Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 березня 2026 року
м. Київ
Справа № 742/502/24
Провадження № 51-3381 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023270330001401 за обвинуваченням
ОСОБА_7 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає у АДРЕСА_2 , раніше судимого:
11 лютого 2013 року Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 70 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
31 жовтня 2023 року Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки, звільнений від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 року пробаційного нагляду; за ч. 2 ст. 307 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років і 6 місяців з конфіскацією частини всього особисто належного йому майна, крім житла.
На підставі положень ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років і 6 місяців з конфіскацією частини всього особисто належного йому майна, крім житла.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_7 зараховано у строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 грудня 2023 року по 01 жовтня 2024 року та з 21 квітня 2025 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 15 листопада 2023 року в період часу з 13:55 по 14:05, перебуваючи на території парку «Центр творчості дітей та юнацтва», розташованому в м. Прилуки поблизу вул. 1-го Травня № 80, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, незаконно збув ОСОБА_8 , який був залучений для проведення оперативної закупки, за 900 грн полімерний пакетик з вмістом у середині кристалічної речовини білого кольору PVP мacою PVP у речовині 0,456 г (в перерахунку на PVP основу), що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Крім того, ОСОБА_7 04 грудня 2023 року в період часу з 14:10 по 14:15, перебуваючи на території парку «Центр творчості дітей та юнацтва», розташованому в м. Прилуки поблизу вул. 1-го Травня № 80, маючи умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, повторно збув ОСОБА_8 за 900 грн полімерний пакетик з вмістом у середині кристалічної речовини білого кольору PVP мacою PVP у речовині 0,3980 г (в перерахунку на PVP основу), що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Крім цього, 04 грудня 2023 року ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Прилуки, маючи умисел на придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи кристалічну речовину, яка є психотропною речовиною, обіг якої заборонено, PVP, яку незаконно зберігав без мети збуту.
04 грудня 2023 року в період часу з 16:59 по 17:55 під час затримання ОСОБА_7 відповідно до положень ст. 208 КПК України при проведені обшуку було виявлено та вилучено полімерний пакет зі вмістом у середині кристалічної речовини та паперовий згорток зі вмістом у середині кристалічної речовини PVP мacою PVP 0,446 г (в перерахунку на PVP основу), що є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2025 року вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які здебільшого є аналогічними за змістом, захисник та засуджений ОСОБА_7 просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Вказують, що слідчий ОСОБА_9 , який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, був призначений начальником відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості слідчого відділу Прилуцького районного відділу поліції ОСОБА_10 , який не являється керівником органу досудового розслідування за визначеннямп. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України, а тому досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим слідчим.
Посилаються на те, що докази, отримані при розслідуванні другого епізоду злочинної діяльності, а саме щодо повторного збуту 04.12.2023 особливо небезпечної психотропної речовини, є недопустимими, оскільки його розслідування здійснювалось без попереднього внесення відомостей до ЄРДР.
Також інформація була внесена слідчим до ЄРДР про другий епізод з детальним описом обставин події о 13:58, фактичний огляд та вилучення у закупного предмету закупки здійснений тим же слідчим з 14:27 до 14:40, а рапорт про цю подію зареєстрований тільки о 17:35, тобто, на думку сторони захисту, на момент внесення відомостей в ЄРДР по цьому епізоду слідчий уже знав про факт збуту психотропної речовини.
Вказують, що сторона обвинувачення не забезпечила проведення закупки в умовах, які б повністю виключали усі можливі сумніви щодо джерела отримання закупним предмету закупки.
Посилаються на те, що слідчий за результатами проведення оперативної закупки склав протоколи вручення грошових коштів, огляду покупця та протокол огляду місця події (вилучення у закупного предмету закупки) на підставі ст. 237 КПК України, що суперечить вимогам ст. 252 цього Кодексу, оскільки проведення оперативної закупки визначено главою 21 КПК України, а ст. 237 цього Кодексу знаходиться в главі 20 (слідчі (розшукові) дії) і регламентує проведення огляду місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних, однак не регулює огляд особи та проведення негласних слідчих розшукових дій.
Вказують, що до протоколу про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення по епізоду від 15.11.2023 не була долучена придбана у ході оперативної закупки психотропна речовина як додаток до протоколу.
Зазначають, що протокол про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 30.01.2024 за епізодом від 04.12.2023 склав оперативний співробітник, який не брав участі у проведенні цієї негласної слідчої (розшукової) дії, й до цього протоколу також не було долучено додатку, зокрема, речового доказу у виді психотропної речовини, а сам протокол в порушення вимог ч. 4 ст. 271 КПК України складений не в присутності підозрюваного.
Вказують, що недопустимим доказом у кримінальному провадженні є також протокол про результати аудіо-, відеоконтролю, оскільки таку слідчу (розшукову) дію фактично здійснювала особа, яка була залучена виключно до проведення оперативної закупки, а до НСРД така особа не залучалася. При цьому до проведення оперативної закупки таку особу залучив не слідчий, а прокурор, зазначивши про це у постанові про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки, що суперечить вимогам ст. 275 КПК України.
Прокурором не надано жодного документу щодо залучення ОСОБА_8 до конфіденційного співробітництва, проведення негласних слідчих дій у формі оперативної закупки та щодо добровільності такого співробітництва.
Вважають, що допит свідка ОСОБА_8 проведено з порушенням вимог ч.9 ст. 352 КПК України, оскільки його допит відбувався в режимі відеоконференції з іншого приміщення суду, тоді як відповідного мотивованого клопотання прокурор не подавав, а суд не постановляв відповідну ухвалу.
Крім того, особу свідка не було встановлено за документами секретарем судового засідання, без оголошення його анкетних даних, а тому особа свідка залишилась фактично невстановленою, що свідчить про формальний підхід суду до з`ясування причин приховування даних про свідка. З огляду на це вирок суду не може ґрунтуватися на показаннях свідка, якого не було встановлено в судовому засіданні.
Посилаються на безпідставність проведеної оперативної закупки, оскільки у прокурора не було достатніх підстав ухвалювати постанову про проведення оперативної закупки від 23.10.2023, адже її обґрунтування базується виключно на показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Вбачають, що судами не було виконано обов`язку перевірки наявності або відсутності елементів провокації кримінального правопорушення, оскільки саме закупний провокував ОСОБА_7 на спільне придбання та вживання психотропної речовини. При цьому у матеріалах провадження взагалі відсутні відомості про збут психотропних речовин іншим особам, крім залегендованої. Жодні інші особи, крім закупного, жодного разу не телефонували до обвинуваченого щодо придбання психотропних речовин.
Засуджений вказує, що на відеозаписах зафіксовано, що закупний неодноразово контактував з різними перехожими, між ними відбувалися різні передачі предметів, а частина дій відбувалася за кадром, однак стороною обвинувачення не спростовано можливість отримати закупним психотропної речовини від сторонніх осіб під час цих зустрічей як по першому, так і по другому епізодах.
Зазначають, що на оперативні закупки у цьому кримінальному провадженні було витрачено 1 800 грн, тоді як за повідомленням ГУНП в Чернігівській області при проведенні оперативних закупок у цій справі було використано 4 400 грн, однак матеріали провадження не містять інформації про те, на які цілі було витрачено інші кошти. Окрім того, клопотання щодо витребування інформації про вказані кошти було надано й місцевому суду, який без достатнього мотивування відмовив у його задоволенні.
Під час апеляційного розгляду захист повторно заявляв клопотання та просив суд апеляційної інстанції витребувати необхідні відомості щодо використаних коштів, однак апеляційний суд також відмовив у витребуванні і дослідженні цих відомостей, які можуть мати істотне значення для об`єктивного встановлення усіх обставин справи.
Вважають, що суд першої інстанції у вироку обмежився лише перерахуванням доказів, що були дослідженні у судовому засіданні, однак не надав об`єктивної оцінки як кожному доказу окремо, так і їх сукупності у взаємозв`язку, як цього вимагають положення стаття 94 КПК України. Суд апеляційної інстанції не усунув порушення, які були допущені місцевим судом, а лише формально здійснив апеляційний перегляд та безпідставно залишив вирок місцевого суду без зміни.
Крім цього прокурор заявила клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки, на її думку, у колегій суддів ККС ВС існує різна судова практика про застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо необхідності окремого внесення даних в ЄРДР по другому (наступному) епізоду збуту наркотичного засобу.
Захисник подав заперечення проти задоволення клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подані касаційні скарги та заперечив проти задоволення клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС.
Прокурор підтримала клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, заперечуючи проти доводів поданих касаційних скарг.
Іншим учасникам провадження були направлені повідомлення про дату, час та місце судового розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися, окремих клопотань про участь не подавали. Клопотань про відкладення судового розгляду також не надходило.
Мотиви Суду
Прокурор заявила клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки, на її думку, у колегій суддів ККС ВС існує різна судова практика про застосування норм права у подібних правовідносинах.
Щодо неоднакової практики прокурор вказує на постанови колегій суддів першої судової палати від 22 лютого 2022 року (справа № 567/247/20 провадження № 51-1472км21), третьої судової палати від 31 січня 2024 року (справа № 733/950/19 провадження № 51-4317км22) та постанову колегії суддів третьої судової палати від 22 березня 2023 року (справа № 161/1921/20 провадження № 51-3024км22).
Колегія суддів вважає необхідним відмовити прокурору в задоволенні клопотання про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС, оскільки позиції, які прокурор вважає протилежними, з метою усунення суперечностей між ними, не є повністю релевантними спірним обставинам, які існують у цьому кримінальному провадженні.
Зокрема, у постанові колегії суддів першої судової палати від 22 лютого 2022 року (справа № 567/247/20, провадження № 51-1472км21), особа була визнана винуватою за двома епізодами збуту наркотичних засобів 04 грудня 2019 року та 19 грудня 2019 року, її дії були кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України як незаконне придбання та зберігання особливо небезпечних наркотичних засобів з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних наркотичних засобів, вчинений повторно.
Стороною захисту ставилося питання про визнання доказів недопустимими за епізодом від 04 грудня 2019 року (першого епізоду збуту), тому що відомості про вчинення засудженим факту збуту наркотичного засобу 04 грудня 2019 року не були окремо внесені до ЄРДР.
Верховним Судом було встановлено, що розслідування стосовно систематичного збуту наркотичних засобів засудженим здійснювалося в рамках провадження, відомості про яке були внесені в ЄРДР 08 серпня 2019 року на підставі інформації, отриманої в ході проведення оперативних заходів.
Крім іншого, ухвалою слідчого судді від 02.12.2019 було надано дозвіл на проведення слідчих (розшукових) дій: аудіо-, відеоконтроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж - абонентського номера, яким користується особа; постановою прокурора від 04 грудня 2019 року надано дозвіл на проведення оперативної закупки; протоколом огляду грошей від 04 грудня 2019 року було зафіксовано огляд та помітку грошових купюр; протоколом огляду покупця від 04 грудня 2019 року було передано грошові кошти для проведення оперативної закупки; протоколом вилучення товару від 04 грудня 2019 року; протоколом за результатами НСРД - контролю за вчиненням злочину у вигляді оперативної закупки зафіксовано факт збуту 04 грудня 2019.
Із урахуванням цього Верховний Суд дійшов висновку, що ці дії, як і інші дії, спрямовані на отримання доказів, правомірно були проведені у рамках розслідування, розпочатого після внесення до ЄРДР відомостей 8 серпня 2019 року, і саме по собі отримання додаткових доказів під час оперативної закупки не вимагало повторного внесення відомостей до ЄРДР, а тому Верховний Суд не вбачав підстав визнавати докази, отримані під час оперативної закупки 4 грудня 2019 року, недопустимими.
Таким чином, у цьому рішенні Верховний Суд висловив позицію про те, що досудове розслідування певного епізоду збуту особою наркотичного засобу, у тому числі й результати певної НСРД, можуть бути використані у кримінальному провадженні, дані про яке було попередньо внесено в ЄРДР, й повторного внесення даних в ЄРДР щодо конкретного (хронологічно першого) епізоду збуту здійснювати не потрібно.
Однак висновку про застосування норм права в аспекті необхідності окремого внесення в ЄРДР відомостей про інший (наступний, другий) повторний епізод збуту після окремого попереднього фіксування першого (попереднього) епізоду збуту в цьому рішенні Верховного Суду немає.
У постанові колегії суддів третьої судової палати від 31 січня 2024 року (справа № 733/950/19, провадження № 51-4317км22) особа була визнана винуватою за ч. 1 ст. 307 КК України у незаконному збуті психотропної речовини 24.05.2019 й за ч. 2 ст. 307 КК України у незаконному збуті психотропної речовини, вчиненому повторно 28.05.2019.
Засудженим ставилося питання про те, щовідомості за першим епізодом інкримінованого йому злочину не були внесені до ЄРДР; про незаконність внесення відомостей щодо другого епізоду за ознакою «повторність»; здійснення досудового розслідування в межах іншого кримінального провадження.
Верховним Судом встановлено, що факт вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КПК України, документувався в рамках досудового розслідування №12019270120000066, розпочатого 19.02.2019.
Відповідно після факту вчинення в рамках цього кримінального провадження другого епізоду збуту наркотичного засобу, 28.05.2019 слідчим внесено відомості до ЄРДР за № 12019270120000195 від 29.05.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України за фактом повторного збуту. Після цього вказані кримінальні провадження були об`єднані в одне кримінальне провадження.
У зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку, що кожне внесення відомостей в ЄРДР відповідало вимогами ст. 214 КПК України та погодився з мотивами ухваленого апеляційним судом рішення, але конкретних висновків щодо застосування норм права в аспекті виключної необхідності попереднього внесення в ЄРДР відомостей про другий (наступний, повторний) епізод збуту після попереднього фіксування першого (попереднього) епізоду збуту Верховний Суд у цьому рішенні також не робив.
На відміну від зазначених вище постанов Верховного Суду у постанові колегії суддів третьої судової палати від 22 березня 2023 року (справа № 161/1921/20, провадження № 51-3024км22) за висунутим особі обвинуваченням діяння, вчинені 03 та 04 липня 2019 року, інкриміновані останньому за ч. 2 ст. 307 КПК України як придбання, зберігання з метою збуту та збут психотропної речовини, вчинені повторно, не об`єднані єдиним умислом як між собою, так і з іншими діяннями, які інкриміновано засудженому.
Відомості за вказаними епізодами придбання, зберігання з метою збуту та збуту психотропної речовини 03 та 04 липня 2019 року було внесено до ЄРДР лише 06 грудня 2019 року за номерами № 52019140000001375 і № 62019140000001376 (які в подальшому було об`єднано в одне провадження з матеріалами досудового розслідування № 62019140000000267 та присвоєно єдиний номер останнього).
Як було встановлено Судом, слідчі дії органу досудового розслідування були спрямовані на отримання (збирання) доказів протиправної діяльності особи 03 та 04 липня 2019 року як такої, що містить ознаки окремих самостійних злочинів, кожний із яких значився в матеріалах справи як вчинений повторно.
Колегіє суддів був зроблений висновок, за змістом якого проведення НСРД - контроль за вчиненням повторного кримінального правопорушення без внесення відомостей до ЄРДР щодо розслідування кожного самостійного одиничного кримінального правопорушення за наявності розірваної повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до ЄРДР внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 214 КПК України.
В кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 було здійснено два епізоди збуту психотропної речовини 15 листопада 2023 року та 04 грудня 2023 року, і його дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 307 КК України.
В скаргах захисник та засуджений посилаються на те, що докази, отримані в ході розслідування другого епізоду злочинної діяльності щодо повторного збуту 04.12.2023 особливо небезпечної психотропної речовини, є недопустимими, оскільки його розслідування здійснювалось без попереднього внесення відомостей до ЄРДР.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що окремі слідчі дії щодо другого епізоду збуту психотропної речовини ОСОБА_7 04 грудня 2023 року були вчинені до внесення даних в ЄРДР, а також окремі слідчі дії щодо другого епізоду збуту, як слідує з матеріалів кримінального провадження, зокрема із постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки, із протоколу про вручення грошових коштів та огляду покупця, огляду й вилучення, із протоколу про результати контролю за вчиненням злочину щодо другого епізоду збуту від 04 грудня 2023 року були складені також в рамках кримінального провадження за № 12023270330001401 від 12.10.2023. Тобто з указаних вище процесуальних документів слідує, що дії вчинялися в межах кримінального провадження за першим внесеним в ЄРДР епізодом збуту від 15 листопада 2023 року.
Колегія суддів вбачає необхідним слідувати висновку, який відображеному упостанові Верховного Суду у колегії суддів третьої судової палати від 22 березня 2023 року (справа № 161/1921/20, провадження № 51-3024км22) як релевантному спірним у цьому провадженні правовідносинам на відміну від двох указаних вище прокурором судових рішень Верховного Суду, узв`язку з чим вбачає, що клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС потрібно залишити без задоволення.
По суті поданих касаційних скарг колегія суддів Верховного Суду вбачає таке.
За змістом статей 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.
Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційних скарг захисника і засудженого щодо неправильної, на їхню думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, крім іншого, мають бути зазначені узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Доводи касаційних скарг захисника та засудженого про те, що слідчий ОСОБА_9 , який здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні, був призначений не керівником органу досудового розслідування, а тому досудове розслідування здійснювалось неуповноваженим слідчим, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції й були обґрунтовано визнані безпідставними.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 39 та ч. 1 ст. 214 КПК України визначати слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування, належить до компетенції керівника органу досудового розслідування.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 3 КПК України (у редакції станом на дату ухвалення рішення про призначення слідчого) керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції, органу безпеки та заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень, перший заступник або заступник Директора Державного бюро розслідувань, заступник директора територіального управління Державного бюро розслідувань, керівник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу органу Державного бюро розслідувань, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів органу Бюро економічної безпеки України, керівник Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, а також заступники зазначених посадових осіб, які діють у межах своїх повноважень.
Таким чином, у змісті вказаної норми закону, крім іншого, передбачено, що керівником органу досудового розслідування визнається і начальник відділення органу Національної поліції, який діє у межах своїх повноважень.
За матеріалами провадження ОСОБА_10 , будучи начальником відділення розслідування злочинів загальної кримінальної спрямованості слідчого відділу Прилуцького районного відділу поліції постановою від 12 жовтня 2023 року серед групи слідчих у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023270330001401, визначив старшим слідчим ОСОБА_9 , який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні (т. 1 а.п.51).
З огляду на це, колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що слідчий ОСОБА_9 був визначений у кримінальному провадженні неуповноваженою особою.
Посилання в касаційних скаргах на безпідставність проведеної оперативної закупки, оскільки у прокурора не було для цього достатніх підстав, а її обґрунтування базується виключно на показаннях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , також не вбачаються обґрунтованими.
Контроль за вчиненням кримінального правопорушення може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Зокрема, вказана НСРД проводиться в таких формах: контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки кримінального правопорушення.
Як убачається з матеріалів провадження 12.10.2023 були внесені відомості в ЄРДР за № 12023270330001401 про те, що працівники поліції отримали інформацію за фактом причетності громадянина ОСОБА_13 до незаконного збуту психотропних речовин на території м. Прилуки Чернігівської області (т. 1 а.п. 47).
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся з клопотаннями до слідчого судді про надання дозволу на проведення негласних слідчих розшукових дій щодо ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 52-55).
Ухвалами слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року надано дозвіл на зняття інформації з електронних комунікаційних мереж мобільних терміналів з абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_7 , а також надано дозвіл на проведення аудіо, відеоконтролю щодо ОСОБА_7 за місцем його поживання і тимчасового перебування, а також у місцях, що не є житлом та іншим володінням особи, на строк 60 діб (т. 1 а.п. 57-60).
Крім цього, свідок ОСОБА_12 в суді підтвердив, що з ОСОБА_7 познайомився близько трьох років тому з метою придбання наркотичних речовин. Про те, що ОСОБА_7 займається збутом психотропних речовин, він на початку жовтня 2023 року повідомив поліції з метою недопущення продажу психотропних речовин його неповнолітнім дітям і з метою притягнути останнього до кримінальної відповідальності. Також повідомив, що неодноразово бачив, як до ОСОБА_7 підходили наркозалежні особи, й обвинувачений їм щось давав. Крім цього, ОСОБА_7 і йому давав наркотичні засоби, але без грошей.
Таким чином, до здійснення оперативної закупки органу досудового розслідування було відомо про ймовірну протизаконну діяльність ОСОБА_7 , відповідно були обґрунтовані причини для ухвалення рішення про проведення НСРД - контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки.
Твердження щодо відсутності процесуального рішення про залучення закупного до проведення негласних слідчих дій також не вбачаються слушними.
У постанові про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 23.10.2023 прокурор постановив рішення про залучення ОСОБА_8 для проведення оперативної закупки психотропних речовин у ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 61-62).
У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 вересня 2023 року (справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22) надано висновок, що залучення до конфіденційного співробітництва є не окремим різновидом НСРД, а складовим елементом їх проведення, що вбачається з положень ч. 2 ст. 246 КПК України, де визначаються види НСРД, серед яких залучення до конфіденційного співробітництва відсутнє.
Участь конфідента в контексті реалізації положень статей 223, 246, 271 КПК України охоплюється змістом і є невід`ємною складовою процесуальної дії органу досудового розслідування, спрямованої на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.
Враховуючи характер конфіденційного співробітництва, орган розслідування сам визначає форми і способи його організації з урахуванням потреб розслідування, необхідності запобігти розголошенню факту і деталей такого співробітництва тощо.
Залучення ОСОБА_8 до участі в контролі за вчиненням кримінального правопорушення було зумовлене об`єктивними причинами та відповідало вимогам ч. 6 ст. 246 КПК України, а відсутність у матеріалах кримінального провадження окремої постанови про його залучення до конфіденційного співробітництва не є порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке може призвести до ухвалення незаконного чи необґрунтованого рішення.
Зазначення в протоколах вручення грошових коштів, огляду покупця та огляду місця події про те, що вони були проведені відповідно до вимог ст. 237 КПК України, яка знаходиться в главі 20 (слідчі (розшукові) дії) і регламентує проведення огляду місцевості, приміщення, речей, документів та комп`ютерних даних, а проведення оперативної закупки визначено главою 21 КПК України, не є підставою вважати недопустимими окремі докази чи вважати, що протоколи були складені з порушенням вимог закону, за відсутності обґрунтованих претензій до фактичного змісту самих протоколів.
Що стосується доводів касаційних скарг про те, що допит свідка ОСОБА_8 в ході судового провадження було проведено з порушенням вимог ч.9 ст. 352 КПК України, то їх також не можна визнати обґрунтованими.
За змістом ч. 2 ст. 256 КПК України особи, які проводили негласні слідчі (розшукові) дії або були залучені до їх проведення, можуть бути допитані як свідки. Допит цих осіб може відбуватися із збереженням у таємниці відомостей про цих осіб та із застосуванням щодо них відповідних заходів безпеки, передбачених законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 317 КПК України матеріали про застосування заходів безпеки стосовно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, для ознайомлення не надаються.
Згідно з ч. 9 ст. 352 КПК України у виняткових випадках для забезпечення безпеки свідка, який підлягає допиту, суд за власною ініціативою або за клопотанням сторін кримінального провадження чи самого свідка постановляє вмотивовану ухвалу про проведення допиту свідка з використанням технічних засобів з іншого приміщення, у тому числі за межами приміщення суду, або в інший спосіб, що унеможливлює його ідентифікацію та забезпечує сторонам кримінального провадження можливість ставити запитання і слухати відповіді на них. У разі якщо існує загроза ідентифікації голосу свідка, допит може супроводжуватися створенням акустичних перешкод.
Згідно зі звукозаписом судового засідання від 17.04.2024 прокурор звернувся з усним клопотанням про допит залегендованої особи свідка ОСОБА_8 в режимі відеоконференції з іншого залу судового засідання Прилуцького міськрайонного суду, оскільки до нього на досудовому розслідуванні було застосовано заходи безпеки.
Сторона захисту не заперечувала, що на досудовому розслідування до свідка ОСОБА_8 були застосовані заходи безпеки, а також проти допиту свідка зі зміненими анкетними даними, однак наполягала, щоб допит залегендованої особи був проведений в залі суду, для того, щоб було видно, що це та сама залегендована особа, а не інша.
Під час судового засідання секретар судового засідання, який перебував поряд із свідком в іншому залі судових засідань, підтвердив, що особа знаходилася одна, будь-які сторонні особи відсутні. Також свідок був попереджений про кримінальну відповідальність та був приведений до присяги. Під час допиту свідка ОСОБА_8 учасникам провадження було забезпечено можливість ставити свідку запитання і слухати відповіді на них.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердив добровільну згоду на його залучення для проведення оперативної закупки психотропних речовин у ОСОБА_7 . Вказав, що здійснював перерахунки грошових коштів за купівлю в обвинуваченого психотропної речовини PVP («сіль») на карткові рахунки ОСОБА_7 , номери яких останній диктував по мобільному телефону. При цьому вказав, що на ньому було встановлено відеокамеру, й після проведених закупок він видавав працівникам поліції придбані у ОСОБА_7 психотропні речовини та квитанції про перерахунок коштів через термінали.
Отже, допит залегендованої особи свідка ОСОБА_8 було проведено з додержанням правил ст. 352 КПК України, його показання отримано за визначеною законом процедурою і вони можуть бути джерелом доказів в розумінні положень ст. 84 КПК України. Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 210/6977/21, провадження № 51-829км24.
Доводи щодо провокації з боку працівників правоохоронних органів також були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, й суд дійшов висновку про відсутність провокації.
За змістом ч. 3 ст.271 КПК України під час підготовки та проведення заходів із контролю за вчиненням кримінального правопорушення забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього кримінального правопорушення з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, якого вона б не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.
Зазначені положення процесуального закону узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях розробив низку критеріїв для відмежування провокації від допустимої поведінки правоохоронних органів.
Зокрема, для визначення провокації кримінального правопорушення ЄСПЛ встановив такі критерії: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення кримінального правопорушення, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи було б скоєно злочин без втручання правоохоронних органів; вагомість причин проведення оперативної закупівлі, чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особу було втягнуто у злочинну діяльність, чи була суттєвою ймовірність вчинення нею кримінального правопорушення.
Таким чином, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ застосування особливих методів ведення слідства, зокрема агентурних методів, саме по собі не може порушувати право особи на справедливий суд. Ризик провокації з боку працівників правоохоронних органів, викликаний указаними методами, означає, що їх використання повинно бути суворо регламентованим. Для застосування цих методів у правоохоронних органів мають бути докази на підтвердження аргументу про схильність особи до вчинення кримінального правопорушення.
Перевіривши доводи сторони захисту щодо провокації кримінального правопорушення з урахуванням зазначених критеріїв, вбачається, що встановлені судом обставини свідчать про те, що орган досудового розслідування діяв у пасивний спосіб і не підбурював ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень.
При цьому залегендована особа не вдавалась до вмовлянь чи інших способів тиску, а обвинувачений не вчиняв жодних дій щодо відмови закупнику в зустрічі та/або збуті психотропної речовини. Навпаки, обвинувачений намагався убезпечити себе від викриття і відповідальності, безпосередньо коштів за психотропну речовину не отримував, місце зустрічі із закупним змінював декілька разів, розуміючи відповідальність за свою протизаконну діяльність.
Увесь шлях закупного від магазину, де він перераховував готівкові кошти на рахунок ОСОБА_7 через банкомат самообслуговування, до місця зустрічі з обвинуваченим, передача психотропної речовини та її видача в присутності понятих, закріплені на відеозаписах.
Свідок ОСОБА_8 перебував у полі зору поліцейських, телефонні перемовини із обвинуваченим проводилися про місце зустрічі і передачу психотропної речовини із застосуванням заходів безпеки. Готівкові кошти були перераховані і надійшли на картковий рахунок, відкритий у банку на ім`я обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що такі дії не призвели до підбурювання через призму прецедентної практики ЄСПЛ в контексті положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Що стосується доводів про відсутність інформації та відомостей щодо виділення коштів для проведення оперативних закупок, то у цьому аспекті колегія суддів слідує висновку об`єднаної палати ККС ВС, який відображений у постанові від 25 вересня 2023 року справа № 208/2160/18, провадження № 51-1868кмо22.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що у матеріалах кримінального провадження має міститися інформація про походження грошових коштів, які використовувалися під час контролю за вчиненням кримінального правопорушення. Ці кошти можуть бути як отримані зі спеціальних фондів органів правопорядку, так і надані особисто заявниками. Використання особистих коштів під час проведення НСРД у виді контролю за вчиненням кримінального правопорушення автоматично не обумовлює недопустимості фактичних даних щодо видачі грошових коштів чи результатів НСРД.
З метою реалізації уповноваженими особами приписів КПК ухвалено й діють спеціальні нормативні акти, які встановлюють підстави та порядок отримання працівниками правоохоронних органів грошових коштів за рахунок видатків спеціального призначення у кримінальному провадженні.
Водночас за приписами ст. 91 КПК джерело походження грошей, які використовуються під час оперативної закупки, не входить у предмет доказування у кримінальних провадженнях щодо правопорушення, передбаченого ст. 307 КК України.
Приписи статей 103-105, 233, 252 КПК України стосовно фіксації ходу і результатів НСРД також не вимагають від органу досудового розслідування зазначати джерело походження грошей як платіжного засобу, який використовується під час проведення слідчих дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Не містять таких вимог і приписи статей 246, 271 КПК України.
Стосовно коштів у більшій сумі, які були виділені для проведення НСРД у провадженні, однак не були використані, й про них немає даних у матеріалах провадження, колегія суддів вбачає, що ці обставини не мають істотного значення, оскільки перебувають за межами висунутого ОСОБА_7 обвинувачення.
Посилання на те, що протокол про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення від 30.01.2024 за епізодом від 04.12.2023 склав оперативний співробітник, який не брав участі у проведенні цієї негласної слідчої (розшукової) дії, що є порушенням КПК України, також не вбачається слушним.
Згідно з положеннями п. 5 ч. 2 ст. 36, ст. 41 КПК України проведення НСРД у кримінальному провадженні належить до повноважень оперативних підрозділів, які за дорученням відповідного суб`єкта (слідчого чи прокурора) забезпечують їх проведення. Під час виконання доручень слідчого, дізнавача, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
Положеннями ч. 6 ст. 246 КПК України передбачено, що проводити НСРД має право слідчий, який здійснює досудове розслідування кримінального правопорушення, або за його дорученням - уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, органів Державного бюро розслідувань, органів Бюро економічної безпеки України, органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення НСРД можуть залучатися також інші особи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалами слідчого судді Чернігівського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року № 4243т та 4244 т надано дозвіл на зняття інформації з електронних комунікаційних мереж мобільних терміналів з абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_7 , а також надано дозвіл на проведення аудіо, відеоконтролю ОСОБА_7 за місцем його проживання, тимчасового перебування, а також у місцях, що не є житлом та іншим володінням особи на строк 60 діб (т. 1 а.п. 57-60).
Відповідно до приписів ч. 6 ст. 246 КПК України уповноважений слідчий ухвалив процесуальне рішення, яким доручив начальнику Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме візуального спостереження, аудіо, відеоконтролю особи, зняття інформації з ЕКМ, інформації з месенджер щодо ОСОБА_7 (т. 1 а.п. 117).
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що оперуповноважений ВКП Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області на підставі доручення слідчого мав повноваження для здійснення відповідних дій, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду, яка зазначена у постановах від 27 жовтня 2021 року (справа № 712/2374/18, провадження № 51-2166км21), від 17 жовтня 2023 року (справа № 455/844/16-к, провадження № 51- 3583 км 23), від 18 січня 2024 року (справа № 127/17418/17, провадження № 51-3753км23), від 31 січня 2024 року (справа № 733/950/19, провадження № 51-4317 км 22).
При цьому складання протоколу НСРД за обов`язкової участі підозрюваного КПК України не вимагає.
Що стосується доводів про те, що до протоколу про результати аудіо, відеоконтролю від 30.01.2024 за епізодом від 04.12.2023, а також до протоколу про результати контролю за вчиненням кримінального правопорушення по епізоду від 15.11.2023, не була долучена у якості додатку вилучена у ході оперативної закупки психотропна речовина, необхідно вказати таке.
Відповідно до вимог ст. 105 КПК України додатками до протоколу можуть бути: спеціально виготовлені копії, зразки об`єктів, речей і документів; письмові пояснення спеціалістів, які брали участь у проведенні відповідної процесуальної дії; стенограма, аудіо-, відеозапис процесуальної дії; фототаблиці, схеми, зліпки, носії комп`ютерних даних та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу.
Тому вилучена психотропна речовина не є додатком до протоколу в розумінні вказаної статті, а є речовим доказом.
Однак відповідно до ч. 3 ст. 214 КПК України здійснення досудового розслідування, крім випадків, передбачених цією частиною, до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У невідкладних випадках до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведений огляд місця події (відомості вносяться невідкладно після завершення огляду або отримання довідки, висновку спеціаліста).
Як вже зазначалось вище, ОСОБА_7 , крім іншого, засуджено за два окремі епізоди злочинного діяння щодо збуту психотропної речовини 15.11.2023 й 04.12.2023. При цьому останній з них кваліфікований як вчинений повторно.
Як вбачається з матеріалів провадження 12.10.2023 були внесені відомості до ЄРДР за № 12023270330001401 за фактом, що працівники поліції отримали інформацію щодо причетності громадянина ОСОБА_13 до незаконного збуту психотропних речовин на території м. Прилуки Чернігівської області (т. 1 а.п. 47).
В межах цього кримінального провадження на підставі постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки від 23.10.2023 було зафіксовано факт збуту ОСОБА_7 психотропної речовини ОСОБА_8 15.11.2023.
04.12.2023 0 13:58 були внесені відомості до ЄРДР за № 12023270330001576 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (т. 1 а.с. 86).
В реєстрі зазначено, що в ході проведення досудового розслідування кримінального правопорушення, внесеного в ЄРДР за № 12023270330001401 від 12.10.2023 було встановлено, що ОСОБА_7 30.11.2023 незаконно збув особі, залученій до оперативної закупки, за готівку в сумі 900 грн особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он, масою близько 0,5 г (т. 1 а.п. 86).
При цьому постанова прокурора від 24 листопада 2023 року про проведення контролю за вчиненням кримінального правопорушення у формі оперативної закупки щодо другого епізоду збуту складена в рамках кримінального провадження за № 12023270330001401 від 12.10.2023 і датована листопадом 2023 року при тому, що дані про вказане правопорушення, як зазначено вище, були внесені в ЄРДР лише 04 грудня 2023 року (т. 1 а.п. 91-92).
Окрім того і протоколи про вручення грошових коштів та огляду покупця, огляду й вилучення, про результати контролю за вчиненням злочину щодо другого епізоду збуту від 04 грудня 2023 року були складені також в рамках кримінального провадження за № 12023270330001401 від 12.10.2023 (т. 1 а.п. 93-100).
При цьому протокол вручення грошових коштів та огляду покупця від 04 грудня 2023 року (т. 1 а.с. 93) був складений з 12:40 до 12:45, тобто знову ж таки раніше від часу внесення даних про можливий другий епізод збуту психотропної речовини в ЄРДР.
Верховним Судом у постанові від 22 березня 2023 року (справа № 161/1921/20, провадження № 51-3024км22) сформульовано висновок, за змістом якого проведення НСРД - контроль за вчиненням повторного кримінального правопорушення без внесення відомостей до ЄРДР щодо розслідування кожного самостійного одиничного кримінального правопорушення за наявності розірваної повторності тотожних злочинів у кримінальному провадженні, де до ЄРДР внесено відомості лише про перший із послідовно вчинених злочинів, є здійсненням досудового розслідування другого і наступних злочинів до внесення відомостей до ЄРДР, що тягне за собою правові наслідки, передбачені ч. 2 ст. 86, ч. 3 ст. 214 КПК України.
Таким чином, оскільки певні слідчі дії стосовно другого епізоду збуту психотропної речовини ОСОБА_7 були вчинені до внесення даних в ЄРДР, а також окремі слідчі дії щодо другого епізоду збуту, як слідує з указаних вище процесуальних документів, вчинялися в межах кримінального провадження за першим внесеним в ЄРДР епізодом збуту, необхідно скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК Країни за епізодом від 04 грудня 2023 року, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Крім цього, з урахуванням зазначеного вище, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, з урахуванням даних щодо особи засудженого, Верховний Суд вважає, що існують підстави для пом`якшення засудженому покарання за ч. 2 ст. 307 КК України і остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Тому, керуючись положеннями статтями 433, 434, 438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Клопотання прокурора про передачу провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду залишити без задоволення.
Касаційні скарги захисника ОСОБА_6 та засудженого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 квітня 2025 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 31 липня 2025 року щодо ОСОБА_7 змінити.
Скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК Країни за епізодом від 04 грудня 2023 року, а кримінальне провадження в цій частині закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Призначити ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України за епізодом від 15 листопада 2023 року покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією частини всього особисто належного йому майна, крім житла.
Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.
На підставі положень ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією частини всього особисто належного йому майна, крім житла.
У решті вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
