Єдиний державний реєстр судових рішень
Номер провадження: 11-кп/813/1320/25
Справа № 522/13795/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції, клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження строку застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну йому запобіжного заходу в межах розгляду апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Приморського райсуду м. Одеси від 30.03.2023 у к/п №12022162510000898від 20.08.2022 стосовно:
ОСОБА_7 ,який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Арциз, Одеської обл. громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, без реєстрації та фактичного місця проживання на території України, раніше неодноразово судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
установив:
Зазначеним вироком суду 1-ої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України та йому призначено йому покарання у виді 8 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання визначено рахувати з 20.08.2022.
На підставі ч. 5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 20.08.2022 до 30.03.2023 із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 залишено у виді тримання під вартою.
Не погодившись з вказаним вироком, обвинуваченим ОСОБА_7 була подана апеляційна скарга, в якій просив вирок щодо нього скасувати.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 09.04.2024 апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 була залишена без задоволення, вирок Приморського районного суду м. Одеси від 30.03.2023 був залишений без змін.
Згодом, вказана ухвала апеляційного суду була скасована постановою Третьої судової палати ККС у складі ВС від 15.01.2025 та призначено новий розгляд провадження в суді апеляційної інстанції.
Окрім того, вищезазначеною постановою суду касаційної інстанції стосовно ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 15.03.2025 включно.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.03.2025 було задоволено клопотання прокурора відідулу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та було продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 строком до 08.05.2025.
У подальшому, 29.04.2025 від прокурора ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про продовження стосовно ОСОБА_7 строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, яке обґрунтоване тяжкість інкримінованого злочину та наявністю ризику, передбаченого п.1) ч. 1 ст. 177 КПК України.
Окрім того, на адресу апеляційного суду надійшли клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, яке він обґрунтовує тим, що він не має наміру ухилятися від суду та незаконно впливати на учасників процесу, має незадовільний стан здоров`я, його життя в умовах слідчого ізолятора перебуває у небезпеці.
Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції своє клопотання, проти задоволення клопотання обвинуваченого заперечувала, при цьому, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 , підтримали клопотання про зміну запобіжного заходу, проти задоволення клопотання прокурора заперечували.
Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши позиції учасників провадження, дослідивши доводи, викладені в клопотаннях прокурора та обвинуваченого, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновку про наступне.
Частина 1 ст. 331 КПК України встановлює, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу, згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, відбувається в порядку, передбаченомуглавою 18цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
За приписамист.177КПК України,метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам:1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
На підставі аналізу матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 був засуджений вироком Приморського райсуду м. Одеси від 30.03.2025 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Відтак, огляду на характер, тяжкість та наслідки вчиненого інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 злочину, а також характеристику обвинуваченого, який не одружений, тобто міцних соціальних зв`язків не має, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, колегія суддів доходить висновку про те, що в зазначеному провадженні продовжує існувати ризик, передбачений п. 1) ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливого переховування обвинуваченого від суду.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що в зазначеному кримінальному провадженні також існує ризик можливого вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення, який обумовлений тим, що обвинувачений притягується до кримінальної відповідальності не вперше, що свідчить про його певну схильність до вчинення умисних кримінальних правопорушень.
Колегія суддів також враховує ту обставину, що на адресу касаційного суду із ДУ ОСІ надійшла заява свідка ОСОБА_9 , в якій він вказував на те, що обмовив обвинуваченого, однак зазначена обставина потребує ретельного дослідження в ході апеляційного розгляду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що на теперішній час тримання під вартою є тим запобіжним заходом, який зможе забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків та його належну процесуальну поведінку.
Що стосується доводів обвинуваченого з приводу того, що він не має наміру переховуватися від суду та незаконно впливати на учасників процесу, апеляційний суд не вважає, що такі аргументи з огляду на зазначені вище обставини не є достатніми підставами для застосування менш суворого запобіжного заходу.
Стосовно посиланняобвинуваченого зприводу незадовільногостану здоров`я,апеляційний судзауважує,що в умовахДУ «Одеськийслідчий ізолятор»особи маютьдоступ докваліфікованої медичноїдопомоги.
Відомостей про те, що стан здоров`я обвинуваченого не дозволяє йому утримуватися під вартою апеляційному суду надано не було.
Так, положеннями МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув`язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.
Стосовно доводів ОСОБА_7 про те, що у зв`язку із воєнним станом перебування в умовах ізоляції становить загрозу для його життя, колегія суддів звертає увагу, що внаслідок збройного вторгнення рф на територію України, перебуває життя та здоров`я кожного українця, як тих, хто боронить країну на полі бою, так і тих, хто забезпечує обороноздатність країни, працюючи та сплачуючи податки, частина яких іде на забезпечення функціонування установ попереднього ув`язнення, де утримуються особи, які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень.
У цьому контексті апеляційний суд враховує, що КПК не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Водночас, колегія суддів враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, його вік, стан здоров`я та ту обставину, що жоден із визначених КПК запобіжних заходів не покаранням. Їх метою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків в разі, якщо є побоювання здійснення будь-яких дій, що заважають встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно доп.2)ч.5ст.182КПК України,розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України встановлено, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших данихпро йогоособу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Вирішуючи питання про розмір застави, апеляційний суд виходить з того, що приписи КПК Українита практика ЄСПЛ орієнтують суд на такі критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характерсправи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
Відтак, з огляду на фактичні обставини інкримінованого злочину, його наслідки, відомості про особу обвинуваченого, існування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України колегія суддів приходить до висновку про те, що застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необхідною і достатньою для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 .
Керуючись ст. ст. 24, 177, 178, 182, 183, 194, 331, 370, 404, 405, 419, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити частково.
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу залишити без задоволення.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на60днів,тобто до 29.06.2025, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Визначити розмір застави у якості альтернативного запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 грн.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок для зарахування заставних сум за наступними реквізитами:
Отримувач: Одеський апеляційний суд; Код отримувача за ЄДРПОУ: 42268321
Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача: 820172
Рахунок отримувача: UA308201720355299001001086720
Призначення платежу: згідно ухвали суду від 30.04.2025, заставна сума за ОСОБА_7 , судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
У разі внесення визначеного апеляційним судом розміру застави, звільнити обвинуваченого ОСОБА_7 з-під варти негайно та відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього строком до 29.06.2025 наступні обов`язки:
- прибувати до суду за вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та роботи;
- не залишати Одеську обл. без дозволу суду;
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
