Справа № 645/5702/24
Провадження № 2/645/323/25
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 квітня 2025 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Феленко Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Товстої Є.А.,
представника позивача - адвоката Дерев`янченка Я.Ю.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
представника третьої особи - адвоката Кравченка С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом: ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Володимир Вікторович, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_3 , інтереси якого представляє адвокат Дерев`янченко Я.Ю., звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , приватний нотаріус ХМНО Жовнір А.Р., в якій просить визнати недійсним договір купівлі-продажу від 09.06.2023, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Харківської області Жовнір В.В, за реєстраційним №2107, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Судові витрати, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу та судовогозбору в розмірі 25 968,96 грн покласти на відповідачів.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до рішення Октябрьского районного суду м.Полтави по справі №554/12282/22 від 11.04.2023, що набрало законної сили з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму грошових коштів у розмірі 29300 доларів США та 3% річних у розмірі 866,96 доларів США. З метою виконання вказаного рішення державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Сокольським М.В. було відкрито виконавче провадження НОМЕР_7, в ході якого здійснювалися активні дії щодо розшуку майна боржника. Станом на дату звернення з позовом борг відповідачем не погашено. Згодом відповідач ОСОБА_4 здійснила відчуження належного їй на праві власності будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , своїй близькій подрузі ОСОБА_1 (відповідач 2). Вказаний факт убачається з договору купівлі-продажу від 09.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., реєстраційний номер 2107. Зазначене майно було єдиним ліквідним майном, за рахунок якого можливо здійснити задоволення вимог кредитора. Метою укладення вищевказаного договору було штучне виведення майна з власності продавця на користь пов`язаної особи з метою уникнення виконання зобов`язання за рішенням суду у справі №554/12282/22 від 11.04.2023. Крім того продаж вищевказаного будинку було здійснено за 50000 грн, тоді як вартість віджученого об`єкту складає 1216465 грн згідно заключення спеціаліста з оцінки майна ТОВ «Аргумент-Експерт». Разом з тим, 29.07.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу вищевказаного будинку, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., реєстраційний номер 3782. На думку позивача укладення даного договору було здійснено на прохання ОСОБА_4 (відповідача 1) з метою позбутися штучно переоформленого будинку на ОСОБА_1 (відповідача 2). Таким чином, позивач вважає, що договір купівлі-продажу житлового будинку від 09.06.2023, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., реєстраційний номер 2107, є фіктивним. Укладений договір не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, натомість дійсні наміри його учасників полягають у свідомому невиконанні зобов`язань, що виникли у ОСОБА_4 за рішенням суду від 11.04.2023 у справі №554/12282/22. У зв`язку з викладеним позивач просить позов задовільнити.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.09.2024 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, та витребувано у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір В.В. копію посвідченого ним договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 09.06.2023, реєстраційний №2107, між продавцем - ОСОБА_4 та покупцем - ОСОБА_1
08.10.2024 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір В.В. надіслав на адресу суду копію вищевказаного договору.
22.10.2024 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позов необґрунтованим та побудованим на припущеннях, оскільки вона не є подругою ОСОБА_4 та оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями від 09.06.2023 не був фіктивним. Навпаки, після укладення вказаного договору ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком закупили будівельні матеріали та розпочали ремонт у вищевказаному будинку. Також ОСОБА_1 зареєструвалася у вказаному будинку, це було єдиним її житлом в місті Харкові. У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 зволікала зі зняттям з реєстрації, ОСОБА_1 був поданий позов до Фрунзенського районного суду про її виселення. Про виконавче провадження відносно ОСОБА_4 . ОСОБА_1 нічого не було відомо. Твердження сторони позивача щодо заниженої вартості житлового будинку вважає хибними. Ці твердження побудовані на заключенні ТОВ «Аргумент-експерт» від 09.06.2023 щодо оцінки вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями. Однак ОСОБА_1 зауважує, що вказане заключення складене без обстеження об`єкту нерухомості та не враховано воєнний стан і бомбардування міста Харкова. Отже, придбання будинку було здійснено за його реальну ціну, оскільки будинок побудований у 1941 році, він деревинний, мав ушкодження паразитами (шашелем) та пліснявою, не мав зручностей, водопроводу, каналізації, мав земляну підлогу та ушкоджений дах. Після проведення ремонтних робіт із покращення стану будинку, та через погіршення стану здоров`я її та її чоловіка (інвалідів 3 та 1 груп відповідно), ОСОБА_1 було прийнято рішення продати вищевказаний будинок. Так, 29.07.2024 ОСОБА_1 продала вищевказаний будинок ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним в позові просить відмовити.
18.11.2024 від відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ОСОБА_4 вказує, що позов необгрунтований. Договір між нею та ОСОБА_1 щодо купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був укладений за законом і доброю волею. Під час здійснення правочину під арештом чи іншим обтяженням будинок не перебував, тому відповідач була впевнена, що не позбавлена можливості розпорядитися своєю власністю. Звертає увагу, що під час розгляду позову ОСОБА_3 до неї щодо стягнення боргу, ухвалою Октябрьского районного суду міста Полтави ОСОБА_3 було відмовлено в накладенні арешту на вищевказаний будинок, оскільки він не відносився до предмету спору. Крім того вказує, що за виконавчим листом з неї утримуються грошові кошти на користь ОСОБА_3 за рішенням Октябрьского районного суду міста Полтави. Вказане рішення набрало законної сили 20.09.2023. До часу звернення до суду (24.09.2024) ОСОБА_3 на розірванні договору купівлі-продажу не наполягав.Також зазначила, що у 2018 році під час спадкування після смерті свого чоловіка вона зверталась до суду, для чого була проведена незалежна оцінка будинку по АДРЕСА_1 , з його оглядом експертами. Вартість будинку на той час складала 174 592 грн., і це до тих пошкоджень, які отримав будинок під час обстілу 2022 року. Крім того, цей будинок деревинний, без зручностей, побудований у 1941 році, і мав велику зношеність на момент укладення договору купівлі-продажу. Тому, проведена на замовлення сторони позивача оцінка вказаного житлового будинку, без обстеження об`єкту нерухомості, є необ`єктивною. Вказує, що договір купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, укладений між нею та відповідачем ОСОБА_1 не був фіктивним. Так, одразу після купівлі будинку ОСОБА_1 були придбані будівельні матеріали та розпочатий ремонт у будинку. Після оформлення вказаного договору ОСОБА_4 не змогла вчасно знятися з реєстрації за місцем розташування житлового будинку, у звязку з чим ОСОБА_1 зверталась до суду про виселення її з будинку. Крім того, сторони договору не є подругами. На даний час житловий будинок по АДРЕСА_1 , це принципово інший об`єкт, який відремонтований попереднім власником ОСОБА_1 та повністю реконструйований новим власником ОСОБА_2 . У зв`язку з викладеним ОСОБА_4 просить відмовити в задоволенні позову.
29.11.2024 представником позивача - адвокатом Дерев`янченко Я.Ю. було подано відповідь на відзив, відповідно до якої він вказує, що доводи відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_1 щодо неперебування у дружніх стосунках спростовуються тим фактом, що ОСОБА_1 вже давно знайома з ОСОБА_4 . Так, протягом 2023-2024 років, саме Стрельникова І.Г., як адвокат, представляла інтереси ОСОБА_3 в Октябрьскому районному суді міста Полтави та Полтавському апеляційному суді, що підтверджується інформацією з ухвал по справі №554/12282/22. Під час такого представництва вони дуже ретельно спілкувалися та планували заходи по перешкоджанню виконання рішення суду про стягнення боргу з ОСОБА_4 . Крім того, він звертає увагу, що відзиви відповідачів схожі за стилем, отже написані однією особою. Отже, відповідачі мають довірительні та дружні відносини. Також представник позивача звертає увагу, що в матеріалах справи відсутнє підтвердження проведення будь-яких будівельних робіт в житловому будинку АДРЕСА_1 після придбання вказаного будинку ОСОБА_1 .
Щодо позову про виселення, поданого ОСОБА_1 до ОСОБА_4 зазначив, що він був поданий з метою створення належних доказів на підтвердження позиції по справі, оскільки за заявою позивача позов було залишено без розгляду.
Також адвокат Дерев`янченко Я.Ю. зазначає, що не погоджується з позицією щодо визначення ринкової вартості об`єкту нерухомості за договором купівлі-продажу від 09.06.2023. Оцінка будинку була проведена 14.08.2017 та визначена вартість у 174592 грн., а не на дату укладення договору купівлі-продажу. При цьому курс іноземної валюти (долара США), який впливає на визначення вартості нерухомості, дуже змінився за вказаний час.
Крім того, вказує, що звіт про оцінку житлового будинку станом на 14.08.2017 року не можна брати до уваги у зв`язку з неможливістю ідентифікації його до обА`єкту нерухомості, оскільки він наданий не в повному обсязі. Відповідно до заключення спеціаліста з оцінки майна ТОВ «Аргумент-Експерт» станом на 09.06.2023, вартість вищевказаного житлового будинку становить 1216465 грн, однак його відчуження відбулося за 50000 грн. Вказана обставина фактично свідчить про його дарування, а не продаж. Тобто вказаний правочин є фраудаторним --вчиненим на шкоду кредиторам, тоді як цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу.
17.12.2024 від представника третьої особи - адвоката Кравченко С.М. надійшли пояснення щодо позову (заперечення), згідно яких представник третьої особи вважає позовну заяву ОСОБА_3 безпідставною, необгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Так, за договором купівлі-продажу від 29 липня 2024 року, укладеному між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., реєстровий номер 3782, ОСОБА_2 придбала у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Відчужувана нерухомість належала Продавцю на підставі Договору купівлі - продажу від 09.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстрованому у реєстрі за № 2107. Продаж здійснено за 146000,00 грн, ринкова вартість відчужуваного майна, відповідно до Звіту про оцінку майна від 29.07.2024, складеному ТОВ «Оціночний центр «НАНОСТРІМ», становить 145985,00 грн. Згідно договору, відчужувана нерухомість під забороною або арештом не перебувала, спору по ній немає, треті особи прав до цього майна не мають, під заставою майно не перебуває.
Крім того відповідно до власноручної розписки ОСОБА_1 від 29.07.2024 ОСОБА_2 придбала будматеріали, що знаходилися в будинку, загальною вартістю 8000 доларів США.
Надане позивачем заключення спеціаліста з оцінки майна ТОВ «Аргумент-Експерт» складено на припущеннях та не відповідає дійсності, оскільки складене без огляду самого будинку. Однак, згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.
Також вказує, що згідно Витягу з Державного реєстру речових прав від 11.10.2024 площу будинку АДРЕСА_1 , збільшено з загальної площі 69,5 кв.м., житлової площі 38,7 кв.м. до загальної площі 86,8 кв.м., житлової площі 47,8 кв.м. Тобто, доводи позивача про продаж житлового будинку з метою штучного виведення майна з власності продавця на користь пов`язаної особи з метою уникнення виконання зобов`язання, яке виникло внаслідок ухвалення рішення суду по справі №554/12282/22 від 11.04.2023 є безпідставними та необгрунтованими.
З позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що за рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 по цивільній справі № 554/12282/22, яке набрало чинності 20 вересня 2023 року (а не 20 вересня 2024 року, як вказано в позовній заяві), з ОСОБА_4 було стягнуто 29300,00 доларів США боргу та 3% річних - 866,96 доларів США. Стягнень на нерухоме майно вказане рішення не містить. Під час розгляду даної справи ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 28.10.2022 по справі № 554/12282/22 в забезпеченні позову шляхом заборони вчинення реєстраційних дій стосовно житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено, оскільки нерухоме майно не є предметом спору по справі.
Виконавче провадження з приводу виконання вищевказаного рішення було відкрито лише 17.04.2024, тобто майже через рік після набрання чинності рішенням. В період з 20.09.2023 до 17.04.2024 ОСОБА_3 не вчиняв будь-яких дій для захисту своїх прав та виконання рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11.04.2023 по цивільній справі № 554/12282/22, з позовами не звертався. Отже, позовна заява ОСОБА_3 є безпідставною, необгрунтованою, та такою, що не підлягає задоволенню.
Позивач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні 20.02.2025 підтримав позов з наведених у ньому підстав.
Представник позивача, адвокат Дерев`янченко Я.Ю. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення з підстав, зазначених у позові.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена. Надала заяву, згідно якої просить провести судовий розгляд за її відсутності. Свою позицію висловила у відзиві та в судовому засіданні 20.02.2025.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
Третя особа ОСОБА_2 та її представник адвокат Кравченко С.М. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Свою правову позицію виклали в письмових поясненнях.
Третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, третьої особи та її представника, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, зазначає таке.
Судовим розглядом встановлено, що заочним рішенням Октябрьского районного суду м.Полтави по справі №554/12282/22 від 11.04.2023, що набрало законної сили 20.09.2023, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 було стягнуто суму боргу за договором позики у розмірі 29300 доларів США та 3% річних у розмірі 866,96 доларів США, а також витрати на сплату судового збору в сумі 12405,00 грн (а.с.9)
17.07.2024 державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сокольським М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №554/12282/22 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми боргу за договором позики (а.с.12). Крім того, з метою забезпечення виконання рішення постановою державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 17.07.2024 було накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_4 (а.с.11-12).
З листа-відповіді Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі за текстом - відділу ДВС) №68400 від 30.07.2024, наданої на адвокатський запит адвоката Дерев`янченка Я.Ю., вбачається, що у відділі ДВС перебуває на виконанні вищевказаний виконавчий лист. Державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника, а також на все рухоме та нерухоме майно боржника. Також направлені запити до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна та доходи боржника. 23.07.2024 державним виконавцем було сформовано платіжну інструкцію №10617 про стягнення з боржника грошових коштів. На депозитний рахунок відділу ДВС 23.07.2024 надійшли грошові кошти у розмірі 4600,00 грн, у зв`язку з чим відділ ДВС просить надати відповідні реквізити для перерахування стягнутих коштів на користь стягувача (а.с.13-14).
Відповідно до довідки Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові №52849 від 24.12.2024 примусове стягнення з ОСОБА_4 за виконавчим листом №554/12282/22 розпочалося з 23.07.2024, та на час видачі довідки стягнуто 11600 грн.(а.с.160).
З договору купівлі-продажу від 09.06.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., реєстровий номер 2107 (далі за текстом- Договору1), вбачається, що ОСОБА_4 , як продавець, передала, а ОСОБА_1 , як покупець, прийняла у власність житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.42).
У вказаному договорі ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі ст. 655 ЦК України, діючи добровільно, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами цивільного законодавства, що регулюють укладений ними правочин (зокрема з вимогами щодо недійсності правочину), розуміючи правові наслідки для кожної із сторін, підтвердили дійсність намірів при його укладенні, відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину, волевиявлення правочину вільне і відповідає дійсній внутрішній волі та спрямоване на реальне настання правових наслідків.
Продаж вчинено за 50000,00 грн. Сторони підтверджують, що продаж за вказану ціну є дійсним наміром сторін, і не приховують інший порядок розрахунку. Сторонам роз`яснені правові наслідки приховування дійсної продажної ціни. Підписання продавцем цього договору свідчить про проведення з ним розрахунку в повному обсязі і відсутність будь-яких претензій фінансового характеру до покупця. Також сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру фіктивного або удаваного правочину (п. 3 Договору 1)
Відповідно до п. 4 Договору 1, відчужувана нерухомість на час укладення договору нікому не продана, не подарована, не внесена до статутного фонду юридичної особи, не відчужена у будь-який інший спосіб, під забороною (арештом) не знаходиться, спору по ній немає, треті особи прав до цього майна не мають, сервітут відсутній, під заставою (в тому числі податковою) не перебуває. Відсутність заборон, іпотек та інших обтяжень підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з даними Договору 1 на земельній ділянці розташовано житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 69,5 кв.м, житловою площею 38.7 кв.м., та надвірні будівлі. Вказана площа будинку співпадає з площею, зазначеною у технічному паспорті, виготовленому на замовлення ОСОБА_4 17.08.2017 (а.с.66-68).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 15.08.2024 власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Право власності останньої зареєстроване на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 29.07.2024, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., зареєстровано за №3782 (далі за текстом Договір2).
Крім того, згідно з розпискою, написаною ОСОБА_1 та датованою 29.07.2024, остання отримала від ОСОБА_2 еквівалент восьми тисяч дев`ятиста п`ятидесяти доларів США, в рахунок вартості будівельних матеріалів, які знаходяться у будинку, який є предметом договору купівлі-продажу (а.с.131)
У вказаному договорі вказана загальна площа житлового будинку - 69,5 кв.м., житлова - 38,7 кв.м. (а.с.10, 118).
При цьому згідно з даними технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Тін-плюс» на замовлення нинішнього власника житлового будинку ОСОБА_2 , станом на 03.10.2024, загальна площа житлового будинку становить 86,8 кв.м., житлова площа - 47,8 кв.м., що свідчить про перебудову житлового будинку та збільшення його загальної та житлової площі (а.с.114-117).
Відповідно до даних витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, загальна площа житлового будинку АДРЕСА_1 , складає 86,8 кв.м., а житлова площа 47,8 кв.м.(а.с.120-130).
З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб вбачається, що станом на 01.11.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.105).
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи ( ст.76 ЦПК України).
Згідно зі статтею 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, згідно ч.1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом ч.1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України принцип свободи договору є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом і сторони не можуть на власний розсуд врегулювати у договорі свої відносини, лише у випадках якщо: існує пряма заборона, встановлена актом цивільного законодавства; заборона випливає із змісту акту законодавства; така домовленість суперечить суті відносин між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України, правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним). Аналогічна правова позиція викладена у постанові ВС у складі колегії судової палати Касаційного цивільного суду від 28.07.2021 у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або попереджати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Положеннями ч.1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (ст.234 ЦК України).
Таким чином, фіктивний правочин не відповідає загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним, тобто такий правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його зазделегіть знають, що він не буде виконаним. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.
Як вже було зазначено вище, оспорюваний договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , від 09.06.2023, був укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . Укладаючи договір купівлі-продажу сторони визначили предмет, ціну договору та строки його виконання. Під час судового розгляду було встановлено, що після укладення договору ОСОБА_1 з метою проведення в будинку ремонтних робіт придбала відповідні будівельні матеріали.
Суду не були надані чеки, квитанції чи інші розрахункові документи відповідачем 2, що підтверджували б купівлю вказаних будівельних матеріалів. Проте матеріали справи містять розписку ОСОБА_1 , датовану 29.07.2024, згідно якої остання отримала від ОСОБА_2 еквівалент восьми тисяч дев`ятиста п`ятидесяти доларів США в рахунок вартості будівельних матеріалів, що знаходяться в житловому будинку.
Крім того ОСОБА_1 , після укладення договору 1, зверталась до суду з позовом про виселення ОСОБА_4 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Суд не бере до уваги доводи представника позивача з приводу того, що вказаний позов про виселення був залишений без розгляду, оскільки сам факт подачі вказаного позову міг вплинути на дії попереднього власника ОСОБА_4 щодо прискорення процесу зняття з реєстрації.
Відтак, оспорюваний договір купівлі-продажу не можна віднести до фіктивного договору, що укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Натомість, вбачається, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу сторони бажали виникнення, зміни, припинення цивільних прав та обов`язків, волевиявлення обох сторін правочину збігалося з їх внутрішньою волею, та правові наслідки реально настали.
Стосовно наданого представником позивача заключення спеціаліста ТОВ "Аргумент-Експерт" з оцінки майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , складеного на замовлення позивача 09.09.2024 (а.с.14-16), суд зазначає наступне.
Для складення вищевказаного заключення були використані наступні вихідні дані: інформація з ДРРПННМ №391066716 від 13.08.2024, технічний паспорт КП"ХМБТІ", інв. спр.29131,р.н.25659 від 17.08.2017, заочне рішення Октябрьского районного суду м.Полтави від 11.04.2023 у справі №554/12282/22. Як зазначено в заключенні, робота спеціаліста не є звітом про оцінку, а є консультаційною діяльністю з оцінки майна. Так, оцінку було здійснено порівняльним підходом, витратним підходом, із визначенням фізичного зносу будинку - 40 %. При цьому вказана оцінка була здійснена без огляду житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі даних, що зазначені в технічному паспорті. Фактичний стан житлового будинку не досліджувався.
У зв`язку з викладеним суд критично ставиться до вказаного заключення спеціаліста та не вважає його безумовним підтвердженням вартості нерухомості. Натомість, на думку суду, продаж будинку за ціною 50000 грн міг відповідати технічному стану житлового будинку та дійсній волі сторін, враховуючи, що вказаний будинок побудований у 1941 році, має дерев`яні стіни та перекриття.
Звіт СОД ФОП ОСОБА_6 про визначення ринкової вартості нерухомого майна - житлового будинку АДРЕСА_1 , наданий відповідачем ОСОБА_4 , суд не приймає до уваги, оскільки він поданий не в повному обсязі та виготовлений станом на 14.08.2017, а не на момент укладення оспорюваного Договору1.
Стосовно доводів представника позивача про продаж житлового будинку ОСОБА_4 на користь близької особи ОСОБА_1 з метою уникнення ОСОБА_4 матеріальної відповідальності за рішенням суду у цивільній справі №554/12282/22, суд зазначає наступне.Факт представлення ОСОБА_1 як адвокатом інтересів ОСОБА_4 під час розгляду цивільної справи №554/12282/22 про стягнення з ОСОБА_4 коштів за борговою розпискою на користь ОСОБА_3 , не свідчить про дружні та близькі відносини між останніми. Інших доказів у підтвердження близьких відносин між вказаними особами суду не надано. Крім того, на даний час рішення суду про стягнення з ОСОБА_4 коштів за борговою розпискою виконується, що підтверджується відповідною довідкою Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові №52849 від 24.12.2024. Отже, вказані доводи сторони позивача не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що на час укладення оспорюваного договору жодних підстав для заборони відчуження житлового будинку АДРЕСА_1 , його власником - ОСОБА_1 не існувало.
Таким чином, зазначені вище факти, встановлені судом, виключають фраудаторність правочину.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, та те, що позивачем не надано достатніх доказів, які б підтвердили позовні вимоги, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі продажу житлового будинку, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Також суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, виходячи з положень ст. 141 ЦПК України та з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, суд не вбачає підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Керуючись статтями 3-5, 12-15, 77, 81-82, 141, 203, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, статтями 6, 202-204, 215, 234, 626-627, 638, 655-692, суд,
УХВАЛИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Жовнір Володимир Вікторович, про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 червня 2023 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір В.В., за реєстровим №2107, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються судом:
Позивач - ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
Представник позивача - адвокат Дерев`янченко Ярослав Юрійович, діє на підставі договору про надання правових послуг №11-07/24від 11.07.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністі №3614 від 20.10.2010, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
Відповідач 1 - ОСОБА_4 , адреса АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач 2 - ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 ;
Третя особа - приватний нотаріус Жовнір Володимир Вікторович Харківського міського нотаріального округу Харківської області, адреса, 61098 м. Харків, вул. Холодногірська, буд. 5, РНОКПП НОМЕР_5 ,
Третя особа - ОСОБА_2 , адреса АДРЕСА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_6 ;
Представник третьої особи ОСОБА_2 - адвокат Кравченко Сергій Миколайович, адреса: АДРЕСА_8 , діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги №1559865 від 19.11.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №6286 від 28.12.2022.
Повний текст рішення виготовлено 29.04.2025.
Суддя Ю.В. Феленко
