КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
справа № 361/9981/23
провадження № 22-ц/824/5128/2025
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Садівничого об`єднання «Трудовик» в особі голови ради ОСОБА_2 про визнання незаконними дій, зобов`язання відновити електроенергію до будинку, за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року в складі судді Радзівіл А. Г.,
встановив:
07.11.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Садівничого об`єднання «Трудовик» (далі - СО «Трудовик»), посилаючись на ті підстави, що відповідач свідомо не відновив її право споживача електроенергії, не виконав три ухвали суду про забезпечення позову, які зобов`язували його відновити електропостачання до садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2020 року у справі № 361/670/20;
- ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2020 року у справі № 361/1776/20;
- ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року у справі № 361/670/20.
Зазначала, що 28 вересня 2022 року, під час дії ухвали про забезпечення позову від 21.01.2021 та після відновлення 31.08.2022 в примусовому порядку електропостачання до її садового будинку на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 січня 2022 року у справі №361/5632/21, відповідач вп`яте, не виконавши встановлених нормативно-правових актів щодо умов і порядку відключення споживачів від електропостачання, незаконно відключив її будинок від електропостачання.
Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка просила суд визнати протиправними нікчемних недійсних дій відповідача, пов`язаних з порушенням вимог ст. 68, 129-1 Конституції України, ст. 157 ЦПК України, невиконанням 3-х зазначених ухвал про забезпечення позову та порушенням права позивача на споживання електроенергії.
Також просила постановити окрему ухвалу стосовно фактів грубого порушення в діяльності юридичної особи: СО «Трудовик» в особі голови ради ОСОБА_2, законодавства України: ст. 68, 129-1 Конституції України, ст. 157 ЦПК України, яке містить ознаки кримінального правопорушення за ст. 382 КК України. Надіслати окрему ухвалу прокурору або органу досудового розслідування для притягнення голови ради СТ «Трудовик» ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності засобом позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
29.12.2023 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про збільшення позовних вимог.
Зазначила, що відповідач, під час її відсутності на садовій ділянці з 30.11.2023 до 21.12.2023, вшосте незаконно відключив її садовий будинок від електропостачання після його відновлення 05.11.2023 на підставі ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 02 листопада 2023 року у справі №361/1401/23 про забезпечення виконання рішення цього суду від 23 жовтня 2023 року та зобов`язання СТ «Трудовик» відновити електропостачання до її садового будинку.
Відповідно до пункту дванадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб`єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за обмеження або відмову в реалізації прав споживачів, установлених частиною другою статті 17 цього Закону, - у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У зв`язку з цим просила суд стягнути з СТ «Трудовик» в бюджет держави штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 671 000 грн.
03.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про зменшення позовних вимог.
Враховуючи той факт, що станом на 30.03.2024 відповідач добровільно не усунув порушення ним законодавства та її прав, не відновив електропостачання ні на підставі абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електроенергії та ч. 1 ст. 276 ЦК України, ні на підставі виконання оскаржуваних ухвал про забезпечення позову та ст. 129-1 Конституції України, ОСОБА_1 змінила свої позовні вимоги та просила суд в примусовому порядку керуючись вимогами ст. 129-1 Конституції України, ст. 2, 5, 157 ЦПК України, ч. 2 ст. 276 ЦК України , абз. 4 п. 7.11 Правил роздрібного ринку електроенергії забезпечити примусове виконання відповідачем законодавства та негайне відновлення електропостачання до її садового будинку.
Просила прийняти до уваги дію законодавства, що скасування Київським апеляційним судом оскаржуваних ухвал про забезпечення позову без їх виконання суперечить вимогам ст. 129-1 Конституції України та ст. 157 ЦПК України і є нікчемним, недійсним правочином за законом з моменту його вчинення, оскільки правочин, вчинений всупереч положень законодавства, що обмежив цивільні права фізичної особи, є нікчемним недійсним правочином за законом з моменту його вчинення і не підлягає визнання його недійсним судом.
На підставі викладеного просила суд визнати незаконними оскаржувані дії СО «Трудовик», пов`язані з невиконанням законодавства та порушенням особистих прав ОСОБА_1 .
Зобов`язати СО «Трудовик» в особі голови ради ОСОБА_2 негайно, не пізніше трьох днів з дня оголошення рішення суду, відновити електропостачання до садового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 .
З метою забезпечення судом виконання СО «Трудовик» закону на негайне поновлення порушеного права ОСОБА_1 на споживання електроенергії, допустити негайне набрання рішенням суду законної сили.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не довела суду ті обставини, на якій вона посилається як на підстави своїх вимог, а докази, які вона подала до суду не є достатніми для задоволення позову.
07.04.2024 представник СТ «Трудовик» - адвокат Іванченко О. В. подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з позивача понесені витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 8 000 грн.
Додатковим рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року заяву задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» витрати понесені на правову допомогу в розмірі 8 000 грн згідно укладеного договору №01-11/2019 про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01 листопада 2019 року.
04.12.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Посилається на те, що оскаржуване судове рішення є неконституційним, ухваленим всупереч конституційного обов`язку кожного виконувати рішення суду ( ст. 129- 1 Конституції України) у визначеному законом порядку ( ст. 157 ЦПК України) та конституційного обов`язку суду здійснювати від імен і держави контроль за виконанням судових рішень, у визначеному законом порядку, забезпечуючи утвердження, що головним обов`язком держави є захист та поновлення порушених прав і свобод людини, притягуючи винних до відповідальності за умисне невиконання судових рішень (трьох ухвал про забезпечення позову, які підлягають до негайного виконання, незалежно від їх апеляційного оскарження чи відкриття виконавчого провадження), а також грубого порушення матеріального і процесуального права, за умови незастосування висновків Конституційного і Верховного Суду України щодо застосовування судами ст. 129-1 Конституції України при здійсненні правосуддя.
В ухвалі про відкриття провадження у справі суд не забезпечив її право подати відповідь на відзив, на негайне поновлення права на споживання електроенергії, не виконав вимоги абз. 4 п. 7. 11 Правил роздрібного ринку електроенергії, не зобов`язав відповідача негайно відновити електропостачання до садового будинку позивача після відкриття провадження у справі.
Умисне порушення прав позивача та процесуального закону свідчить про дії судді в явних інтересах відповідача вже з початку відкриття провадження у справі.
Судом порушено процесуальні строки призначення та розгляду даної справи.
Подані нею 12.01.2024 заперечення на дії головуючого судді щодо порушення процесуального строку, встановленого законом для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження залишилось без розгляду та без ухвалення відповідного рішення, що суперечить вимогам процесуального закону та процесуальним правам позивача.
Судове засідання 03 квітня 2024 року проведено в режимі відеоконференції з грубим порушенням процесуального закону та процесуального права позивача знати про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Судом порушено вимоги закону щодо здійснення контролю за дотриманням відповідачем порядку подання відзиву на позовну заяву. Вона заперечувала в судовому засіданні проти оголошення та дослідження в судовому засіданні відзиву з додатками, наголосивши, що відзив є недопустимим доказом, оскільки отриманий з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Під час з`ясування в судовому засіданні фактичних обставин справи відповідач та його адвокат Іванченко О. В. не надали суду жодного доказу виконання трьох ухвал про забезпечення позову, які були б належними, допустимими та достовірними доказами, що мають значення для вирішення справи. Останні визнали обставини, заявлені в позові, та підтвердили факт умисного невиконання судових рішень, які підлягали до негайного виконання незалежно від їх апеляційного оскарження чи відкриття виконавчого провадження, пояснивши, що вказані ухвали є незаконними і тому вони умисно відмовились їх виконувати.
Таким чином, відповідач не заперечував проти наведених в позові обставин, добровільно їх визнав, що у відповідності до ч. 4 ст. 206 ЦПК України слугувало підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Про визнання відповідачем обставин, викладених в позові, в оскаржуваному рішенні суд не зазначив.
В порушення вимог п. 6 ч. 7 ст. 265 ЦПК України в резолютивній частині рішення судом не було зазначено дату складення повного судового рішення.
Зміст судового рішення доказує факт його незаконності, оскільки не відповідає завданню цивільного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав позивача та інтересів держави, шляхом ухвалення обґрунтованого та мотивованого судового рішення, яке має відповідати вимогам ст. 2, ст. 263, ст. 265 ЦПК України, містить грубі порушення матеріального та процесуального закону.
04.12.2024 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у стягненні судових витрат. Розгляд справи провести в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з грубим порушенням вимог ст. 175, 177, 187, 246, 270 ЦПК України, а також суперечить вимогам ст. 134, 137, 141 ЦПК України.
Заява про ухвалення додаткового рішення була подана через чотири дні після ухвалення рішення по справі. Суд не направив позивачу ухвалу та судову повістку про дату, час призначеного судового засідання для ухвалення рішення по суті заявленої вимоги. Сторона відповідача не подавала докази і не давала пояснення щодо ухвалення рішення про судові витрати. Вона не отримувала ні ухвали про відкриття провадження, ні судових повісток про розгляд справи 11.06.2024 та 16.07.2024. Судом не забезпечено її право на подання відзиву на заяву з запереченням проти її вимог. В рішенні не зазначено, на підставі яких доказів визначено розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 8 000 грн та їх понесення відповідачем. Рішення ухвалено за відсутності обґрунтування щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката в сумі 8000 грн із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом а виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову.
20.01.2025 представник СО «Трудовик» - адвокат Іванченко О. В. через систему «Електронний суд» подав відзив на апеляційні скарги, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційних скарг, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року та додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року залишити без змін. Стягнути з позивача судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що в матеріалах справи є копія листа від 09.12.2023 на електронну адресу ОСОБА_1 про надсилання їй відзиву. Те, що ОСОБА_1 свідомо не отримує ані поштову, ані електронну кореспонденцію черговий раз підтверджує зловживання нею процесуальними правами з метою створення перешкод правосуддю та затягування розгляду справи.
Окремим свідченням зловживання ОСОБА_1 процесуальним правами та свідоме надання державним органам неправдивої інформації є факт того, що ОСОБА_1 влітку 2024 року отримала в канцелярії Броварського міськрайонного суду Київської області копію ухвали про забезпечення позову від 27.02.2020 по справі №361/670/20 та, достеменно знаючи, що ця ухвала була скасована судом апеляційної інстанції, подала її в якості виконавчого документу до виконавчої служби. Державний виконавець, не перевіривши чинність даної ухвали, відкрив виконавче провадження. Після надання відповідачем доказів, що ця ухвала була скасована ще у жовтні 2020 року, виконавче провадження було закрито.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 травня 2022 року та постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №361/670/20 встановлено наявність боргу ОСОБА_1 перед СО «Трудовик» за використану електроенергію в розмірі 16 796 грн 52 коп.
Загальний борг ОСОБА_1 перед СО «Трудовик» за рішеннями судів, що набрали законної сили у справах №361/7701/19, №361/670/20, №361/7844/20, №361/7692/20, №361/5533/22, №361/1401/23, №361/9981/23 становить більш ніж 170 000 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у справі №361/7701/19 встановлено, що садовий будинок позивача був від`єднаний від електропостачання вперше у березні 2019 року через наявність боргу за електроенергію понад 16 000 грн. Наступне відключення було у липні 2019 року через втручання в лічильник та пломби, а також самовільне підключення. Відключення у жовтні 2019 року були через самовільне підключення. Усі ці відключення суд визнав правомірними.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 29 травня 2022 року та постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі №361/670/20 встановлена правомірність вищезазначених відключень садового будинку позивачки у 2019 році, стягнуто борг за електроенергію та штрафні санкції у розмірі близько 28 000 грн.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 12 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 серпня 2022 року у справі №361/78440/20 встановлена правомірність відключень садового будинку позивачки у жовтні 2010 року за самовільне підключення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду від 10 січня 2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 жовтня 2022 року у справі №361/5632/21 було зобов`язано СО «Трудовик» відновити електропостачання до садового будинку позивачки оскільки 23.11.2020 було відкрито провадження у справі №361/7844/20.
Вказане рішення було виконано 30.08.2022, електропостачання було відновлено. Оскільки 09.08.2022 набрало чинності рішення у справі №361/7844/20 , яке встановило правомірність дій відповідача по відключенню садового будинку позивача від електропостачання за самовільне підключення, то наприкінці вересня 2022 року садовий будинок позивача був знов відключений від електропостачання без жодних попереджень, що відповідає вимогам пункту 7.6 Правил роздрібного ринку електроенергії.
Відтак, як встановлено рішеннями судів, що набрали законної сили, усі відключення садового будинку позивача від електропостачання були правомірними. Однак ОСОБА_1 , зловживаючи процесуальними правами, постійно подає позови-клони з метою уникнути цивільно-правової відповідальності та мати доступ до фактично безоплатної електрики.
ОСОБА_1 вимагає виконання скасованих ще чотири роки тому ухвал про забезпечення позову, що не відповідає нормам чинного законодавства України.
В судовому засіданні представник СО «Трудовик» - адвокат Іванченко О. В. просив відмовити в задоволенні апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просив відшкодувати витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 7 000 грн.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. В поштовому повідомленні суду, яке містило судову повістку-повідомлення, 08.03.2025 проставлено відмітку про відсутність позивачки за адресою місця проживання, яку вона зазначала в апеляційних скаргах.
З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України її неявка ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині ( частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ( частина третя статті 13 ЦК України).
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм ( постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17).
У відповідності до статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальником є суб`єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу. Колективним побутовим споживачем (КПС) є юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність.
Судом встановлено, що СО «Трудовик» є колективним побутовим споживачем, який закуповує електричну енергію у електропостачальника і здійснює подачу електроенергії до садових будинків членів об`єднання, у тому числі і до будинку позивачки.
За змістом пункту 10.2.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії ( ПРРЕЕ) електроустановки споживачів колективного побутового споживача та споживачів на території колективного побутового споживача, які не дотримуються умов договорів, укладених згідно з вимогами цих Правил з постачальником електричної енергії або колективним побутовим споживачем, підлягають відключенню від електричних мереж колективного побутового споживача. На вимогу постачальника електричної енергії колективний побутовий споживач зобов`язаний відключити електроустановки споживача на території колективного побутового споживача у порядку, встановленому цими Правилами.
Умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу визначені розділом VІІ ПРРЕЕ.
Відповідно до пункту 7.5. ПРРЕЕ припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється: 1) оператором системи за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення; 2) електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.
Спори між СО «Трудовик» та ОСОБА_1 з приводу користування електроенергією неодноразово були предметом судового розгляду.
Звертаючись до суду з вимогами про забезпечення примусового виконання відповідачем законодавства та негайного відновлення електропостачання до її садового будинку позивачка посилалась на факт невиконання відповідачем ухвал суду про забезпечення позову в справах № 361/670/20 та №361/1776/20.
Судом встановлено, що в січні 2020 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до СО «Трудовик» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просила визнати протиправними дії відповідача, які пов`язані з відмовою добровільно відновити порушене право позивача на споживання електроенергії та зобов`язати СТ "Трудовик" протягом п`яти днів з дня оголошення рішення суду підключити до електромережі садовий будинок позивача.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2020 року ( справа № 361/670/20) заяву ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову задоволено.
Зобов`язано СО «Трудовик» негайно відновити електропостачання до садового будинку ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року ( справа № 361/670/20) заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено СО «Трудовик» відключати електропостачання від садового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_3 .
Постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 січня 2021 року та зустрічне забезпечення, вжите ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2021 року, скасовано.
В березні 2020 року ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до СО «Трудовик» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, у якому просила визнати протиправними дії голови Ради СО «Трудовик» ОСОБА_2 , пов`язані з умисним системним порушенням порядку щодо діяльності посадових осіб та відмовою від добровільного виконання ухвали суду про негайне відновлення електропостачання до її садового будинку та притягнути ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за умисне невиконання судового рішення за ч.2 ст.382 КК України.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року ( справа № 361/1776/20) заяву ОСОБА_1 про забезпечення вказаного позову задоволено частково.
Зобов`язано СО «Трудовик» відновити електропостачання до садового будинку за адресою: АДРЕСА_4 , будь-якою особою, яка має посвідчення з електробезпеки не нижче III групи. Заборонено голові та членам Ради СО «Трудовик» приймати рішення про відключення електропостачання від садового будинку ОСОБА_1 до набрання рішенням в справі законної сили.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 20 липня 2020 року скасовано, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
З огляду на скасування вказаних судових рішень, невиконання яких слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом, правові підстави для забезпечення судом їх примусового виконання відповідачем станом на час розгляду даної справи відсутні.
При цьому судом враховується і та обставина, що відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У разі незгоди з рішенням, дією чи бездіяльністю виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення позивачка не була позбавлена можливості звернутися до суду зі скаргою у порядку, передбаченому законом.
Щодо підстав для зобов`язання відповідача негайно відновити електропостачання до садового будинку позивача.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 7.11 розділу VII ПРРЕЕ, на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Позовна заява не містить посилання на справу, в якій було б відкрито провадження до моменту відключення електропостачання позивача, та яка б свідчила про існування між сторонами спору з відповідачем з приводу припинення електропостачання.
В межах даної справи позивачем також не оскаржується рішення відповідача, як електропостачальника, з приводу припинення ним постачання електричної енергії у зв`язку з існуванням у позивача заборгованості за спожиту електричну енергію або у зв`язку з наявністю інших спірних питань щодо порушення споживачем Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена ПРРЕЕ.
З огляду на предмет та обставини, якими обґрунтовувався даний позов, підстави для негайного поновлення права позивача на споживання електроенергії у суду першої інстанції були відсутні.
Суд першої інстанції зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови, зазначаючи про їх недоведеність.
З огляду на необґрунтованість заявлених позовних вимог рішення суду першої інстанції підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови.
Доводи апеляційної скарги про позбавлення позивача права надати відповідь на відзив на позовну заяву спростовуються змістом ухвали від 13 листопада 2023 року, в якій судом першої інстанції роз`яснено право позивачу у п`ятиденний строк з дня отримання копії відзиву та доданих до нього документів подати відповідь на відзив.
З урахуванням обставин даної справи, клопотання позивача від 29.12.2023 про збільшення розміру позовних вимог, а також клопотання відповідача про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням ( викликом) сторін, розгляд даної справи відбувся в розумний строк.
Відсутність доказів розгляду судом поданих позивачем заперечень на дії головуючого судді щодо порушення процесуального строку, встановленого законом для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, не є самостійною підставою для скасування ухваленого по справі рішення.
Про клопотання відповідача про проведення судового засідання в режимі останній повідомив позивачку шляхом його надіслання на електронну адресу позивачу, яку вона зазначила в позовній заяві.
Позивачем не наведено доводів, яким чином проведення судового засідання в режимі відеоконференції з відповідачем призвело до порушення її прав.
Як вбачається з матеріалів справи, відзив на апеляційну скаргу з наданими до нього доказами відповідачем було заздалегідь надіслано позивачу на електронну адресу, яку вона вказала в позові, а тому підстави для його неврахування судом першої інстанції були відсутні.
За відсутності доказів визнання відповідачем позову, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України були відсутні.
Не зазначення в резолютивній частині рішення дати складення повного судового рішення не є підставою відповідно до ч.3 ст. 376 ЦПК України не обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Щодо додаткового рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.
Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас згідно з частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Витрати за надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
З матеріалів справи відомо, що у відзиві на позовну заяву відповідач визначив попередній розрахунок судових витрат в сумі 10 000 грн та додав договір №01-11/2019 про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01.11.2019, додаткову угоду №1 до вказаного договору від 31 травня 2020 року, за змістом якої сторони погодили , що вартість однієї години надання правової допомоги за цим договором становить 1 000 грн без ПДВ.
Детальний розрахунок витрат часу на надання правової допомоги, який включає в собі: складання відзиву - 6 000 грн, очікування та участь в судовому засіданні 03.04.2024 - 2 000 грн, всього 8 000 грн; акти виконаних робіт ( наданих послуг) від 04.04.2024 , рахунки-фактури від 04.04.2023 до вказаних актів та інформацію по рахунку в АБ «Південний» про перерахування відповідачем коштів за надану професійну правничу допомогу адвоката в даній справі було надано відповідачем протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, при цьому до закінчення судових дебатів у справі останній заявив про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
Матеріали справи містять докази направлення вказаної заяви разом з долученими до неї доказами відповідачу на її електронну адресу, яку вона повідомила в позовній заяві.
Про судові засідання, в якій призначався розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, позивачка було повідомлена засобами поштового зв`язку, які повернулись до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
Задовольняючи заяву представника відповідача про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в суді першої інстанції.
Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачка не отримувала заяви про ухвалення додаткового рішення, а також доказів на підтвердження їх розміру та фактичного понесення цих витрат не впливають на правильність висновків суду, враховуючи, що вимоги про стягнення судових витрат і докази в їх обґрунтування були вказані у відзиві на позовну заяву.
Додаткове рішення містить зазначення доказів, на підставі яких визначено розмір витрат на правничу допомогу у сумі 8 000 грн та докази їх понесення відповідачем.
Клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу з огляд у на їх неспівмірність позивачем заявлено не було.
Доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення («Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи, а доводи апеляційних скарг цих висновків не спростовують.
У відзиві на апеляційну скаргу представник СО «Трудовик» просив відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
Зазначив, що в договорі про надання правової допомоги та юридичних послуг №01-11/2019 від 01.11.2019, укладеного між адвокатом Іванченком О. В. та СО «Трудовик» в редакції, затвердженій додатковою №1 від 31.05.2020 , правова допомога, що надається адвокатом, оплачується замовником в залежності від обсягу часу, що витрачено адвокатом на надання правової допомоги за договором, складності та обсягу виконаних доручень. Сторони погодили, що вартість однієї години надання правової допомоги за цим договором становить 1 000 грн. Попередній розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очкує понести становить орієнтовно 7 000 грн та складається з витрат на професійну правничу допомогу: правовий аналіз апеляційний скарг, формування правової позиції захисту інтересів відповідача у справі, аналіз та підбір первинних документів, складання відзиву на апеляційні скарги, представництво інтересів відповідача у судових засіданнях та інші види правничої допомоги в яких виникає необхідність у зв`язку з розглядом справи.
17.02.2025 представник СО «Трудовик» - адвокат Іванченко О. В. подав детальний розрахунок часу на надання професійної правової допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції, а також підтверджуючі такі витрати документи - акт виконаних робіт, рахунок, виписку по банківському рахунку адвоката.
Представництво у суді апеляційної інстанції адвокат Іванченко О. В. здійснював на підставі договору №01-11/2019 про надання правової допомоги та юридичних послуг від 01.11.2019, додаткової угоди №1 до вказаного договору від 31 травня 2020 року.
Відповідачем надано детальний розрахунок витрат часу на надання правової допомоги СО «Трудовик» адвокатом Іванченком О. В. по справі №361/9981/23 в суді апеляційної інстанції: за складання відзиву на апеляційну скаргу ( 9 сторінок, ознайомлення з апеляційними скаргами на 30 сторінках) витрачено 6 год, тариф -1 000 грн, сума - 6 000 грн; орієнтовний час участі в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції - 1 год. - 1 000 грн, всього 7 000 грн; акт виконаних робіт ( наданих послуг) №5/01/25-т від 30.01.2025; рахунок-фактуру №5/01/25-т. та виписку по рахунку від 07.02.2025 АБ «Південний».
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновки, що «із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».
Оскільки апеляційний суд не задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 за наслідками апеляційного перегляду справи, зазначені судові витрати СО «Трудовик» документально підтверджені, враховуючи відсутність заперечень позивача щодо співмірності цих витрат або клопотання про зменшення їх розміру, наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь СО «Трудовик» судових витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн.
Керуючись ст. 353, 367, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року задовольнити частково.
Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 квітня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року залишити без задоволення.
Додаткове рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 липня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Садівничого об`єднання «Трудовик» судові витрати на правову допомогу в сумі 7 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.05.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук
