ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 757/26574/23-ц
провадження № 61-409св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року, ухвалене у складі судді Григоренко І. В., та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, ухвалену у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У червні 2023 року Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області) звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - ОСОБА_1 , обслуговуючий банк - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просило суд: зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» надати інформацію, що містить банківську таємницю, щодо ОСОБА_1 шляхом надання у паперовому або електронному вигляді інформації про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку № НОМЕР_1 за період часу з 01 січня 2017 року до 31 травня 2021 року, який належить ОСОБА_1 із зазначенням контрагентів, дат проведення операцій, сум та призначень платежів, найменувань, кодів ЄДРПОУ.
Заяву ГУ ДПС у Запорізькій області мотивувало тим, що ним отримано відомості від державного реєстратора про припинення з 31 травня 2021 року підприємницької діяльності платника податків ОСОБА_1 .
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2023 року № 213-п на підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 52-2 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 2 частини другої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з 23 лютого 2023 року тривалістю 5 робочих днів, за період діяльності з 01 січня 2017 року до 31 травня 2021 року з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та за період діяльності з 17 липня 2013 року до 31 травня 2021 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Указувало, що з метою вручення наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2023 року № 213-п та пред`явлення направлення на перевірку від 23 лютого 2023 року № 337 працівники здійснили вихід за податковою адресою платника податків ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 та встановили неможливість проведення позапланової виїзної перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 за податковою адресою, про що 23 лютого 2023 року складено акт № 207/08-01-24-06/ НОМЕР_2 .
Указана інформація 24 лютого 2023 року передана до Головного управління Національної поліції у Запорізькій області, направлено запит про встановлення місцезнаходження платника податків. Встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 для проведення розрахунків використовувала банківський рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк».
Стверджувало, що для реалізації повноважень податкового органу щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків, з метою здійснення контролю за додержанням податкового, валютного та іншого законодавства, необхідно розкрити щодо ОСОБА_1 інформацію, яка містить банківську таємницю.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року у задоволені заяви ГУ ДПС у Запорізькій області, за участю особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці - ОСОБА_1 , обслуговуючого банку - АТ КБ «ПриватБанк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що ГУ ДПС у Запорізькій області не надало суду належних доказів неможливості вчинення дій відповідно до способів реагування, передбачених законом, а також не довело існування обставин, за яких проведення документальної позапланової перевірки діяльності платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Крім того, суд звернув увагу на те, що розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, в межах цивільної справи можливе лише щодо юридичної або фізичної особи, стосовно якої вимагається розкриття інформації, а не її контрагентів, пославшись на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2024 року ГУ ДПС у Запорізькій області вперше звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2024 року касаційну скаргу ГУ ДПС
у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року повернуто.
У січні 2025 року ГУ ДПС у Запорізькій області вдруге подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення заяви.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 січня 2025 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Печерського районного суду міста Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У лютому 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме від 24 квітня 2023 року у справі № 758/6507/18 (провадження № 61-10185св22).
А саме, щодо надання до суду доказів вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення/направлення документів, необхідних для проведення перевірки. Заявник уважає, що необхідно переглянути позицію Верховного Суду, щодо діяльності податкових органів у рамках проведення перевірки та вжиття всіх необхідних заходів для розшуку платника податків. Розкриття банківської таємниці в процесі перевірки повинно бути своєчасним та беззаперечним, тому що затягування всього процесу дозволяє ухилятися від сплати податків, формувати незаконні схеми уникнення від сплати податків, що у військовий час є неприпустимим.
Вважає, що суд першої інстанції поверхнево розглянув цю справу, без всебічного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, а суд апеляційної інстанції підтримав необґрунтований висновок суду першої інстанції.
Проведення перевірки фізичних осіб-платників податків, є необхідною умовою для зняття з обліку в контролюючих органах як платника податків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Галамай А. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення.
Звертає увагу, що заявник, звертаючись до суду із заявою про розкриття банківської таємниці, не виконав вимоги статті 348 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у період часу з 18 липня 2013 року до 31 травня 2021 року була зареєстрована як ФОП за адресою: АДРЕСА_1 .
Наказом ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2023 року № 213-п на, підставі вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпунктів 78.1.1, 78.1.7 пункту 78.1 статті 78, пункту 52-2 та пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ОСОБА_1 з 23 лютого 2023 року тривалістю 5 робочих днів, за період її діяльності з 01 січня 2017 року до 31 травня 2021 року з метою перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та за період з 17 липня 2013 року до 31 травня 2021 року з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Для вручення наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 21 лютого 2023 року № 213-п та пред`явлення направлення на перевірку від 23 лютого 2023 року № 337 здійснено вихід за податковою адресою ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , проте за вказаною адресою місцезнаходження останньої не встановлено.
23 лютого 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт № 207/08-01-24-06/ НОМЕР_2 про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків - фізичної особи за податковою адресою, в якому зазначено, що в результаті виходу встановлено, що платник податків - фізична особа ОСОБА_1 за податковою адресою відсутня, у зв`язку з чим вручити копію наказу, ознайомити з направленням та розпочати перевірку неможливо.
Зі змісту акта від 23 лютого 2023 року № 207/08-01-24-06/2471714042 про неможливість проведення перевірки у зв`язку з відсутністю платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлено, що відбувся разовий вихід державних інспекторів ГУ ДПС у Запорізькій області за податковою адресою платника податків.
ГУ ДПС у Запорізькій області не надало доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 вибула із податкової адреси та щодо неможливості вручення їй повідомлення з копією наказу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки.
До матеріалів справи не долучено доказів направлення засобами поштового зв`язку на адресу реєстрації ОСОБА_1 повідомлення з копією наказу від 21 лютого 2023 року № 213-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи та відомостей, отриманих за результатом звернення ГУ ДПС до ГУ НП у Запорізькій області про встановлення місцезнаходження платника податків.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження зазначено необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ГУ ДПС у Запорізькій області не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.
У статті 348 ЦПК України зазначено, що у заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
У статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України.
Пунктом 2 частини першої статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду.
Підставою для розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, є необхідність проведення перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів до державного бюджету суб`єктом господарської діяльності.
Своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплата податків та зборів (обов`язкових платежів) здійснюється шляхом проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок, підстави та порядок яких визначені законом.
Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267 затверджено Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці (далі - Правила) розділом 3 якої визначено порядок та межі розкриття банками інформації, що містить, банківську таємницю.
Пунктом 5 зазначеного розділу Правил встановлено, що банки зобов`язані виконувати рішення суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, у порядку, установленому законодавством України. За рішенням суду про розкриття інформації, що становить банківську таємницю, банк розкриває інформацію в обсязі, визначеному рішенням суду.
Відповідно до підпункту 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на момент звернення із заявою про розкриття банком інформації, що містить банківську таємницю та її вирішення судом першої інстанції) отримувати безоплатно від платників податків, а також від Національного банку України, банків, інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей довідки у порядку та на підставах, визначених цим Кодексом, з урахуванням законів, що визначають порядок розкриття зазначеними особами інформації, що містить банківську таємницю, таємницю надавача платіжних послуг, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів/електронних грошей на рахунках у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, електронних гаманцях, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.
Неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких проведення перевірки є неможливим або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
У пункті 73.3 статті 73 ПК України зазначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Згідно зі статтею 348 ЦПК України в заяві до суду про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи має бути зазначено, зокрема обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено.
Відповідно до підпунктів 78.1.7, 78.4 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Відповідно до пункту 42.2. статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4. цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з абзацом 6 пункту 42.4. статті 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Виключним випадком, коли у податкового органу виникає право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків без вручення у порядку, визначеному статтею 42 ПК України, копії відповідного наказу, є отримання інформації, що свідчить про ведення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України, відповідно до вимог підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 ПК України).
Судом встановлено, що податковий орган ініціював проведення перевірки у зв`язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а тому мав обов`язок надіслати ОСОБА_1 копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки у порядку, визначеному статтею 42 ПК України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №752/19172/18 (провадження № 61-6822св19), від 28 травня 2020 року у справі № 761/13288/19 (провадження № 61-6483св20), від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження № 61-6822св19), від 09 липня 2025 року у справі № 752/14189/24 (провадження № 61-3867св25).
Установивши, що Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не надало відповідних доказів про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації, неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, оскільки податковим органомне підтверджено вжиття всіх передбачених ПК України заходів для вручення вказаній фізичній особі-підприємцю повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки.
Верховний Суд не приймає до уваги посилання у касаційній скарзі на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року № 757/26574/23-ц (провадження № 61-6822св19).
Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області не навело обґрунтованих правових підстав для відступу від цієї позиції.
Зазначений Верховним Судом у цій справі підхід до вирішення подібних спорів є усталеним в судовій практиці та, на переконання колегії суддів, є справедливим з підстав, зазначених у мотивувальній частині цієї постанови.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно свідчать про незгоду із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.
Верховний Суд розглянув справу у межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 05 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник
