Справа № 569/5740/17
УХВАЛА
01 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі
головуючого судді Кучиної Н.Г.
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.
з участю представника заявника Білецького Б.М.
представника позивача Ременюк Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
19 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, в якій просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення; прийняти та розглянути заяву про перегляд заочного рішення; скасувати заочне рішення, ухвалене Рівненським міським судом Рівненської області по справі № 569/5740/17 від 30 листопада 2017 року; ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, на підставі пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України; визнати виконавчий лист № 569/5740/17, виданий 27.03.2018 р. Рівненським міським судом Рівненської області, таким, що не підлягає виконанню, у зв?язку із пред?явленням виконавчого листа № 569/5740/17, виданий 27.03.2018 р. із тих самих підстав, з того самого предмету спору, між тими самими сторонами.
В обгрунтування доводів заяви зазначає, що позивач декілька разів подавав позов з тих самих підстав, до того ж відповідача, про той самий предмет спору, не зупиняючи при цьому нарахування по кредиту, що є незаконним, а також, станом на сьогодні, має декілька виконавчих проваджень за одним і тим самим кредитним договором, що є, в свою чергу, подвійним стягнення із боржника. ПАТ «УКРСОЦБАНК» неправомірно було подано позов про стягнення заборгованості, оскільки у провадженні третейського суду перебувала справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
16 травня 2024 року представник акціонерного товариства "Сенс Банк" адвокат Стеценко М.В. подав до суду заперечення на заяву ОСОБА_1 , в якій просить змінити назву сторони позивача з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк»; залишити заяву від 19.03.2024 без розгляду або без задоволення.
На підтвердження своїх заперечень зазначає, що назва заяви від 19.03.2024 вказує на те, що вона подається з метою перегляду заочного рішення від 30.11.2017 за нововиявленими або виключними обставинами, проте автор фактично не наводить даних та не оперує норми законодавства, які вказували б на обгрунтування його позиції про розгляд заяви від 19.03.2024 в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У тексті заяви від 19.03.2024 йде обгрунтування та заявляється вимога про перегляд заочного рішення від 30.11.2017.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 285 ЦПК визначено, що у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Згідно рішень третейського суду та суду загальної юрисдикції і інших доказів, на які йде посилання в тексті та матеріалах заяви від 19.03.2024 відповідачем чи боржником є ОСОБА_3 , а особою, яка подала заяву від 19.03.2024 є ОСОБА_1 .
Про те, що це є одна і та ж особа або те, що заявник діє в інтересах відповідача на підставі доручення чи з інших правових підстав у заяві від 19.03.2024 нічого не зазначено та не надано ніяких доказів про це.
Також необхідно зазначити, що суми боргових зобов?язань, які вказані в рішеннях третейського суду та суду загальної юрисдикції щодо тіла кредиту та відсотків за його користування, зазначені в доларах США є різними. По цій причині не можна стверджувати про те, що позови по цих рішеннях є тотожними.
Просить заяву задоволити.
Ухвалою суду від 08 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, прийнято заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі № 569/5740/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Ухвалою суду від 16 травня 2024 року явку заявника ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2017 року по справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості визнано обов`язковою.
Ухвалою суду від 06 листопада 2024 року було відмовлено у відновленні встраченого судового провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2017 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 січня 2025 року дану ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.
Ухвалою суду від 27 лютого 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Тимощука О.Я. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2017 року по справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості визнано необґрунтованою; передано вирішення питання заявленого відводу судді Тимощуку О.Я. по цивільній справі № 569/5740/17 іншому судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 33 ЦПК України; провадження у справі зупинено.
Ухвалою суду від 06 березня 2025 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Білецького Б.М. про відвід судді Тимощука О.Я. у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2017 року по справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено; заяву судді Тимощука О.Я. про самовідвід задоволено; справу передано до канцелярії Рівненського міського суду для проведення автоматизованого розподілу справи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 14, ст. 33 ЦПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03. 2025 року справу передано на розгляд судді Кучиній Н.Г.
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року прийнято справу № 569/5740/17 до розгляду та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 25 березня 2025 року о 09:30 год. в приміщенні Рівненського міського суду Рівненської області (м.Рівне, вул.Шкільна, 1) з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 25 березня 2025 року визнано обов`язковою явку в судове засідання представника позивача АТ «Сенс Банк» у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник заявника Білецький Б.М. в судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав викладених в ній.
Представник позивача Ременюк Т.О. в судовому засіданні просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, з підстав викладених ними у запереченнях на заяву від 16.05.2024.
Заслухавши доводи представника заявника Білецького Б.М., представника позивача Ременюк Т.О., дослідивши зміст заяви та додані на їх підтвердження докази, суд прийшов до такого висновку.
Судом встановлено, що 30 листопада 2017 року Рівненським міським судом Рівненської області було ухвалено заочне рішення по справі № 569/5740/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яким було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором № 191А від 06 травня 2008 року у сумі 88 083,05 доларів США, та 35 830,80 грн. судових витрат по справі. Рішення набрало законної сили 28.12.2017.
29.12.2018 року було відкрито виконавче провадження № 57978615 на підставі виконавчого листа, виданого Рівненським міським судом Рівненської області по справі 569/5740/17 від 27.03.2018 р. (а.с. 12 том 1)
Постановою державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 25.11.2019 року було накладено арешт на грошові кошти боржника. (а.с.11 том 1)
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 09.04.2020 року було замінено стягувача ПАТ "Укрсоцбанк" на АТ "Альфа-Банк" (нині АТ "Сенс Банк").
Постановою від 29.05.2023 року було змінено реєстраційні дані в автоматизованій системі виконавчого провадження. ( а.с. 13 том 1)
Постановою державного виконавця від 12.03.2021 року виконавчий лист було повернуто стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження". ( а.с. 14 том 1)
Судом встановлено, що Дніпровським районним судом м.Києва від 29.03.2012 року було видано виконавчі листи у справі за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за критним договором, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 заборгованість в сумі 591655 грн 70 коп та 6316 грн. 55 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом ( а.с. 16-19 том 1)
08 грудня 2010 року постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків було винесено рішення у справі за позовом Акціонерно- комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, яким стягнуто з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарно заборгованість по догвору кредиту в сумі 591655 грн 70 коп та 6316 грн. 55 коп. витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. (а.с. 20-22 том 1)
Судом також встановлено, що у своїй заяві заявниця не вказує, коли ій стало відомо про існування заочного рішення у справі № 569/5740/17 за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 посилається в заяві на те, що про вказане рішення їй стало відомо з відповіді Головного Центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 11.03.2024 року, надісланої адвокату Оксані Сиськовій.
Однак, з вказаного документу вбачається, що Державна прикордонна служба України повідомляє адвоката про наявність ухвали суду про тимчасове обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_1 , постановлену у справі № 569/1043/15. Зазначене спростовує дододи ОСОБА_2 про те, що тільки у березні 2024 року їй стало відомо про існування заочного рішення у справі № 569/5740/17. (а.с. 15 том 1)
По суті заявлених вимог про перегляд рішення за нововоявленими обставинами суд зазначає таке.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
За змістом частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи (пункт 1 частини другої статті 423 ЦПК України).
Таким чином, нововиявленими обставинами за своєю суттю є фактичні дані, що в установленому законом порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення (частина друга статті 423 ЦПК України).
Отже, нововиявленими є лише такі обставини, які: входять до предмета доказування у відповідній справі, обґрунтовують вимоги або заперечення сторін, можуть вплинути на висновки суду про права й обов`язки її учасників або мають інше істотне значення для правильного вирішення спору; існували на час розгляду справи, рішення в якій переглядається; спростовують фактичні дані, покладені в основу такого рішення; не були встановлені судом, який ухвалював це рішення; не були та не могли бути відомі на час розгляду справи особі, яка звертається із заявою про перегляд зазначеного рішення, та стали відомими тільки після його ухвалення.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення.
Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не мас права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою заяву, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ССПЛ, 03 квітня 2008 року).
При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв?язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених частиною другою статті 423 ЦПК підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає та з дотриманням заявником умов, що містяться у статтях 424, 426 ЦПК.
Судове рішення не може переглядатись за нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 дійшла висновку, що не є нововиявленою обставина, яка грунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи.
Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв?язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені частиною другою статті 423 ЦПК України, відсутні, а також якщо обставини, визначені частиною другою статті 423 ЦПК України, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 9901/949/18 (провадження № 11-11793а119) та від 27 травня 2020 року у справі № 9901/11/19 (провадження № 11-1223а20) викладено правову позицію про те, що загальнообов?язкові процесуальні правила є певною формою реалізації гарантій особи (кожного) на звернення до суду за захистом свого порушеного права чи обмеження свобод.
У них презюмується, що кожен, хто звертається до суду за захистом свого права, відповідно до принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності і відкритості судового процесу, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з?ясування всіх обставин у справі, буде активним учасником судового провадження, зможе безпосередньо чи опосередковано через свого представника отримати судовий захист свого права.
Посилання заявника на наявність рішення Третейського Суду від 2012 року не є нововиявленою обставиною, окрім того, ніяким чином не впливає на правовідносини між сторонами у справі, за якими було винесено судове рішення. Та предмет справи не є тотожним, оскільки період нарахування заборгованості є різним, та винесення рішення про стягнення заборгованості не припиняє зобов`язальні правовідносини та не позбавляє права кредитора звернутись до суду.
Окрім того, припущенням є посилання заявника, що предмет позову є тотожним, оскільки відсутні матеріали справи та розмір заборгованості, як взагалі відсутні матеріали справи. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ євирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох державучасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правовоївизначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції, положенням законодавства України та мають бути збалансовані з ефективністю правового захисту і обов?язковістю остаточних рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, вищевказані заявником обставини не є нововиявленими.
Щодо фактичного перегляду заочного рішення.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заявник зазначає, що дізналась про заочне рішення 18 березня 2024 року після отримання відповіді на адвокатський запит б/н від 11.03.2024 року.
Однак, з вказаного документу вбачається, що Державна прикордонна служба України повідомляє адвоката про наявність ухвали суду про тимчасове обмеження у виїзді за кордон ОСОБА_1 , постановлену у справі № 569/1043/15. Крім того, дана відповідь не містить жодних відомостей по вказаній справі, а стосується спору між ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", АТ "Сенс Банк" учасником вказаного спору не був. правонаступником не виступав.
З огляду на викладене, не зрозуміло, яким чином, заявник саме із цієї відповіді дізнався про існування судового рішення у цивільній справі № 569/5740/17 за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення; скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.
Згідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції коментованої ст. 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Статтею 285 ЦПК України передбачено, що у заяві про перегляд заочного рішення, зокрема, повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це, посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.
Разом з тим, при розгляді заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не надано доказів, що він не повідомлявся про розгляд справи належним чином так і доказів, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного повторному заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.
У відповідності до приписів статті 489 ЦПК України у разі надходження заяви з питань виконання судового рішення у цивільній справі, яка знищена за закінченням терміну зберігання, суд першої інстанції має за власною ініціативою вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження, на що прямо вказує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Узагальненні практики розгляду судами деяких питань, пов`язаних із відновленням втраченого судового провадження (лист від 01 січня 2017 року).
Якщо справа не збереглася, заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному процесуальним законом. Такий підхід має застосовуватись судами не лише за необхідності відновлення втраченого судового провадження для розгляду заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, а й інших процесуальних питань, пов`язаних з втраченим провадженням. Тобто відкрите за заявою особи провадження у справі, зокрема, про виправлення описки у судовому рішенні, про скасування заходів забезпечення позову, видачі дубліката виконавчого документа тощо, має бути зупинене до вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.
Відповідно до роз`яснень викладених в п. 3 узагальнення практики розгляду судами деяких питань, пов`язаних із відновленням втраченого судового провадження, у тому числі на тимчасово окупованій території і в зоні АТО Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, результати опрацювання надісланих судами матеріалів для проведення узагальнення свідчать про те, що в більшості випадків суди ініціювали відновлення втраченого судового провадження за наявності заяв про вчинення процесуальних дій, пов`язаних з таким провадженням (виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, роз`яснення судового рішення, його апеляційне оскарження та перегляд за нововиявленими обставинами, скасування заходів забезпечення позову, які було застосовано в межах втраченого провадження, видача дубліката виконавчого листа та поновлення строку на його пред`явлення тощо).
У зв`язку з цим, у судів часто виникає питання щодо можливості за наявності заяви про вчинення процесуальних дій, пов`язаних з втраченим судовим провадженням, вирішення таких процесуальних питань одночасно з відновленням втраченого судового провадження. Слід зауважити, що вирішення цього питання має здійснюватися судами з урахуванням роз`яснень, викладених у п.18 постанови пленуму ВСС «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з ново виявленими обставинами» від 30 березня 2012 року № 4. ВСС у цій постанові зазначив, що заява про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами підлягає розгляду в одному провадженні зі справою, в якій ухвалено судове рішення, а якщо справа не збереглась заяву може бути розглянуто лише після відновлення судового провадження в порядку, визначеному розділом IX ЦПК.
Такий підхід має застосовуватись судами не тільки за необхідності відновлення втраченого судового провадження для розгляду заяви про перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, а й з інших процесуальних питань, пов`язаних з втраченим провадженням. Тобто відкрите за заявою особи провадження у справі, зокрема про виправлення описки у судовому рішенні, про скасування заходів забезпечення позову, видачу дубліката виконавчого документа тощо, має бути зупинене до вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження. Звернено увагу, що неприпустимим є вирішення зазначених процесуальних питань та питання про відновлення втраченого судового провадження одним процесуальним документом.
Таким чином вирішення питань щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами можливо виключно після вирішення питання про відновлення втраченого провадження.
Відповідно до довідки складеної секретарем Рівненського міського суду Рівненської області Г.А. Костючок від 03.10.2024 року вбачається, що цивільна справа № 569/5740/17 за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, знищена по закінченню терміну зберігання. Оригінал рішення по даній справі знаходиться в наряді оригіналів рішень, ухвал, постанов по цивільних справах за 2017 рік.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 06 листопада 2024 року, залишеної без змін Постановою Рівненського апеляційного суду від 28.01.2025 року відмовлено у відновленні втраченого судового провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30.11.2017 року у цивільній справі за позовом Публічного Акціонерного Товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
З огляду на це суд вважає, що у задоволенні заяви про перегляд судового рішення необхідно відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. 3, 10, 81, 141, 284-286, 423-429 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повне судове рішення складено та підписано 05 травня 2025 року.
Суддя Н.Г. Кучина
