику, а також користування ними без оформлення письмового договору та факт передачі 06.05.2016 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000 (п`яти тисяч доларів СІЛА) ОСОБА_2 у позику, а також користування ними без оформлення письмового договору. Крім цього стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10000 (десяти тисяч) доларів СІЛА, а також 3% річних нарахованих на дану суму в доларах США, починаючи з 02.08.2020 року по дату фактичного виконання судового рішення та понесені ним судові витрати у розмірі 9986,30 грн.
Згідно протоколуавтоматизованого розподілусудової справиміж суддямивід 02.08.2023року данапозовна заявапередана допровадження суддіСуського О.І.
Ухвалою судді Сокирянського районногосуду Чернівецькоїобластівід 09.08.2023 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
При відкритті провадження у справі судом було встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Роз`яснено, що у зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Копію ухвали про відкриття провадження разом із примірником позовної заяви та доданих до неї доказів було направлено за місцем реєстрації відповідача, однак правом на подачу відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 не скористалася.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою суддіСокирянського районногосуду Чернівецькоїобластівід 04.09.2023 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за даним позовом та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача та позивач в судовому засіданні позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та відповідач у судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час і місце судових засідань повідомлялися належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання. Також явку відповідача суд неодноразово визнавав обов`язковою, надсилаючи на її адресу повідомлення про розгляд даної справи.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та повторно не з`являвся у судові засідання без повідомлення причин, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Допитані у судовому засіданні свідки надали суду покази аналогічні змісту позовної заяви.
Заслухавши пояснення представника позивача, позивача та свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення позовної заяви по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.3 ст.3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень статей 15, 16ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 1046ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.
Договір позикиє укладенимз моментупередання грошейабо іншихречей,визначених родовимиознаками (ст.1046 ЦК України).
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 202ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 205ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Як було встановлено судом, між сторонами у справі було укладено усний договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 15.12.2015 року на прохання відповідачки ОСОБА_2 передав їй грошові кошти у розмірі 5000 доларів США під 12% річних за користування ними, а остання прийняла ці кошти.
Крім цього, 06.05.2016 року було укладено другий усний договір позики, згідно якого позивач ОСОБА_1 на прохання відповідачки ОСОБА_2 передав їй грошові кошти у розмірі 5000 доларів США під 12% річних за користування ними, а остання прийняла ці кошти.
Як вбачається із копії заяви від 31.07.2020 року поданою ОСОБА_1 до ГУ Національної поліції в Чернівецькій області про внесення відомостей до ЄРДР з приводу неправомірних дій ОСОБА_2 та погроз її чоловіка, яка зареєстрована 07.08.2020 року до інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» в Сокирянському відділі поліції за №2597.
Згідно копії письмової відповіді за №3-64/123-02/44-20 від 14.08.2020 року за підписом заступника начальника ГУ НП в Чернівецькій області Чубей О. зазначено, що в ході перевірки було встановлено, що з 2015 року позивач ОСОБА_1 добровільно позичив відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті на загальну суму 10000 доларів США. При цьому не укладав із останньою жодних письмових угод, в яких би було прописано умови повернення коштів.
Відповідно до копії довідки перевірки по факту звернення ОСОБА_1 ІТС ІПНП №2597 від 07.08.2020 року, складеної 11.08.2020 року старшим ДОП СП Сокирянського ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області лейтенантом поліції Матковським М. зазначено, що під час перевірки за вказаним зверненням, починаючи з 2015 року ОСОБА_1 добровільно позичив ОСОБА_2 грошові кошти в іноземній валюті, які складали в сумі 10000 доларів США, при йому не укладав ніяких письмових угод, в яких би було прописано умови повернення коштів. ОСОБА_2 декілька разів надавала відсоток за користування грошима, однак із 2018 року припинила виплату коштів. 27.07.2020 року пообіцяла, що 30.07.2020 року поверне частину боргу, однак своєї обіцянки не дотримала. 03.08.2020 року повернула частину боргу в сумі 1100 доларів США.
Згідно вищезазначеної довідки опитана ОСОБА_2 пояснила, що дійсно в 2015 році позичила у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000 доларів США, які мала повернути при наявності у неї коштів. На початку 2016 року вона повернула частину боргу у сумі 900 доларів США, а 03.08.2020 року при особистій зустрічі повернула залишок боргу в сумі 1100 доларів США і на даний час нічого не винна.
Зокрема суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, матеріали вказаного кримінального провадження взяті ним до уваги як доказ укладення договору позики між сторонами, а не як преюдиційні обставини встановлені в постанові про закриття провадження.
Відповідно до ч.1 ст.8Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим єрішення,ухвалене напідставі повноі всебічноз`ясованих обставин,на якісторони посилаютьсяяк напідставу своїхвимог ізаперечень,підтверджених тимидоказами,які булидосліджені всудовому засіданні. (частини 4-5 статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Згідно ч. ч. 1, 4 ст.60ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Повернення боргу без розписки є складним процесом, особливо коли відсутні письмові докази про існування зобов`язання.
Доказами при стягненні боргу без розписки можуть бути: листування та переписки сторін; голосові повідомлення та записані розмови; покази свідків; звернення до поліції тощо.
Так судом було досліджено досудову вимогу про повернення боргу у розмірі 10000 доларів США в строк до 28.07.2023 року, та внаслідок незаконних дій відповідача, позивачем будуть понесені судові витрати, а саме сплата судового збору та витрати на правову допомогу.
Із дослідженого судом речового доказу, а саме мобільного телефону Galaxy НОМЕР_1 , номер моделі SM-J730F, серійний номер НОМЕР_2 та відтворено звукозаписи розмов між позивачем та відповідачем записаних 27.07.2020 року та 30.07.2020 року, дані розмови були також підтверджені допитаними свідками по даній справі.
Відповідно достатті 76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Цідані встановлюютьсятакими засобами: письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та інших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.
Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи встановлені під час судового розгляду обставини та відповідні їм правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача.
Таким чином, при зверненні до суду з позовом, саме на позивача покладається обов`язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Враховуючи аналіз вказаних норм законодавства суд обґрунтовано взяв до уваги заяву позивача про внесення відомостей до ЄДДР, довідку перевірки по факту звернення позивача ІТС ІПНП №2597 від 07.08.2020 року, досудову вимогу, пояснення свідків, а також звукозапис розмовз особистого мобільного телефона ОСОБА_1 та на підставі них встановив факт існування спірних правовідносин.
Виходячи з вище викладеного, судом встановлено, що відповідач свої зобов`язання не виконав, а тому за вимогою позивача суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача суму грошових коштів в розмірі 10000 доларів США та встановити факт їх передачі відповідачу ОСОБА_2 15.12.2015 року та 06.05.2016 року.
Відповідно до статті 192ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Такі випадки передбачені ст.193, ч.4 ст. 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає саме зазначена сума.
Щодо стягнення 3% річних від простроченої суми боргу, суд зазначає наступне, згідно зі ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки ст.625ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Передбачене ч.2 ст.625ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.
При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних від простроченої суми заборгованості є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню з урахуванням розрахунків здійснених позивачем в сумі 900.48 доларів США.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне, відповідно до п.6 ч.1 ст.264ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №28 від 02.08.2023 року ОСОБА_1 під час звернення до суду з зазначеним позовом сплачено судовий збір в загальному розмірі 3986,30 грн., таким чином, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача, судовий збір, у зазначеному розмірі.
На підстав наведеного, керуючись ст.ст. 3, 15-16, 192, 202, 205, 509, 625, 1046 ЦК України, ст.ст. 133, 141, 174, 178, 191, 258-260, 352,354 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів - задовольнити.
Встановити фактпередачі ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,грошових коштіву розмірі5000(п`ятитисяч)доларів США ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у позику,а такожкористування нимибез оформленняписьмового договору
Встановити факт передачі 06.05.2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , грошових коштів у розмірі 5000 (п`яти тисяч) доларів США ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у позику, а також користування ними без оформлення письмового договору.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ,грошові кошти у розмірі 10000 (десять тисяч) доларів США, а також 3% річних нарахованих на дану суму в доларах США, починаючи з 02.08.2020 року по дату постановлення судового рішення.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3986 (три тисячі дев`ятсот вісімдесят шість) грн. 30 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сокирянський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 26 березня 2025 року.
Суддя:
