Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №:755/16383/25
Провадження №: 2/755/4060/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
про передачу справи за підсудністю
"17" лютого 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участі:
представника відповідача - адвоката Кучковської О.Ю.
представника третьої особи - Торхової А.А.
розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, треті особи: Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, Державне підприємство «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними,
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., третя особа - АТ «АБ «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва О.А., ДП «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у даній справі на 18 листопада 2025 року на 12 год. 00 хв., сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.
17 лютого 2026 року (вхід. № 7687) представник третьої особи АТ «АБ «Укргазбанк»
- Торхова А.А., подала до суду клопотання про передачу справи до Господарського суду міста Києва.
На обґрунтування клопотання зазначила, що ухвалою Господарського суду міста Києва від
30 жовтня 2025 року по справі № 910/8587/25 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргу боржника, мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_2 арбітражного керуючого Бойка В.О., заборонено фізичній особі ОСОБА_2 відчужувати майно. З огляду на положення статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Цивільну справу № 755/16383/25 слід передати до Господарського суду міста Києва, оскільки відносно відповідача ОСОБА_2 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність, а згідно із частиною третьою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
З огляду на викладене, клопотання просили задовольнити та передати справу № 755/16383/25 до Господарського суду міста Києва, у провадженні якого перебуває справа № 910/8587/25 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_2 для подальшого розгляду.
17 лютого 2026 року у підготовчому засіданні представник третьої особи АТ «АБ «Укргазбанк» - Торхова А.А., підтримала заявлене клопотання про передачу справи до Господарського суду міста Києва у зв`язку із відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи - відповідача ОСОБА_2 .
Представник відповідача Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. - адвокат Кучковська О.Ю., вимоги клопотання підтримала, просила його задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 у підготовче засідання не з`явилася, представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.
Третя особа - Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва О.А., у підготовче засідання не з`явилася, представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.
Третя особа - ДП «Сетам», у підготовче засідання свого представника не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки не повідомили.
Вивчивши матеріали клопотання та матеріали справи, заслухавши представників учасників справи, суд дійшов такого висновку.
У позовній заяві позивач ОСОБА_1 просить:
1)Визнати недійсною заяву ОСОБА_1 про відмову від прийняття спадщини після смерті її сина, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
2)Скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане Приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєвою О.А. на ім`я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ;
3)Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_3 .
4)Визнати неправомірними та скасувати рішення та дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо квартири АДРЕСА_1 , а саме: 1) постанову про опис та арешт майна від 28 лютого 2025 року в частині опису та арешту зазначеної квартири; 2) постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності від 10 липня 2025 року; 3) результати визначення вартості майна, оформлені Висновком про вартість майна від 17 липня 2025 року, складеним ТОВ «Експертна служба України».
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер син ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складалася, зокрема, із квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом були позивач, як мати, та його діти. Однак, перебуваючи у вкрай тяжкому емоційному та фізичному стані, піддавшись на переконання ОСОБА_2 , позивач подала заяву про відмову від спадщини на користь доньки - ОСОБА_2 . Однак, позивач не була обізнана про існування боргових зобов`язань своєї доньки ОСОБА_2 перед ПАТ АБ «Укргазбанк», та стягнення з неї в примусовому порядку в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, вказані обставини відповідачем було умисно приховано. Позивач не усвідомлювала, що відмова від спадщини є безумовною та безповоротною і призведе до переходу права власності до особи, обтяженої боргами, що неминуче потягне за собою звернення стягнення на спадкове майно. Спірний правочин - відмова від спадщини на користь відповідача, вчинений під впливом обману, що виявлявся у замовчуванні істотних обставин - наявності боргових зобов`язань. Вказане є підставою для визнання відмови від права на спадщину недійсною. Визнання недійсною відмови від спадщини (першопричини) тягне за собою недійсність свідоцтва про право на спадщину, виданого на ім`я ОСОБА_2 , у зв`язку із відмовою спадкоємця першої черги.
Поряд з цим, рішення Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. є неправомірними через грубі процедурні порушення та наявність конфлікту інтересів. Телявський А.М. вчиняв виконавчі дії у цій самій справі ще 22 серпня 2014 року, перебуваючи на посаді державного виконавця. Відкриття ним 22 серпня 2024 року виконавчого провадження № НОМЕР_1 вже у статусі приватного виконавця створює реальний конфлікт інтересів, як це визначено у статті 1 Закону України «Про запобігання корупції». Також позивач зазначає, про інші процедурні порушення, вчинені приватним виконавцем, зокрема, нездійснення фактичного виходу за адресою та огляду спірного майна, опис майна згідно відомостей реєстру нерухомого майна, висновок про вартість майна від 17 липня 2025 року, складений без особистого огляду об`єкта.
Також позивач зазначила, що дії Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. щодо звернення стягнення на квартиру є грубим порушенням права позивача на повагу до житла, гарантованого статтею 8 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ). Квартира є єдиним житлом для позивача - особи похилого віку (81 рік) з тяжкими хворобами, що робить її особливо вразливою.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Пунктом першим статті 6, а також статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
Відповідно до положень частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Убачається, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, яке визначено у частині першій статті 2 ЦПК України, і до якого віднесено справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами, з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях
Судом встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа
№ 910/8587/25 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність фізичної особи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 жовтня 2025 року по справі № 910/8587/25 відкрито провадження у справі № 910/8587/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Бойка В.О., заборонено фізичній особі ОСОБА_2 відчужувати майно.
21 квітня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до частини першої, абзацу першого частини другої статті 7 Кодексу України з Процедур Банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК), з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Отже, законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від
15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, від 18 лютого 2020 року у справі № 918/335/17, від 15 червня 2021 року у справі № 916/585/18 (916/1051/20)).
У постановах від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі
№ 289/233/18, від 19 червня 2019 року у справах № 289/718/18 та № 289/2210/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що визначення юрисдикційності усіх майнових спорів господарському суду, який порушив справу про банкрутство, має на меті як усунення правової невизначеності, так і захист прав кредитора, який може за умови своєчасного звернення реалізувати свої права й отримати задоволення своїх вимог.
Згідно із частинами першою - третьою статті 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (з 21 жовтня 2019 року введено в дію КУзПБ).
За правилами предметної юрисдикції господарських судів у пункті 8 частини першої статті
20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Справи, передбачені пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (частина тринадцята статті 30 цього Кодексу), тобто є справами виключної підсудності.
Таким чином, процесуальний закон встановив імперативне правило виключної підсудності справ про банкрутство та справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.
Тобто законодавець указав, що у Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» містяться процесуальні норми, які передбачають особливості розгляду справ указаної категорії.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» втратив чинність з 21 жовтня 2019 року, з набранням чинності КУзПБ.
Відтак можна зробити висновок, що вказаний КУзПБ передбачає також особливості розгляду справ про банкрутство, що і підтверджено у статті 7 цього Кодексу.
Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, з дня введення в дію
21 жовтня 2019 року КУзПБ повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Вказані правові висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 640/26320/20.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі
№ 607/6254/15-ц висловилася, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Враховуючи викладене вище, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються майна, а саме квартири квартиру
АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_2 , щодо якої відкрито провадження у справі
№ 910/8587/25 про неплатоспроможність фізичної особи, суд дійшов висновку, що спірні правовідносини підлягають вирішенню в рамках розгляду справи про неплатоспроможність особи Господарським судом міста Києва.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Тим самим, ЦПК України передбачив лише передачу цивільних справ між судами загальної юрисдикції для дотримання територіальної юрисдикції.
Відповідно до частини дев`ятої статті 10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від
04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20 липня 2006 року в справі «Сокуренко і Стригун проти України» зазначив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Термін «судом, встановленим законом» у пункту 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів, у тому числі й територіальної.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом (частина перша статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З урахуванням наведеного, беручи до уваги усі істотні обставини заявленого позову, предмет та підстави позову, наявність справи щодо неплатоспроможності ОСОБА_2 (справа № 910/8587/25), спеціальні норми Кодексу України з процедури банкрутства щодо надіслання справ до господарського суду, застосовуючи аналогію закону щодо передачі справ за підсудністю суд дійшов висновку, що цивільна справа № 755/16383/25 підлягає передачі до Господарського суду міста Києва.
На підставі викладеного, керуючись статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 31, 258-260, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, третя особа - Акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк», Приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Васалатьєва Олена Анатоліївна, Державне підприємство «Сетам», про визнання недійсною відмови про право на спадщину, визнання права власності на майно, визнання дій неправомірними, передати до Господарського суду міста Києва
(вул. Б.Хмельницького, 44-В, м. Київ), у провадженні якого перебуває справа № 910/8587/25 за заявою ОСОБА_2 про неплатоспроможність фізичної особи для подальшого розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.
Суддя О.О. Хромова
