Єдиний державний реєстр судових рішень
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/821/91/26 Справа № 700/11/24 Категорія: ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 246 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2026 року м. Черкаси
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинувачених: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисниці ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12023250360001239 за апеляційними скаргами захисниці ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_10 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Почапинці, Лисянського району, Черкаської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.1 ст.28 ч.1 ст. 246 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с.Почапинці, Лисянського району, Черкаської області, громадянина України, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,,
засуджено за ч.1 ст.28 ч.1 ст. 246 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 1100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 18 700 грн.
ВСТАНОВИЛА
Встановлені судом першої інстанції обставини.
За вироком суду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були визнані винними, в тому що вони 15.09.2023 близько 18.00 год., більш точного часу досудовим слідством не встановлено, без попередньої змови спільно, перебуваючи в полезахисній лісовій смузі, що межує із земельними ділянками з кадастровими номерами: 7122885200:001:0100, 7122885200:001:0098, 7122885200:001:0089, 7122885200:001:0829, 7122885200:001:0746, 7122885200:001:0088, які розташовані в адміністративних межах с. Почапинці (Лисянської територіальної громади), Звенигородського району Черкаської області за межами населеного пункту, в порушення ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 24,69 Лісового кодексу України (далі - ЛК), п.п. 2,3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №761 від 23.05.2007, не маючи спеціального лісорубного квитка (ордера), без законних на те підстав, умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, з корисливих мотивів, за допомогою бензинової пилки «Forestа», шляхом повного відокремлення стовбура від кореня, способом спилювання, незаконно, спільно здійснили порубку 5 дерев: породи «Акація» суха в кількості 1 дерево діаметром 40х46см та сироростучих з яких: «Ясена» в кількості 2 дерева діаметром 32х35см, 41х35см та «Клена» в кількості 2 дерева діаметром 30х26 см, 33х29 см, чим заподіяли Лисянській селищній раді, Звенигородського району, Черкаської області та Державні екологічній інспекції центрального округу майнову шкоду на загальну суму 43 158,92 грн., яка відповідно до прим. 1 ст. 246 КК є істотною.
Дії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 судом кваліфіковано за ч.1 ст.28, ч.1 ст.246 КК, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях, вчинене групою осіб, що завдало істотної шкоди.
Вимоги апеляційних скарг, узагальнені доводи осіб, які їх подали, та заперечень на них.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим та засудити за ч.2 ст.246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки; ОСОБА_8 визнати винуватим та засудити за ч. 2 ст. 246 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст.75 КК звільнивши від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
Стверджує, що вирок є незаконним та підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості.
Посилаючись на позицію Верховного Суду (постанова від 10.12.2020, справа № 464/710/18), зазначає, що у даному випадку, суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про перекваліфікацію дій обвинувачених з ч.2 ст.246 КК на ч.1 ст.246 КК, виключивши попередню змову групою осіб, оскільки домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети. Водночас, відповідно до ч.2 ст.28 КК кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Також зазначає, що з матеріалів кримінального провадження та встановлених фактичних обставин вбачається, що обвинувачені перебувають в родинних відносинах, проживають в одному селі, неподалік один від одного. Стверджує, що хоч обвинувачені у показаннях вказують, що прибули на місце вчинення кримінального правопорушення окремо, однак з урахуванням обізнаності одного з діями іншого, за дивним збігом обставин, прибули в одне й те ж саме місце, в один і то й же час, де і були виявлені працівниками поліції зі знаряддями вчинення злочину, що очевидно вказує спільний корисливий умисел спрямований на незаконну порубку дерев.
В апеляційній скарзі захисниця ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 просить скасувати вирок та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 246 КК.
В обґрунтування апеляційної скарги покликається на невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує на відсутність в матеріалах провадження будь-яких доказів, що вказують на винуватість обвинувачених, порубку ними 5 дерев, що спричинило істотну шкоду. Стверджує, що суд побудував своє рішення на недопустимих доказах.
Звертає увагу на зацікавленість свідків, оскільки вони є працівниками правоохоронних органів і їх показання не можуть бути об`єктивними. Водночас, окрім показань свідків, доказів того, що всі 5 дерев, які перебували у лісопосадці мали свіжі зрізи матеріали справи не містять. Окрім того, з відеозапису з нагрудних камер поліцейських при огляді місця події 15.09.2023, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 зрізав одне дерево, а обвинувачений ОСОБА_8 взагалі не здійснював вирізку дерев. Ставить під сумнів, як належного доказу у справі протокол огляду місця події. Вказує також на незаконне затримання обвинувачених без складення відповідного протоколу про їх затримання та роз`яснення прав під час проведення слідчої дії у виді огляду місця події від 15.09.2023.
Окрім того, стверджує, що процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснювалось не уповноваженою особою, в порушення вимог ст.ст.36,37,110 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що відсутність постанови про визначення групи прокурорів у матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора.
Враховуючи вказане, вважає, що стороною обвинувачення не подано до суду достатніх та необхідних, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо і разом в їх сукупності, які б свідчили, що обвинуваченими, за обставин, вказаних у висунутому їм обвинуваченні, вчинено відповідний злочин. Стверджує, що вина обвинувачених не була підтверджена поза розумним сумнівом.
Прокурор подав заперечення на апеляційну скаргу захисниці, просив відмовити в задоволенні апеляційних вимог посилаючись на законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження.
Після докладу суддею-доповідачем змісту вироку, доводів апеляційних скарг, були заслухані:
- обвинувачені та їх захисниця, які підтримали вимоги апеляційної скарги захисниці пославшись на доводи, що в ній викладені, заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора;
- прокурор, який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора, пославшись на доводи, що в ній викладені; заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисниці.
Мотиви суду.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинувачених, їхньої захисниці, прокурора, вивчивши матеріали провадження та дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, колегія суддів приходить до таких висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перевіривши кримінальне провадження в апеляційному порядку, колегія суддів убачає, що вказаних вимог закону суд першої інстанції дотримався.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини обвинувачених у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.28, ч.1 ст.246 КК, також кваліфікація їхніх дій є правильними, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджуються доказами, дослідженими та перевіреним під час судового розгляду.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 показав, що в той день він з дружиною на скутері поїхали до лісосмуги, з наміром зрізати сухе дерево для опалення у хаті. Коли приїхали до посадки, то ОСОБА_8 вже там був, щось робив з пилкою, яка не заводилась. Він з ним ні про що не домовлявся, зустрілись випадково. Коли зрізав одне сухе дерево, то приїхала поліція та тривалий час їх тримали і звинувачували у зрізі інших дерев. Він зрізав лише одне сухе дерево.
У суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_8 теж винним себе не визнав та показав, що до посадки прийшов пішки, сам з пилкою, що б заготовити на зиму дрова. Коли почав різати одне сухе дерево, пилка перестала працювати. Потім приїхали поліцейські, які незаконно їх затримали. З ОСОБА_11 вони не домовлялись, зустрілись випадково.
Суд першої інстанції ретельно перевірив невизнання вини обвинуваченими та правильно встановив, що версія їхня версія, за якою вони оспорювали спилювання дерев за допомогою бензопили 5 дерев, є неспроможною, оскільки спростовується сукупністю таких доказів.
Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є працівниками поліції, в суді першої інстанції пояснили, що 19.09.2023, перебуваючи на добовому чергуванні під час патрулювання с.Почапинці Звенигородського району, зі сторони с. Комарівки почули звук двох різних бензопил, які працювали одночасно. Коли туди поїхали, то на полі виявили зрізану деревину, залишили автомобіль і пішли в лісосмугу, де виявили двох чоловіків, які вирізали дерева в лісосмузі. Під час під`їзду до місця були увімкнені відеокамери. Зрізано було більше трьох дерев. Це був ясен і акація. Чоловіки були з бензопилами. На запитання, що вони тут роблять, хлопці відповіли, що ріжуть деревину для себе на отоплення будинку. Одна бензопила була працююча. Будь-якого транспортного засобу, яким би можна було перевозити деревину не було виявлено на місці події. Після чого вони викликали на місце слідчо-оперативну групу (далі СОГ). Вони створювали охорону місця події до прибуття СОГ. Всі події зафіксовані на відео з бодікамер.
У суді першої інстанції свідок ОСОБА_14 , який є працівником поліції, показав, що під час огляду місця події (далі ОМП), маркування саме пеньків не здійснювали. Обвинувачені під час ОМП знаходились в статусі учасників, як власники бензопил. Вони пояснили, що є власниками бензопил і здійснили зріз двох чи трьох дерев. Вони виражали згоду в участі слідчої дії, але в подальшому відмовились. Вони приїхали після того, як дерева були вже зрізані і він не бачив як їх зрізали. Обвинувачені сказали, що дерева були зрізані ними, вони зазначали і про трухляві дерева і про здорові дерева. Записали в протокол ОМП всі зрізані дерева, які були біля ОСОБА_8 і біля іншого учасника ОСОБА_7 . За зовнішніми ознаками, по часу їх зрізання вони були ідентичні, тому всі пеньки і всі дерева були зазначені в протоколі, вони були приблизно в одному місці, на відстані від 5 до 20 м.
Посилання захисника щодо зацікавленості вказаних осіб, як працівників поліції, апеляційний суд вбачає необґрунтованими. Зазначені вище показання свідків, суд правильно визнав достовірним джерелом доказів.
Будь-яких даних, які б спростовували показання наведених свідків та свідчили, що вони обумовлюють обвинувачених, в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Тільки та обставина, що свідки є працівниками поліції, не свідчить про їх заінтересованість в результаті розгляду справи. Свідки повідомили виключно ті факти, очевидцями яких вони були безпосередньо, при виконанні ними своїх службових обов`язків, на які суд і послався у вироку. Відомостей про упередженість свідків матеріали кримінального провадження не містять.
Окрім того, ці показання свідків узгоджуються з фактичними даними таких письмових доказів.
У відповідності до протоколу ОМП від 15.09.2023 з фототаблицями до нього проведеного слідчим ОСОБА_14 за участю понятих та обвинувачених, які відмовились від підпису, під час проведення огляду місця події, а саме лісополоси на виїзді з с.Почапинці, Звенигородського району в напрямку с.Комарівка, Звенигородського району, на відстані близько 1 км від автодороги між вказаними селами, було виявлено стовбур зрізаного дерева породи «Ясен» довжиною 1м, який в зрізаній частині має діаметр 32х35 см. Біля вказаної зрізаної частини виявлено пеньок такого ж діаметру (пеньок №1), з таким же візерунком в місту зрізу, та такою ж породою. На відстані близько 30м від пенька №1 виявлено пеньок породи «Акація» (пеньок №2) з діаметром 40х46см, біля якого знаходились різані частини стовбура дерева в кількості 9 відрізків, які мають довжину 1,15м кожен, та діаметрами відрізків: 1) 40х46 см з однієї сторони та 30х27см з іншої сторони; 2) 20х20 з іншої сторони 20х23см; 3) 25х20 см з іншої 24х23см; 4) 25х29см з іншої 23х25см; 5) 25х23см з іншої сторони 20х18см; 6) 18х17 з іншої 18х19см; 7) 18х19см з іншої сторони 19х18см; 8) 15х12см з іншої 15х15см; 9) 16х15см з іншої сторони 19х19см; поряд виявлено пеньок породи «Ясен» (пеньок №3) з діаметром 41х35см біля якого виявлено порізаний стовбур дерева цієї ж породи на 8 відрізків довжиною близько по 1,20м з розмірами: 1) з однієї сторони має діаметр 41х35см з іншої 28х28см 2) 28х28см з іншої 28х29см 3) 28х29см з іншої 28х27см 4) 28х27см з іншої 26х27см; 5) 26х27см з іншої 23х25см 6) 23х25см з іншої 21х22см; 7) 21х22см з іншої сторони 20х19см; 8) 20х19см з іншої 15х15см. Також біля вказаного пенька було виявлено дві бензопили, одна з яких марки «Foresta FA-40 S», інша «Дніпро», дві пляшки ємкістю 1,5л кожна з вмістом мастила та бензину. При виявленні пенька дерева породи «Клен» (пеньок №4), встановлено наявність біля нього зрізаних частин стовбура дерева такої ж породи, в кількості 4-х відрізків такої ж породи, довжиною по 1м кожний діаметрами: 1) 22х21см з іншої сторони 30х26см; 2) 23х22см з іншої 20х21см; 3) 20х21см з іншої 25х23см; 4) 20х19см з іншої сторони 25х23см. При виявлені неподалік пенька №5, породи «Клен», біля нього виявлено 6 відрізків такої ж породи діаметрами: 1) 33х29см з іншої 25х23см; 2) 25х23см з іншої 24х25см; 3) 24х25см з іншої 20х22см; 4) 20х22см з іншої 21х20см; 5) 21х20см з іншої 19х19см; 6) 19х19см з іншої 17х17 см.
За результатами проведеного огляду було вилучено: - зрізані колоди дерев вказаних порід з розмірами зазначеними вище; - дві бензопили: марки «Foresta FA-40 S», «Дніпро»; - дві пластикові пляшки ємкістю 1,5л кожна з вмістом мастила та бензину.
Доводи захисниці про незаконне затримання обвинувачених без складення відповідного протоколу про їх затримання та роз`яснення прав під час проведення слідчої дії у виді огляду місця події від 15.09.2023, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 237 КПК слідчий, прокурор з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення проводять огляд, зокрема місцевості. ОМП може проводитися до внесення відомостей до ЄРДР у невідкладних випадках.
В даному випадку матеріалами кримінального провадження не підтверджується затримання ОСОБА_7 і ОСОБА_8 у порядку, передбаченому ст. 208 КПК, на момент проведення зазначеної слідчої дії. Обмеження в пересуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 під час ОМП не може свідчити про їхнє фактичне затримання як підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення.
Вказане узгоджується позицією Верховного суду від 14.12.2022 у справі № 754/10882/17.
Сам по собі огляд місця події, проведений відповідно до вимог ст. 237 КПК України, не є процесуальною дією, яка передбачає автоматичне набуття особою статусу затриманого чи покладає на слідчого обов`язок складати протокол затримання за відсутності фактичного затримання.
Крім того, сторона захисту не надала переконливих доказів того, що під час проведення огляду місця події мало місце фактичне затримання обвинувачених або інше істотне обмеження їхніх прав, яке б свідчило про порушення вимог ст. 29 Конституції України та положень КПК, а тому посилання сторони захисту на порушення вимог кримінального процесуального закону є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
У матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні відомості на підставі яких можливо прийти до висновку, що вказані дерева були незаконно порубані іншими особами, а не обвинуваченими.
Щодо цього слід зазначити, що обвинувачені на місці події були викриті працівниками поліції, котрі виявили порубку 5 дерев: акації, ясенів та клена. У одного з обвинувачених була працююча бензопила.
Самі ж обвинувачені в суді першої інстанції вину не визнали, утім не заперечували факт заготівлі дерев, не маючи дозволів на їхню порубку.
З урахуванням вказаних речових доказів, філією ДСГП «Ліси України» за незаконну порубку дерев нараховано 43 158,92 грн. збитків, що підтверджується листом Державної екологічної інспекції України від 28.12.2023 №03.5-11/6004.
Згідно з листом Виконавчого комітету Лисянської селищної ради від 22.12.2023 №1828 лісосмуга біля с.Почапинці орієнтовною площею 1,2185га знаходиться на землях комунальної власності, земельна ділянка не сформована, дозвіл на порубку дерев не видавався.
З фактичних даних оглянутого у судовому засіданні відеозапису наданого з бодікамер поліцейських вбачається, що працівниками патрульної поліції під час патрулювання було виявлено звуки бензопил, що виходять з лісосмуги. Під час наближення до лісосмуги зафіксовано на відео двох обвинувачених та жінку. Обвинувачені з бензопилами пояснили, що заготовляють дрова на зиму. Поліцейські, не застосовуючи до обвинувачених будь-яких заходів фізичного впливу, попередили про необхідність залишатися на місці до приїзду СОГ. На відео також видно щойно зрізані дерева.
Апеляційний суд не бере до уваги покликання сторони захисту на порушення вимог ст.ст.36,37,110 КПК - відсутність постанови про визначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні та її не підписання керівником відповідного органу прокуратури, що вказує на недопустимість доказів зібраних під час досудового розслідування. Наведені доводи були належним чином перевірені судом першої інстанції.
За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, і така постанова повинна бути підписана службовою особою, яка її прийняла (постанова ОП ККС ВС від 22.02.2021 у справі № 754/7061/15).
У матеріалах цього кримінального провадження міститься витяг з ЄРДР від 16.09.2023, з якого слідує, що кримінальне провадження булло зареєстровано на підставі повідомлення працівників поліції, за фактом виявлення 15.09.2023 в лісопосадці с.Почапинці Звенигородського району невідомої особи, яка здійснює незаконну вирізку дерев. У цьому витязі містяться відомості щодо слідчого, який здійснює досудове розслідування ОСОБА_14 , та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у межах цього провадження ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т.2 а.с.6).
Водночас у матеріалах справи наявний оригінал постанови про призначення групи прокурорів від 16.09.2023, який долучений прокурором у суді першої інстанції, за підписом керівника Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_18 , відповідно до якої для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні №12023250360001239 від 16.09.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК було призначено групу прокурорів у складі: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 (т.2 а.с.7).
Суд першої інстанції не знайшов належного підтвердження доводам сторони захисту про відсутність підпису на постанові про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №12023250360001239 від 16.09.2023 на момент виконання ст.290 КПК, з чим погоджується апеляційний суд.
Вказане спростовує доводи захисниці щодо не призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадження та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладену у постанові від 06.10.2022 у справі № 760/11852/15-к.
Колегія суддів переконана, що при ухваленні вироку судом першої інстанції дотримано стандарт доведення поза розумним сумнівом, оскільки сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є винними у його вчиненні.
Стороною захисту не спростовані встановлені фактичні обставини цієї справи. Отже немає обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, також відсутня реальна можливість іншої версії інкримінованої події.
З урахуванням наведеного, колегія суддів робить висновок про відсутність підстав для розумного сумніву в доведеності вини ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , через те що версія сторони захисту була відкинута фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисниці є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи прокурора щодо помилкового висновку про перекваліфікацію дій обвинувачених з ч.2 ст.246 КК на ч.1 ст.246 КК та виключення попередньої змови групою осіб.
Згідно з положеннями ст.17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.28 КК кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.
Домовленістю групи осіб про спільне вчинення кримінального правопорушення є узгодження об`єкта кримінального правопорушення, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Перевірити наявність або відсутність кваліфікуючої ознаки, як і складу злочину в цілому можливо лише за результатом збирання доказів та їх оцінки під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до ст. 246 КК вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії злочинів проти довкілля. З об`єктивної сторони цей злочин полягає у незаконній порубці дерев і чагарників. Водночас кваліфікація дій за ст.246 КК залежить від категорії захищеності лісу, а також інших об`єктів, де здійснюється порубка. Незаконна порубка у лісах, захисних та інших лісових насадженнях утворює склад цього кримінального правопорушення лише тоді, коли це заподіяло істотної шкоди. За частиною другою склад злочину має місце у разі доведення попередньої змоги групи осіб.
Покликання сторони обвинувачення на те, що обвинувачені є родичами та проживають в одному селі, недалеко один від одного, не свідчить про їх змову щодо порубки дерев у лісосмузі.
В той же час прокурором під час апеляційного розгляду не спростовано висновки суду першої інстанції щодо кваліфікації дій ОСОБА_7 та ОСОБА_8 саме за ч.1 ст.28, ч.1 ст.246 КК.
Суд першої інстанції врахував, що обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 свою винуватість у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення не визнали, водночас пояснивши, що прийшли до лісосмуги, щоб заготовити на зиму дрова, без домовленостей між собою.
З досліджених у суді першої інстанції доказів, жодним чином не доведено факт попередньої змови обвинувачених щодо порубки дерев у лісосмузі і в судовому засіданні прокурором таких доказів теж не надано.
Показання свідків і обвинувачених, а також фактичні дані інших доказів не вказують про існування попередньої змови між обвинуваченими: узгодження об`єкта кримінального правопорушення, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій. Не надано доказів також того, що обвинувачені є родичами чи спільно проживають.
Обвинувачені вказують, що прибули на місце порубки дерев окремо, один з дружиною на мопеді, інший пішки, що не спростовано стороною обвинувачення. Разом з тим, поліцейськими виявлено обох обвинувачених з бензопилами під час спилювання дерев у лісосмузі біля частини свіжозрізаних дерев. Ця обставина належним чином зафіксована, у встановленому порядку проведено огляд місця події та вилучено речові докази, на які слідчим суддею накладено арешт та проведено оцінку збитків згідно з встановлених розрахунків.
З огляду на досліджені у судовому засіданні та описані вище докази, які є належними та допустимими, дії обвинувачених судом першої інстанції правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 246 КК України, як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях групою осіб, що завдало істотної шкоди.
У цьому випадку покликання прокурора на правову позицію Верховного Суду (постанова від 10.12.2020, справа № 464/710/18), є нерелевантним, адже матеріали кримінального провадження не вказують про наявність у обвинувачених конклюдентних дій поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети. Стороною обвинувачення не доведено, що мовчазними діями або поведінкою обвинувачених до початку здійснення кожним з них окремо об`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК, діяли узгоджено, як співучасники цього правопорушення.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених внаслідок м`якості, апеляційний суд враховує, що призначене покарання у межах відповідної санкції та відповідає приписами статей 50, 65 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 65 КК, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченим, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно з ст.12 КК є нетяжким злочином, особи обвинувачених, які за місцем проживання мають позитивні характеристики, раніше не судимі, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебувають, мають на утриманні неповнолітніх дітей. Також суд встановив відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.
З огляду на наведене, визначений судом першої інстанції вид та розмір покарання відповідає його меті, є співрозмірним характеру вчинених діянь та їх наслідків, тому відсутні підстави вважати його невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особам обвинувачених, тобто яке є явно несправедливим через м`якість.
Враховуючи вказане, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які є підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів
УХВАЛИЛА
Апеляційні скарги захисниці ОСОБА_9 в інтересах обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та прокурора Звенигородської окружної прокуратури ОСОБА_10 залишити без задоволення, вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 29 серпня 2024 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_19 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу до Верховного Суду, шляхом подачі касаційних скарг безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_4
ОСОБА_3
