Єдиний державний реєстр судових рішень
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 ,
засуджений ОСОБА_5 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 вінтересах засудженого ОСОБА_5 про його умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання, відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг.
Засуджений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_6 просять скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про його умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_5 вказує на те, що протягом відбування покарання у виправній колонії він працевлаштований на підприємстві, залучається до робіт з благоустрою колонії. Має позитивну характеристику, відповідно якій, протягом 2024-2025 років ним було отримано 5 заохочень, в той час як стягнення, накладене ще у 2022 році, погашено.
Просить врахувати те, що він раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, має на утриманні батьків пенсіонерів, які потребують матеріальної допомоги, а також його бажання працевлаштуватися та вступити до лав Збройних Сил України.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 звертає увагу суду на те, що засуджений ОСОБА_5 під час відбування покарання працевлаштований на виробництві установи, зокрема бере участь у виготовленні тротуарної плитки та залучається до робіт з благоустрою колонії. ОСОБА_5 має п`ять заохочень, отриманих упродовж 2024-2025 років, а раніше застосоване до нього дисциплінарне стягнення сувора догана, винесена 11.02.2022 р., на момент розгляду клопотання, погашене у встановленому порядку.
Засуджений висловлює щире каяття у вчиненому злочині, повністю усвідомлює його наслідки, має намір після звільнення працевлаштуватися або вступити до лав Збройних Сил України з метою захисту держави. Крім того, у засудженого є батьки-пенсіонери, які потребують його підтримки. ОСОБА_5 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має позитивні зміни у поведінці, що свідчить про процес його виправлення відповідно до вимог ст. 6 КВК України.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання, пославшись на наявність одного стягнення, при цьому не врахувавши надану характеристику та п`ять заохочень, які є ознаками позитивної поведінки. Також суд не навів достатніх аргументів, чому врахована позитивна характеристика не може бути достатньою для висновку про виправлення засудженого. Важливо також, що строк покарання, який залишився, складає 1 рік і 1,5 місяці, що фактично позбавляє засудженого можливості повторного звернення з аналогічним клопотанням.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
У лютому 2025 року до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , який 23.09.2020 р. засуджений Арбузинським районним судом Миколаївської області за ч. 2 ст. 307 КК України, до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
Початок строку відбування покарання 05.10.2019 р., кінець 05.04.2026р. На час розгляду клопотання засуджений відбув понад 2/3 строку покарання.
Судом встановлено, що засуджений з 2021 року відбуває покарання у ДУ «Південноукраїнська виправна колонія (№83)», має п`ять заохочень (отриманих у 20242025 роках) та одне стягнення, яке погашене у встановленому законом порядку, працевлаштований на виробництві установи по виготовленню тротуарної плитки, дотримується вимог працівників установи, підтримує соціальні зв`язки, не має негативних проявів поведінки.
Проте, згідно з характеристиками за минулі роки, протягом тривалого часу не був працевлаштований, бажання працювати не виявляв, не виконував виховні програми, не підтримував належну чистоту в житловому секторі, характеризувався як неорганізований. Лише з січня 2024 року почав працювати, брати участь у заходах установи, що стало підставою для заохочень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_5 не довів свого виправлення сумлінною поведінкою і ставленням до праці протягом усього строку відбування покарання, як того вимагає ст. 81 КК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого на підтримку апеляційних скарг, думку прокурора, який вважав ухвалу суду законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
За змістом ст. 81 КК України, єдиною і достатньою підставою умовно-дострокового звільнення особи, яка має право за законом при відбутті певної частини покарання, є досягнення однієї з цілей покарання виправлення засудженого, що підтверджується його сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_5 засуджений Арбузинським районним судом Миколаївської області 23.09.2020р. за ч. 2 ст. 307 КК України, до 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Початок строку 05.10.2019 р., кінець строку 05.04.2026р.
На день розгляду судом першої інстанції клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , останній, із призначених 6 років 6 місяців позбавлення волі, відбув 5 років 4 місяці 20 днів.
Отже, з урахуванням того, що ОСОБА_5 засуджений за вчинення умисного тяжкого злочину, відбув більше двох третин строку покарання, призначеного судом, до нього можуть бути застосовані положення ст. 81 КК України.
Разом з тим, як зазначено в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» № 2 від 26.04.2002 р., умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Розглядаючи подання про умовно-дострокове звільнення, суд зобов`язаний перевірити сумлінну поведінку та сумлінне ставлення особи за весь період відбування нею покарання, врахувати тяжкість вчиненого злочину та особу засудженого в цілому.
Приймаючи рішення про задоволення клопотання про умовно-дострокове звільнення або відмову в такому, суд повинен його мотивувати.
Прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов`язковим, а залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком, процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Вказаних вимог суд першої інстанції дотримався та належним чином мотивував своє рішення.
Засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 05.10.2019 р., з 10.03.2021 р. відбуває покарання у Державній установі «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)».
Так, з характеристики, затвердженої начальником Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№ 83)» від 05.06.2025 р., вбачається, що ОСОБА_5 , згідно ст. 118 КВК України, працевлаштований на виробництві установи по виготовленню тротуарної плитки. За весь час відбування покарання має 6 заохочень у виді подяк: 05.01.2024 р., 05.04.2024 р., 05.07.2024 р., 14.10.2024 р., 14.01.2025 р., 07.04.2025 р., один раз притягувався до відповідальності 11.02.2022 р. у вигляді суворої догани (виявлено та вилучено мобільний телефон), на даний час стягнення погашене у встановленому законом порядку.
У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний, на критику в свою адресу реагує адекватно, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом установи, спальне місце та приліжкову тумбочку утримує у чистоті і порядку, має охайний зовнішній вигляд, відповідально ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи та у побуті, самостійно виконує роботи із самообслуговування, володіє достатнім рівнем необхідних навичок для самостійного їх виконання, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться сумлінно, бере участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Підтримує зв`язки з родичами шляхом листування, отримує від них посилки та передачі.
Заходи індивідуальної програми виконано частково, на даний час продовжує виконувати заходи індивідуального плану. Ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюються як середній.
Відповідно до довідки Державної установи «Південноукраїнська виправна колонія (№83)» від 24.02.2025 р. вих. № 13/1-164, засуджений ОСОБА_5 працевлаштований згідно з договорами цивільно-правового характеру: № 30 від 01.01.2024 р. та № 7 від 01.01.2025 р. по виготовленню тротуарної плитки.
При цьому, комісією колонії, засудженому ОСОБА_5 було відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України, а саме: заміні невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням - протокол № 1 від 10.01.2023 р., як такому що не став на шлях виправлення, а також у застосуванні ст. 81 КК України, (умовно-достроковому звільненні) як такому, що не довів свого виправлення - протокол № 4 від 12.02.2024 р.
Зважаючи на те, що висновок про застосування умовно-дострокового звільнення має ґрунтуватися на оцінці поведінки засудженого за весь час відбування покарання, апеляційний суд доходить висновку про передчасність тверджень апелянтів про те, що ОСОБА_5 своєю сумлінної поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Наявність у засудженого ОСОБА_5 6 заохочень за весь час відбування покарання, перше з яких отримано у січні 2024 року, наявність факту працевлаштування з січня 2024 року, а також те, що отримане ним раніше стягнення, на даний час погашене, беззаперечно не свідчать про те, що він довів своє виправлення, однак свідчать, що позитивні зрушення відбуваються лише з початку 2024 року, тобто в період, який безпосередньо передував вирішенню питання про його умовно-дострокове звільнення
Наведені вище обставини в сукупності підтверджують те, що засуджений ОСОБА_5 дійсно став на шлях виправлення, але не довів його в обсязі, достатньому для застосування умовно-дострокового звільнення відповідно до положень ст. 81 КК України.
Наведені засудженим та його захисником в апеляційній скарзі доводи щодо його позитивної характеристики, відповідно якій, протягом 2024-2025 років ним було отримано 5 заохочень, в той час як стягнення, накладене ще у 2022 році, погашено, а також того, що протягом відбування покарання у виправній колонії він працевлаштований на підприємстві, залучається до робіт з благоустрою колонії, раніше не судимий, щиро розкаявся у вчиненому, не можуть слугувати єдиними підставами для звільнення від відбування покарання, окрім цього, вказані обставини були враховані судом першої інстанції при постановленні рішення про відмову у задоволенні клопотання.
Водночас, доводи щодо необхідності утримання засудженим батьків пенсіонерів, які потребують матеріальної допомоги, а також бажання ОСОБА_5 працевлаштуватися та вступити до лав Збройних Сил України, не впливають на правильність висновків суду щодо доведення засудженим свого виправлення та перевиховання.
Підсумовуючи наведене, апеляційний суд доходить висновку, що відмовляючи у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_5 , суд першої інстанції належним чином врахував умови, передбачені ст. 81 КК України, для такого звільнення, та погоджується з його висновками в частині того, що на час розгляду клопотання, засуджений ОСОБА_5 не готовий до самокерованої правослухняної поведінки і своєю поведінкою та ставленням до праці, з огляду на його особу, не довів свого виправлення, тому до нього не може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, а тому вважає, що підстав для скасування ухвали Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року, про що просять апелянти, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2025 року про відмову в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 , без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
