Справа №:755/16383/25
Провадження №: 2/755/12170/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про залишення позовної заяви без руху
"11" вересня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, Державне підприємство «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними,
В С Т А Н О В И В:
До Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., третя особа - АТ «АБ «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва О.А., ДП «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали позовної зави та долучених до неї документів, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статей 175, 177 ЦПК України.
У позовній заяві ОСОБА_1 просить:
1)Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини після смерті її сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2)Скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. на ім`я ОСОБА_2 на квартиру
АДРЕСА_1 ;
3)Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 .
4)Визнати неправомірними та скасувати рішення та дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо квартири
АДРЕСА_1 , а саме: 1) постанову про опис та арешт майна від 28 лютого 2025 року в частині опису та арешту зазначеної квартири; 2) постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 10 липня 2025 року; 3) результати визначення вартості майна, оформлені Висновком про вартість майна від 17 липня 2025 року, складеним ТОВ «Експертна служба України».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син
ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема, із квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Спадкоємцями першої черги за законом були позивач, як мати, та його діти. Однак, перебуваючи у вкрай тяжкому емоційному та фізичному стані, піддавшись на переконання ОСОБА_2 , позивач подала заяву про відмову від спадщини на користь доньки - ОСОБА_2 . Однак, позивач не була обізнана про існування боргових зобов`язань своєї доньки ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «Укргазбанк», та стягнення з неї в примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вказані обставини відповідачем було умисно приховано. Позивач не усвідомлювала, що відмова від спадщини є безумовною та безповоротною і призведе до переходу права власності до особи, обтяженої боргами, що неминуче потягне за собою звернення стягнення на спадкове майно. Спірний правочин - відмова від спадщини на користь відповідача, вчинений під впливом обману, що виявлявся у замовчуванні істотних обставин - наявності боргових зобов`язань. Вказане є підставою для визнання відмови від права на спадщину недійсною. Визнання недійсною відмови від спадщини (першопричини) тягне за собою недійсність свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_2 , у зв`язку із відмовою спадкоємця першої черги.
Поряд з цим рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. є неправомірними через грубі процедурні порушення та наявність конфлікту інтересів. Телявський А.М. вчиняв виконавчі дії у цій самій справі ще 22 серпня 2014 року, перебуваючи на посаді державного виконавця. Відкриття ним 22 серпня 2024 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 вже у статусі приватного виконавця створює реальний конфлікт інтересів, як це визначено у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції». Також позивач зазначає, про інші процедурні порушення, вчинені приватним виконавцем, зокрема, нездійснення фактичного виходу за адресою та огляду спірного майна, опис майна згідно відомостей реєстру нерухомого майна, висновок про вартість майна від 17 липня 2025 року, складений без особистого огляду об`єкта.
Також позивач зазначила, що дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. щодо звернення стягнення на квартиру є грубим порушенням права позивача на повагу до житла, гарантованого статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Квартира є єдиним житлом для позивача - особи похилого віку (81 рік) з тяжкими хворобами, що робить її особливо вразливою.
У частині першій статті 175 ЦПК України зазначено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Пунктами 5, 8 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява, серед іншого, повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня
2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Частинами першою, п`ятою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно із частинами першою, другою статті 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Як уже зазначалося раніше, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що під впливом оману, що виявлявся у приховуванні відповідачем істотних обставин щодо її майнового стану та наявності боргових зобов`язань, вчинила письмову відмову від права на спадщину на користь відповідача ОСОБА_2 , внаслідок чого на її користь було видано свідоцтво про право на спадщину на спірну квартиру.
За правилами статті 1268 ЦК України падкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно із пунктом 2.1 Глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини, або будь-яким нотаріусом незалежно від місця відкриття спадщини у випадках, встановлених абзацами першим, третім, четвертим пункту 21 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, на підставі поданої (або такої, що надійшла засобами поштового зв`язку або технічними засобами електронних комунікацій) першою заяви (вимоги кредиторів), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового та/або спільного майна: про прийняття спадщини; про відмову від прийняття спадщини; про видачу свідоцтва про право на спадщину; спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; про згоду бути виконавцем заповіту; про відмову від заповідального відказу; другого з подружжя (колишнього з подружжя) про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (колишнього подружжя) у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя); про вжиття заходів до охорони спадкового майна; вимоги кредитора спадкодавця до спадкоємців.
Заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу у письмовій формі (пункт 3.3 Порядку).
Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї (пункт 3.19 Порядку).
Водночас, до матеріалів справи не долучено спірного документу - відмови ОСОБА_1 від права на спадщину, вчиненої на користь ОСОБА_2 , про неможливість надання такого доказу позивач не зазначає, в тому числі про неможливість самостійного отримання документу з матеріалів спадкової справи
№ 110/2023 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Обґрунтованого клопотання про витребування доказів, а саме матеріалів спадкової справи або окремих документів із неї, позивачем також не заявлено.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід надати оригінал або належним чином засвідчену копію письмової відмови ОСОБА_1 від права на спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивач просить визнати недійсною.
Також частиною четвртою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від
08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у 2025 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3 028 гривень.
При цьому частиною третьою статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як уже зазначалося раніше позовна заява ОСОБА_1 містить декілька самостійних вимог немайнового та вимогу майнового характеру.
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (частина третя статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
Зокрема, позивачем заявлено самостійну вимогу немайнового характеру про визнання недійсною заяви ОСОБА_1 про відмову від права на спадщину та похідну від неї вимогу про скасування свідоцтва про право на спадщину, видане не ім`я ОСОБА_2 , а також самостійну немайнову вимогу про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанов у виконавчому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Підпунктом другим пункту другого частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, при поданні позовної заяви за кожну вимогу немайнового характеру позивачеві слід було сплатити 968,96 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження, застосовуваного за умови подання позовної заяви в електронній формі), що разом складає - 1 937,92 грн.
Стосовно вимоги про визнання права власності на спірну квартиру суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19 зазначила, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17).
Підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із пунктом другим частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК України тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.
На виконання вимог пункту 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позивачем визначено ціну позову - 3 654 117,00 грн.
Таким чином, сума судового збору за вимоги майнового характеру, що підлягала сплаті позивачем у відсотковому співвідношенні до зазначеної позивачем ціни позову становить 36 541,17 грн, що перевищує
5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який складає 12 122,00 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження, застосовуваного за умови подання позовної заяви в електронній формі).
Отже, загальна сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при зверненні з вказаним позовом до Дніпровського районного суду міста Києва складає 14 059,92 грн (розраховано з урахуванням коефіцієнту пониження, застосовуваного за умови подання позовної заяви в електронній формі).
До матеріалів справи позивачем долучено квитанцію про сплату від 15 серпня 2025 року на суму 3 700,00 грн.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. А відповідно до частини другої цієї статті суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду КП «Д-3», судом отримано підтвердження щодо зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України щодо кожної платіжної інструкції, про що свідчать виписки, що містяться в матеріалах справи.
Таким чином, сума недосплаченого судового збору складає 10 359,92 грн.
Позовна заява ОСОБА_1 містить клопотання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору.
На обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначила, що її майновий стан не дозволяє сплатити зазначену суму в повному обсязі одночасно. Позивач є пенсіонеркою за віком, станом на сьогодні їй 81 рік. Єдиним джерелом доходу є пенсія, розмір якої становить 3 700,00 грн на місяць, інших доходів чи значних заощаджень не має. Сплата всієї суми судового збору одноразово є для позивача непосильним фінансовим тягарем та позбавить її засобів до існування, що, у свою чергу, є фактичним обмеженням її конституційного права на доступ до правосуддя.
З огляду на викладене просила дозволити сплатити судовий збір шляхом внесення авансового платежу у розмірі 3 700,00 грн та подальшої сплати іншої частини суми щомісяця ануїтетними платежами до повного погашення або до ухвалення рішення у справі по суті.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об`єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із частинами першою, третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті
6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (KREUZ v. POLAND, № 28249/95, § 59, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року)
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 940/2276/18 зробила висновок, що з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19 зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
Тобто, основним у вирішенні питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору є оцінювання фінансового стану особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення у справах «Княт проти Польщі», «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
За приписами частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом
Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Аналіз клопотання про розстрочення сплати судового збору свідчить, що вказані обставини, не можуть вважатись достатньою підставою для його зменшення чи розстрочення.
В даному випадку, вказані позивачем обставини не можуть бути підставою для відстрочення сплати судового збору, оскільки ним не надано доказів на підтвердження того, що його майновий стан на день звернення з даним позовом перешкоджає сплаті судового збору в установлених законодавством порядку і розмірі, при цьому навіть відсутність відомостей про доходи не є беззаперечним і достатнім доказом скрутного майнового стану позивача та не підтверджує з достовірністю тієї обставини, що позивач не може сплатити судовий збір, оскільки одночасно доведенню також підлягає відсутність інших доходів, рухомого або нерухомого майна та їх обсягу, цінних паперів, можливості розпоряджатися ними, грошових коштів на банківських рахунках.
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачу слід доплатити різницю між фактично сплаченою сумою судового збору та визначено сумою судового збору, що становить 10 900,80 грн та надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA 478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Відповідно до роз`яснень, наведених у пункті 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв`язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містити відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір. При цьому, наприклад, платіжне доручення повинно бути підписано відповідальним виконавцем банку і скріплено печаткою установи банку з відміткою про дату надходження та дату виконання платіжного доручення (пункт 2.14 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня
2004 року № 22 (зі змінами).
Відповідні документи подаються до суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, а також платіжне доручення, яке за формою не відповідає наведеним вимогам, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Вказаний висновок також підтверджено постановою Київського апеляційного суду від 05 травня 2020 року у справі № 755/3288/20, та постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 755/3292/20.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
На підставі викладеного, керуючись статтями 175, 177, 185 ЦПК України, суддя,
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення та розстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, Державне підприємство «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова
