розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технова» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними і скасування постанови та розпорядження, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технова» (далі - позивач, ТОВ «Фірма «Технова») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправними та скасування:

- постанови НКРЕКП від 11.04.2023 №652 «Про накладення штрафу на ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» за порушення Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та здійснення заходу державного регулювання»;

- розпорядження від 11.04.2023 №98-р «Про усунення порушення ТОВ ФІРМА «ТЕХНОВА» Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.08.2025 позов задоволено повністю.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що введення карантинних обмежень та бойові дії унеможливили своєчасне подання позивачем інформації щодо укладених договорів та звітності, із заявами про закриття поточних рахунків ТОВ «Фірма «Технова» звернулося у межах встановлених законодавством строків, внаслідок значних руйнувань виробничих об`єктів та відсутності працівників підприємство не було взмозі визначити чіткий обсяг виробництва теплової та електричної енергії, позивач направив відповідачу лист з інформацією щодо ушкодженого і зруйнованого майна. Суд також зауважив, що Верховний Суд у постанові від 18.10.2024 у справі №320/6150/23 вказав на відсутність у регулятора (НКЕРКП) повноважень своїм рішенням спрямовувати кошти ліцензіата на відновлення засобів для здійснення ліцензованої діяльності, а відтак твердження відповідача про порушення позивачем вимог законодавства в частині невиконання рішень органу ліцензування є безпідставним. Окремо суд підкреслив, що хоча матеріалами справи підтверджується неправильність заповнення та некоректне відображення позивачем чистого доходу, незабезпечення дотримання переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, а також інвестиційного плану, несвоєчасної сплати внесків на регулювання та подання звітності, однак відповідач у спірній постанові не врахував пояснення позивача щодо виявлених порушень, залишив поза увагою об`єктивні чинники, що їх спричинили, а також не надав оцінки фактам часткового усунення таких порушень на час прийняття спірної постанови. Крім іншого, суд вказав на те, що така постанова не містить обґрунтувань щодо тяжкості вчиненого порушення та відповідності його розміру застосованого до підприємства штрафу. Зазначаючи про протиправність розпорядження, суд першої інстанції вказав на те, що саме лише посилання у ньому на необхідність подання виправлених форм звітності без конкретизації періодів (у розрізі кварталів) та без зазначення про прийняття чи неприйняття вже поданої виправленої звітності позбавляє ліцензіата правової визначеності щодо розуміння способу і порядку його виконання, що не відповідає принципу обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не були застосовані положення Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в частині, що стосуються вимог до змісту акта перевірки, проектів рішень регулятора та обґрунтування до них. Підкреслює, що судом не було встановлено фактів зупинення дії ліцензії ТОВ «Фірма «Технова» та відсутності в нього засобів і місця провадження ліцензійної діяльності. Наголошує, що суд залишив поза увагою виключний характер повноважень НКРЕКП щодо вирішення питання про накладення санкцій та їх розміру. Зауважує, що більшість з виявлених під час перевірки порушень не заперечується позивачем, а подальше їх усунення останнім не свідчить про протиправність спірної у цій справі постанови, що безпідставно не враховано судом першої інстанції. Окремо звертає увагу, що НКРЕКП вправі приймати рішення про спрямування коштів на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності. Крім іншого, наголошує на наявності у відповідача повноважень приймати рішення про усунення порушень, виявлених під час здійснення перевірок.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фірма «Технова» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Свою позицію обґрунтовує тим, що посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції зупинення ліцензії позивача та припинення договору оренди єдиного майнового комплексу є безпідставним, оскільки відповідні обставини не стосуються предмету спору. Зазначає, що всупереч доводів відповідача суд правильно вказав на те, що критеріям обґрунтованості має відповідати саме індивідуальний акт, а не обґрунтування до його проекту. Підкреслює, що наявність у відповідача дискреційних повноважень не звільняє його від обов`язку належно мотивувати своє рішення та врахувати всі обставини при його прийнятті. Звертає увагу на те, що відповідач безпідставно посилається на недотримання позивачем вимог рішення НКРЕКП про спрямування коштів ліцензіата на відновлення засобів для здійснення ліцензованої діяльності, адже протиправність такого рішення відповідача встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Окремо зауважує на правильності висновків суду про те, що констатація відповідачем в обґрунтуванні до проекту постанови та акті перевірки неможливості оцінки наявності економії або перевитрат не є достатньою підставою стверджувати по порушення позивачем Ліцензійних умов у відповідній частині. Поряд з іншим зазначає, що оскаржуване у цій справі розпорядження прийнято після того, як порушення були усунуті позивачем. Крім іншого, зауважує, що підзаконні акти НКРЕКП не є підставою для внесення змін до облікової політики підприємства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.12.2025 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 20.01.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ Фірма «Технова» зареєстровано як юридична особа 21.11.1996 з основним видом діяльності за КВЕД - 35.11 Виробництво електроенергії.

Постановою НКРЕКП від 03.11.2015 №2704 відповідно до статті 21 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» та Указу Президента України від 10.09.2014 №715 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» позивачу переоформлено ліцензії АЕ № 194663 на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії та АГ № 579650 на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, на безстрокові.

ТОВ «Фірма «Технова» звернулося до НКРЕКП із заявою від 31.01.2023 №78 про проведення перевірки додержання ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у зв`язку з достроковим припиненням дії договору оренди єдиного майнового комплексу КЕП «Чернігівська ТЕЦ», що має відбутися 31.01.2023.

Постановою НКРЕКП від 14.02.2023 №281 на підставі пункту 1 частини сьомої статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», враховуючи заяву позивача від 31.01.2023 №78, призначено позапланову виїзну перевірку ТОВ Фірма «Технова» у частині питань, необхідність яких стала підставою для здійснення цього заходу.

Постановою НКРЕКП від 28.02.2023 №384 збільшено строк проведення перевірки ТОВ Фірма «Технова» законодавства у сфері теплопостачання та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308, на 10 робочих днів.

Так, у з 22.02.2023 по 21.03.2023 посадовими особами відповідача проведено позапланову виїзну перевірку дотримання ТОВ «Фірма «Технова» як суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва теплової енергії, висновки якої зафіксовані в акті від 21.03.2023 №158 (далі - Акт перевірки).

У ході перевірки встановлено порушення позивачем:

1) пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 22.03.2017 №308 (далі - Ліцензійні умови) в частині порушення на 4 дні термінів закриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання, чим порушено пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 №520 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» щодо залишення діючими не пізніше ніж до 01.10.2021 поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за всіма категоріями споживачів;

2) пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме: пункту 10 Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2017 №217, у частині подання інформації щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газотранспортної системи про надання послуг з розподілу природного газу до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до НКРЕКП за встановленими формами, що знайшло свій вияв у недотриманні позивачем терміну подання до НКРЕКП інформації щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з постачання природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу для розрахунку нормативів перерахування коштів, зокрема, на січень, лютий 2021 року на 1 день, травень 2021 року на 2 дні;

3) підпункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме: абзацу 2 пункту 4.2 Методики №991 щодо неухильного дотримання переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, що були включені НКРЕКП до структури тарифів на виробництво теплової енергії на 2021 рік, встановленої постановою НКРЕКП від 24.12.2021 №2753 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії ТОВ Фірма «Технова». Сума невиконання ремонтної програми по діяльності з виробництва теплової енергії за 2021 рік становить 3 175,59 тис. грн (без ПДВ);

4) підпункту 10 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії. Протягом періоду, що перевіряється, позивач не дотримувався структури витрат згідно із статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії;

5) підпункту 16 пункту 3.2 глави 2 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла до 07.07.2021) щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються НКРЕКП. Внески на регулювання за ІІІ квартал 2022 року були сплачені позивачем із недотриманням терміну в 41 день;

6) підпункту 17 пункту 3.2 глави 2 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла після 07.07.2021) щодо обов`язку ліцензіата сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внесків на регулювання, що визначаються НКРЕКП. Внески на регулювання за ІІІ квартал 2022 року були сплачені позивачем із недотриманням терміну в 41 день;

7) пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме: пункту 5 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491 в частині визначення платником внеску на регулювання чистого доходу від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП; пункту 2 додатку 2 до порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491, в частині забезпечення платниками внеску достовірності інформації, зазначеної у звіті. Позивачем було невірно заповнено та некоректно відображено чистий дохід від провадження ліцензованої діяльності у формі звітності №20-НКРЕКП за період ІІ-ІІІ квартал 2022 року;

8) підпункту 19 пункту 3.2 Ліцензійних умов з виробництва у частині виконання інвестиційної програми в затверджених кількісних і вартісних обсягах за відповідними напрямами, розробленої, погодженої та схваленої відповідно до вимог Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2015 №2585. Позивач не виконав у повному обсязі Інвестиційну програму (далі - ІП) на 2021 рік;

9) підпункту 22 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла до 08.07.2021) в частині обов`язку ліцензіата надавати до органу ліцензування документи, інформацію та звітність, необхідні для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування. Позивач надавав із порушенням терміну Додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за І квартал 2021 року на 4 дні; квартальну фінансову звітність із порушенням термінів за І квартал 2021 року на 147 днів, за ІІ квартал 2021 року на 56 днів; форму №4а-НКРЕКП за квітень-червень 2022 року на 99 днів, липень 2022 року на 104 дні, серпень 2022 року на 72 дні, вересень 2022 року на 43 дні; форму №4а-НКРЕКП за жовтень-грудень 2022 року не надано; форму №4-НКРЕКП за ІIV квартали 2022 року не надано; додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за I-IV квартали 2022 року не надано;

10) підпункту 23 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла з 08.07.2021) в частині обов`язку ліцензіата надавати до органу ліцензування документи, інформацію та звітність, необхідні для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування. Відповідно до даних реєстраційної бази вхідної документації НКРЕКП подано із порушенням терміну: форму №4а-НКРЕКП за листопад 2021 року на 1 день, за грудень 2021 року на 17 днів; додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за ІІ квартал 2021 року на 3 дні; форму №15-НКРЕКП подано із порушенням терміну за 2021 рік на 27 днів; форму №16-НКРЕКП за ІІІ квартал 2022 року не надано; №15-НКРЕКП за 2022 рік в паперовому та електронному вигляді не надано;

11) підпункту 23 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла з 08.07.2021) в частині обов`язку ліцензіата надавати до органу ліцензування документи, інформацію та звітність, необхідні для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування, а саме: пункту 7 Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затвердженого постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491, в частині подання платниками податку до структурних підрозділів НКРЕКП на територіях звіту про сплату внеску на регулювання не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, за формою згідно з додатком 2. Ліцензіатом подано із порушенням терміну форму №20-НКРЕКП за ІІІ квартал 2022 року на 38 днів;

12) пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов (у редакції, що діяла з 08.07.2021) щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме: пункту 2.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП, затвердженою постановою від 28.02.2019 №282, щодо забезпечення ліцензіатом достовірності інформації, зазначеної ним у формі звітності №4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна); пункту 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП, затвердженої постановою від 28.02.2019 №285, в частині зазначення у додатку 3 до форми звітності №4-НКРЕКП інформації щодо чистого доходу ліцензіата від діяльності з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках. Позивачем некоректно відображено показник «Чистий дохід від реалізації продукції» у формі звітності №4-НКРЕКП за І-ІІІ квартал 2021 року, також дані таблиці свідчать про некоректне відображення «Чистого доходу від реалізації продукції» у додатку 3 до форми звітності №4-НКРЕКП за І-ІІ квартали 2022 року;

13) пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме: пункту 2 Тимчасового порядку дій суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та/або з виробництва теплової енергії на атомних електростанціях, на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, з відновлення об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.07.2022 №689, в частині надання щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним; пункту 5 Тимчасового порядку дій суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та/або з виробництва теплової енергії на атомних електростанціях, на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, з відновлення об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.07.2022 №689, в частині надання щомісяця до 25 числа місяця, наступного за звітним Порядку №689. Позивачем не надавалась відповідна інформація до НКРЕКП.

ТОВ «Фірма «Технова» подано 28.03.2023 до НКРЕКП зауваження до акта перевірки.

Водночас, постановою НКРЕКП від 11.04.2023 №652 відповідно до пунктів 11 та 12 частини першої статті 17, статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», статті 13 Закону України «Про теплопостачання» на ТОВ «Фірма «Технова» накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн за порушення:

- пункту 3.1 глави 3 Ліцензійних умов щодо дотримання вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання, а саме:

пункту 10 Порядку розподілу коштів у частині подання інформації щодо укладених договорів з оператором газорозподільної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до НКРЕКП за встановленими формами;

абзацу 2 пункту 2 постанови №520 щодо залишення діючими не пізніше ніж до 1 жовтня 2021 року поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за всіма категоріями споживачів;

пункту 5 Порядку №491 в частині визначення платником внеску на регулювання чистого доходу від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП;

пункту 2 Пояснень щодо заповнення форми звітності №20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» додатка 2 до Порядку №491 у частині забезпечення платниками внеску достовірності інформації, наведеної у звіті;

абзацу 2 пункту 4.2 глави 4 Методики №991 у частині неухильного дотримання переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, що були включені НКРЕКП до структури тарифів на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії;

- Інструкції щодо заповнення форми звітності №4-НКРЕКП, а саме:

пункту 2.7 глави 2 щодо забезпечення ліцензіатом достовірності інформації, зазначеної ним у формі звітності №4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна);

пункту 3.7 глави 3 у частині зазначення у додатку 3 «Інформація про обсяг чистого доходу від діяльності на ринку електричної енергії в рамках ліцензованої діяльності (з виробництва електричної енергії, надання допоміжних послуг на ринку електричної енергії, трейдерської діяльності тощо) та про обсяг чистого доходу від діяльності з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках» інформації щодо чистого доходу ліцензіата від діяльності з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях у когенераційних установках;

пунктів 2 та 5 Тимчасового порядку щодо надання до НКРЕКП інформації згідно з додатками 1 - 3 до Тимчасового порядку;

- пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов, а саме:

підпункту 5 щодо виконання рішень органу ліцензування у строки, встановлені відповідним рішенням, а саме постанови НКРЕКП від 20.07.2022 №797 «Щодо діяльності ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії ТОВ Фірма «Технова» у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану»;

підпункту 10 щодо дотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії;

підпункту 16 (у редакції, що діяла до 08.07.2021) та підпункту 17 (у редакції, що діяла з 08.07.2021) щодо сплати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внесків на регулювання, що визначаються НКРЕКП;

підпункту 19 у частині виконання інвестиційної програми, затверджених кількісних та вартісних обсягах за відповідними напрямками;

підпункту 22 (у редакції, що діяла до 08.07.2021) та підпункту 23 (у редакції, що діяла з 08.07.2021) в частині надання до органу ліцензування звітності, необхідної для виконання органом ліцензування своїх повноважень, у строки, встановлені органом ліцензування.

Пунктом 2 указаної постанови позивача зобов`язано у термін до 01.06.2023 суму недофінансування заходів ремонтної програми у розмірі 3 175,59 тис. грн без ПДВ та суму недофінансування Інвестиційної програми на 2021 рік у розмірі 5 924,02 тис. грн без ПДВ спрямовувати на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону, з повідомленням відповідача та наданням підтверджуючих документів.

Крім того, розпорядженням НКРЕКП від 11.04.2023 №98-р зобов`язано позивача у термін до 01.06.2023 усунути порушення підпункту 23 пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині надання ліцензіатом до органу ліцензування звітності, необхідної для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування, а саме: подати до НКРЕКП звітність за визначеними формами, в якій врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було запропоновано при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії, а саме, виправлені форми звітності №4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та №4а-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про виконання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021-2022 роки.

На підставі встановлених вище обставин, а також за наслідками системного аналізу приписів ст. ст. 1, 2, 3, 9, 14, 15, 17, 19, 22 31, Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон № 1540-VIII), постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Постанова №1236), постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 520 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі - Постанова №520), постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки» (далі - Постанова №217), Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492 (далі - Інструкція №492), Порядку розрахунку та встановлення ставки внесків на регулювання, затверджений постановою НКРЕКП від 06.04.2017 №491 (далі - Порядок №491), Методики формування, розрахунку та встановлення тарифів на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, затвердженої постановою НКРЕКП від 01.08.2017 №991 (далі - Методика №991), Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 №282 (далі - Інструкція №282), Тимчасовий порядок дій суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та/або з виробництва теплової енергії на атомних електростанціях, на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, з відновлення об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.07.2022 №689 (далі - Тимчасовий порядок №689), Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок №428), Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.10.2015 № 2585 (далі - Порядок №2585), суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на неналежну обґрунтованість спірних рішень суб`єкта владних повноважень, неврахування при їх прийнятті фактів часткового усунення виявлених у ході перевірки порушень та обставин і чинників, які спричинили такі порушення.

З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке.

Повноваження НКРЕКП у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Законом №1540-VIII) та Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 № 2633-IV (далі - Закон № 2633-IV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1540-VIII Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг у сфері комунальних послуг, зокрема, за діяльністю з виробництва теплової енергії на теплогенеруючих установках, включаючи установки для комбінованого виробництва теплової та електричної енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії в обсягах понад рівень, що встановлюється умовами та правилами провадження господарської діяльності (ліцензійними умовами).

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону № 1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; державного контролю та застосування заходів впливу; використання інших засобів, передбачених законом.

Згідно із ст. 4 Закону № 1540-VIII основними принципами діяльності Регулятора є: законність; самостійність і незалежність у межах, визначених законом; компетентність; ефективність; справедливість; прогнозованість та своєчасність прийняття рішень; адресність регулювання; неупередженість та об`єктивність під час прийняття рішень; відкритість і прозорість, гласність процесу державного регулювання; недопущення дискримінації; відповідальність за прийняті рішення.

Відповідно до п.п. 11, 12 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор: контролює додержання ліцензіатами законодавства у відповідній сфері регулювання і ліцензійних умов провадження господарської діяльності та вживає заходів до запобігання порушенням ліцензійних умов; розглядає справи про порушення ліцензійних умов, а також справи про адміністративні правопорушення і за результатами розгляду приймає рішення про застосування санкцій, накладення адміністративних стягнень у випадках, передбачених законом, приймає у межах своєї компетенції рішення про направлення до відповідних державних органів матеріалів про виявлені факти порушення законодавства.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону № 1540-VIII Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора.

Положеннями ч. 4 ст. 19 Закону № 1540-VIII визначено, що під час здійснення державного контролю Регулятор має право, зокрема вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

Згідно з ч. 5 ст. 19 Закону №1540-VIII за результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Акт про результати перевірки разом із поясненнями та обґрунтуванням суб`єкта господарювання, діяльність якого перевірялася, підлягає оприлюдненню на офіційному веб-сайті Регулятора до розгляду акта на засіданні Регулятора.

Пунктом 1 частини 7 статті 19 Закону № 1540-VIII визначено, що підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів.

У разі великих обсягів перевірки за рішенням Регулятора строк проведення позапланової виїзної перевірки може бути збільшений до 20 робочих днів, а для суб`єктів малого підприємництва - до п`яти робочих днів з внесенням відповідних змін до посвідчення на проведення перевірки.

Під час проведення позапланової виїзної перевірки з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні на проведення перевірки.

У разі виявлення під час проведення позапланової виїзної перевірки однорідних порушень або таких, що прямо випливають із питань, необхідність перевірки яких стала підставою для проведення позапланової перевірки, Регулятор має право перевіряти такі порушення із подальшим застосуванням до суб`єкта господарювання відповідальності, передбаченої законодавством.

Відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.

Оскільки порядок проведення позапланової виїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства та ліцензійних умов з виробництва теплової енергії не є підставою позову, судом першої інстанції не досліджувалися процедурні аспекти проведеної перевірки.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 22 Закону № 1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення.

У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання», «Про енергетичну ефективність».

У свою чергу, п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону № 2633-IV передбачено, що уповноважені органи застосовують до суб`єктів господарювання штрафні санкції за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією - до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вирішуючи питання про правомірність накладення на ТОВ Фірма «Технова» штрафу в розмірі 34 000 грн згідно з п. 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, колегія суддів виходить з такого.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання п. 10 Порядку № 217 у частині подання інформації щодо укладених договорів з оператором газорозподільної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до НКРЕКП за встановленими формами.

Відповідно до п. 3.1 Ліцензійних умов суб`єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, повинні дотримуватися вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про теплопостачання», інших актів законодавства, якими регулюється діяльність у сфері природних монополій та у сфері теплопостачання.

Згідно з абз. 3 п. 10 Порядку № 217 для розрахунку нормативів перерахування коштів теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають щомісяця до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до Комісії за встановленими нею формами інформацію щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що позивачем порушено терміни повідомлення НКРЕКП інформації щодо укладених з оператором газорозподільної системи договорів про надання послуг з постачання природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу для розрахунку нормативів перерахування коштів за січень і лютий 2021 року на 1 день, травень 2021 року на 2 дні.

ТОВ Фірма «Технова», не заперечуючи вчинення ним вказаного порушення, наголошує на тому, що воно не носить систематичний характер та було зумовлене посиленням протиепідемічних заходів у зв`язку з перебуванням у спірному періоді Чернігівської області у «помаранчевій» зоні.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19.12.2020 до 30.06.2021 на території України установлено карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до п. 2 зазначеної постанови №1236 залежно від епідемічної ситуації на території України в цілому або на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) встановлюється «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний» рівень епідемічної небезпеки поширення COVID-19 (далі - рівень епідемічної небезпеки).

Пунктом 3-1 Постанови № 1236 визначено, що на території регіонів, на яких установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, діють обмежувальні протиепідемічні заходи, передбачені пунктом 3 цієї постанови.

Додатково на території регіонів, на яких установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, рішенням регіональних комісій з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій запроваджуються посилені заходи контролю за дотриманням на території регіону встановлених обмежувальних протиепідемічних заходів, готовності закладів охорони здоров`я до прийому хворих на COVID-19, виявлення та реєстрації осіб з підозрою на COVID-19 відповідно до стандартів Міністерства охорони здоров`я.

Згідно з п. 3 Постанови № 1236 з 24.02.2021 на території України встановлюється «жовтий» рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється, зокрема, перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно; перебування на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус, без посвідчення про взяття на облік бездомної особи, довідки про звернення за захистом в Україні; здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням пасажирами під час перевезення засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Позивач повідомив, що відповідно до наявної у відкритому доступі інформації на сайті «Суспільне новини» за посиланням https://suspilne.media/114180-majze-vsi-pomarancevi-moz-onovilo-podil-regioniv-na-karantinni-zoni/ Чернігівська область станом на 17.03.2021 знаходилась у «помаранчевій» зоні, що, відповідно, спричинило введення визначених пунктом 3 постанови № 1236 протиепідемічних заходів.

Також позивач пояснив, що незважаючи на збільшення кількості хворих, посилені карантинні обмеження, ним вживались всі можливі заходи для надання у законодавчо встановлені терміни інформації, визначеної Порядком № 217, зокрема і в частині подання інформації щодо укладених договорів з оператором газотранспортної системи про надання послуг з транспортування природного газу чи оператором газорозподільної системи про надання послуг з розподілу природного газу до 17 числа місяця, що передує розрахунковому, до НКРЕКП за встановленими формами.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суду першої інстанції врахував, що ні в акті перевірки, ні в обґрунтуванні, ні у спірній постанові не міститься інформації стосовно прийняття відповідачем до уваги означених пояснень позивача, аналізу виявлених порушень на предмет системності їх вчинення, як і відсутній розрахунок розміру застосованих відповідачем штрафних санкцій за таке порушення.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що численні посилання позивача на Постанову № 1236 не можуть слугувати «пом`якшуючими» підставами щодо порушень, визначених у постанові від 11.04.2023 № 652 та у розпорядженні НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р, оскільки всі ліцензіати НКРЕКП, як і сам Регулятор перебували і досі перебувають в тих же самих умовах і обставинах, що апріорі унеможливлює привілеювання інтересів одного суб`єкта господарювання над іншими.

Колегія суддів звертає увагу, що обґрунтування причин врахування чи відхилення пояснень, наданих позивачем щодо виявлених та описаних в акті перевірки порушень, під час розгляду справи не узгоджується з вимогами закону, оскільки правомірність рішень суб`єктів владних повноважень оцінюється на час їх прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи та було правильно встановлено судом першої інстанції, спірна постанова дійсно не містить правової оцінки наданих позивачем пояснень щодо причин порушення п. 10 Порядку № 217 у відповідній частині.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання абз. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26.05.2021 № 520 у частині залишення діючими не пізніше ніж до 01.10.2021 поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Пунктом 2 Постанови № 520 установлено, що поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті теплопостачальними та/або теплогенеруючими організаціями та їх структурними підрозділами для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, послуги з постачання теплової енергії, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання гарячої води за всіма категоріями споживачів, залишаються діючими не пізніше ніж до 01.10.2021.

Положеннями п. 2 Постанови № 217, яка була чинною до 27.05.2021, визначено уповноваженим банком, який обслуговує поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті відповідно до цієї постанови, є публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України».

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач звернувся до АТ «Ощадбанк» із заявами від 30.09.2021 про закриття відповідних поточних рахунків зі спеціальним режимом використання.

Про закриття таких рахунків позивача було повідомлено довідкою АТ «Ощадбанк» від 05.10.2021 № 22/2294.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 відповідно до ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» і з метою приведення порядку ведення рахунків клієнтів банків у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України було затверджено Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів», норми якої були чинними до 01.08.2022.

Відповідно до пп. 6 п. 3 розділу І Інструкції № 492 поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з пп. 1 пункту 142 розділу XIV Інструкції № 492 банк закриває поточні рахунки клієнтів на підставі заяви клієнта, крім випадків, визначених пунктом 143 розділу XIV цієї Інструкції.

Пунктом 149 розділу XIV Інструкції № 492 визначено, що банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно із заявою клієнта].

Датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком робочий день. Датою закриття поточного рахунку є день отримання банком заяви від клієнта, якщо на поточному рахунку власника немає залишку коштів, а заява подана в операційний час банку.

У заяві про закриття поточного рахунку головний бухгалтер банку або інша уповноважена особа банку зазначає дату та час отримання заяви, дату закриття рахунку та засвідчує це своїм підписом. Заява про закриття поточного рахунку зберігається в справі з юридичного оформлення рахунку.

Банк закриває рахунок клієнта та видає клієнту довідку про закриття рахунку безкоштовно.

Дослідивши наявні в матеріалах справи копії заяв позивача про закриття поточних рахунків, суд першої інстанції встановив, що їх було подано до АТ «Ощадбанк» 30.09.2021 о 12:10 год, тобто протягом робочого дня банку.

Враховуючи наведені приписи Інструкції № 492, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що позивачем вчинені всі залежні від нього дії, направлені на своєчасне, до 01.10.2021, закриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання, що має наслідком відсутність підстав для застосування штрафних санкцій за порушення п. 2 Постанови № 520.

Проте, відомості, які б вказували на дослідження зазначених обставин відповідачем під час проведення перевірки та в ході прийняття спірного рішення, відсутні в акті перевірки від 21.03.2023 № 158, обґрунтуванні до спірного рішення та безпосередньо у постанові НКРЕКП від 11.04.2023 № 652.

В апеляційній скарзі відповідачем зазначено, що суд першої інстанції проігнорував імперативність норми п. 2 Постанови № 520, чим грубо порушив норми матеріального права, що призвело до ухвалення протиправного рішення.

Водночас відповідачем не наведеного жодних заперечень проти встановлених судом першої інстанції обставин стосовно подання позивачем заяв про закриття поточних рахунків до АТ «Ощадбанк» 30.09.2021 протягом робочого дня банку, тобто до 01.10.2021.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частинах дотримання: п. 5 Порядку № 491 у частині визначення платником внеску на регулювання чистого доходу від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП; п. 2 Пояснень щодо заповнення форми звітності № 20-НКРЕКП (квартальна) «Звіт про сплату внеску на регулювання» додатка 2 до Порядку № 491 у частині забезпечення платниками внеску достовірності інформації, наведеної у звіті.

Методику визначення ставки внесків на регулювання та механізм сплати сум внесків на регулювання, які сплачуються суб`єктами господарювання, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП, встановлює Порядок № 491.

Відповідно до п. 5 Порядку № 491 сума внеску на регулювання визначається платником внеску щоквартально за формулою Rkv = Dkv* Vkv/100 %, (3), де

Rkv - сума внеску на регулювання;

Dkv - сума чистого доходу платника внеску від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал;

Vkv - ставка внеску на регулювання, визначена постановою НКРЕКП.

Базою нарахування суми внеску на регулювання є чистий дохід платника внеску на регулювання від провадження діяльності, що регулюється НКРЕКП, за звітний квартал.

Згідно з п. 2 додатку 2 до Порядку № 491 форму звітності № 20-НКРЕКП (квартальна) подають платники внеску щокварталу не пізніше другого робочого дня після встановленого строку сплати, в якому сплачується внесок на регулювання на паперових носіях та електронною поштою до структурного підрозділу НКРЕКП на території за місцезнаходженням платника внеску, та забезпечують достовірність інформації, наведеної у звіті.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що позивачем було невірно заповнено та некоректно відображено чистий дохід від провадження ліцензованої діяльності у формі звітності № 20-НКРЕКП за період ІІ ІІІ квартал 2022 року, що призвело до наявності заборгованості у сумі 0,54 тис. грн.

ТОВ Фірма «Технова», не заперечуючи означеного порушення, виправив його під час здійснення перевірки шляхом надання листом від 20.03.2023 № 222 до Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області і Сектору НКРЕКП у Чернігівській області виправлених форм звітності № 20-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року, а також копію платіжного доручення від 20.03.2023 № 33219019 щодо сплати заборгованості, яка утворилась станом на 31.12.2023 у сумі 0,54 тис. грн. Зазначені обставини зафіксовані в обґрунтуванні до проекту спірної постанови, не заперечуються сторонами, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню.

Отже, станом на момент винесення постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 вказане порушення усунуто позивачем, що не заперечується відповідачем.

Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції , ані спірна постанова, ані обґрунтування до неї не містять в собі висновків щодо впливу самостійного усунення позивачем виявленого під час перевірки порушення на розрахунок суми штрафу з урахуванням принципу пропорційності.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частинах дотримання абз. 2 п. 4.2 глави 4 Методики № 991 у частині неухильного дотримання переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, що були включені НКРЕКП до структури тарифів на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що в порушення вказаної норми сума невиконаної ремонтної програми по діяльності з виробництва теплової енергії за 2021 рік становить 3 175,59 тис. грн (без ПДВ).

Механізм формування, розрахунку та встановлення тарифів на електричну та (або) теплову енергію для суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та (або) з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях (далі - ТЕЦ), теплових електростанціях (далі - ТЕС) та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, та є ліцензіатами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - ліцензіати), визначає Методика № 991.

Відповідно до п. 4.2 Методики № 991 інформація про фактичне виконання ремонтних робіт надається до НКРЕКП щоквартально наростаючим підсумком та за підсумками року відповідно до додатка 5 «Інформація про фактичне виконання заходів ремонтних робіт та заходів (робіт) з реконструкції та/або модернізації ТЕЦ (у разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про тимчасову підтримку)» до форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282.

Ліцензіат зобов`язаний неухильно дотримуватись переліку заходів та запланованих обсягів витрат на проведення ремонтних робіт, що були включені НКРЕКП до структури тарифів на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії. У разі необхідності виконання ремонтних робіт, що не були передбачені встановленою структурою тарифів на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії, ліцензіат повинен звернутися до НКРЕКП щодо зміни переліку заходів та витрат на їх реалізацію з наданням відповідних обґрунтувань, але, як правило, не пізніше ніж за 4 місяці до закінчення періоду, на який здійснено встановлення тарифів та їх структури.

Для підтвердження планованих статей витрат ліцензіат зобов`язаний надати всі необхідні документи, розрахунки та обґрунтування. На вимогу НКРЕКП надаються інші додаткові матеріали.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що протягом 2021 року позивач виконував програму ремонтів обладнання ТЕЦ, будівель та споруд, яка була врахована НКРЕКП при затвердженні тарифів на виробництво теплової енергії на 2021 рік.

При затвердженні тарифів ТОВ Фірма «Технова» на виробництво теплової енергії на 2021 рік, НКРЕКП було враховано виконання програми ремонтів на 2021 рік на суму 11 370,11 тис. грн (без ПДВ), в тому числі за рахунок витрат на ремонті роботи на загальну суму 1 377,72 тис. грн (без ПДВ) та амортизаційних відрахувань, які не є джерелом фінансування інвестиційної програми на загальну суму 9 992,38 тис. грн (без ПДВ).

Загальне фактичне виконання позивачем ремонтної програми за 2021 рік склало: фактично профінансовано на суму 7 881,04 тис. грн або 69,31% від обсягу фінансування, передбаченого на плановий період -11 370,11 тис. грн; фактично освоєння згідно з актами виконаних робіт на суму 8 246,47 тис. грн, або 72,53% від обсягу фінансування, передбаченого на плановий період - 11 370,11 тис. грн.

Відповідно виконання ремонтної програми з діяльності з виробництва теплової енергії за рахунок амортизаційних відрахувань, які не є джерелами фінансування інвестиційної програми, за 2021 рік склало: фактично профінансовано на суму 7 368,89 тис. грн або 73,75% від обсягу фінансування, передбаченого на плановий період 9 992,38 тис. грн; фактично освоєння згідно з актами виконаних робіт на суму 7 324,27 тис. грн або 73,30% від обсягу фінансування, передбаченого на плановий період 9 992,38 тис. грн.

Різниця між профінансованим і освоєним пов`язана з тим, що Ліцензіат у звітному періоді не в повному обсязі оплатив за матеріали та роботи, відповідно до договорів (відповідно до договорів позивач мав зобов`язання на післяплату). Заборгованість, яка виникла у поточному році, погашена позивачем в 2022 році, згідно з умовами договору.

Відповідач в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 також зазначив, що звернень стосовно зміни обсягів витрат до НКРЕКП не надходило, а тому сума невиконання ремонтної програми за 2021 рік по діяльності виробництва теплової енергії становить 3 175,59 тис. грн, без ПДВ. Розрахунок суми додатково отриманого/недоотриманого доходу з виробництва теплової енергії у 2021 році не здійснювався у зв`язку з тим, що витрати розподілені позивачем не у відповідності до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки розміру витрат за статтями під час формування та встановлення відповідачем тарифів на виробництво теплової енергії.

З обґрунтування до проекту спірної постанови вбачається, що планом передбачено обсяг фінансування ремонтної програми у 2021 році в рамках здійснення ліцензованої діяльності з виробництва теплової енергії 11 370,11 тис. грн. Фактичне фінансування заходів ремонтної програми з виробництва теплової енергії за 2021 рік склало 7 881,04 тис. грн, освоєно 8 246,47 тис. грн. Заборгованість, яка виникла у поточному році, погашена позивачем в 2022 році згідно з умовами договору. Програма ремонтів 2021 року ліцензіатом не виконана в повному обсязі. Також зазначено, що пооб`єктний аналіз фактичного виконання заходів ремонтних робіт показав, що при виконанні програми ремонтів позивачем понесені перевитрати, які не враховуються як виконання, у зв`язку з відсутністю погодження НКРЕКП. Отже сума недофінансування ремонтної програми становить 3 175,59 тис. грн без ПДВ.

Щодо виконання ремонтної програми 2022 року, зазначено, що планом передбачено обсяг фінансування ремонтної програми у 2022 році в рамках здійснення ліцензованої діяльності з виробництва теплової енергії 11 602,48 тис. грн.

Фактичне фінансування заходів ремонтної програми з виробництва теплової енергії за 2022 рік склало 1 252,10 тис. грн, освоєно 2 081,01 тис. грн. Заборгованість, яка виникла у поточному році, має бути погашена позивачем у 2023 році згідно з умовами договору. Програма ремонтів у 2022 році позивачем не виконана в повному обсязі. Проте, зазначено, що пооб`єктний аналіз фактичного виконання заходів ремонтних робіт показав, що при виконанні програми ремонтів позивачем понесені перевитрати, які не враховуються як виконання у зв`язку з відсутністю погодження НКРЕКП. Отже сума недофінансування заходів ремонтної програми становить 3 547,11 тис. грн без ПДВ.

Постановою НКРЕКП від 05.07.2022 № 690 (зі змінами) ліцензіатам з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, продовжено до 30.09.2023 терміни фінансування та виконання ремонтних робіт, визначених при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії і які передбачають виконати впродовж 2022 року.

Позивач, не заперечуючи викладених в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 та обґрунтуванні до спірної постанови обставин, пояснив, що часткове недофінансування заходів ремонтної програми у 2021 році згідно обсягу, передбаченого на плановий період, відповідно до фактичного виконання ремонтних робіт у 2021 році пов`язано з тим, що в ситуації встановлення в Україні вільного ринку природного газу з 20.05.2021 та різкого зростання цін на паливо, в тому числі на тверде вугілля марки АШ, тарифи на постачання теплової енергії та гарячої води залишились незмінними та обмеженими на рівні 2019 року. В тому числі, впровадження Меморандуму від 09.02.2021 про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері централізованого постачання теплової енергії та постачання гарячої води та Меморандуму від 30.09.2021 про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр, які ухвалено між Кабінетом Міністрів України в особі Прем`єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад, фактично встановлено мораторій на застосування економічно обґрунтованих тарифів на опалювальні сезони 2020/2021 та 2021/2022, що фінансово обмежило ТОВ Фірма «Технова» та унеможливило виконання фінансування запланованих ремонтних програм протягом 2021 року.

Позивач наголосив на тому, що в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 встановлено виконання ремонтної програми на 2021 рік у 2022 році, а також зазначив, що перевіркою не встановлено порушення виконання ремонтних програм на 2022 рік.

Судом першої інстанції враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив, що порушення виконання ремонтних програм на 2022 рік не встановлювалось з посиланням на постанову НКРЕКП від 05.07.2022 № 690 щодо продовження до 30.09.2023 термінів фінансування та виконання ремонтних робіт, визначених при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії і які передбачають виконати впродовж 2022 року.

При цьому, судом першої інстанції відхилені доводи позивача щодо встановлення в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 факту виконання ремонтної програми на 2021 рік у 2022 році, оскільки в зазначеному акті перевірки зафіксовано не факт виконання ремонтної програми за 2021 рік у 2022 році, а погашення у 2022 році заборгованості, яка виникла у 2021 році згідно з умовами договору.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що описане порушення абз. 2 п. 4.2 глави 4 Методики № 991 не спростоване матеріалами справи. Водночас суд першої інстанції також зауважив, що з обґрунтування та спірної постанови не вбачається прийняття чи неприйняття відповідачем до уваги наданих позивачем пояснень стосовно зазначеного порушення.

Оскільки рішення суду першої інстанції в зазначеній частині не оскаржене позивачем, то судова колегія, керуючись ч. 1 ст. 308 КАС України, вважає за необхідне здійснювати перевірку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частинах дотримання Інструкції щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП, а саме: п. 2.7 глави 2 щодо забезпечення ліцензіатом достовірності інформації, зазначеної ним у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності», затвердженої постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282 та п. 3.7 глави 3 у частині зазначення у додатку 3 зазначеної форми звітності інформації щодо чистого доходу ліцензіата від діяльності з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях у когенераційних установках.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що позивач некоректно відображав показник «Чистий дохід від реалізації продукції» у формі звітності № 4-НКРЕКП за І-ІІІ квартали 2021 року, також дані таблиці свідчать про некоректне відображення «Чистого доходу від реалізації продукції» у Додатку 3 до форми звітності № 4-НКРЕКП за І-ІІ квартали 2022 року, про що також зазначено в обґрунтуванні до спірної постанови.

Так, постановою НКРЕКП від 28.02.2019 № 282 було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності».

Відповідно до п. 2.7 Інструкції № 282 ліцензіат забезпечує достовірність інформації, зазначеної ним у формі звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна).

Згідно з п. 3.7 Інструкції № 282 у додатку 3 «Інформація про обсяг і вартість поставленої електричної енергії та кількість абонентів» зазначаються загальний обсяг та вартість поставленої електричної енергії постачальником універсальних послуг, постачальником «останньої надії» за звітний період з помісячною розбивкою та наростаючим підсумком з початку звітного року, інформація щодо кількості абонентів у розрізі груп, класів споживачів.

Додаток 3 складається щоквартально в розрізі місяців та наростаючим підсумком з початку звітного року (крім кількості абонентів). Річні показники, наведені у додатку 3, повинні співпадати з сумою показників чотирьох кварталів.

В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що позивачем 07.03.2023 на електронну адресу Регулятора було направлено форму звітності № 4-НКРЕКП з додатком 3 до форми № 4-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року, на підтвердження чого долучено до матеріалів справи скріншот електронної поштової скриньки.

Також суд першої інстанції врахував, що позивач не заперечуючи некоректне відображення «Чистого доходу від реалізації продукції» у додатку 3 до форми звітності №4-НКРЕКП за І-ІІ квартали 2022 року, пояснив причини таких невідповідностей Регулятору.

Так, у зауваженнях до акту перевірки від 21.03.2023 № 158 позивач зазначив, що листом від 22.09.2021 № 1325 направив до НКРЕКП пояснення щодо корегування форм № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) за періоди І-ІІІ квартал 2021 року, у яких зазначив, що некоректне відображення «Чистого доходу від реалізації продукції» у додатку 3 до форми звітності № 4-НКРЕКП за І-ІІ квартали 2022 року відбулося у зв`язку з проведенням бойових дій на території м. Чернігова у період І-ІІ кварталів 2022 року, руйнуванням виробничих об`єктів КЕП Чернігівської ТЕЦ ТОВ Фірми «Технова» та відсутністю значної кількості працівників на робочому місці у позивача, у зв`язку з чим виникли складнощі щодо визначення обсягів виробництва теплової та електричної енергії.

Суд першої інстанції зауважив, що ані з тексту обґрунтування, ані зі спірної постанови неможливо встановити, чи прийняті відповідачем до уваги пояснення позивача під час обрахунку розміру застосованих до нього штрафних санкцій за означене порушення.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.1 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання п.п. 2, 5 Тимчасового порядку № 689 щодо надання до НКРЕКП інформації згідно з додатками 1-3 до цього ж Тимчасового порядку.

Постановою НКРЕКП від 05.07.2022 № 689 було затверджено Тимчасовий порядок дій суб`єктів господарювання, які провадять господарську діяльність з виробництва електричної та/або з виробництва теплової енергії на атомних електростанціях, на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, з відновлення об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, у період дії в Україні воєнного стану.

Відповідно до п. 2 Тимчасового порядку № 689 під час проведення бойових дій та після їх закінчення на території розташування основних виробничих фондів ліцензіата, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт відповідно до Кодексу цивільного захисту України, а також робіт із розмінування відповідно до Закону України «Про протимінну діяльність в Україні», ліцензіат за погодженням військової адміністрації або уповноваженого органу проводить обстеження пошкоджених об`єктів, оцінює масштаб пошкоджень та обсяги робіт, необхідних для відновлення засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії або їх складових, пошкоджених внаслідок проведення бойових дій або інших дій, пов`язаних із збройною агресією російської федерації.

За результатами обстеження ліцензіат складає дефектний акт з повною фіксацією всіх пошкоджень та з підтвердженням фото або відеодоказами наслідків пошкодження.

Дефектний акт складається на кожний об`єкт окремо відповідно до назви, місця знаходження та типу об`єкта, які визначено відповідно до облікових даних такого об`єкта.

Ліцензіат узагальнює результати обстеження і здійснює облік відповідних пошкоджених об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії та щомісяця до 20 числа місяця, наступного за звітним, надає актуалізовану інформацію на електронну адресу НКРЕКП [email protected] у форматі Excel згідно з додатком 1 до цього Тимчасового порядку та на офіційну адресу НКРЕКП із накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Згідно з п. 5 Тимчасового порядку № 689 за результатами виконання відновлювальних робіт підрядним способом ліцензіати повинні скласти акти виконаних робіт (акти КБ-3 - зведена відомість про вартість виконаних робіт та КБ-2в - детальний перелік виконаних робіт), при виконанні відновлювальних робіт господарським способом - скласти акти приймання виконаних робіт за затвердженою у ліцензіата формою), які будуть досліджені при здійсненні НКРЕКП заходів державного контролю за дотриманням ліцензіатами законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг і ліцензійних умов.

Щомісяця до 25 числа місяця, наступного за звітним, ліцензіати повинні надавати до НКРЕКП на електронну адресу НКРЕКП [email protected] та на офіційну адресу НКРЕКП із накладенням кваліфікованого електронного підпису: детальний перелік виконаних заходів, відновлювальних робіт щодо об`єктів виробництва електричної та/або теплової енергії та/або їх складових, пошкоджених внаслідок проведення бойових дій (у форматі Excel згідно з додатком 2 до цього Тимчасового порядку); дефектні акти (акти технічного огляду тощо), фото або відеоматеріали наслідків пошкодження (за наявності); інформацію (у вигляді накладних або довідок з бухгалтерського обліку (у форматі pdf)) про вартість використаних матеріалів і обладнання, а саме повторного використання (б/в), не використаного нового, що знаходиться на складах компанії, гуманітарної допомоги; перелік обладнання (із зазначенням об`єктів), отриманого та використаного як гуманітарна допомога станом на звітну дату та за звітний період (у форматі Excel згідно з додатком 3 до цього Тимчасового порядку); відповідні акти виконаних робіт в електронній формі (у форматі pdf), а також електронний варіант інформаційної моделі програмного кошторисного комплексу; обґрунтування вартості матеріалів та обладнання (цінові пропозиції (прайси) виробників, результати публічної закупівлі тощо).

Усі документи повинні бути оформлені належним чином згідно із вимогами чинного законодавства та повинні зберігатись ліцензіатом на паперових носіях та в електронній формі (скан-копія у форматі pdf).

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що ТОВ Фірма «Технова» не надавалась відповідна інформація до НКРЕКП.

Матеріалами справи підтверджено, що листом від 16.03.2023 № 221 ТОВ Фірма «Технова» направлено на адресу НКРЕКП на виконання вимог Тимчасового порядку № 689 інформацію щодо ушкодженого і зруйнованого майна, що перебуває у складі ЄМК КЕП «Чернігівська ТЕЦ», отриманих під час бойових дій протягом 28.02.2022 - 30.03.2022.

Зазначена інформація відповідає вимогам п. 2 Тимчасового порядку № 689, що не заперечується відповідачем у ході розгляду справи.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що відповідно до бази документообігу «Мегаполіс» лист позивача від 16.03.2023 № 221 отримано відповідачем 22.03.2023 та зареєстровано за №5311/1-23.

Надаючи оцінку зазначеній обставині, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що незважаючи на реєстрацію цього листа після складення акта перевірки від 21.03.2023 № 158, інформації про ушкоджене і зруйноване майно під час бойових дій в м. Чернігові на виконання Тимчасового порядку № 689 все ж мала бути прийнята до уваги під час прийняття Регулятором спірної постанови, адже відомості стосовно направлення листа від 16.03.2023 № 221 були відображення у зауваженнях на акт перевірки.

Проте матеріали справи не містять жодних доказів, якими б підтверджувалося прийняття відповідачем до уваги при обрахунку розміру штрафних санкцій за порушення п.п. 2, 5 Тимчасового порядку № 689 факту наданої позивачем листом від 16.03.2023 № 221 відповідної інформації.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання пп. 5 щодо виконання рішень органу ліцензування у строки, встановлені відповідним рішенням, а саме: постанови НКРЕКП від 20.07.2022 № 797.

Постановою НКРЕКП від 20.07.2022 №797 «Щодо діяльності ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії ТОВ Фірма «Технова» було зобов`язано позивача кошти у сумі 500 874,49 тис. грн, що зазначені у постановах НКРЕКП від 04.12.2018 № 1644, від 26.11.2019 № 2541, від 06.10.2021 № 1717, спрямувати на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону 2022/2023 років. Крім того, позивача зобов`язано надати до НКРЕКП на погодження перелік заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону 2022/2023 років на відповідну суму коштів.

Судом першої інстанції було враховано, що постанова НКРЕКП від 20.07.2022 № 797 була предметом спору в межах адміністративної справи № 320/6150/23 за позовом ТОВ Фірма «Технова».

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі № 320/6150/23, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024, позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 20.07.2022 № 797 «Щодо діяльності ліцензіата з виробництва електричної та теплової енергії ТОВ Фірма «Технова».

Постановою Верховного Суду від 18.10.2024 касаційну скаргу НКРЕКП залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 у справі №320/6150/23 залишено без змін.

У постанові Верховного Суду зазначено, що у спеціальні Закони № 1540-VIII та № 2019-VIII, які визначають правові та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, після 24.02.2022 неодноразово вносилися зміни, які стосувалися розширення чи зміни повноважень Регулятора, зокрема щодо сертифікації, моніторингу, затвердження переліку практик та розслідування порушень і зловживань на енергетичних ринках.

Проте, такі зміни не наділяли Регулятора додатковими повноваженнями залучати кошти суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сфері енергетики, для відновлення засобів здійснення ліцензованої діяльності з виробництва електричної енергії, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій.

За чинного законодавчого регулювання НКРЕКП не може своїм рішенням спрямувати кошти ліцензіата на відновлення засобів для здійснення ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також виконання інших зобов`язань для забезпечення стабільної роботи підприємств під час опалювального сезону.

Заходи модернізації і розвитку енергетичних об`єктів та інфраструктури, що забезпечує надійність постачання електричної енергії, можуть реалізовуватися НКРЕКП шляхом затвердження інвестиційних програм (планів розвитку) суб`єктів ринку енергетики на відповідний рік та моніторингу їх виконання.

Забезпечення енергетичної безпеки у спосіб, в який НКРЕКП прийняло постанову від 20.07.2022 № 797, без наявності будь-якого нормативного (законодавчого) регулювання, не може бути виправданим та вважатися рішенням із питань, що належать до його компетенції, у розумінні п. 1 ч. 1 і п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 1540-VIII, оскільки прийнято не в межах повноважень Регулятора, визначених законами № 1540-VIII та № 2019-VIII.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки в адміністративній справі № 320/6150/23 було встановлено наявність підстав для визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 20.07.2022 № 797, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ці обставини виключають необхідність їх повторного з`ясування у цій справі.

Враховуючи скасування постанови НКРЕКП від 20.07.2022 № 797, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у позивача відсутній обов`язок її виконання, що, в свою чергу, свідчить про необґрунтованість висновків відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов, а саме: пп. 5 щодо виконання рішень органу ліцензування у строки, встановлені відповідним рішенням.

В апеляційній відповідач зазначає, що відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 5 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора можуть бути оскаржені в судовому порядку, але це не зупиняє їх виконання. Відповідно, на момент проведення перевірки НКРЕКП правомірно встановила вказане порушення.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Указана правова позиція відображена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 814/296/17.

Тобто, незважаючи на те, що постанова НКРЕКП від 20.07.2022 № 797 була чинною на момент проведення перевірки та складання акту від 21.03.2023 № 158 і винесення постанови від 11.04.2023 № 652, внаслідок набрання законної сили рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2023 у справі № 320/6150/23, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.04.2024 та постановою Верховного Суду від 18.10.2024, вказане рішення Регулятора не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за невиконання постанови НКРЕКП від 20.07.2022 № 797, яку визнано протиправною і скасовано рішенням суду, що набрало законної сили.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання пп. 10 щодо дотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії.

В ході перевірки Регулятором встановлено, що фактичні витрати позивач розподіляв між виробництвом електричної та теплової енергії не у відповідності до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП тарифів. Як наслідок, відповідачем вказано на неможливість об`єктивно оцінити економію або перевитрати та зроблено висновок про грубе порушення ліцензіатом встановленої структури витрат при провадженні ліцензованої діяльності у 2021-2022 роках.

У свою чергу, обґрунтування до проекту спірної постанови не містять інформації про те, у чому полягає недотримання позивачем структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії, також не включає у себе жодних розрахунків.

Суд першої інстанції врахував, що в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 на стор. 34-52 відповідач аналізував дотримання позивачем структури витрат з урахуванням зменшення корисного відпуску теплової енергії у 2022 році, переходу на газове паливо (природний газ) через знищення обладнання внаслідок активних бойових дій, з урахуванням пояснень позивача щодо відхилення питомих витрат палива на виробництво теплової енергії та структури використання палива за 2022 рік.

Так, відповідач зазначив, що розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення тарифів на виробництво теплової енергії на 2022 рік були здійснені відповідно до чинних галузевих нормативних документів з експлуатації та ремонту електростанцій та мереж.

Водночас, оскільки фактичні витрати на паливо з виробництва теплової енергії, які розподілені між виробництвом електричної та теплової енергії визначаються не у відповідності до нормативних документів, згідно з якими були здійснені розрахунки питомих витрат умовного палива під час формування та встановлення НКРЕКП тарифів, аналіз ефективності використання статті тарифу «Паливо» на виробництво теплової енергії не є вірним та не може використовуватись для розрахунку суми додатково отриманого/недоотриманого доходу з виробництва теплової енергії у 2022 році.

Також в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 відповідач з посиланням на постанову НКРЕКП від 29.12.2021 № 2977 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії ТОВ Фірмі «Технова» зазначив про встановлення зміни товарної продукції в обсязі 13 355,10 тис. грн або 33,96 грн/Гкал, яка діяла з 01.01.2022 по 09.08.2022. Постановою НКРЕКП від 09.08.2022 №919 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 29 грудня 2021 року №2977» було встановлено зміну товарної продукції в обсязі 110 269,00 тис. грн або 280,44 грн/Гкал, яка діяла в період з 09.08.2022 до 31.12.2022. Фактичний корисний відпуск теплової енергії склав за період січень-липень 2022 року 136,505 тис. Гкал, за серпень-грудень 2022 року 101,546 тис. Гкал. Фактична зміна товарної продукції за 2022 рік склала 33 113,27 тис. грн (без ПДВ), а відхилення зміни товарної продукції від встановленої в тарифі на виробництво теплової енергії за 2022 рік склало 77 155,73 тис. грн (без ПДВ).

Враховуючи означені обставини, відповідач прийшов до висновку про грубе порушення позивачем встановленої структури витрат при провадженні ліцензованої діяльності у 2022 році.

Надаючи правову оцінку зазначеним висновкам Регулятора, суд першої інстанції взяв до уваги, що відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону № 1540-VIII під час здійснення державного контролю Регулятор має право призначати експертизу, одержувати пояснення, у тому числі працівників суб`єкта господарювання, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю.

Аналогічне положення міститься у пункті 8.1 Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428 (далі - Порядок № 428).

Згідно з Методикою визначення сум додатково отриманого або недоотриманого доходу (суми економії/перевитрати коштів) суб`єктами господарювання з виробництва електричної та (або) теплової енергії від здійснення ліцензованої діяльності (далі - Методика № 428) (на дату прийняття оскаржуваної постанови Додаток 24 до Порядку № 428), положення цього додатка застосовуються членами комісії з перевірки під час проведення планових або позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять господарську діяльність з виробництва електричної та (або) теплової енергії, які є ліцензіатами НКРЕКП (далі - ліцензіати), з метою визначення сум додатково отриманого або недоотриманого доходу (суми економії/перевитрати коштів) ліцензіатами, що провадять господарську діяльність з виробництва електричної та (або) теплової енергії на атомних електростанціях, гідроелектростанціях, гідроакумулюючих електростанціях, теплових електростанціях, теплоелектроцентралях та когенераційних установках, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки з використанням альтернативних джерел енергії, яким встановлені тарифи з виробництва електричної та (або) теплової енергії або ціни в рамках покладення спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.

Під час проведення перевірки має бути перевірена достовірність інформації, що зазначена ліцензіатом у відповідних формах звітності, зокрема правильність заповнення планованих показників ліцензованої діяльності, які були враховані при встановленні тарифів (цін) чи передбачені встановленою НКРЕКП структурою тарифів (у разі її встановлення) (п. 3 методики).

З метою визначення об`єктивної суми коштів, отриманої для фінансування ліцензованої діяльності, виконання інвестиційної програми та проведення ремонтних робіт, при проведенні планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок в акті перевірки, зокрема, фіксуються такі, показники: порівняльний аналіз відповідності фактичних витрат витратам, що були враховані при встановленні тарифів (цін) на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії (різниця між планованими та фактичними значеннями); сума недофінансування (перефінансування) статей витрат структури тарифів (цін) у звітному періоді (році); сума обґрунтованих перевитрат статей витрат структури тарифів (цін) на відпуск електричної та (або) виробництво теплової енергії у звітному періоді (році); сума необґрунтованих перевитрат статей витрат структури тарифів (цін) на відпуск електричної та (або) виробництво теплової енергії у звітному періоді (році).

Методика також містить формули розрахунку суми додатково отриманого/недоотриманого доходу від здійснення ліцензованої діяльності з виробництва електричної та (або) теплової енергії.

Аналізуючи зазначені положення законодавства, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що встановлення відповідності фактичних витрат витратам, що були враховані при встановленні тарифів (цін) на відпуск електричної енергії та (або) виробництво теплової енергії (різниця між планованими та фактичними значеннями) має здійснюватися членами комісії з перевірки під час проведення планових або позапланових перевірок. Члени комісії наділені відповідними повноваженнями та засобами, які дозволяють встановити дотримання або недотримання ліцензіатом структури витрат.

За таких обставин, констатація відповідачем в обґрунтуванні до спірної постанови та в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 неможливості оцінки наявності економії або перевитрат не є достатньою підставою для висновку про порушення позивачем пп. 10 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов.

За змістом п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень має ухвалюватися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 у зазначеній частині є необґрунтованою та прийнятою без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В апеляційній скарзі щодо порушення пп. 10 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання структури витрат згідно зі статтями, затвердженими у тарифі на виробництво теплової енергії, відповідач зазначає, що інформація про використання палива/енергії, яка викладена ТОВ Фірма «Технова» у відповідних формах звітності може вважатися недостовірною.

Водночас жодних пояснень та обґрунтувань на підтвердження наведеного припущення відповідач в апеляційній скарзі не зазначив.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частинах дотримання пп. 16 (у редакції, що діяла до 08.07.2021) та пп. 17 (у редакції, що діяла з 08.07.2021) щодо сплати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внесків на регулювання, що визначаються НКРЕКП.

Відповідно до пп. 16 п. 3.2 Ліцензійних умов у редакції до 07.07.2021 та пп. 17 п. 3.2 Ліцензійних умов у редакції з 08.07.2021 при провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: сплачувати щоквартально, протягом перших 30 днів кварталу, наступного за звітним, внески на регулювання, що визначаються НКРЕКП.

Перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що після надання ТОВ Фірма «Технова» листом від 17.09.2021 № 1293 виправлених форм звітності № 20-НКРЕКП, внески на регулювання за І, ІІ та ІІІ квартали 2021 року були сплачені ним не у повному обсязі, заборгованість складала 26,413 тис. грн та 10,405 тис. грн. Також внески на регулювання за ІІІ квартал 2022 року були сплачені позивачем із недотриманням термінів в 41 день.

Разом з тим, сторонами підтверджено сплату позивачем заборгованості платіжними дорученням від 174.09.2021 № 33216552 та від 29.10.2021 № 33216536.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суду першої інстанції врахував, що ані з обґрунтування, ані з тексту спірної постанови неможливо встановити, чи було прийнято відповідачем до уваги під час обрахунку розміру штрафних санкцій факт самостійного усунення позивачем означеного порушення шляхом сплати заборгованості з внесків на регулювання за І, ІІ та ІІІ квартали 2021 року, яка виникла після подання ним виправлених форм звітності № 20-НКРЕКП.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції не дослідив докази та аргументи, надані сторонами і проігнорував факт вчинення позивачем вказаного порушення.

У той же час, мотивувальна частина рішення суду від 14.08.2025 свідчить, що суд першої інстанції погодився з висновком Регулятора про те, що порушення позивачем строків сплати внесків на регулювання мало місце.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині дотримання пп. 19 щодо виконання інвестиційної програми, затверджених кількісних та вартісних обсягах за відповідними напрямками.

В ході проведення перевірки Регулятором встановлено, що інвестиційна програма на 2021 рік не виконана позивачем у повному обсязі.

Так, в акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зазначено, що фактичні джерела фінансування становлять 25 625,91 тис. грн, фактичне виконання інвестиційної програми, з урахуванням довиконання, становить 17 950,57 тис. грн, освоєння становить 29 358,92 тис. грн або 163,55% від профінансованого.

Пооб`єктним аналізом виконання інвестиційної програми на 2021 рік встановлено: по розділу 1 - захід виконаний у повному обсязі, при цьому недофінансування відповідно до плану становить 278,22 тис. грн; по розділу 3 - недофінансування відповідно до плану становить 2 840,07 тис. грн; по розділу 4 - недофінансування відповідно до плану становить 3 305,28 тис. грн, при цьому у ліцензіата рахується кредиторська заборгованість по договору у сумі 627,55 тис. грн, отже, недофінансування відповідно до плану становить 2 677,72 тис. грн; по розділу 5 - недофінансування відповідно до плану становить 1 251,76 тис. грн, при цьому у ліцензіата рахується кредиторська заборгованість по договорам у сумі 1 123,76 тис. грн, отже недофінансування відповідно до плану становить 128,00 тис. грн.

Таким чином, недофінансування інвестиційної програми на 2021 рік становить 5 924,02 тис. грн.

Також Регулятором констатовано, що інвестиційна програма на 2022 рік не виконана. Фактичні джерела фінансування становлять 4 775,01 тис. грн.

Постановою НКРЕКП від 05.07.2022 № 690 (зі змінами) ліцензіатам з виробництва теплової енергії, що виробляється на теплоелектроцентралях, теплових електростанціях та когенераційних установках, продовжено до 30.09.2023 терміни фінансування та виконання схвалених НКРЕКП інвестиційних програм на 2022 рік.

Згідно з пп. 19 п. 3.2 Ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії ліцензіат повинен розробляти інвестиційну програму, затверджувати та здійснювати її погодження, схвалення відповідно до вимог порядку розроблення, погодження та затвердження інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюють Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, та/або Порядку формування інвестиційних програм ліцензіатів з виробництва електричної та теплової енергії на теплоелектроцентралях та когенераційних установках, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 15.10.2015 № 2585, та/або Порядку розроблення, затвердження, погодження, схвалення та виконання інвестиційних програм суб`єктів господарювання у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 31.08.2017 № 1059, виконувати інвестиційну програму в затверджених кількісних та вартісних обсягах за відповідними напрямами.

Відповідно до п.п. 4.1-4.8 розділу IV Порядку № 2585 Ліцензіат зобов`язаний виконувати схвалену НКРЕКП інвестиційну програму в повному обсязі відповідно до запланованих етапів, обсягів робіт у кількісному вираженні та обсягів фінансування у вартісному вираженні з урахуванням фактичного наповнення джерел фінансування.

Виконаними вважаються об`єкти, які введені в експлуатацію відповідно до вимог чинного законодавства, прийняті на баланс та щодо яких здійснено повне фінансування.

Роботи, які мають перехідний характер, вважаються виконаними, якщо по них складено акти виконаних робіт та/або акти прийому-передачі згідно з умовами відповідного договору та здійснено оплату відповідно до цих актів або здійснені авансові платежі, якщо це передбачено схваленою інвестиційною програмою.

При неповному виконанні ліцензіатом інвестиційної програми за звітний період надалі першочергово здійснюється фінансування заходів з будівництва, реконструкції і технічного переоснащення обладнання.

При зміні (збільшенні або зменшенні) вартості виконання заходів, передбачених схваленою інвестиційною програмою, до п`яти відсотків ліцензіат може самостійно зробити перерозподіл фінансування між цими заходами в межах одного розділу за умови незмінності фізичних обсягів цих заходів.

У випадку фактичного збільшення надходження коштів відповідно до визначених джерел фінансування ліцензіат ініціює процедуру внесення відповідних змін до інвестиційної програми згідно з цим Порядком у частині збільшення джерел фінансування та доповнення запланованих заходів.

Профінансованими вважаються заходи інвестиційної програми, щодо яких здійснено фактичну оплату грошовими коштами.

У разі недофінансування заходів інвестиційної програми базового періоду з причин, що не залежать від ліцензіата, ліцензіат може продовжити фінансування цих заходів до 20 числа місяця, наступного після закінчення періоду дії цієї інвестиційної програми, за рахунок коштів, отриманих як джерело фінансування інвестиційної програми базового періоду.

Судом першої інстанції враховано, що у зауваженнях до акта перевірки від 21.03.2023 № 158 позивач пояснив, що недовиконання заходів інвестиційної програми на 2021 рік, передбаченої на плановий період, пов`язано з тим, що у ситуації встановлення в Україні вільного ринку природного газу з 20.05.2021 та різкого зростання цін на паливо, в тому числі на тверде вугілля марки АШ, тарифи на постачання теплової енергії та гарячої води залишились незмінними та обмеженими на рівні 2019 року. Крім того, впровадження Меморандуму від 30.09.2021 «Про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері постачання теплової енергії та постачання гарячої води в опалювальному періоді 2021/2022 рр.» (далі - Меморандум), який укладено між Кабінетом Міністрів України в особі Прем`єр-міністра України, Міністра розвитку громад та територій України та Міністра енергетики України, НАК «Нафтогаз України», Офісом Президента України, Всеукраїнською асоціацією органів місцевого самоврядування «Асоціація міст України» та Палатою місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад, фінансово обмежило позивача та унеможливило виконання фінансування запланованих ремонтних програм.

З наведених підстав позивач, не заперечуючи невиконання ним у повному обсязі інвестиційної програми на 2021 рік, просив Регулятора прийняти до уваги об`єктивні причини та не вважати це порушенням.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції, з тексту спірної постанови та з обґрунтування до неї не вбачається чи враховані відповідачем пояснення позивача при обрахунку штрафних санкцій за таке порушення.

Щодо пункту 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 в частині висновку відповідача про порушення позивачем п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частинах дотримання пп. 22 (в редакції, що діяла до 08.07.2021) та пп. 23 (у редакції, що діяла з 08.07.2021) щодо надання до органу ліцензування звітності, необхідної для виконання органом ліцензування своїх повноважень, у строки, встановлені органом ліцензування.

Відповідно до пп. 22 (в редакції, що діяла до 08.07.2021) та пп. 23 (у редакції, що діяла з 08.07.2021) п. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності з виробництва теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: надавати до органу ліцензування документи, інформацію та звітність, що містять достовірні дані, необхідні для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування.

В акті перевірки від 21.03.2023 № 158 зафіксовано, що в порушення пп. 22 (в редакції, що діяла до 08.07.2021) п. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов позивачем надано з порушенням терміну: додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за І квартал 2021 року на 4 дні, квартальну фінансову звітність із порушенням термінів за І квартал 2021 року на 147 днів, за ІІ квартал 2021 року на 56 днів, форму № 4а-НКРЕКП за квітень-червень 2022 року на 99 днів, липень 2022 року на 104 дні, серпень 2022 року на 72 дні, вересень 2022 року на 43 дні, а також не надано: форму № 4а-НКРЕКП за жовтень-грудень 2022 року, форму № 4-НКРЕКП за I-IV квартали 2022 року, додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за I-IV квартали 2022 року.

В порушення пп. 23 (в редакції, що діяла з 08.07.2021) п. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов позивачем надано з порушенням терміну: форму № 4а-НКРЕКП за листопад 2021 року на 1 день, за грудень 2021 року на 17 днів, додаток 3 до форми №4-НКРЕКП за ІІ квартал 2021 року на 3 дні, форму № 15-НКРЕКП за 2021 рік на 27 днів, а також не подано: форму № 16-НКРЕКП за ІІІ-IV квартали 2022 року, форму № 15-НКРЕКП за 2022 рік.

У зауваженнях до акта перевірки позивач пояснив, що з метою додержання вимог регуляторних актів НКРЕКП ним вжито всіх можливих заходів, щоб у встановлені терміни направляти форми звітності до НКРЕКП та її територіального управління у м. Києві. Однак, у зв`язку із запровадженням заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановлених постановами Кабінету Міністрів України та розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, звітність було подано до НКРЕКП шляхом розміщення у скриньку для зберігання документів, що унеможливило відслідковування дати її виїмки та реєстрації. Крім того, з 01.03.2022 позивач перейшов на особливий режим роботи у зв`язку з початком військової агресії російської федерації проти України та введенням з 24.02.2022 воєнного стану в Україні. Відновлення роботи підприємства почалось у другій половині квітня 2022 року, на момент відновлення нормального робочого процесу більшість робітників ТОВ Фірма «Технова» територіально знаходились поза межами м. Чернігова та м. Києва. Частина населених пунктів України знаходилась під окупацією, постійними обстрілами, що призвело до відсутності зв`язку з працівниками, частина працівників не мала доступу до електроенергії та мережі інтернет, засобів електронного зв`язку. Також були перебої у роботі громадського транспорту. Постійні повітряні тривоги, перебування працівників у бомбосховищах, фактори невизначеності й постійної напруги не сприяли вчасній підготовці всіх розрахунків, документів та інформації. Також на строки подання звітності вплинули обмеження постачання електричної енергії у відділах зв`язку АТ «Укрпошта», скорочені години роботи та перерви у зв`язку з повітряними тривогами.

Також позивачем було зазначено, що форма звітності № 4а-НКРЕКП за жовтень-грудень 2022 року подана 28.02.2023 на електронну адресу відповідача, форма звітності № 4-НКРЕКП з Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року (у складі звітів форми № 4-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року) відправлена на електронну пошту НКРЕКП 07.03.2023.

Позивач просив врахувати вказані пояснення та факти на користь поважності причин пропуску строків подання звітності та не розглядати їх як порушення.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суду першої інстанції врахував, що позивачем не оспорюється порушення строків подання звітності згідно визначеного в акті перевірки переліку. Проте, позивач, враховуючи карантинні обмеження у 2021 році та введення воєнного стану у 2022 році, просить відповідача прийняти до уваги означені обставини при прийнятті рішення.

Разом з тим, суд першої інстанції констатував, що позивачем не надано доказів, які б свідчили, що запроваджені заходи щодо запобігання виникненню та поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19) об`єктивно унеможливили вчасне виконання позивачем своїх обов`язків щодо подання звітності.

Водночас суд першої інстанції враховував, що систематичне відключення світла в зимовий період, постійні повітряні тривоги та ракетні обстріли в результаті збройної агресії російської федерації проти України є обставинами, що значно ускладнюють роботу представників фізичних та юридичних осіб. Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження того, коли саме (у які дні та години) тривала повітряна тривога, відбувалися відключення електроенергії упродовж того періоду часу, який був відведений законом на подання звітності, а також не надано відомостей про робочі години позивача у ці періоди часу.

При цьому, суд першої інстанції також зауважив, що з тексту спірної постанови та з обґрунтування до неї не вбачається за можливе встановити, чи враховані відповідачем пояснень позивача при обрахунку штрафних санкцій за порушення строків подання відповідної звітності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції, проаналізувавши положення ст. 22 Закону № 1540-VIII, прийшов до висновку, що у разі, якщо за результатом проведеної у встановленому порядку перевірки НКРЕКП виявлено порушення у діяльності суб`єкта господарювання, то вирішення питання про визначення конкретного розміру санкцій у межах, встановлених ч. 1 ст. 31 Закону № 2633-IV, є дискреційним повноваженням Нацкомісії.

Подібна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 480/2675/20.

Разом з цим, із посиланням викладені у постановах Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21, від 23.08.2023 у справі № 420/1369/22, від 11.09.2024 у справі №320/28285/23 правові висновки, суд першої інстанції також зазначив, що дискреція - це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятою 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Проте, з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), встановлено, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гавенда проти Польщі» від 14.03.2002).

Право на визначення розміру санкції згідно із наведеної вище норми покладається на орган контролю, проте, законодавцем встановлено можливість застосування штрафних санкцій у певному розмірі в залежності від виявленого під час перевірки порушення.

Таким чином, у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів недискримінації та пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

У свою чергу, обов`язковість дотримання принципу пропорційності зумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень, при визначенні розміру санкції, обґрунтовувати в своєму рішенні ступінь тяжкості вчиненого правопорушення та його небезпечність.

При цьому, Верховний Суд у зазначених вище постановах звертає увагу на те, що орган контролю під час прийняття рішення про накладення штрафу зобов`язаний обґрунтовано вказати про причини застосування обраного розміру штрафної санкції, а також вказати на підстави неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі.

Разом з цим, судом першої інстанції правильно відзначено, що ані спірна постанова НКРЕКП, ані обґрунтування до проекту такої постанови не містять жодного обґрунтування щодо тяжкості вчинених позивачем правопорушень та відповідності вчинених правопорушень саме максимальному розміру застосованого до нього штрафу. У спірній постанові також не оцінено серйозність правопорушень, їх наслідки для інтересів ринку теплової енергії та надані позивачем пояснення щодо обставин вчинення окремих порушень.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що було проаналізовано усі подані документи і, що важливо, давати розуміння чому і чим керувався орган пенсійного фонду при прийнятті такого рішення.

Особливо-виняткової значимості обґрунтованість/вмотивованість рішення набуває тоді, коли йдеться про прийняття негативного для особи рішення з огляду на наслідки, які це потягне.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 у справі № 822/1878/18.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що п. 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 до позивача застосовано штраф за порушення Ліцензійних умов у максимальному з передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону № 2633-IV розмірі.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 31 Закону № 2633-IV передбачено, що уповноважені органи застосовують до суб`єктів господарювання штрафні санкції за порушення ліцензійних умов або діяльність з простроченою ліцензією - до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, сума штрафу за порушення Ліцензійних умов суб`єктами господарювання згідно зі ст. 31 Закону № 2633-IV не може перевищувати 34 000 грн.

Обґрунтування розміру штрафної санкції, а також неможливості застосування штрафної санкції у меншому розмірі, повинно наводитися у постанові суб`єкта владних повноважень. Зазначення порушень в акті перевірки чи в проектах документів не може вважатися належним обґрунтуванням розміру санкції, оскільки конкретна санкція визначається не під час перевірки, а на засіданні НКРЕКП під час вирішення питання про відповідальність суб`єкта господарювання та прийняття відповідного рішення.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.08.2023 у справі № 420/1369/22, від 26.09.2023 у справі № 640/36179/21, від 13.03.2024 у справі № 420/1367/22, від 23.08.2023 у справі № 420/1369/22, від 24.04.2024 у справі № 440/12985/21, від 29.03.2024 у справі № 640/30290/21, від 26.07.2023 у справі № 200/3265/21-а.

З урахуванням наведеного, суд дійшов правильного висновку про те, що відповідач при застосуванні до позивача штрафної санкції у розмірі 34 000 грн без зазначення жодного обґрунтування щодо тяжкості вчинених правопорушень, без надання будь-якої оцінки фактам самостійного усунення позивачем окремих порушень та поясненням щодо причин допущення окремих порушень, порушив принцип обґрунтованості, що має наслідком визнання протиправним та скасування п. 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652.

Вирішуючи питання щодо правомірність п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, колегія суддів виходить з такого.

Так, п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 зобов`язано ТОВ Фірма «Технова» у термін до 01.06.2023 суму недофінансування заходів ремонтної програми у розмірі 3 175,59 тис. грн без ПДВ та суму недофінансування інвестиційної програми на 2021 рік у розмірі 5 924,02 тис. грн без ПДВ спрямовувати на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону та повідомити НКРЕКП з наданням належним чином завірених копій підтвердних документів.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону № 1540-VIII заходи, застосовані до позивача п. 2 постанови від 11.04.2023 № 652, за своєю правовою природою не є санкціями.

Дослідивши обсяг повноважень НКРЕКП у сфері державного регулювання, моніторингу та контролю за діяльністю суб`єктів господарювання, що здійснюють ліцензійну діяльність з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що покладення на позивача обов`язку, зазначеного у п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, виходить за межі визначеної законом компетенції Регулятора.

Так, положеннями п. 7 ч. 2 ст. 9 Закону № 1540-VIII передбачено, що Регулятор приймає постанови та розпорядження, які від його імені підписує Голова НКРЕКП.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 14 Закону № 1540-VIII засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті.

Регулятор на своїх засіданнях: розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції; затверджує щорічний звіт Регулятора; затверджує регламент Регулятора; розглядає справи про адміністративні правопорушення; розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків.

Згідно з абз. 3 ч. 5 ст. 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Положеннями ч. 7 ст. 14 Закону № 1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб`єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.

При цьому, як зазначено в ч. 1 ст. 15 Закону № 1540-VIII підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.

Отже, Закон № 1540-VIII розрізняє рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, рішення з питань встановлення тарифів, постанови про накладення штрафу, зупинення дії ліцензії або анулювання ліцензії, розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, та рішення Регулятора з інших питань.

Відповідно до визначення термінів, наданого у п.п. 18, 19 ч. 1 ст. 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Всі юридичні акти владно-регулятивною природою поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Нормативно-правовий акт регулює загальні суспільні відносини, діє протягом тривалого часу і не втрачає чинність після застосування, а індивідуальний акт регулює конкретні випадки і дія акта завершується після вирішення таких правовідносин.

Нормативно-правовий акт встановлює загальнообов`язкові правила (правові норми), тоді як індивідуальний акт - це конкретні рішення, які приймаються на основі цих норм.

Вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх, хто потрапляє в регульовану ним ситуацію, тоді як індивідуальний акт спрямований на конкретних осіб і створює права чи обов`язки лише для них.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 16.10.2018 у справі № 9901/415/18 та від 18.12.2018 у справі № 9901/657/18, а також Верховний Суд у постановах від 29.10.2020 у справі № 826/10005/18 та 28.11.2023 у справі № 640/10063/22.

У постанові від 05.07.2023 у справі № 160/3064/22 Верховний Суд вказав, що акт можна вважати регуляторним лише за умови, що він відповідає всім ознакам, визначеним у статті 1 Закону України від 11.09.2003 № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме: якщо стосується невизначеного кола осіб; встановлює, змінює або скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, адміністративних відносин між регуляторним органам або іншим органам державної влади та суб`єктами господарювання; приймається на невизначений строк та застосовується неодноразово.

Визначаючи правову природу п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, суд першої інстанції правильно врахував, що вказаним положенням обов`язок вчинити певні дії покладено виключно на позивача. Дія п. 2 вказаної постанови вичерпується її виконанням - спрямуванням суб`єктом господарювання коштів на конкретні цілі. Відповідно, таке рішення Регулятора не встановлює, змінює або скасовує норми права щодо регулювання господарських відносин, тобто, є індивідуальним актом.

Основними завданнями Регулятора з огляду на положення ч. 3 ст. 3 Закону № 1540-VIII є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 1540-VIII закріплено, що регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

У п. 26 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII також визначено, що НКРЕКП виконує інші функції та повноваження, визначені законом.

Разом з тим, зазначені норми права не означають, що Регулятор у сфері енергетики може діяти без обмеження повноважень.

Повертаючись до змісту покладеного на позивача зобов`язання згідно з п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, колегія суддів звертає увагу, що п. 21 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII передбачено право НКРЕКП схвалювати/затверджувати інвестиційні програми (плани розвитку) суб`єктів, діяльність яких регулюється Регулятором, у випадках, встановлених законом, та вносить зміни до них відповідно до порядку, затвердженого Регулятором.

Отже, інвестиційні програми можуть бути переглянуті відповідно до процедур, визначених Законом № 1540-VIII.

Разом з тим, п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 не пов`язаний із здійсненням процедури схвалення/затвердження інвестиційних програм (планів розвитку) чи внесення змін до ним.

Тобто, п. 2 спірної постанови Регулятор зобов`язав ТОВ Фірму «Технова» суму недофінансування заходів ремонтної програми та суму недофінансування інвестиційної програми на 2021 рік спрямовувати на виконання заходів по відновленню засобів провадження ліцензованої діяльності з виробництва електричної та/або теплової енергії, пошкоджених (зруйнованих) внаслідок бойових дій, проведенню аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт, а також інших зобов`язань для забезпечення стабільної діяльності товариства під час проходження опалювального сезону поза межами процедур, передбачених п. 21 ч. 1 ст. 17 Закону № 1540-VIII.

З огляду на зазначені обставини та правове регулювання спірних правовідносин, враховуючи правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 18.10.2024 у справі № 320/6150/23, суд першої інстанції прийшов до висновків, з якими погоджується суд апеляційної інстанції, що до Закону № 1540-VIII неодноразово вносилися зміни, які стосувалися розширення чи зміни повноважень Регулятора, зокрема щодо сертифікації, моніторингу, затвердження переліку практик та розслідування порушень і зловживань на енергетичних ринках.

Проте, такі зміни не наділяли Регулятора додатковими повноваженнями залучати кошти суб`єкта господарювання, що провадять діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, для відновлення засобів здійснення ліцензованої діяльності з виробництва теплової енергії, які були пошкоджені або зруйновані внаслідок бойових дій.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що в нього є повноваження на винесення постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 у частині оспорюваного п. 2 у зв`язку із воєнним станом в Україні, введеним згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 та акцентує увагу на положеннях ч. 1 ст. 2 та п. 1 ч. 2 ст. 17 Закону № 1540-VIII.

Разом з тим, судом першої інстанції належним чином проаналізовано ч. 1 ст. 2 та п. 1 ч. 2 ст. 17 у сукупності з іншими положеннями Закону № 1540-VIII та зроблено обґрунтований висновок про те, що НКРЕКП не наділене повноваженнями своїм рішенням спрямувати кошти ліцензіата на відновлення засобів для здійснення ліцензованої діяльності, навіть в умовах воєнного стану.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправним та скасував п. 2 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652.

Вирішуючи питання щодо правомірність розпорядження НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р, колегія суддів виходить з такого.

Спірним розпорядженням зобов`язано позивача у термін до 01.06.2023 усунути порушення пп. 23 п. 3.2 глави 3 Ліцензійних умов у частині надання ліцензіатом до органу ліцензування звітності, необхідної для виконання органом ліцензування своїх повноважень, в обсягах та у строки, встановлені органом ліцензування, а саме: подати до НКРЕКП звітність за визначеними формами, в якій врахувати пропорційність розподілу фактичних витрат відповідно до методики, яку було запропоновано при встановленні тарифів на виробництво теплової енергії, а саме: виправлені форми звітності № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (квартальна) «Звіт про фінансові результати та виконання структури тарифів (цін) за видами діяльності» та № 4-НКРЕКП-виробництво електричної та теплової енергії (місячна) «Звіт про виконання палива/енергії та стан розрахунків» за період 2021-2022 роки.

Приймаючи рішення про визнання протиправним та скасування розпорядження НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р, суд першої інстанції фактично виходив з того, що воно не є конкретним, а зміст наведеного відповідачем обґрунтування не дає можливості встановити, чи враховано Регулятором при винесенні такого розпорядження факт направлення позивачем на електронну адресу відповідача окремих видів звітності 28.02.2023 та 07.03.2023, що унеможливлює дослідження судом питання правомірності адресованих позивачу вимог щодо надання позивачем звітності.

Так, судом у межах перевірки правомірності п. 1 постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, вже було досліджено та встановлено такі обставини.

Між тим, форму звітності № 4а-НКРЕКП за жовтень-грудень 2022 року позивачем направлено на електронну адресу відповідача28.02.2023; форму звітності № 4-НКРЕКП з Додаток 3 до форми № 4-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року (у складі звітів форми № 4-НКРЕКП за І-IV квартали 2022 року) відправлена на електронну пошту НКРЕКП 07.03.2023.

Дійсно, зі спірного розпорядження не вбачається за можливе встановити факт врахування чи неврахування направленої позивачем 28.02.2023 та 07.03.2023 на електронну адресу відповідача звітності.

Крім того, у розпорядженні НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р не наведено чіткого переліку звітності у розрізі кварталів, за які потрібно подати виправлені форми.

В контексті зазначеного, колегія суддів також враховує, що актом перевірки від 21.03.2023 № 158 встановлено порушення пп. 22 (в редакції, що діяла до 08.07.2021) та пп. 23 (в редакції, що діяла з 08.07.2021) п. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов і такі порушення встановлено щодо відповідних форм звітності у розрізі звітних періодів. Однак, розпорядження НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р містить в собі вимогу про усунення порушень виключно пп. 23 п. 3.2 розділу 3 Ліцензійних умов, що також створює правову невизначеність у питанні щодо конкретного переліку звітності, яку позивача зобов`язано надати до НКРЕКП.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме лише посилання у спірному розпорядженні на необхідність подання виправлених форм звітності, без конкретизації періодів (у розрізі кварталів) та без зазначення прийняття чи неприйняття вже поданої виправленої звітності позивачем у спірному періоді, є протиправним, оскільки позбавляє ліцензіата будь-якої правової визначеності щодо розуміння наявності чи відсутності необхідності подання повторно раніше виправленої звітності чи необхідності повторного її виправлення з подальшим поданням до НКРЕКП.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції не досліджено обґрунтування до постанови від 11.04.2023 № 652 та акт перевірки від 21.03.2023 № 158, в якому зазначено перелік звітності поданої із порушенням терміну та перелік звітності у розрізі кварталів, яку позивач мав подати до НКРЕКП для усунення порушення підпункту 23 пункту 3.2. глави 3 Ліцензійних умов.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що акт перевірки від 21.03.2023 № 158, власне як і обґрунтування до постанови від 11.04.2023 № 652, не враховують звітності, направленої позивачем на електронну адресу Регулятора 28.02.2023 та 07.03.2023.

Крім того, відповідачем зазначено про неврахування судом першої інстанції обґрунтування до постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652, в той час як обов`язок подати виправлені форми звітності було покладено на позивача саме розпорядженням НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що згадане розпорядження Регулятора не може вважатися правомірним.

Доводи апеляційної скарги відповідача ґрунтуються також на тому, що суд першої інстанції залишив поза увагою обставини щодо зупинення дії ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії строком до 09.04.2024 постановою НКРЕКП від 10.10.2023 № 1885 та щодо відсутності у позивача засобів та місця провадження ліцензійної діяльності у зв`язку з призупиненням дії договору оренди єдиного майнового комплексу № 1 від 25.12.2000.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено та у мотивувальній частині ухваленого рішення відображено, що проведення перевірки додержання позивачем ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг було обумовлене саме достроковим припиненням дії договору оренди єдиного майнового комплексу КЕП «Чернігівська ТЕЦ».

У свою чергу постанова НКРЕКП від 10.10.2023 № 1885 щодо зупинення виданої позивачу дії ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії строком до 09.04.2024 була прийнята як після оформлення акту перевірки від 21.03.2023 № 158, так і після винесення оскаржуваних у цій справі постанови НКРЕКП від 11.04.2023 № 652 та розпорядження НКРЕКП від 11.04.2023 № 98-р.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідачем не зазначено, яким чином зупинення дії ліцензії позивача у майбутньому та фактичне припинення договору оренди єдиного майнового комплексу КЕП «Чернігівська ТЕЦ» впливає на законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, зроблених за наслідками вирішення цього спору.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Отже, обставини та підстави зупинення дії ліцензії позивача згідно з постановою НКРЕКП від 10.10.2023 № 1885 не стосуються предмету доказування у цій справі, а доводи апеляційної скарги щодо неповного встановлення фактичних обставин справи судом першої інстанції є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Джерело:ЄДРСР 133642792

Зачекайте, будь ласка. Генеруються посилання на нормативну базу...

Посилання згенеровані.

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Постанова від 27.01.2026 по справі № 320/28006/23 Шостий апеляційний адміністративний суд

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Оновлення в Господарських договорах

Ви не авторизовані

Розділи системи

134 480 726

29 144

4 979

545 539

32 120 575

55 674 827

Унікальні можливості

Моніторинг

Календар засідань

Обране

Добірки прецедентів

Зв'яжіться з нами

Про нас

Комерційний відділ

Підтримка користувачів

Загальні контакти

Соціальні мережі

Постанова від 27.01.2026 по справі № 320/28006/23 Шостий апеляційний адміністративний суд

Зберегти в обраному

Надіслати на вказаний адрес

Шановний користувач!