Єдиний державний реєстр судових рішень
Постанова
Іменем України
25 березня 2026 року
м. Київ
справа № 722/1520/23
провадження № 61-225св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 та доповнення до неї від 09 січня 2026 року, які підписано представником Поляком Петром Петровичем , на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року) в складі колегії суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М., Перепелюк І. Б.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про встановлення фактів та стягнення грошових коштів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року:
позов ОСОБА_1 задоволено;
встановлено факт передачі 15 грудня 2015 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5 000 дол. США ОСОБА_2 у позику, а також користування ними без оформлення письмового договору;
встановлено факт передачі 06 травня 2016 року ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 5000 дол. США ОСОБА_2 у позику, а також користування ними без оформлення письмового договору;
стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 10 000 дол. США, а також 3% річних нарахованих на дану суму в дол. США, починаючи з 02 серпня 2020 року по дату постановлення судового рішення;
вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 11 червня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено;
рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів відмовлено;
змінено розподіл судових витрат;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 783,56 грн;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 15 000 грн.
Короткий зміст постанови касаційного суду
Постановою Верховного Суду від 22 жовтня 2025 року:
касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_4 ,, задовольнив частково;
постанову Чернівецького апеляційного суду від 11 червня 2025 року скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково;
рішення Сокирянського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення;
закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту передачі коштів;
в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів відмовлено;
змінено розподіл судових витрат:
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 4 783,56 грн;
стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 10 000 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що
вимоги позивача про встановлення факту передачі коштів, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства, а тому слід закрити провадження у справі у вказаній частині. Оскільки позивачем не доведено факт укладення договору позики між сторонами, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів не підлягають задоволенню, так як вказані вимоги є похідними від вимоги про встановлення факту передачі коштів;
з мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що суд прийшов до висновку про відмову у позові. З квитанції № 6934-5052-4576-0139 від 23 квітня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги сплатила судовий збір у розмірі 4 783,56 грн. Отже, судовий збір у вказаному розмірі підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 ;
також за результатами розгляду цієї справи у суді апеляційної інстанції підлягають розподілу понесені ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу;
з наданих до суду документів вбачається, що правова допомога відповідачці у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Поляком П. П. на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 липня 2023 року та ордеру серії СЕ №1105789 від 27 лютого 2025 року. Разом із апеляційною скаргою подано розрахунок вартості послуг, наданих у зв`язку із розглядом справи та акт виконання робіт за договором про надання правової допомоги від 13 квітня 2025 року, з якого слідує, що понесені витрати на правову допомогу становлять 15 000 грн. Також адвокатом Поляком П. П на підтвердження понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу подано квитанції до прибуткового касового ордеру від 14 квітня 2025 року та від 23 квітня 2025 року про оплату 10 000 грн та 5 000 грн за надані послуги з правничої допомоги відповідно. Представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги понесених відповідачкою;
колегія суддів вважала, що з урахуванням того, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, а визначений розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, в сумах які просить відповідач, в рамках цієї справи, є неспівмірним та суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності. За таких обставин, апеляційний суд, взявши до уваги заперечення представника ОСОБА_1., співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомоги у суді апеляційної інстанції з 15 000 гривень до 10 000 гривень, що відповідає принципу справедливості і балансу інтересів сторін спору. Такий висновок апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом в постанові від 25 квітня 2023 року у справі № 760/15657/21;
тому колегія зробила висновок, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 10 000 грн.
Аргументи учасників справи
06 січня 2026 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яку підписано представником Поляком П. П., на постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року (повне судове рішення складено 10 грудня 2025 року), та доповнення до неї від 09 січня 2026 року (уточнену касаційну скаргу), в яких просила:
скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 15 000 грн;
в іншій частині постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року залишити без змін.
Касаційна скарга та доповнення до неї мотивоване тим, що:
як під час первинного розгляду справи у суді апеляційної інстанції, так і під час її повторного апеляційного розгляду після повернення справи з суду касаційної інстанції, представником відповідачки було належним чином заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу;
разом із апеляційною скаргою стороною відповідача було подано: розрахунок вартості правничих послуг, наданих у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції; акт виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 13 квітня 2025 року, з якого вбачається, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу становить 15 000 грн. Крім того, на підтвердження фактичного понесення відповідачкою зазначених витрат адвокатом Поляком П. П. було подано квитанції до прибуткових касових ордерів від: 14 квітня 2025 року на суму 10 000 грн; 23 квітня 2025 року на суму 5 000 грн, що у сукупності підтверджує оплату правничої допомоги у повному обсязі;
відповідачкою належним чином доведено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи, а також надано всі необхідні документи, які підтверджують їх дійсність та фактичність;
відповідачка обґрунтовано просила суд стягнути з ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000 грн, понесені за апеляційний розгляд справи;
апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 05 грудня 2025 року, не надав жодної правової оцінки поданому клопотанню від 04 грудня 2025 року та доданим до нього доказам. У мотивувальній та резолютивній частинах постанови відсутні будь-які посилання як на вирішення питання про стягнення зазначених витрат, так і на підстави для відмови у їх відшкодуванні;
для вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд зобов`язаний перевірити: наявність договору про надання правничої допомоги; дотримання стороною процесуального порядку та строків подання доказів; наявність доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг, виконаних робіт та їх вартість; факт сплати таких витрат або наявність обов`язку їх сплатити у майбутньому;
розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката підлягає встановленню та розподілу судом саме відповідно до умов договору про надання правничої допомоги, за умови надання належних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, незалежно від того, чи такі витрати вже фактично сплачені, чи лише підлягають сплаті відповідною стороною або третьою особою;
апеляційним судом фактично залишено без розгляду заявлене відповідачкою клопотання про розподіл судових витрат, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства щодо обов`язку суду надати оцінку всім заявам та доказам сторін і викласти мотиви прийнятого рішення з кожного заявленого питання. Це, у свою чергу, свідчить про істотне порушення норм процесуального права та є самостійною підставою для перегляду судового рішення в частині розподілу судових витрат;
суд апеляційної інстанції у своїй постанові дійшов висновку, що справа належить до категорії незначної складності, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним та таким, що суперечить критеріям їх дійсності, необхідності та розумності. Проте з таким висновком погодитися неможливо з огляду на наступне. Дана справа розглядалася у судах усіх інстанцій - першій, апеляційній, касаційній, а згодом повторно в апеляційній інстанції, що саме по собі свідчить про її складність, наявність спірних питань факту та права, а також необхідність значних часових та інтелектуальних затрат адвоката. За таких обставин справа об`єктивно не може бути віднесена до категорії справ незначної складності;
суд апеляційної інстанції у своїй постанові не зазначив, які саме витрати на правничу допомогу, за первинний розгляд справи, не підлягають відшкодуванню, у якій частині та з яких саме правових підстав, а також не навів належної мотивації такого висновку, шо суперечить вимогам процесуального закону;
Витрати відповідачки на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 гривень є документально підтвердженими, фактичними, необхідними та співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт та тривалістю судового розгляду, а тому підлягають відшкодуванню у повному обсязі. Враховуючи викладене, постанова Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року підлягає скасуванню в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Аналіз касаційної скарги та доповнень до неї свідчить, що постанова Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року оскаржується в частині відмови у стягненні витрат на правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000 грн. В іншій частині постанова апеляційного суду від 05 грудня 2025 року не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
05 лютого 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав відзив на касаційну скаргу в якому просив:
відмовити у задоволені касаційної скарги в повному обсязі;
у разі вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу за подання касаційної скарги, відмовити у їх задоволені.
Відзив мотивований тим, що:
доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки заявлений представником відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірні зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), оскільки фактично всі заперечення представника відповідача в суді апеляційної інстанції зводилися до відсутності письмових розписок (недотримання письмової форми договору позики) і саме з даною позицією погодилися судді Чернівецького апеляційного суду, відповідно дану справу слід віднести до категорії незначної складності;
позивачем подавалося до суду клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, в якому було зазначено його позицію щодо поданого 04 грудня 2025 року представником відповідачки Поляком П. П. до суду клопотання, в якому було заявлено про стягнення з позивача гонорару за надання правової допомоги у зв`язку з поверненням справи на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції у розмірі 10 000 грн, які розраховані згідно умов договору № 279/23 про надання юридичної (правничої) допомоги від 18 липня 2023 року відповідно до п. 4.1 «... в межах 40 (сорока) відсотків розміру місячної мінімальної заробітної плати за годину роботи». Аналогічна умова зазначена у звіті (акті) про надані послуг відповідачці від 04 грудня 2025 року. Фактичний розрахунок погодинної оплати становить: 10 000 грн: 5 год. 30 хв. = 1818,18 грн;
враховуючи ухвалення Чернівецьким апеляційним судом 11 червня 2025 року постанови, якою була задоволена апеляційна скарга відповідачки, а також зміст постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2025 року, яка хоча і скасувала зазначену постанову апеляційного суду, однак фактично вийшла за межі доводів та вимог касаційної скарги (в порушення положень частини першої статті 400 ЦПК України та недопустимості погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення), просив суд на підставі вищезазначених положень ЦПК України зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу, оскільки вони є необґрунтованими та не є співмірними зі складністю справи та виконаним адвокатом об`ємом роботи (наданих послуг). При цьому, заявлена представником відповідача Поляком П. П. вартість погодинної оплати була очевидно завищеною та не відповідною складності під час виконання послуг по підготовці та подані даної апеляційної скарги, а також участі у суді апеляційної інстанції;
позивач просив суд враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких зазначено, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19;
відповідальність за понесені судові витрати повинна бути покладена на суди, які допустили неправильний розгляд справи;
під час касаційного розгляду моїм представником було доведено, що Чернівецький апеляційний суд під час першого розгляду справи та ухвалення постанови допустив численні процесуальні порушення, однак будь-яких витрат позивачеві не було відшкодовано та справу було направлено на новий апеляційний розгляд;
у разі вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу за подання відповідачем касаційної скарги відмовити у їх задоволенні.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
18 лютого 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2025 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Позиція Верховного Суду
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п`ята статті 137 ЦПК України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:
«40. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
41. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
42. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
45. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
46. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 вересня 2020 року у справі № 904/3583/19 вказано, що:
«у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Судами також не враховано, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України (на підставі якої прийнято рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу) суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, але виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі обґрунтування нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, судами не враховано, що для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката недостатньо лише клопотання сторони. У такому разі на сторону покладається також обов`язок доведення неспівмірності витрат».
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2022 року у справі № 161/5317/18 (провадження № 61-3454св22), на яку міститься посилання у касаційній скарзі, зазначено, що:
«згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Аналіз наведених процесуальних норм вказує на те, що умовами вирішення питання про розподіл судових витрат (крім судового збору), є подання стороною відповідної заяви (усної чи письмової) до закінчення судових дебатів у справі, а також подання відповідних доказів про понесені витрати у строки, визначені процесуальним законом. Неподання чи незаявлення стороною до закінчення судових дебатів у справі про необхідність розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, тобто крім судового збору, є підставою для відмови у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо таких судових витрат. Неподання стороною доказів у підтвердження розміру витрат, пов`язаних із розглядом справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву, має своїм процесуальним наслідком залишення такої заяви без розгляду. Водночас потрібно розрізняти наслідки своєчасного неподання заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, та доказів у підтвердження їх розміру, та загальні правила розподілу судових витрат за результатами розгляду справи».
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), від 15 листопада 2024 року у справі № 756/12382/19 (провадження № 61-7630св24), на які міститься посилання у касаційній скарзі, зазначено: «у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат».
На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правничу допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15).
У справі, що переглядається:
при розподілі витрат на правничу допомогу апеляційний суд вважав, що правова допомога відповідачці у суді апеляційної інстанції надавалася адвокатом Поляком П. П. на підставі договору про надання правничої допомоги від 18 липня 2023 року та ордеру серії СЕ №1105789 від 27 лютого 2025 року. Разом із апеляційною скаргою подано розрахунок вартості послуг, наданих у зв`язку із розглядом справи та акт виконання робіт за договором про надання правової допомоги від 13 квітня 2025 року, з якого слідує, що понесені витрати на правову допомогу становлять 15 000 грн. Також адвокатом Поляком П. П на підтвердження понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу подано квитанції до прибуткового касового ордеру від 14 квітня 2025 року та від 23 квітня 2025 року про оплату 10 000 грн та 5 000 грн за надані послуги з правничої допомоги відповідно. Представником позивача подано клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги понесених відповідачкою та взявши до уваги заперечення представника ОСОБА_1., співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерії обґрунтованості й пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення витрат на професійну правничу допомоги у суді апеляційної інстанції з 15 000 гривень до 10 000 грн;
апеляційний суд дослідивши надані представником відповідачки докази витрат на правничу допомогу за перший апеляційний розгляд, врахувавши заперечення представника позивача, співмірність розміру витрат, зробив обґрунтований висновок для зменшення витрат на професійну правничу допомоги у суді апеляційної інстанції з 15 000 грн до 10 000 грн. Тому касаційний суд відхиляє аргументи касаційної скарги в цій частині;
разом з тим, як свідчить аналіз матеріалів справи, представник відповідачки подав через Електронний суд клопотання про долучення доказів, до якого долучив копію додаткової угоди № 2 від 19 листопада 2025 року до договору № 279/23 від 18 липня 2023 року (додатковою угодою сторони узгодили, що Гонорар АО у зв`язку з поверненням справи № 722/1520/23 на новий розгляд до суду апеляційної інстанції становить 10 000 грн); звіт про надані послуги відповідачці у зв`язку з поверненням справи на новий розгляд; копію квитанції до прибуткового касового ордера № 04/25/12 від 04 грудня 2025 року; згідно яких у зв`язку з повторним розглядом справи в суді апеляційної інстанції відповідач понесла додатково витрати на правову допомогу (т. 2. а. с. 182-186); представниця позивача через Електронний суд 04 грудня 2025 року подала заяву про зменшення витрат на правничу допомогу заявлена вартість погодинної оплати у розмірі 2000 грн є очевидно завищеною та не відповідною складності під час виконання послуг по підготовці та подані даної апеляційноїскарги, а також участі у суді апеляційної інстанції;
за таких обставин з урахуванням заперечень представниці позивача, касаційний суд вважає, що із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати на правничу допомогу, понесені у зв`язку з новим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн, оскільки такий розмір витрат співмірний зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення в оскарженій частині ухвалене частково з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови в стягнення витрат на правничу допомогу, понесені у зв`язку з новим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу, у зв`язку з новим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 грн. В іншій оскарженій частині постанову апеляційного суду від 05 грудня 2025 року належить залишити без змін.
Висновки щодо розподілу судових витрат
Постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
До касаційної скарги у новій редакції представник відповідачки додав докази понесених судових витрат на правничу допомогу з подання касаційної скарги в розмірі 9 600 грн. Позивач у відзиві на касаційну скаргу заперечив щодо задоволення цієї заяви оскільки тривалий та неодноразовий розгляд справи виник не з його вини. З урахуванням часткового задоволення касаційної скарги, заперечень позивача касаційний суд вважає, що із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з подання касаційної скарги, у розмірі 4 400 грн, оскільки такий розмір витрат співмірний зі складністю справи та наданими адвокатом послугами.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником Поляком Петром Петровичем , задовольнити частково.
Постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року в частині відмови в стягненні з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з новим розглядом справи у суді апеляційної інстанції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з новим розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу, які понесені у зв`язку з подання касаційної скарги, в розмірі 4 400 грн.
В іншій оскарженій частині постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року залишити без змін.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції постанова Чернівецького апеляційного суду від 05 грудня 2025 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко
